08.01.2024 Справа № 367/6550/23
08 січня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Чіркова Г.Є.,
при секретарі Мацьовитій Я.В.,
за участі представника відповідача Корзаченка В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Автомагістраль» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,
встановив:
позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість по заробітній платі, компенсаційних виплат та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в період з 15 листопада 2022 року по день подачі позову до суду в розмірі 220 460 грн. 49 коп.
Свої вимоги мотивував тим, що при його звільнення з посади водія автотранспортних засобів відділу головного механіка приватного товариства «Автомагістраль», виплату всіх належним йому сум, всупереч ст. 116 КЗпП України, підприємством не здійснено.
Представник відповідача подав суду відзив, в якому зазначив, що головний офіс ПП «Автомагістраль», його територія та значна частина виробничих приміщень, які знаходяться у селі Синяк Бучанського району (колишнього Вишгородського району) Київської області, упродовж часу з 25 лютого 2022 року по 01 квітня 2022 року перебували під окупацією російської федерації. У зв?язку з цим, виникли об?єктивні реальні загрози життю та здоров?ю працівників, було пошкоджено приміщення офісу та викрадено чи пошкоджено значну кількість транспортних засобів (27 шт.). Окрім того, було викрадено чи знищено всю офісну оргтехніку, документи, тощо. Також повністю знищено сервер, значну кількість допоміжного обладнання та різноманітного устаткування, чим заподіяно надзначних матеріальних збитків, розмір яких перевищив 50 млн. грн., у зв?язку з чим підприємство опинилося у вкрай скрутному фінансовому становищі та ще й до цього часу вживає заходів щодо відновлення своєї діяльності.
Після деокупації підприємство має критичну ситуацію з виплатою заробітної плати працівникам, оскільки підрозділи Державного казначейства не здійснюють перерахування коштів на рахунок підприємства за давно виконані роботи та надані послуги, що унеможливлює своєчасні розрахунки з бюджетом, працівниками та контрагентами за придбані матеріали.
Таким чином, внаслідок ведення бойових дій у Бучанському районі Київської області та інших обставин непереборної сили, у тому числі й існування заборгованості з бюджету держави за вже виконані роботи та надані послуги, підприємство повідомляло усіх своїх працівників про існування форс-мажорних обставин та змушене припинити своєчасну виплату заробітної плати працівникам, а також сплату бюджетних платежів до бюджетів усіх рівнів.
Разом з тим зауважив, що ПП «Автомагістраль» обліковує заборгованість перед позивачем з виплати йому заробітної плати та компенсації відпустки у загальному розмірі 28 372 грн. 18 коп., що підтверджується відповідною довідкою.
Крім того зазначив, що існування заборгованості є наслідком непереборної сили та випадку, який трапився не з вини ПП «Автомагістраль», а тому, відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (який є спеціальним та має перевагу над приписами ст. 117 КЗпП України), відповідач звільнений від будь-якої відповідальності за порушення зобов'язання, в тому числі й від стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідачем не надано доказів, які майнові активи (споруди, виробнича і не виробнича техніка, грошові кошти) наявні на балансі. Відповідачем також не надано відомостей про рух грошових коштів через банківські рахунки, про фактичну кількість працівників, про наявність чи відсутність заборгованості по заробітній платі перед працівниками та про наявність таких працівників, тощо. Просив позов задовольнити, а доводи представника відповідача визнати безпідставними.
08 січня 2024 року представник відповідача подав суду заяву про закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористані дні відпустки, оскільки вказана заборгованість в розмірі 28 374 грн. 18 коп. перед позивачем погашена, що підтверджується відповідною квитанцію.
Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача в суді просив закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористані дні відпустки, оскільки вказану заборгованість перед позивачем вже погашено, в решті заявлених позовних вимог просив відмовити з підстав викладених у відзиві.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Встановлено, що відповідно до наказу №160 від 08 травня 2018 року ОСОБА_1 прийнято на посаду водія автотранспортних засобів відділу головного механіка ПП «Автомагістраль»
Згідно наказу №654 від 15 листопада 2022 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.
Зазначені обставини підтверджується копією трудової книжки, виданої на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 від 10 червня 1981 року.
З довідки №А-00000404 від 23 листопада 2023 року встановлено, що ОСОБА_1 дійсно працював в ПП «Автомагістраль» з 09 травня 2018 по 14 листопада 2022 року на посаді водія автотранспортних засобів і заборгованість по заробітній платі останнього становить 28 374 грн. 18 коп. (64 785 грн. 82 коп. - дохід за вирахуванням утримань за період з 01 січня 2022 по 15 листопада 2022 року, 36 411 грн. 64 коп. - виплачено за вказаний період).
