Справа № 738/1626/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/132/24
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
08 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
З участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_7 ,
засудженого - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 13 жовтня 2023 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні подання Державної установи «Менська виправна колонія (№ 91)» та Спостережної комісії Менської міської ради про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_8 .
В обґрунтування ухваленого рішення місцевим судом зазначено, що відсутність на даний час діючих стягнень у засудженого, дотримання ним режиму утримання та відбуття визначеної законом частини покарання, не є визначальними під час вирішення питання про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання, оскільки ці обставини не мають виключного значення при прийнятті рішення про застосування до засудженого пільги, передбаченої статтею 81 КК України. Таке рішення ухвалюється судом з врахуванням поведінки засудженого за весь час відбування покарання і якщо останній сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Дотримання засудженим норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, є обов'язком засуджених, який передбачений положеннями статті 107 КВК України.
Не погодившись із рішенням суду, захисник-адвокат ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та звільнити останнього умовно-достроково від відбування покарання, посилаючись на те, що місцевий суд формально підійшов до дослідження даних про особу її довірителя. Акцентує увагу на тому, що ОСОБА_8 дотримується режиму та правил поведінки в установі, за станом здоров'я та ІІ групи інвалідності не може виконувати роботи на певних полегшених умовах, що не може забезпечити йому установа, як мінімального рівня безпеки так і загального рівня безпеки, тому єдиним протоколом комісія при установі відмовила йому у застосуванні пільги, що було залишено поза увагою місцевого суду. А тому, вважає, що твердження суду, що засуджений своїм відношенням до праці не довів своє виправлення та не став на шлях виправлення є хибним. Зазначає, що ОСОБА_8 свою вину визнав повністю, між стороною обвинувачення та обвинуваченим була підписана угода, яка була відхилена судом, а обвинуваченому було призначено реальну міру покарання, а отже, засуджений вину свою визнав, що спростовує твердження процесуального прокурора в судовому засіданні на невизнання вини ОСОБА_8 . Вважає, що місцевим судом не враховано п. 10 Методики визначення ступеня виправлення засудженого, що саме комісія установи підсумовує загальний бал та визначає відповідний ступінь виправлення засудженого, а саме якщо бал становить «61» та вище, то засуджений став на шлях виправлення та має бути представлений до заміни покарання на підставі ст. 81, 82 КК України, що має загальний бал виправлення її підзахисний - 73.3 балів. За вказаних підстав, на думку апелянта, її довіритель став на шлях виправлення та заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції) та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, з підстав наведених у ній, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив її залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст.81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.
За змістом ст.6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
З матеріалів справи слідує, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2022 року, ОСОБА_8 засуджений за ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 185, 257, ч. 4 ст. 187 КК України та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України останньому призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 липня 2023 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін (а.к.п.15-19).
Відповідно до вимог ч.2 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
При цьому положеннями постанови Пленуму ВСУ від 26.04.2002 № 2 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, і для цього беруться дані в їх сукупності.
За змістом цього закону умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці довів своє виправлення. При цьому, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення, не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
Дослідивши дані, що характеризують особу засудженого ОСОБА_8 , місцевий суд дійшов правильного висновку, що останній стає на шлях виправлення, але на час розгляду клопотання про умовно-дострокове звільнення своєю поведінкою не довів своє виправлення.
Згідно ч.1 ст.6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Відповідно до наявної в матеріалах справи характеристики ДУ «Менська виправна колонія (№ 91)» від 03 жовтня 2023 року, засуджений ОСОБА_8 в місцях позбавлення волі перебуває з 13.04.2019 року, під час відбування покарання до дисциплінарної відповідальності не притягувався, стягнень та заохочень не має, за станом здоров'я не працює (а.с.3-6).
Згідно висновку щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_8 , останній не усвідомлює наслідки кримінального правопорушення, вину не визнає; індивідуальну програму соціально-виховної роботи виконав частково; збитки внаслідок скоєного кримінального правопорушення не відшкодував; за психологічною характеристикою моральна нормативність низька, що свідчить про можливість прояву незгоди із загальноприйнятими моральними нормами та стандартами, непостійності, мінливості, ігнорування обов'язків, безпринципності, неорганізованості або антисоціальної поведінки.
Колегія суддів вважає, що в поведінці засудженого відсутня динаміка, яка б свідчила про його бездоганне виправлення та перевиховання, а саме: активної участі в суспільному житті установи виконання покарання, підвищення свого загальноосвітнього рівня, гарної поведінки в побуті та прагнення своєю поведінкою спокутувати вину за вчинений злочин.
Отже, при розгляді подання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_8 від подальшого відбування покарання, місцевий суд належно оцінив усі обставини справи та дійшов правильного висновку про необхідність відмови у задоволенні подання Державної установи «Менська виправна колонія (№ 91)» та Спостережної комісії Менської міської ради, з чим погоджується і колегія суддів.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі судом першої інстанції рішення, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 13 жовтня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні подання Державної установи «Менська виправна колонія (№ 91)» та Спостережної комісії Менської міської ради про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4