08 грудня 2023 року Справа № 915/1036/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", вул. Борщагівська, 154, м. Київ, 03056 (код ЄДРПОУ 33908322)
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
електронна пошта зазначена в ЄДРЮОФОПГФ: info@ arsenal-strahovanie.com
до відповідача Комунального підприємства "Експлуатаційне лінійне управління автодоріг", вул. Гречишнікова, 54, м. Миколаїв, 54003 (код ЄДРПОУ 03349499)
електронна пошта: office@elu.mk.gov.ua
до відповідача Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 04056612)
електронна пошта: kancel@mkrada.gov.ua
про стягнення коштів в сумі 339 440, 95 грн.
за участю представників сторін:
представник позивача: Данилова С. А. (поза межами)
представник відповідача Виконавчого комітету Миколаївської міської ради: Захаренкова А.Ю. (в залі суду)
представник відповідача КП "Експлуатаційне лінійне управління автодоріг": адвокат Коноваленко О. О. (в залі суду)
представник відповідача КП "Експлуатаційне лінійне управління автодоріг": керівник Шевченко В. В.
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства "Експлуатаційне лінійне управління автодоріг" суму майнової шкоди в розмірі 339 440, 95 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору у розмірі 5 091, 62 грн.
27.09.2023 на адресу Господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 12709/23 від 27.09.2023), в якій позивач просить суд:
- стягнути солідарно з Комунального підприємства "Експлуатаційне лінійне управління автодоріг" та з Виконавчого комітету Миколаївської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" суму майнової шкоди в розмірі 339 440, 95 грн.;
- стягнути солідарно з Комунального підприємства "Експлуатаційне лінійне управління автодоріг" та з Виконавчого комітету Миколаївської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" суму судового збору у розмірі 5 091, 62 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.10.2023 заява позивача (вх. № 12709/23 від 27.09.2023) прийнята судом до розгляду. Позовні вимоги розглядаються судом з урахуванням вищевказаної заяви.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.07.2023 позовну заяву (вх. № 8586/23 від 30.06.2023) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до відповідача Комунального підприємства "Експлуатаційне лінійне управління автодоріг" про стягнення коштів в сумі 339 440, 95 грн. залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.09.2023 призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін на 12.09.2023.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.09.2023 відкладено розгляд справи по суті на 20.09.2023. Явка позивача (представника позивача) визнана судом обов'язковою.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2023 задоволено клопотання (вх. № 12084/23 від 14.09.2023) позивача про участь представника позивача Данилової С.А. в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.09.2023 задоволено клопотання позивача (вх. № 10941/23 від 21.08.2023) про залучення в якості співвідповідача Виконавчого комітету Миколаївської міської ради та відкладено розгляд справи по суті на 17.10.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.10.2023 відкладено розгляд справи по суті на 08.11.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача.
Судове засідання з розгляду справи № 915/1036/23, яке було призначено на 08.11.2023 не відбулося протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання, зокрема, у період з 14:24 по 15:05 у Миколаївській області тривала повітряна тривога.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.11.2023 призначено розгляд справи по суті на 29.11.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 08.12.2023.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
В судовому засіданні 08.12.2023 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено наступні обставини.
18.09.2019 між ПрАТ "АРСЕНАЛ СТАРХУВАННЯ" та ОСОБА_1 укладено договір № 429/19-Т/М добровільного страхування наземних транспортних засобів, відповідно до умов якого ПрАТ "АРСЕНАЛ СТАРХУВАННЯ" взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки "Lexus GS350", д.н. НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
24.06.2020 за адресою м. Миколаїв, пр. Центральний, буд. 93 сталася пригода, а саме: на парковці, де був припаркований автомобіль "Lexus GS350", д.н. НОМЕР_1 , через несправність водостоку, після сильної зливи рівень води піднявся та затопив вищевказаний автомобіль. На місце ДТП були викликані компетентні органи.
Відповідно до звіту експерта вартість відновлювального ремонту автомобіля "Lexus GS350", д.н. НОМЕР_1 склала 612 837, 09 грн.
Ринкова вартість пошкодженого автомобіля відповідно до висновку експерта становила 693 890, 95 грн.
На підставі умов договору ПрАТ "АРСЕНАЛ СТАРХУВАННЯ" виплатило страхове відшкодування в розмірі 339 440, 95 грн. (ринкова вартість автомобіля за вирахуванням вартості залишків пошкодженого автомобіля та за вирахуванням суми франшизи, встановленої Договором страхування - 39 500, 00 грн.).
Листом № 4782/020201-40/14/20 від 01.09.2020 Миколаївська міська рада повідомила позивача про те, що зливний колектор 4, який проходить по вулицях Громадянська від вул. Спаська до вул. Скороходова (Кузнецька), Пролетарська (Богородича) до р. Південний Буг, разом з оглядовими та дощоприймальними колодязями, у тому числі по пр. Центральному, 93 - закріплений за КП "ЕЛУ автодоріг" на праві повного господарського відання.
Позивач, посилаючись на ст. 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ "Про страхування", зазначив, що оскільки через несправність водостоку було затоплено автомобіль "Lexus GS350", д.н. НОМЕР_1 , що завдало шкоди власнику пошкодженого ТЗ та оскільки дощоприймальний колодязь, що знаходиться по пр. Центральному, буд. 93, закріплений за КП "ЕЛУ автодоріг" на праві повного господарського відання, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати ПрАТ "АРСЕНАЛ СТАРХУВАННЯ".
