09 січня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 675/1405/22
Провадження № 11-кп/4820/140/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 вересня 2023 року,-
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 вересня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання, заміну невідбутої частини покарання більш м'яким та вирішення питань, пов'язаних із виконанням вироку.
Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд мотивував своє рішення тим, що клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення необхідно відмовити, оскільки воно є передчасним та не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки особа, яка засуджена до довічного позбавлення волі, повинна спочатку подати до суду клопотання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк. Після задоволення зазначеного клопотання, адміністрація установи може подати відповідне клопотання про умовно-дострокове звільнення, лише після відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку визначеного покарання. Крім того, процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним, однак ОСОБА_7 своєю поведінкою та сумлінним ставленням до праці не довів, що став на шлях виправлення, а тому заміна покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк до нього не може бути застосовано.
В поданій апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить ухвалу скасувати, клопотання задовольнити.
Вказує, що відбуваючи покарання постійно працював, позитивно характеризувався, а його переведення до іншої державної установи свідчить лише про переведення засудженого в кращі умови відбування покарання на які він заслуговував.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_7 та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, думку прокурора про законність і обґрунтованість ухвали суду, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає за таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Рішення суду про відмову у задоволенні клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відповідає цим вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Апеляційного суду Одеської області від 13.04.2005 ОСОБА_7 засуджений за ст.ст.185 ч.3; 187 ч.4; 115 ч.2 п.п.1,6; 70 КК України до довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна. Ухвалою Верховного Суду України від 05.07.2005 цей вирок залишено без змін. 09.06.2016 Ізяславський районний суд Хмельницької області ухвалив зарахувати в строк відбутого покарання період тримання під вартою з 30.12.2004 по 05.07.2005 - 06 місяців 07 днів, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Вирок набрав законної сили: 05.07.2005. Початок строку: 30.12.2004.
Комісія з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі в Одеській області (протокол №53 від 22.07.2005) визначила колонію максимального рівня безпеки з відбуттям покарання у приміщеннях камерного типу.
З 10.01.2005 ОСОБА_7 відбував покарання в державній установі «Одеський слідчий ізолятор». За час перебування випадків порушення вимог встановленого режиму утримання не допускав, не заохочувався, характеризувався посередньо.
З 21.10.2005 відбував покарання в державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)». За час відбування покарання в установі випадків порушення вимог режиму відбування покарання не допускав. Не заохочувався, характеризувався посередньо.
Постановою державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» від 12.10.2016 вирішено перевести засудженого з приміщень камерного типу, в яких тримаються дві особи, до багатомісних приміщень камерного типу.
З 03.08.2018 відбував покарання в державній установі «Одеський слідчий ізолятор», за час перебування випадків порушення вимог встановленого режиму не допускав, не заохочувався, характеризувався посередньо.
З 19.10.2018 відбував покарання в державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)». За час відбування покарання характеризувався наступним чином: допускав порушення встановленого порядку відбування покарання, за що накладено одне дисциплінарне стягнення - догана від 25.02.2021, яке на даний час погашене. Дане порушення виразилось в порушенні розпорядку дня. Застосовано одне заохочення - подяка від 13.01.2022, за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки.
Реалізував програму диференційованого виховного впливу на засуджених «Професія», в Замковому навчальному центрі (№58) здобув спеціальність «Токар».
Постановою державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» від 10.11.2022 вирішено перевести засудженого з багатомісних приміщень камерного типу до звичайних жилих приміщень.
З 03.03.2023 і по даний час відбуває покарання в державній установі «Коломийська виправна колонія (№41)» в секторі для тримання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі.
За час відбування покарання характеризується наступним чином: допустив одне порушення встановленого порядку відбування покарання, а саме порушив правила користування планшетом, рішенням дисциплінарної комісії обмежився профілактичною бесідою, дисциплінарні стягнення не накладались. Заохочення не застосовувались. На заходи виховного впливу реагує слабо, належних висновків не робить.
