іменем України
09 січня 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/11657/23
Головуючий у першій інстанції - Требух Н. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/285/24
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді Мамонової О.Є.,
суддів - Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,
із секретарем: Герасименко Ю.О.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Акціонерне товариство «Укрпошта»,-
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2023 року (проголошеного о 08:56, повний текст рішення складено 13.11.2023) у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ "Укрпошта" про поновлення на роботі,-
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ «Укрпошта», в якому, враховуючи уточнену позовну заяву, просила поновити її на роботі на посаді листоноші 33 відділення АТ «Укрпошта».
Звільнення з роботи вважала незаконним через те, що:
- її не було попереджено про звільнення за два місяці, як передбачено ч.1, 3 ст. 49-2 КЗпП України;
- наказ про її звільнення підписаний керівником відділу сервісного обслуговування працівників, що не належить до компетенції останнього;
Зазначала, що наказ про звільнення їй не надавався.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.11.2023 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.11.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, яке полягає в неповноті встановлення обставин справи, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів.
Заявниця зазначає, що в ході судового засідання не встановлено, що вона відмовилась від продовження роботи, вона не надала та не висловлювала відмову, згодна продовжувати працювати на займаній посаді зі зміною істотних умов праці.
Звертає увагу, що 05.07.2023 керівник чернігівської філії та регіональний менеджер прибули до ВПЗ Чернігів-33 на її робоче місце і повідомили, що переводять на 0,1 ставки. Згоди працювати на 0,1 ставки від неї не вимагали, про звільнення у разі незгоди не повідомляли.
Указує, що відповідач не надав їй можливості для вирішення та надання відповіді про прийняття чи відмову від прийняття запропонованих умов, які стосувались зміни істотних умов праці, не роз'яснив, яким чином змінені істотні умови праці, як вона повинна виконувати свої трудові обов'язки, передбачені трудовим договором та посадовою інструкцією.
Уважає акт від 07.07.2023 про ненадання згоди на продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці неналежним доказом, оскільки він, на її думку не підтверджує факт її відмови працювати у змінених умовах.
Зауважує, що на момент її звільнення з незрозумілих причин генеральний директор АТ «Укрпошта» Смілянський І.Ю., у повноваженнях якого вона має сумніви, делегував свої повноваження по підписанню наказів та інших розпорядчих документів у межах Чернігівської області одночасно двом особам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на виконання ідентичних повноважень та функціональних обов'язків.
Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника - адвоката Могілевець О.С., які підтримали апеляційну скаргу, представника відповідача ОСОБА_4 , яка просила залишити рішення суду першої інстанції в силі, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позову через ненадання згоди ОСОБА_1 працювати у змінених умовах праці з 07.07.2023.
З таким висновком районного суду апеляційний суд погоджується, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
Судом у справі встановлено, що з 01.10.2019 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, прийнята на роботу листоношею третього класу відділення поштового зв'язку 33 Чернігівської дирекції АТ «Укрпошта» (далі - ЧД АТ «Укрпошта») відповідно до наказу від 30.09.2019 №1754 к/тр (а.с.32).
Наказом ЧД АТ «Укрпошта» від 28.12.2019 №2255 к/тр з ОСОБА_1 , працюючою тимчасово листоношею третього класу відділення поштового зв'язку Чернігів-33, переукладено строковий трудовий договір на безстроковий з 28.12.2019 (а.с.34).
01.07.2023 працівників філій переміщено з ЧД АТ «Укрпошта» в АТ «Укрпошта» з підстав централізації функцій філії на рівень центрального апарату АТ «Укрпошта» згідно наказу АТ «Укрпошта» від 29.06.2023 №1198, у тому числі і ОСОБА_1 , про що внесений запис до її трудової книжки (а.с.35, 36).
Наказом АТ «Укрпошта» №1550-1/к від 24.05.2023 розпочато впровадження проекту «Підвищення ефективності роботи мережі, впорядкування зони обслуговування користувачів послуг поштового зв'язку», одним із заходів передбачено впровадження структурних та кадрових змін відповідно до вимог чинного законодавства. Серед основних принципів затвердженого до реалізації проекту є встановлення норми обслуговування, завантаженості, кількості, укомплектованості роботи листонош (а.с. 44).