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 1166, 1188, 1191 ЦК України, ЗУ "Про страхування" та судовою практикою.
21.08.2023 на адресу Господарського суду Миколаївської області надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 10938/23 від 21.08.2023), в якій позивач зазначив наступне:
- наведені в позовній заяві посилання щодо судової практики стосуються питання звернення позивача безпосередньо до суду із позовом про стягнення страхового відшкодування і цим здійснити відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один із альтернативно можливих способів захисту порушеного права;
- позивач звертається до відповідача не в порядку регресу, а в порядку суброгації, тобто переходу до страховика права вимоги, яке потерпілий має щодо особи, винної у заподіянні збитків;
- після настання пригоди потерпілим були викликані компетентні органи. Представниками поліції було зареєстровано заяву потерпілого в ІТС ІПНП Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області за № 15588 від 24.06.2020, за результатами розгляду якої (заяви) було зафіксовано факт затоплення автомобіля.
- щодо посилань відповідача на те, що Комунальне підприємство не є відповідальною особою, то позивач зазначає, що після отримання заяви про настання події позивач зробив запит до виконавчого комітету Миколаївської міської ради щодо балансової належності дощоприймального колодязя по пр. Центральному, буд. 93 та отримав відповідь, згідно якої за КП "ЕЛУ автодоріг" закріплено на праві повного господарського відання зливовий колектор №4, який проходить по вулицях Громадянська від вул. Спаська до вул. Скороходова (Кузнецька), Пролетарська (Богородична) до р. Південний Буг разом з оглядовими та дощоприймальними колодязями, відповідно до розпорядження Фонду комунальної власності міської ради від 29.01.2023 №20-р "Про закріплення комунального майна (мережі липневої каналізації) за комунальним підприємством "ЕЛУ автодоріг";
- власником дощоприймального колодязя є Миколаївська міська рада, а виконавчим органом - виконавчий комітет Миколаївської міської ради;
- твердження відповідача КП "ЕЛУ автодоріг" про те, що до нього не надходило запитів щодо технічного стану, справності або водопропускної можливості взагалі не звільняє його від відповідальності за технічну несправність вищезазначеного дощоприймального колодязю та взагалі є абсурдним, адже відповідач зобов'язаний тримати зливний колектор в технічно справному стані. Потерпіла особа залишила своє авто на парковці і якщо б дощоприймальний колодязь відповідав технічному стану, то рівень води не піднявся б до критичної відмітки, внаслідок чого повністю затопило автомобіль;
- саме внаслідок бездіяльності відповідача щодо виконання обов'язків по належному утриманню, експлуатації та ремонту мережі ливневої каналізації позивачу були завдані збитки.
Позивач у відповіді на відзив просив стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду в розмірі 339 440, 95 грн. та суму судового збору в розмірі 5 091, 62 грн.
24.10.2023 на адресу Господарського суду Миколаївської області надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №14075/23 від 24.10.2023, вх. № 14320/23 від 30.10.2023), в якій позивач додатково зазначив наступне:
- фото та відео фіксація затоплення місця події неодноразово висвітлювалася у ЗМІ, зокрема в мережі інтернет;
- потерпіла припаркувала свій автомобіль на парковці для загального користування, а відтак, не знала і не могла знати, що дощоприймальний колодязь, який знаходиться саме на цій парковці, знаходиться у несправному стані і не впорається з кількістю стічних вод.
- лист відповідача 1, наданий на запит відповідача 2, про те, що колектор знаходився у справному стані та мав достатню водопропускну спроможність не є належним доказом, тому що не підтверджений жодними доказами, отже, не може свідчити про відсутність протиправності поведінки відповідачів;
- посилачись на п. 3.3, 3.4 Положення про виконавчий комітет Миколаївської міської ради позивач зазначає, що виконавчий комітет Миколаївської міської ради, власника дощоприймального колодязя, є відповідальною особою за спричинену шкоду;
- характер пошкоджень транспортного засобу "Lexus GS350", д.н. НОМЕР_1 зафіксований в акті огляду транспортного засобу, а також досліджений експертом та викладений у звіті, відповідно до якого пошкодження транспортного засобу викликані негативним впливом потрапляння в середину автомобіля води, що є наслідком підтоплення автомобіля стічними водами;
- оскільки дощоприймальний колодязь по пр. Центральному, 93 на момент настання події знаходився на балансі КП «Експлуатаційне лінійне управління автодоріг», яке взяло на себе зобов'язання із забезпечення належного функціонування системи водовідводу на відповідній ділянці, а виконавчий комітет Миколаївської міської ради є виконавчим органом власника цієї системи, то ці особи несуть солідарну відповідальність за завдані збитки.
У додаткових поясненнях (вх. № 16048/23 від 06.12.2023) позивач надав до суду фото та зазначив, що серед зображених на фото затоплених автомобілів є автомобіль "Lexus GS350", д.н. НОМЕР_1 . Позивачем долучено фото з Google maps з схематичним позначенням будинків 93, 93Б та схематичним зображенням автомобіля "Lexus GS350", д. н. НОМЕР_1 .
На думку позивача інформація, надана Миколаївським районним управлінням поліції № 1 ГУНП в Миколаївській області на виконання ухвали суду, та зазначені вище матеріали фотофіксації підтверджують твердження позивача, що затоплення автомобіля "Lexus GS350", д.н. НОМЕР_1 сталося внаслідок невиконання своїх обов'язків щодо утримання дощоприймального колодязя в належному стані.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача Комунального підприємства "ЕЛУ автодоріг".
