Справа № 740/5502/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/224/24
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
10 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
З участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 грудня 2023 року,
Цією ухвалою, яку було винесено під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, було задоволено клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 на 60 днів - до 16 лютого 2024 року.
Також ухвалено строк тримання під вартою ОСОБА_9 обчислювати з 19 грудня 2023 року 14 год. 55 хв. та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить суму 214 720 грн.
Суд першої інстанції, дійшовши до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою, врахував поведінку обвинуваченого, який тричі не з'явився в судові засідання, встановив наявність заявлених ризиків, тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_9 , міру покарання у разі визнання його винуватим, відомості про особу обвинуваченого, мету застосування запобіжного заходу та прийшов до висновку, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Не погоджуючись з ухвалою суду адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій останній просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає прокурор на підтвердження доводів наведених у клопотанні не зазначив жодного доказу, а суд першої інстанції безпосередньо не досліджував доказів якими обґрунтовував прийняте рішення. Вказує, що місцевим судом не вказано мотивів неврахування доказів наданих стороною захисту та відмовлено у дослідженні доказів, які б підтвердили безпідставність клопотання прокурора. Захисник наголошує, що судові засідання, на які не з'явився ОСОБА_9 були перенесені за клопотаннями захисників, у зв'язку з їх захворюванням і неявка обвинуваченого на вказані судові засідання не нанесло здійсненню правосуддя жодної шкоди, оскільки суд не мав права проводити судові засідання без участі захисників. Зазначає, що у обвинуваченого не було мотивів умисно уникати судових засідань предметом яких був розгляд клопотання прокурора про відсторонення його від посади з огляду на те, що він вже не займав відповідну посаду з 23 листопада 2023 року, а став військовим ЗСУ, про що було надано відповідні докази.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скарги, думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Суд першої інстанції при розгляді клопотання, у відповідності до ст.194 КПК України, правильно прийшов до висновку, про необхідність задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до матеріалів судового провадження в провадженні Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.
Приймаючи рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 суд, враховуючи поведінку обвинуваченого, який тричі не з'явився в судові засідання, призначені на 11 грудня 2023 року 10-30 год., 13 грудня 2023 року 12-00 год., 15 грудня 2023 року 14-00 год., про причини своєї неявки - не повідомив суд, чим порушив покладений на нього п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України обов'язок прибувати за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд, прийшов до висновку, що заявлені прокурором ризики існують, а тому запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою, наразі не видається за можливе.
З матеріалів провадження вбачається, що місцевий суд при обранні ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою врахував тяжкість покарання, що йому загрожує, конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується, наявність ризиків, передбачених ст.. 177 КПК України.
Також є необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
З матеріалів провадження вбачається, що доводи апеляційної скарги щодо відсутності мотивів обвинуваченого на уникнення судових засідань ретельно та відсутності заявлених ризиків були предметом ретельної перевірки судом першої інстанції та на них надано ретельні висновки, щодо необґрунтованості, з якими погоджується і колегія суддів.
Беручи до уваги доведеність ризиків, передбачених ч.1 статті 177 КПК України, а також серйозність висунутого ОСОБА_9 обвинувачення та тяжкість покарання, що йому загрожує, апеляційний суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому на інший більш м'який запобіжний захід.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_9 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а відтак, і для задоволення апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 грудня 2023 року, якою було обрано відносно ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_3