На виконання пп.1.1. п.1 наказу №1550-1/к від 24.05.2023 службовою запискою заступника генерального директора з розвитку мережі ОСОБА_5 ініційовано впровадження цільової моделі обслуговування користувачів послуг поштового зв'язку, у взаємодії з роботою листонош, щодо норми обслуговування, завантаженості, кількості, територіальності, укомплектованості в розрізі регіонів/філій АТ «Укрпошта», в тому числі для ВПЗ Чернігів-33 (а.с. 45-46).
Наказом АТ «Укрпошта» від 30.06.2023 №1230 затверджено зміни до штатного розпису АТ «Укрпошта», зокрема листоношам ВПЗ Чернігів-33 змінено умови праці в частині навантаження (а.с. 47- 49).
Наказом АТ «Укрпошта» від 30.06.2023 №3545-1/к змінено істотні умови праці листоношам ВПЗ Чернігів-33 шляхом приведення навантаження на штатну чисельність листонош ВПЗ до розрахункового навантаження по персоналу - 2,7 шт одиниці за чотирма посадами листонош шляхом встановлення неповного робочого часу з наступним розподілом навантаження: листоноша на 0,8 шт.од - 1 посада, листоноша на 0,9 шт.од - 2 посади, листоноша на 0,1 шт.од - 1 посада (а.с. 50).
Із акту про ознайомлення з наказом АТ «Укрпошта» від 30.06.2023 №3545-1/к вбачається, що він був доведений до відома листонош ВПЗ Чернігів -33, усі листоноші ознайомились з ним під підпис, погодились на зміну істотних умов праці. Листоноша ОСОБА_1 усно відмовилась працювати на будь-яку меншу ставку та писати заяву на переведення, також відмовилась від підпису в наказі про ознайомлення з ним (а.с. 52-53).
Наказом АТ «Укрпошта» про зміну істотних умов праці у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці АТ «Укрпошта» від 03.07.2023 №30-24/к ОСОБА_1 встановлено неповний 0,1 годинний нормований робочий день (4 години на тиждень, з розрахунку 48 хвилин в день). Покладено обов'язок на начальника відділу сервісного обслуговування персоналу Чернігівського регіону забезпечити персональне попередження працівника про зміну істотних умов праці на займаній посаді, у разі відмови від продовження роботи в істотно змінених умовах праці забезпечити підготовку документів на розірвання трудового договору згідно з п. 6 ст. 36 КЗпП України (а.с. 53-54).
На підставі даного наказу уповноваженою генеральним директором АТ «Укрпошта» Смілянським І.Ю. особою - начальником відділу сервісного обслуговування Чернігівського регіону Скоковою Н.А. (довіреність від 27.06.2023 № 270623-12/Р-711) на ім'я ОСОБА_1 підготовлено повідомлення від 04.07.2023 №111.024.010.004-25/577 про зміну їй істотних умов праці на займаній посаді шляхом встановлення неповного 0,1 годинного нормованого робочого дня з 07.07.2023 (а.с. 55, 56).
ОСОБА_1 відмовилась особисто ознайомлюватись з повідомленням та засвідчити факт ознайомлення особистим підписом, що засвідчено Актом від 05.07.2023 (а.с. 59-60). Також дане повідомлення 05.07.2023 надіслано ОСОБА_1 поштою рекомендованим листом ШКІ 1400056760808 на адресу реєстрації, зазначену в особовій картці: АДРЕСА_1 (а.с. 61).
Актом від 07.07.2023 про ненадання згоди на продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці встановлено, що ОСОБА_1 запропоновано в усній формі повідомити про прийняте рішення, згоду або незгоду працювати на змінених істотних умовах праці з 07.07.2023 (при цьому текст повідомлення зачитаний вголос). На багато разів поставлене питання ОСОБА_1 згоду не надала, а відтак не прийняла змінені умови праці з 07.07.2023. Обставини, засвідчені у даному акті відбувались в присутності інспекторів патрульної поліції УПП Чернігівської області, ними проведена відеофіксація розмови, запис якої міститься в матеріалах даної цивільної справи (а.с. 62, 119).