Відповідачем надано відзив на позовну заву (вх. №10640/23 від 14.08.2023), в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача та закрити провадження, оскільки:
- позивач в позовній заяві звертається до судової практики, а саме до постанов Великої Палати Верховного Суду по справах № 465/4621/16-к та № 465/4287/15 та посилається на Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV). Посилаючись на ст. 33 Закону № 1961-IV, якою врегульовано випадки, за яких страховик отримує право регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, відповідач зазначає, що жодна з підстав, передбачена законом, ніяким чином не відноситься до ситуації, що наведена в предметі позовної заяви;
- в матеріалах позовної заяви не вказано які самі компетентні органи були викликані та відсутні будь-які докази їх виклику. Також відсутні будь які докази реального місцезнаходження транспортного засобу на вказаній адресі, фото- /відеофіксації, документи, складені компетентними органами. Відсутність доказу місцезнаходження транспортного засобу вже ставить під питання правильність визначення сторони Відповідача, бо не всі дощоприймачі знаходяться на балансі КП «Експлуатаційне лінійне управління автодоріг». Адреса визначена тільки зі слів сторони Страхувальника в заяві про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу від 25.06.2020 року № 006.01815320.
- до балансоутримувача та до власника Миколаївської міської ради не надходило запитів щодо технічного стану водостоку, справності або водопропускної можливості. Тобто твердження про «несправність водостоку» є досить суб'єктивною з точки зору позивача та не підтверджено жодним із наданих до позовної заяви документів.
- у зв'язку з тим, що дощоприймачі та зливостоки є інженерною частиною дорожньої інфраструктури, то є доцільним використовувати норми права, які регулюють автомобільні дороги. Посилаючись на ст. 16, 19 ЗУ «Про автомобільні дороги», відповідач зазначає, що власником і відповідальною особою за організацію ремонту доріг є Миколаївська міська рада та виконавчий орган - Виконавчий комітет ММР. Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду по справі № 373/1281/16-ц від 15 травня 2018 року.
- за нормами ст. 21 цього ж Закону саме на орган місцевого самоврядування покладено відповідальність за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом;
- відповідач на момент настання події не був розпорядником коштів та не мав належного фінансування на утримання зливостоків міста Миколаєва. У 2020 році підприємство надавало послуги тільки на засадах підписаного договору на надання послуг утримання зливових каналізацій, в рамках якого надавались послуги з очищення та ремонту за заявками Замовника за договором. Відповідно до системи публічних закупівель «Prozorro» та ЗУ «Про публічні закупівлі» Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради уклали договори з КП «Експлуатаційне лінійне управління автодоріг» № 852 від 28.04.2020 року на надання послуг з поточного ремонту мереж зливової каналізації в м. Миколаєві, відповідно до якого послуги надаються виключно за заявкою Замовника (Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради);
- в предметі позову відсутній зв'язок між настанням страхового випадку та відповідальністю відповідача, також в діях чи бездіяльності відповідача відсутній склад правопорушення.
Правова позиція обґрунтована приписами ст. 16, 19 Закону України "Про автомобільні дороги"; ст. 6, 12 Закону України "Про дорожній рух"; пп. 40 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. N 198 "Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони"; пп.пп. 6.2, 6.18 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 54 від 14.02.2012 р. "Про затвердження Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів".
2.3. Правова позиція (заперечення) відповідача виконавчого комітету Миколаївської міської ради.
У відзиві на позовну заяву (вх. № 13838/23 від 18.10.2023, вх. № 14187/23 від 26.10.2023) відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, виходячи з наступного:
- позивачем не надано доказів того, що пригода сталася саме через несправність водостоку;
- аналіз наданих позивачем доказів та не надання позивачем фото та відео фіксації саме місця події не дає змоги встановити факт події саме за адресою пр. Центральний, буд. 93, що свідчить про відсутність наявності шкоди;
- необґрунтованими є доводи позивача про те, що подія, яка мала місце, є ДТП. Відповідно до Постанови КМУ "Про правила дорожнього руху" від 10.10.2001 № 1306 дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки. Відповідно до умов п. 22, п. 22.2.3 договору затоплення відноситься до «збитків, завданих внаслідок інших подій»;
- потерпіла особа повинна була усвідомлювати, що водостоки є одним із небажаних місць для паркування, адже їх зазвичай ставлять у місця, що схильні до скупчення води. Порожня височина є оптимальним місцем для паркування та ймовірність затоплення авто є мінімальною;
- відповідно до службової записки КП "ЕЛУ автодоріг" ММР від 17.10.2023 № 38674/34-03/23-2 "станом на 24.06.2020 р. дощоприймальний колодязь на проспекті Центральному, 93 знаходився у справному стані" та мав достатню водопропускну спроможність;
- вищезазначене свідчить про відсутність протиправності поведінки особи, яка завдала шкоди та наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та її результатом - шкодою;
- позивачем належним чином не обґрунтовано підстави залучення саме Виконавчого комітету ММР у якості співвідповідача у даній справі,. Виконавчий комітет є не єдиним виконавчим органом ММР. В спірному випадку виконавчий комітет Миколаївської міської ради є неналежним відповідачем;
- як зазначається позивачем відповідно до звіту експерта вартість відновлювального ремонту склала 612 837, 09 грн. Ринкова вартість пошкодженого автомобіля склала 693 890, 95 грн. Проте, у додатках відсутні будь-які докази, які б підтверджували доводи позивача;
- інформація де саме зберігався автомобіль та в якому стані відсутня. Отже, автомобіль міг бути пошкоджений з інших причин або в будь-якому іншому місці (за іншою адресою).
