11 січня 2024 року м.Суми
Справа №587/1130/21
Номер провадження 22-ц/816/134/24
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на додаткове рішення Сумського районного суду Сумської області від 03 жовтня 2023 року у складі судді Черних О.М., ухваленого в м. Суми,
в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
У червні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на частину земельної ділянки під № НОМЕР_1 , площею 0,2226 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5924782200:01:003:0321, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; частину земельної ділянки під № НОМЕР_1 , площею 0,0617 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5924782200:01:003:0320, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; частину незавершеного будівництвом будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 15 вересня 2023 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 .
Додатковим рішенням Сумського районного суду Сумської області від 03 жовтня 2023 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь в порядку компенсації його витрат на оплату правничої допомоги адвоката, пов'язану із захистом його інтересів у даній справі, у розмірі 10 000 грн.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд в своєму рішенні практично не навів жодного аргументу часткового задоволення його заяви, крім посилання на загальні вимоги законодавства та судової практики щодо визначення розміру гонорару адвоката. Також суд у рішенні вказав, що сторони в судове засідання не з'явилися, хоча це не відповідає дійсності, оскільки він та його представник з'явилися в судове засідання.
Вказує на те, що за час розгляду справи судом, його адвокат згідно умов Угоди про надання правової допомоги № 7/2 від 22 липня 2021 року не лише підготував відзив на позовну заяву, заявив ряд письмових клопотань по суті спору та прийняв участь у всіх судових засіданнях, але й підготував апеляційну скаргу на ухвалу суду про призначення у справі судово-будівельної та оціночної експертиз, прийняв участь у її розгляді апеляційним судом, а також надав йому ряд важливих консультацій по суті справи, що дали йому змогу відстояти свої права в суді і захистити своє право власності на належне йому майно. Тому, коли він з адвокатом підписували Акт виконаних робіт, за взаємною згодою, крім суми грошових коштів у розмірі 5000 грн, які були сплачені ним при підписанні угоди, за вищевказану правову допомогу ним було доплачено ще 5000 грн, що і було відображено у даному Акті. Вказане відповідає абз. 3 п. 1 Угоди, згідно якого повна оплата правової (правничої) допомоги у вигляді гонорару підлягає узгодженню сторонами в ході виконання замовлення на підставі Акту виконаних робіт з урахуванням часу витраченого на виконання робіт та надання послуг і отриманого результату.
Вважає, що суд не мав права сам визначати розмір оплати правової допомоги адвоката, якщо це вже було визначено умовами договору.
Позивачка правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалася.
Перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Ухвалюючи додаткове рішення та стягуючи на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 6000 грн в рахунок відшкодування судових витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції вважав, що розмір заявлених представником відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн не є співмірним зі складністю та часом розгляду зазначеної справи, а тому дійшов висновку про стягнення вказаних витрат у розмірі 6000 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу .
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
З матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанції інтереси відповідача ОСОБА_1 представляв адвокат Сапіч В.М., що підтверджується копією відповідного ордеру (а.с. 41, Т. 1).
Разом з першою заявою по суті спору (відзив на позовну заяву) стороною відповідача не було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс або очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
19 вересня 2023 року ОСОБА_1 суду першої інстанції було подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому ставить питання про стягнення з ОСОБА_2 на його користь в порядку компенсації його витрат на оплату правової допомоги адвоката 10 000 грн.
До вказаної заяви відповідач додав копію Угоди № 7/2 про надання правової допомоги від 22 липня 2021 року, відповідно до умов якої ОСОБА_1 доручає, а адвокат Сапіч В.М. зобов'язується прийняти участь в якості його представника у суді у справі № 587/1130/21 за позовом ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Повна оплата правничої допомоги у вигляді гонорару підлягає узгодженню сторонами в ході виконання замовлення на підставі Акту виконаних робіт з урахуванням часу витраченого на виконання робіт та надання послуг (а.с. 22, Т. 2).
Відповідно до копії Додатку № 1 до Угоди про надання правової допомоги № 7/2 від 22 липня 2021 року адвокат Сапіч В.М. та Юрченко М.П. домовились про узгоджену попередню оплату за надання правової допомоги у розмірі 5000 грн, з яких 2500 грн сплачуються замовником при укладенні даної угоди. У зазначену загальну суму оплати входять вивчення матеріалів справи, підготовка відзиву на позовну заяву, підготовка необхідних заяв та клопотань, а також участь виконавця у всіх судових засіданнях в суді першої інстанції.
Згідно Акту прийняття виконаних робіт (послуг) від 15 вересня 2023 року вартість наданої правничої допомоги становить 10 000 грн. Враховуючи, що замовником в якості попередньої оплати було сплачено 5000 грн, відповідно до умов розділу 1 Угоди про надання правової допомоги, сплаті підлягає додаткова грошова сума у розмірі 5000 грн (а.с. 23, Т. 2).
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо незгоди з розміром, присуджених до стягнення витрат на правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Виходячи зі складності справи та обсягу необхідних послуг, наданих адвокатом, час, витрачений адвокатом на надання відповідних послуг, ціни позову, та значення справи для сторін, колегія суддів вважає, що розмір присуджених до стягнення з позивачки на користь відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 6000 грн відповідає критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності.
Стосовно доводів апеляційної скарги, що суд не мав права сам визначати розмір оплати правничої допомоги адвоката, яка визначена умовами договору, колегія суддів зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 у справі № 922/1964/21 сформульовано висновок, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни ухвалених судових рішень. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 381-382; 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Сумського районного суду Сумської області від 03 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
Ю. О. Філонова