Наказом (розпорядженням) №50_24/к від 07.07.2023 року трудові відносини з ОСОБА_1 припинені на підставі п.6 ч.1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із відмовою від продовження роботи у зв'язку зі зміненою істотних умов праці (а.с. 37).
07.07.2023, у день звільнення, ОСОБА_1 відмовилась особисто ознайомлюватись з наказом про припинення трудового договору, у зв'язку з чим він був їй зачитаний вголос, та отримати його і трудову книжку, що підтверджується актом від 07.07.2023 та відеозаписом патрульної поліції (а.с. 65-66).
Копія наказу про звільнення з інформацією про суми виплачених працівнику при звільненні нарахувань у вигляді розрахункових листків за червень, липень 2023 разом з листом від 07.07.2023 за вих. № 111.024.010.004-25/589 про необхідність отримати трудову книжку направлені 07.07.2023 на ім'я та адресу ОСОБА_1 , зазначену в особовій картці працівника, рекомендованим листом ШКІ №1400057741610 з оголошеною цінністю з описом вкладення, який нею не був отриманий та повернувся товариству по закінченню строку зберігання (67-72).
Із акту №Ц/ЧН/18310/141 від 11.08.2023, складеного головним державним інспектором відділу з питань праці управління інспекційної діяльності у Чернігівській області Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Бездугою А.В., за результатами проведення позапланового заходу держаного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах праці, вбачається, що порушень частини першої статті 16 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» з питань законності припинення трудового договору ОСОБА_1 не виявлено під час проведення позапланового контрольного заходу (а.с.81-88).
Згідно з ч. 2 статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
З урахуванням цих норм суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, виходячи із підстав позову та встановлених обставин, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог (повністю чи частково) або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з'ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
Суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення прав громадян на працю є правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння збереженні роботи (стаття 5-1 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України)).
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці (постанова Верховного Суду України від 23 березня 2016 року в справі №6-2748цс15, постанови Верховного Суду від 21 лютого 2018 року, справа №761/3388/15-ц, провадження №61-2435св18, від 31 березня 2021 року, справа № 332/890/20, провадження №61-643св21, від 08 липня 2020 року, справа №501/3407/18, провадження №61-15070св19).
Зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.
Зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна зміні в організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, звільнення у зв'язку з чим може мати місце на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.
Тобто при зміні істотних умов праці, посада, яку обіймає працівник, залишається у штатному розписі, але змінюються умови трудового договору - система та розмір оплати праці, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад без зміни трудової функції, тощо, тобто зміни, які ведуть до звуження чи розширення трудової функції працівника за укладеним з ним трудовим договором, дія якого продовжується.
Такі ж висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року в справі № 601/1513/18 (провадження № 61-2741св19), від 02 жовтня 2019 року в справі № 752/346/18 (провадження № 61-13072св19).
Законом України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в України мовах воєнного стану», зокрема, врегульовано особливості переведення та зміни істотних умов праці в ситуації воєнного часу.
Частина 2 ст. 3 цього Закону передбачає, що у період дії воєнного стану норми ч. 3 ст. 32 КЗпП та інших законів України щодо повідомлення працівника за два місяці про зміну істотних умов праці роботодавці можуть не виконувати. Це було встановлено ще з 24 березня 2022 року.
Проте залишалася в силі ст. 103 КЗпП, відповідно до положень якої про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни. Вказана стаття була спеціальною нормою, а отже, виникала конкуренція між двома правилами одного нормативного акта.
Попередження - це пропозиція працівникові продовжувати роботу після того, як власник з додержанням встановленого строку змінить істотні умови праці. Працівник може цю пропозицію прийняти і продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці, а може відмовитися від продовження роботи у зв'язку із змінами істотних умов праці.
Усуваючи конкуренцію, законодавець 01.07.2022 прийняв Закон № 2352-IX, згідно з яким ч. 2 ст. 3 Закону № 2136-ІХ було викладено в новій редакції, а саме: у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених ч. 3 ст. 32 та ст.103 КЗпП, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов. Саме ця редакція діє з 19 липня 2022 року і є чинною на сьогодні.