- відповідач зазначає, що модель пошкодженого автомобіля GS350, проте на одній із фототаблиць вказана модель GRL 15L;
- констатація факту заподіяння майнової шкоди позивачеві не може бути незаперечною підставою для її відшкодування без доведеності її заподіяння та причинного зв'язку між діями відповідача і наслідками;
- відповідач зазначає, що інформація, яка викладена у позовній заяві відрізняється від інформації, що міститься в додатках, так згідно наданих позивачем документів вбачається, що модель пошкодженого автомобіля "GS350", проте, зі змісту другої сторінки фототаблиці випливає, що на одній із зображень на автомобілі вказана інша модель, а саме "GRL 15L".
Правова позиція відповідача обґрунтована приписами ст. 19 Конституції України, ст. 1166, 1173 ЦК України, ч. 3 ст. 10, ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування", Постановою КМУ "Про правила дорожнього руху" від 10.10.2001 № 1306, постановами Верховного Суду у справах № 761/15111/18, № 355/1014/16-ц.
26.10.2023 через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду Миколаївської області надійшли заперечення на відповідь на відзив відповідача (вх. № 14230/23 від 26.10.2023), в яких відповідач зазначає наступне:
- позивач у відповіді на відзив зазначає, що «фото та відео фіксація затоплення місця події неодноразово висвітлювалося в ЗМІ, зокрема в мережі Інтернет. Зокрема на сайті «Апостроф»https://apostrophe.ua/ua/news/society/2020-06-24/mashinyi-prevratilisv-korabli-poyavilis-foto-i-video-silnogo-potopa-v-nikolaeve/201339». Як вбачається із фото та відео фіксацій зазначеного сайту, 24.06.2020, у день коли сталася пригода, було затоплено багато вулиць та автомобілів. Зазначений факт є підтвердженням того, що затоплення автомобіля Lexus. д.н. НОМЕР_1 сталося саме внаслідок непереборної сили, а саме, внаслідок значного погіршення погодних умов. Також аналогічне твердження щодо затоплення автомобілю внаслідок погіршення погодних умов зазначене в листі та довідці ГУНП в Миколаївській області від 25.06.2020 року № 9226/50/10-20. Також з вказаного сайту не вбачається наявності розміщення саме постраждалого автомобіля;
- в матеріалах справи відсутній звіт експерта, на який посилається позивач;
- заява № 15588 потерпілої, подана до Центрального відділу ГУНП в Миколаївській області, не була долучена до матеріалів справи, як доказ звернення до компетентних органів. Наявний лише лист та довідка ГУНП в Миколаївській області від 25.06.2020 року №9226/50/10-20, де зазначається про звернення з заявою ОСОБА_2 .
- відповідач вважає твердження позивача, що виконавчий комітет власника дощоприймального колодязя є відповідальною особою за спричинену шкоду, необґрунтованими, адже п. 3 Положення передбачено повноваження саме виконавчих органів ММР, повноваження ж виконавчого комітету ММР передбачені п. 2.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
Обставини справи щодо укладання договору добровільного страхування та його умови.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 власником автомобіля Lexus GS 350; реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску є ОСОБА_1 .
16.09.2019 між ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал СТРАХУВАННЯ" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №429/19-Т/М від 16.09.2019.
Договір укладено відповідно Правил "Добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного)", затвердженими Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 01.08.2006 р. за № 0661939, та на підставі ліцензії від 21.02.2013 р. Серія АЄ № 198590, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Відповідно до п. 4 договору предметом договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать Закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом (надалі - ТЗ) та іншим майном, вказаним у розділах 5.6 цього договору.
Відповідно до п. 5 договору інформація про транспортний засіб: тип В4; марка, модель Lexus GS 350; реєстраційний номер НОМЕР_1 , реєстр. свідоцтво (серія, номер) НОМЕР_2 ; номер кузова (шасі) НОМЕР_3 ; рік випуску 2013; колір чорний.
Відповідно до п. 5.1 договору власником транспортного засобу є ОСОБА_1 , транспортний засіб використовується на підставі права власності.
Відповідно до п. 7 договору страхові ризики згідно з п. 22.2 договору:
п. 7.1. викрадення - так;
п. 7.2. збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) - так;
п. 7.3. збитки внаслідок інших подій - так.
Відповідно до п. 9 договору допущеними до керування ТЗ є особи, які зазначені у додатку №1.
Відповідно до п. 10 договору загальна страхова сума становить 790 000, 00 грн. (сімсот дев'яносто тисяч грн. 00 коп.).
Відповідно до п. 10.1 договору страхова сума по ТЗ становить 790 000, 00 грн. (сімсот дев'яносто тисяч грн. 00 коп.).
Відповідно до п. 12 договору франшиза (безумовна, в % від страхової суми).
Відповідно до п. 12.4 договору збитки, внаслідок інших подій, що призвели до пошкодження ТЗ: 0, 00 грн. (що складає 0 % від страхової суми, вказаної у розділі 10 договору).
Відповідно до п. 16.1, п. 16.2 договору строк дії договору становить з 18.09.2019 з урахуванням умов п.п. 23.1, 23.2 договору (п. 16.1. договору) по 17.09.2020 з урахуванням умов п.п. 23.1, 23.2 договору.
Відповідно до п. 22.1 договору за умовами цього договору страховик бере на себе зобов'язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у п 22.2 цього Договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості.