У виробничій майстерні державної установи «Коломийської виправної колонії (№41)» працевлаштований. Поставлені завдання виконує під контролем адміністрації.
Виконує роботи з благоустрою місць позбавлення волі, під контролем працівників адміністрації. У відношенні до представників адміністрації колонії ввічливий, тактовний, однак робить це з метою поблажливого ставлення до себе. Передбачені законом вимоги персоналу установи виконує під контролем. Участі у реалізації програми диференційованого виховного впливу на засуджених не бере. Санітарно-гігієнічних норм дотримується, зовнішній вигляд охайний. Дотримується вимог пожежної безпеки. За характером спокійний, врівноважений. В індивідуальних бесідах не завжди відвертий. У взаємовідносинах із засудженими не конфліктний. Віддає перевагу спілкуванню із засудженими різної спрямованості. Соціально-корисні зв'язки з рідними підтримує шляхом телефонних розмов, отримує від них посилки. Виконавчі листи на засудженого в установу не надходили. Згідно вироку вину у скоєному злочині визнав.
Згідно оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, з використанням підсистеми «КАСАНДРА» Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, у засудженого встановлено середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення.
Станом на 19 травня 2023 року відбутий строк з врахуванням ч.5 ст.72 КК України становить - 18 років 10 місяців 24 дні.
Згідно висновку щодо ступеня виправлення засудженого від 08.08.2023, засуджений ОСОБА_7 не став на шлях виправлення (не довів своє виправлення) та не може бути представлений до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк (набрав 57 балів).
Згідно з пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може застосовуватись до осіб, які відбувають покарання у виді виправних робіт, обмеження або позбавлення волі на певний строк, а також до військовослужбовців, які засуджені до службових обмежень чи тримання в дисциплінарному батальйоні.
Кримінальним кодексом України, а саме ст.51 КК України визначено два види покарання у виді позбавлення волі: позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі.
Виходячи із вищезазначених положень, можливість умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, передбачене ст.81 КК України може застосовуватися до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України № 6-р(ІІ)/2021 від 16 вересня 2021 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину першу статті 81, частину першу статті 82 Кримінального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
При цьому, зобов'язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене статтями 81, 82 Кримінального кодексу України, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.
Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.82 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року, невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання.
Згідно з п.3 ч.3 ст.81 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
З наведених норм слідує, що, на даний час, засуджені, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, мають право на заміну невідбутої частини покарання на покарання у виді позбавлення волі на певний строк та в подальшому на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Як убачається з матеріалів клопотання, засуджений ОСОБА_7 відбув більше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання, а тому має право на розгляд щодо нього судом питання про заміну йому невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням у порядку, визначеному ст. 82 КК України.
Відповідно до встановленого чинним законодавством порядку без вирішення питання про попередню заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років неможливе застосування умовно-дострокового звільнення до засудженого, який відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі.
Із матеріалів справи встановлено, що відносно ОСОБА_7 , після нормативного врегулювання державною порядку застосування ст.ст. 81, 82 КК України, не вирішувалося питання щодо заміни йому покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що одна лише обставина, що засуджений визнає вину у скоєнні злочину та має одне заохочення протягом 18 років відбування покарання не може свідчити про його виправлення, а також враховує поведінку засудженого протягом усього строку відбування покарання, характеризуючі матеріали на засудженого, тяжкість та характер вчиненого злочину, та дійшов висновку, що матеріали справи в своїй сукупності не свідчать про досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України - виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 своєю поведінкою та сумлінним ставленням до праці не довів, що став на шлях виправлення, а тому заміна покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк до нього не може бути застосовано.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідно до визначеного законодавством порядку, без вирішення питання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі, неможливе застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання до засудженого, який відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі.
З огляду на викладене, підстав для скасування ухвали суду, за наведеними в апеляційній скарзі засудженого мотивами, немає.
Керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 вересня 2023 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання, заміну невідбутої частини покарання більш м'яким та вирішення питань, пов'язаних із виконанням вироку залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3