Тож працівників можна попереджати про зміну істотних умов праці відразу після ухвалення роботодавцем відповідного рішення про таку зміну, але не пізніше допуску до роботи зі зміненими умовами праці.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працювала на посаді листоноші 3 класу ВПЗ Чернігів 33 АТ «Укрпошта».
30.06.2023 наказом АТ «Укрпошта» №1230 внесено зміни у штатний розпис - змінено умови праці в частині навантаження.
03.07.2023 наказом АТ «Укрпошта» про зміну істотних умов праці у зв'язку зі змінами в організації виробництва праці АТ «Укрпошта» №30_24/к ОСОБА_1 встановлено неповний 0,1 годинний день. На підставі даного наказу на ім'я останньої підготовлено повідомлення про зміну істотних умов праці шляхом встановлення неповного робочого дня з 07.07.2023. Дана процедура здійснена відповідно до приписів ч. 3 ст. 32 та ст. 103 КЗпП України та Закону України «Про організацію трудових відносин в України мовах воєнного стану».
В апеляційній скарзі позивачка зазначає, що 05.07.2023 керівник чернігівської філії та регіональний менеджер прибули до ВПЗ Чернігів-33 на її робоче місце і повідомили, що переводять на 0,1 ставки, тобто їй було повідомлено про зміну істотних умов праці до їх запровадження.
У матеріалах справи наявні акти, складені представниками роботодавця в присутності працівників ВПЗ Чернігів-33 від 05.07.2023 та 07.07.2023 про відмову позивачки від ознайомлення та підпису повідомлення про зміну істотних умов праці, відмову працювати у змінених умовах праці.
Частиною четвертою статті 32 КЗпП України передбачено, що у випадку, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу. Позивачкою такої згоди у передбаченому законодавством порядку не надано, що спростовує довід апеляційної скарги стосовно того, що вона мала намір виконувати посадові обов'язки і при змінених істотних умовах.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції не встановлено про надання згоди ОСОБА_1 на запропоновані зміни істотних умов праці або про невзяття відповідачем до уваги такої наданої згоди.
Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не погоджується на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п.6 ч.1 статті 36 цього Кодексу (ч.4 ст. 32 КЗпП України).
За викладених обставин висновок районного суду про відмову в задоволенні позовних вимог є правильним.
Доводи апеляційної скарги про те, що на момент звільнення позивачки з генеральний директор АТ «Укрпошта» ОСОБА_6 , у повноваженнях якого вона має сумніви, делегував свої повноваження по підписанню наказів та інших розпорядчих документів у межах Чернігівської області одночасно двом особам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на виконання ідентичних повноважень та функціональних обов'язків не заслуговують на увагу.
Так, згідно наказу АТ «Укрпошта» №1207 від 29.06.2023 ОСОБА_6 продовжено виконання обов'язків генерального директора АТ «Укрпошта» на строк, який не перевищує строку дії воєнного стану та трьох місяців після його припинення або скасування (а.с. 125). Право ж генерального директора Товариства делегувати свої повноваження по підписанню наказів та інших розпорядчих документів іншим особам відповідно до їх повноважень, функціональних обов'язків за посадою передбачено підпунктом 4 п. 12.8 розділу 12 Статуту Товариства від 22.06.2021, який діяв на день звільнення позивачки (а.с. 42-43). Наказ про звільнення позивачки підписаний уповноваженою керівником АТ «Укрпошта» - генеральним директором Смілянським І.Ю. особою - виконувачем обов'язків начальника відділу сервісного обслуговування персоналу Чернігівського регіону АТ «Укрпошта» Манжолою О.М. на підставі довіреності від 04.07.2023 N 040723 - 13/P -711 (а.с. 38-40).
Доводи апеляційної скарги правильності висновків місцевого суду не спростовують та не містять підстав для зміни чи скасування судового рішення, а фактично зводяться до незгоди з таким рішенням.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.11.2023 - залишенню без змін, оскільки воно ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для його скасування.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - ьзалишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 січня 2024 року.
Головуюча О.Є. Мамонова
Судді: Н.В. Висоцька
О.І. Онищенко