Відповідно до п. 22.2 договору до страхових ризиків відносяться:
п. 22.2.1 договору «викрадення» - незаконне заволодіння ТЗ шляхом крадіжки грабежу, розбою під час його знаходження в будь-якому місці в будь-який час.
п. 22.2.2. договору «збитки внаслідок ДТП» - будь-яке пошкодження або знищення ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
п. 22.2.3 договору «збитки внаслідок інших подій» - викрадення окремих складових частин ТЗ чи додаткового обладнання (вказаного в розділі 6 договору), а також пошкодження або знищення (повна загибель) ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання (вказаного в розділі 6 договору) внаслідок протиправних дій третіх осіб, передбачених Кримінальним кодексом України; пошкодження або знищення (повна загибель) ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання (вказаного в розділі 6 договору) внаслідок стихійного лиха (бурі, урагану, смерчу, повені, затоплення, паводку, зливи, граду, селю, землетрусу, зсуву, оповзню осідання ґрунту обвалу, лавини незвичайних для даної місцевості морозів та великих снігопадів, дії підгрунтових вод, шторму, цунамі, удару блискавки та інших надзвичайних явищ природи, класифікованих згідно з Класифікатором надзвичайних ситуацій, затвердженим Наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 р. № 457), пожежі або вибуху, нападу тварин, падіння предметів на ТЗ (дерев, снігу льоду, стовпів, рекламних щитів та ін.), попадання каміння або інших предметів, що відлетіли з-під коліс ТЗ, зовнішнього фізичного впливу інших випадкових рангових та непередбачуваних подій (окрім вказаних в п. 22.2.1, п 22.2.2 договору), якщо такі події не є виключенням зі страхових випадків згідно з умовами цього договору (розділ 28 договору).
Відповідно до п. 24.1.2 договору страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів як тільки йому стане відомо про настання страхового випадку вжити заходів щодо оформлення в подальшому всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування.
Відповідно до п. 24.1.3 договору страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та строк згідно розділу 27 договору.
Відповідно до п. 24.3.2 договору страховик має право протягом двох робочих днів як тільки стане відомо про настання страхового випадку провести огляд пошкодженого ТЗ та скласти Акт огляду ТЗ. При наявності другого учасника ДТП чи іншої особи, винної у скоєнні збитків, повідомити їм про дату, місце та час проведення огляду. У випадку неявки вказаних осіб огляд проводиться без їх участі з відповідною відміткою про цей факт у Акті огляду.
Відповідно до п. 24.3.3 договору страховик має право робити запити про відомості, пов'язані зі страховим випадком та належним виконанням страхувальником умов договору та Правил до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установи та оргіназацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.
Відповідно до п. 24.3.10 договору страховик має право після виплати страхового відшкодування пред'являти право вимоги відшкодування збитків до осіб, що винні в настанні страхового випадку (право регресу).
Відповідно до п. 24.3.12 договору у випадку виникнення сумнівів щодо причин та обставин настання страхового випадку, залучити експерта для проведення автотехнічного, трасологічного дослідження, іншої незалежної експертизи.
Відповідно до п. 26.1 договору для підтвердження настання страхового випадку та визначення розміру завданих збитків страхувальник зобов'язний протягом 10 робочих днів з моменту повідомлення страховика про страховий випадок надати страховику наступні речі та документи.
п. 26.1.5 договору у разі настання страхової події за ризиком «Збитки внаслідок інших подій»:
- постанова МВС, довідка МВС, пожежної охорони, метеорологічної чи сейсмологічної служби, Торгово-промислової палати встановленого зразка залежно від обставин страхової події.
Відповідно до п. 27.20 договору до страховика, що виплатив страхове відшкодування, переходить в межах виплаченої суми право вимоги, яке страхувальник (або інша особа, що одержала відшкодування) мають до особи, відповідальної за завдані збитки. Право вимоги не пред'являється до осіб, які керували застрахованим ТЗ на законних підставах.
Додатком № 1 до договору добровільного страхування наземного транспортного засобу є заява на страхування від 16.09.2019.
Договір та заява підписані сторонами, а також скріплені печаткою страховика.
Обставини справи щодо затоплення транспортного засобу.
24.06.2020 ОСОБА_2 звернувся до начальника Центрального ВП ГУНП України в Миколаївській області із заявою, у якій просив зафіксувати факт пошкодження автомобіля «Lexus GS350», д. н. НОМЕР_1 , який відбувся 24.06.2020 за адресою м. Миколаїв, пр. Центральний, 93Б, в період часу з 16:00 до 17:50 внаслідок зливи, яка була в цей період, зазначивши, що через забиті або неочищені ливневі стоки вода з проїзжої частини не стікла, в результаті чого відбулось затоплення автомобілю. Заяву зареєстровано в ІТС ІПНП Центрального ВП ГУНП в Миколаївської області за № 15588 від 24.06.2020.
У рапорті Управління патрульної поліції Миколаївської області від 24.06.2020 складеного о 19:27, зазначено, що 24.06.2020 о 18:29 надійшло повідомлення зі служби 102, про те, що « 24.06.2020 о 18:29 за адресою: Центральний район, м. Миколаїв, Дормашина як їхати в сторону вул. Садової - заявник повідомив, що в'їхав в калюжу та затопило його авто Лексус НОМЕР_1 . Очікує наряд для фіксації. Заявник: ОСОБА_2 …»
За результатами розгляду заяви № 1558 ОСОБА_2 щодо фіксування факту пошкодження автомобіля шляхом затоплення, Центральним ВП ГУНП України в Миколаївській області встановлено, що затоплення автомобілю заявника сталося в зв'язку зі значним погіршенням погодних умов та за вказаним фактом відсутні обов'язкові елементи складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України, а саме суб'єкта злочину та умислу на пошкодження чужого майна, про що складено відповідну довідку від 24.06.2020.