Разом з тим встановлено, що заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористані дні відпустки ПП «Автомагістраль» перед ОСОБА_1 в розмірі 28 374 грн. 18 коп. погашено, що підтверджується квитанцією №11955 від 27 грудня 2023 року.
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, оскільки вказану заборгованість відповідачем погашено, провадження в частині вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористані дні відпустки, підглядає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Як вбачається зі змісту ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18 (провадження № 61-48088сво18) вказано, що: «зважаючи на вимоги позивача - виплата заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за затримку видачі трудової книжки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства».
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжує діяти до теперішнього часу.
Згідно ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.
Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.
Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.
Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати.
У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»)».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 905/857/10 (провадження № 12-56гс21) зазначила, що заробітна плата є відповідальністю в розумінні статті 617 ЦК України, від якої роботодавець може бути звільнений внаслідок випадку або непереборної сили, а також, дійшла висновку, що: «Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Згідно ч. 3 ст. 82 ЦПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Відповідно до норм чинного в Україні законодавства, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, є обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) - надзвичайними та невідворотними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань.
На засвідчення існування в державі форс-мажорних обставин Торгово-промислова палата України 28 лютого 2022 року опублікувала відповідний загальнодоступний лист за №2024/02.0-7.1, згідно якого форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) визнано: військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року. Зазначені обставини з цього часу до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивнии обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зббов?язанням/обов?язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Крім того, загальновідомими є також і обставини тимчасової окупації та ведення бойових дій внаслідок військової агресії російської федерації на території с. Синяк Бучанського району Київської області з 25 лютого по 01 квітня 2022 року (ст. 82 ЦПК України).
Судом встановлено, що головний офіс ПП «Автомагістраль» знаходиться по АДРЕСА_1 , його територія та значна частина виробничих приміщень протягом часу з 25 лютого 2022 року по 03 квітня 2022 року перебували під окупацією російської федерації, де відбувалися бойові дії. У зв'язку з цим, виникли об'єктивні загрози життю та здоров'ю працівників, пошкоджено та викрадено значну кількість транспортних засобів, приміщення офісу, офісної техніки, документів, тощо. Також знищено значну кількість обладнання та різноманітного устаткування, чим заподіяно надзначних матеріальних збитків, у зв'язку з чим підприємство опинилося у вкрай скрутному фінансовому становищі.
За результатами звернення підприємства до правоохоронних органів щодо вказаних вище подій розслідується кримінальне провадження № 1202211105000108 від 08 квітня 2022 року за ч 2 ст. 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни).
Зазначене підтверджується дослідженими в суді доказами: даними протоколу допиту свідка ОСОБА_2 (юрист юридичного відділу ПП «Автомагістраль») від 14 квітня 2022 року, даними протоколу огляду місця події від 14 квітня 2022 року в кримінальному провадженні №1202211105000108, листом ПП «Автомагістраль» №272 від 28 квітня 2022 року, направленого Міністру інфраструктури України Кубракову О.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» та Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22 грудня 2022 року, до територій, на яких велися бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, відноситься також і с. Синяк Бучанського району Київської області, яке перебувало під окупацією в період з 25 лютого 2022 по 01 квітня 2022 року.
Таким чином, судом встановлено, що у ПП «Автомагістраль» існували обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), які об'єктивно унеможливили належне та своєчасне виконання обов'язку щодо виплати заборгованості працівникам підприємства по заробітній платі згідно вимог ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та ст.ст. 116-117 КЗпП України.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відмову у задоволені позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача (ст. 117 КЗпП України), оскільки внаслідок ведення бойових дій, пошкодження та викрадення майна підприємства, заподіяння підприємству значних матеріальних збитків, відповідач з поважних причин не залежних від його волі, не мав можливості своєчасно здійснити оплату праці позивачу за виконану роботу та провести повний розрахунок із ним при звільненні.
Таким чином, відповідно до положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та ст.117 КЗпП України, зазначене є підставою для звільнення роботодавця від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці несвоєчасного проведення з працівником розрахунку при звільненні.
Відтак, вимога позову про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268, 279 ЦПК України,
вирішив:
провадження в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористані дні відпустки закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне судове рішення складено 11 січня 2024 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 25 червня 2002 року Олевським РВ УМВС України в житомирській області, РНОКПП - НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Приватне підприємство «Автомагістраль», ЄДРПОУ - 31481658, знаходиться за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Синяк, вул. Київська, 68.
Суддя