Про результати розгляду заяви ОСОБА_2 повідомлено листом Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області від 25.06.2020 вих. № 9226/50/10-20.
25.06.2020 страхувальником подано страховику заяву про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу, в якій зазначено:
- дата та час події - 24.06.2020 о 17:00;
- договір страхування № 429/19-Т/М від 16.09.2019;
- інформація про страхувальника - ОСОБА_1 ;
- водій - інформація відсутня;
- інформація про застрахований ТЗ: марка, модель Lexus GS 350; реєстраційний № НОМЕР_1 ; рік випуску 2013; № кузова НОМЕР_3 ;
- дата та час повідомлення СК за номером гарячої лінії - 25.06.2020;
- місце події: Миколаївська область, Миколаїв, вул. просп. Центральний, буд. 93;
- детальний опис події - «Забезпечений ТЗ перебував на парковці, почалася сильна злива, через несправність водостоку рівень води піднявся та затопив ТЗ. На місце викликали КО»;
- свідки події - інформація відсутня;
- перелік пошкоджень - салон, блок-фара передня ліва, блок-фара передня права.
01.07.2020 ФОП Болдарєвим С.М. проведено огляд автомобіля та складено акт огляду транспортного засобу, за результатами якого (огляду) встановлено, що в результаті затоплення водою пошкоджені та потребують заміни: оббивка салону; оббивка сидінь; шумоізоляція; електричні блоки керування системами автомобіля; джгути електропроводів; електричні блоки і механізми; ДВС та КПП потребує перевірки та дефектування.
Відповідно до Звіту №53/07-20 від 16.07.2020 щодо оцінки вартості (розміру) збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу, яка була проведена 01.07.2020 ФОП Болдарєвим С. М., вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 280 620, 51 грн. Звіт складено, підписано та скріплено печаткою ФОП Болдарєва С.М.
Як зазначено в звіті, підставою проведення оцінки є договір про надання експертних та інформаційних послуг, укладений між ФОП Болдарєвим С. М. та ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ».
На підтвердження факту затоплення транспортного засобу позивачем подано до матеріалів справи фотокопію з мережі Інтернет "Преступности.Нет" без зазначення дати публікації, особи, яка здійснила публікацію, тощо. З поданої копії неможливо встановити зображений на ній транспортний засіб.
До матеріалів справи позивачем також подано фотокопії вулиць з мережі Інтернет "Google maps" зі схематичним зображенням місця розташування ТЗ, колектора тощо, виконаним представником позивача.
Згідно листа Миколаївського обласного центру з гідрометеорології вих. №15/05-08/488 від 30.07.2020 у другій половині дня 24.06.2020 пройшов значний дощ, кількість опадів склала 15,7 мм (небезпечне метеорологічне явище, І рівень небезпеки, жовтий).
Відповідно до розрахунку страхового відшкодування від 28.07.2020 страховий випадок віднесено до категорії "Інші події" та встановлено розмір страхового відшкодування у сумі 339 440, 95 грн.
29.07.2020 страховиком ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» було складено страховий акт № 006.01815320-1 від 29.07.2020, згідно якого подію, яка мала місце 24.06.2020, визнано страховим випадком та вирішено виплатити страхове відшкодування у загальному розмірі 339 440, 95 грн.
В п. 8 страхового акту "Обставини" зазначено, що забезпечений ТЗ перебував на парковці, почалася сильна злива, через несправність водостоку рівень води піднявся та затопив ТЗ. На місце викликали КО.
В п. 9 страхового акту "Страхова подія сталася з вини" відомості відсутні. Наявне право регресу.
В п. 16 страхового акту "Дані про особу, до якої висувається позов в порядку регресу" - Міське комунальне підприємство «Миколаївводоканал».
В цей же день 28.07.2020 страхувальником подано страховику заяву щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування.
Страхове відшкодування виплачено страховиком страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням № 40603410 від 04.08.2020, згідно якого ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 339 440, 95 грн. з призначенням платежу: "Страхова виплата ОСОБА_1 , Акт №006.01815320-1 від 29.07.2020".
Обставини справи щодо балансової належності дощоприймального колодязя.
Відповідно до листа виконавчого комітету Миколаївської міської ради вих. № 4782/0202.01-40/14/20 від 01.09.2020 за КП «ЕЛУ автодоріг» закріплено на праві повного господарського відання зливовий колектор №4, який проходить по вулицях Громадянська від вул. Спаська до вул. Скороходова (Кузнецька), Пролетарська (Богородична) до р. Південний Буг разом з оглядовими та дощоприймальними колодязями, відповідно до розпорядження Фонду комунальної власності міської ради від 29.01.2023 №20-р «Про закріплення комунального майна (мережі липневої каналізації) за комунальним підприємством «ЕЛУ автодоріг».
Відповідно до інформації КП «ЕЛУ автодоріг» ММР від 17.10.2023 №38674/34-03/23-2, наданої на запит Юридичного департаменту Миколаївської міської ради від 16.10.2023 № 38392/02.06.01-04/23-2, станом на 24.06.2020 р. дощоприймальний колодязь на проспекті Центральному, 93 знаходився у справному стані та мав достатню водопропускну спроможність.
ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (господарського зобов'язання), яке (зобов'язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 352 ГК України (тут і далі - в редакції станом на 02.04.2020) страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів.
Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ГК України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 355 ГК України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Відповідно до ст. 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.
Законом може бути встановлено обов'язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов'язкове страхування).
Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов'язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.
Відповідно до ст. 980 ЦК Ураїни предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Об'єктом страхування можуть бути: життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.
Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.
Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування" видами добровільного страхування можуть бути: страхування наземного транспорту (крім залізничного).
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.
Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не може відмовити страхувальнику в проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати всі необхідні матеріальні докази та документи.
У разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро можуть робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.
Підприємства, установи та організації зобов'язані надсилати відповіді страховикам та Моторному (транспортному) страховому бюро на запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик та Моторне (транспортне) страхове бюро несуть відповідальність за їх розголошення в будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.
На підтвердження наведеної правової позиції свідчить те, що ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України передбачає перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно від потерпілої особи у деліктному зобов'язанні до страховика.
Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» є суброгацією.
При цьому помилковим є ототожнення права вимоги, визначене ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, із правом вимоги (регресу), визначеного ст. 1191 ЦК України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини суброгацію у страхових відносинах та регрес.
Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов'язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов'язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов'язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов'язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.
Це виходить із змісту ст. 559 та 1191 ЦК України, згідно яких зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов'язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов'язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою.
В цілому, як за змістом ст. 1191 так і за змістом ст. 993 ЦК України і ст. 27 Закону України «Про страхування», йдеться про виконання обов'язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов'язанні. Так, суброгація регулюється ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, а регрес ст. 1191 ЦК України.
При цьому, при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов'язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.
При регресі право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов'язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов'язання та виникнення нового (регресного) зобов'язання.
У деліктному зобов'язанні право вимоги до винної особи у особи, що відшкодувала шкоду потерпілому, виникає в порядку ст. 1191 ЦК України. У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому суброгацію (п. 40-50 постанови ВП ВС від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17).
Подібна позиція викладена у постанові ВП ВС від 04.07.2018 у справі 755/18006/15-ц, постанові КГС ВС від 14.02.2022 у справі № 910/16906/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Враховуючи положення ст. 74 ГПК України саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідне узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постанові від 16.01.2020 у справі № 910/5827/19, від 16.03.2021 у справі № 910/8002/20, від 15.06.2021 у справі № 910/8926/20 тощо.
Закон України «Про автомобільні дороги» (тут і далі в редакції від 16.05.2020) визначає правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг.
В ст. 1 Закону України «Про автомобільні дороги» наведено визначення термінів, зокрема:
автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів;
вулиця - автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів;
орган управління - орган, призначений для управління автомобільними дорогами (вулицями), забезпечення їх функціонування, розвитку та фінансування;
споруди дорожнього водовідводу - споруди, призначені для відводу поверхневих та ґрунтових вод від земляного полотна та проїзної частини (бокові канави, водовідвідні канави, нагірні канави, водопропускні труби, відкриті та закриті дренажні системи, зливова каналізація тощо).
Відповідно ст. 2 Закону України «Про автомобільні дороги» законодавство, що регулює відносини, пов'язані з функціонуванням автомобільних доріг, регулюються цим Законом та законами України "Про дорожній рух", "Про транспорт", "Про автомобільний транспорт", "Про джерела фінансування дорожнього господарства України", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації", "Про концесію" та іншими актами законодавства.
Відповідно ст. 5 Закону України «Про автомобільні дороги» автомобільні дороги поділяються на: автомобільні дороги загального користування; вулиці і дороги міст та інших населених пунктів; відомчі (технологічні) автомобільні дороги; автомобільні дороги на приватних територіях.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про автомобільні дороги» вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про автомобільні дороги» управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про автомобільні дороги» основними обов'язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є:
1) забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів;
2) організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, правилами та нормами.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про дорожній рух» (тут і далі в редакції від 14.06.2020) до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить, зокрема, організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» (в редакції від 14.06.2020) до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема, компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Відповідно до п.п 1 п. "а" ч. 1 ст. 31 Закону України "Про органи місцевого самоврядування" (в редакції від 07.06.2020) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об'єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, шляхів місцевого значення, а також капітального та поточного ремонту вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення (як співфінансування на договірних засадах).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (в редакції від 10.06.2017) органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів.
Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об'єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об'єкта благоустрою.
Підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.
Орган державної влади або орган місцевого самоврядування за поданням підприємства чи балансоутримувача щорічно затверджує заходи з утримання та ремонту об'єкта благоустрою державної або комунальної власності на наступний рік та передбачає кошти на виконання цих заходів. Орган державної влади та орган місцевого самоврядування, підприємство та балансоутримувач несуть відповідальність за виконання затверджених заходів у повному обсязі.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198 «Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони» (в редакції від 05.04.2017) ремонт і утримання дорожніх об'єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору, а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.
Відповідно до п. 11 постанови № 198 власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані, зокрема:
своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху;
постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух;
відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.
Наявні у населених пунктах вулиці та дороги підлягають обов'язковому виявленню, обліку та утриманню відповідними суб'єктами господарювання (власниками, балансоутримувачами, яким делеговано такі повноваження).
Відтак, для правильного вирішення питання щодо стягнення у порядку суброгації (відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування», статті 993 ЦК України) суми шкоди, завданої внаслідок ДТП, важливим є встановлення фактичного власника чи балансоутримувача вулиці (автомобільної дороги місцевого значення) (постанова КГС ВС від 18.05.2021 у справі № 925/1328/19).
Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
16.09.2019 між ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал СТРАХУВАННЯ" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №429/19-Т/М від 16.09.2019.
Позивач в позовній заяві зазначає, що 24.06.2020 за адресою м. Миколаїв, пр. Центральний, буд. 93 сталася пригода, а саме: на парковці, де був припаркований автомобіль "Lexus GS350", д.н. НОМЕР_1 , через несправність водостоку, після сильної зливи рівень води піднявся та затопив вищевказаний автомобіль. На місце ДТП були викликані компетентні органи.
На підставі умов договору, а також заяви страхувальника та страхового акту ПрАТ "АРСЕНАЛ СТАРХУВАННЯ" виплатило страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 339 440, 95 грн., у зв'язку з чим, посилаючись на ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", позивач просить суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів завдану страхувальнику шкоду, вказуючи, що до нього перейшло право вимоги в порядку суброгації.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування" видами добровільного страхування можуть бути: страхування наземного транспорту (крім залізничного).
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
В силу положень ч. 1 ст. 16 Закону України "Про автомобільні дороги" вулиці і дороги міст та інших населених пунктів, до складу яких також входять споруди дорожнього водовідводу, знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.
Системний аналіз положень ст. 1, 2, 16, 17 Закону України «Про автомобільні дороги», ст. 6, 9, 24 Закону України «Про дорожній рух», ст. 31 Закону України "Про органи місцевого самоврядування", ст. 15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" дозволяє дійти висновку, що власники дорожніх об'єктів або балансоутримувачі зобов'язані, зокрема, контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів, а також несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях тощо, за завдання збитків власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць тощо.
Позивач зазначає, що подія сталась за адресою м. Миколаїв, пр. Центральний, буд. 93, у зв'язку з несправністю водотоку (дощоприймального колектора).
Дощоприймальний колектор за адресою м. Миколаїв, пр. Центральний, буд. 93 знаходиться у комунальній власності, тобто власником є саме орган місцевого самоврядування, тобто Миколаївська міська рада. Балансоутримувачем є Комунальне підприємство «Експлуатаційне лінійне управління автодоріг». Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в позові в частині позовних вимог до відповідача виконавчого комітету Миколаївської міської ради, оскільки виконавчий комітет Миколаївської міської ради не є належним відповідачем за позовними вимогами у даній справі (не є ані власником, ані балансоутримувачем дощоприймального колектора).
Позивач зазначає, що пригода, яка сталась 24.06.2020, відноситься до ДТП.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 (в редакції від 20.05.2020) дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в спірному випадку помилковим є віднесення події до ДТП, оскільки транспортний засіб не рухався, оформлення дорожньо-транспортної пригоди органами поліції не здійснювалось.
Умовами п. 7, 22.2 договору добровільного страхування до страхових ризиків віднесено: 1) викрадення; 2) збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 3) збитки внаслідок інших подій.
Відповідно до п. 22.2.3 договору до страхових ризиків відносяться "збитки внаслідок інших подій" - викрадення окремих складових частин ТЗ чи додаткового обладнання (вказаного в розділі 6 договору), а також пошкодження або знищення (повна загибель) ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання (вказаного в розділі 6 договору) внаслідок протиправних дій третіх осіб, передбачених Кримінальним кодексом України; пошкодження або знищення (повна загибель) ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання (вказаного в розділі 6 договору) внаслідок стихійного лиха (бурі, урагану, смерчу, повені, затоплення, паводку, зливи, граду, селю, землетрусу, зсуву, оповзню осідання ґрунту обвалу, лавини незвичайних для даної місцевості морозів та великих снігопадів, дії підгрунтових вод, шторму, цунамі, удару блискавки та інших надзвичайних явищ природи, класифікованих згідно з Класифікатором надзвичайних ситуацій, затвердженим Наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 р. № 457), пожежі або вибуху, нападу тварин, падіння предметів на ТЗ (дерев, снігу льоду, стовпів, рекламних щитів та ін.), попадання каміння або інших предметів, що відлетіли з-під коліс ТЗ, зовнішнього фізичного впливу інших випадкових рангових та непередбачуваних подій (окрім вказаних в п. 22.2.1, п 22.2.2 договору), якщо такі події не є виключенням зі страхових випадків згідно з умовами цього договору (розділ 28 договору).
Виходячи з умов п.п. 22.2.3 договору до страхових ризиків віднесено пошкодження / знищення ТЗ внаслідок стихійного лиха (затоплення), тобто явища природного характеру, яке не залежить від дій / бездіяльності третіх осіб. Суброгація не може бути застосована, якщо завдана шкода не залежить від дій третіх осіб.
Умовами п.п. 22.2.3 договору до страхових ризиків також віднесено пошкодження / знищення ТЗ внаслідок протиправних дій третіх осіб, передбачених Кримінальним кодексом України, що матеріалами даної господарської справи не підтверджено (не доведено).
Враховуючи вищевикладене, судом відмовлено в позові, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами у справі факту виникнення права вимоги щодо шкоди, яка була заподіяна внаслідок настання страхового випадку, в порядку суброгації.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в силу приписів ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Проте, в спірному випадку позивач, звертаючись до суду із даним позовом з позовною вимогою про стягнення з відповідачів коштів в солідарному порядку не зазначає ані норми закону, ані умови договору, якою передбачено солідарне стягнення.
Враховуючи вищевикладене, в позові судом відмовлено.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покласти на позивача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 10.01.2024
Суддя Е.М. Олейняш