Справа № 302/1337/22
Іменем України
19 грудня 2023 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Джуги С.Д. і Мацунича М.В.,
з участю секретаря Савинець В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Міжгірського районного суду від 27 квітня 2023 року (у складі судді Пухальського С.В.) за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до ОСОБА_1 , про стягнення надміру виплачених сум, -
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (надалі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) звернулося до суду з цим позовом у листопаді 2022 р.
Просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь надміру виплачену суму за період 17.10.2018 р. по 30.04.2020 р. у розмірі 29643,58 грн.
На обґрунтування позовних вимог указало, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Закарпатській області та відповідно до поданої заяви від 28 листопада 2003 р. йому було призначено соціальну пенсію по інвалідності. Із метою недопущення безпідставних витрат державних коштів, у межах компетенції, ГУ ПФУ в Закарпатській області на постійній основі проводить моніторинг своєчасності пенсійних виплат, а також перевірку підстав для здійснення таких виплат. У ході моніторингу було виявлено переплату відповідачу за період із 17.10.2018 р. по 30.04.2020 р. в сумі 29 643,58 грн., оскільки ним не було повідомлено про його працевлаштування із жовтня 2018 р.
Рішенням Міжгірського районного суду від 27 квітня 2023 р. позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ГУ ПФУ в Закарпатській області, надміру виплачену суму за період із 11 листопада 2019 р. по 30 квітня 2020 р. включно в розмірі 10 232,67 грн. і витрати зі сплати судового збору в розмірі 856,44 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ГУ ПФУ в Закарпатській області просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Доводить про неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого:
-позивачем не пропущено строки звернення до суду з цим позовом;
-надміру виплачені пенсіонеру суми пенсій не є майновою шкодою у розумінні ЦК України, а тому положення ЦК України щодо строку позовної давності до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Доводи заперечення зводяться до безпідставності доводів апеляційної скарги та правильності висновків суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, із таких мотивів.
Суд виходив із того, що ОСОБА_1 не виконав обов'язок щодо своєчасного повідомлення ГУ ПФУ в Закарпатській області про зміну свого статусу - працевлаштування, тобто про обставину, що викликає зміну розміру виплачуваної пенсії, оскільки із відповідним повідомленням не звертався, що свідчить про наявність факту безпідставно набутої пенсії через недобросовісність зі сторони відповідача.
Про виникнення переплати відповідачу пенсії ГУ ПФУ в Закарпатській області стало відомо 08.05.2020 р.
Ураховуючи, що надмірно пенсія відповідачу виплачена за період із 17 жовтня 2018 р. по 30 квітня 2020 р., а позивачем засобами поштового зв'язку спрямовано позов до суду лише 11 листопада 2022 р., суд дійшов висновку про наявність правових підстав щодо часткового задоволення вимог позивача та стягнення із ОСОБА_1 на користь ГУ ПФУ в Закарпатській області суми надміру сплаченої пенсії в межах строку позовної давності за період із 11 листопада 2018 р. по 30 квітня 2020 р. розмір якої, розрахований судом виходячи з наданих позивачем даних щодо нарахованої пенсії, становить 10 232,67 грн. (1042,67 (20 днів за листопад 2019 року) + 1638 (грудень 2019 року) + 1638 (січень 2020 року) + 1638 (лютий 2020 року) + 1638 (березень 2020 року) + 2638 (квітнень 2020 року) = 10232,67).
При цьому суд установив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Закарпатській області та відповідно до поданої заяви від 28 листопада 2003 р. йому було призначено соціальну пенсію по інвалідності. Цією заявою відповідач також зобов'язався повідомляти ГУ ПФУ в Закарпатській області про всі зміни, що викликають зміну розміру виплачуваної пенсії (а.с.7).
Із метою недопущення безпідставних витрат державних коштів, у межах компетенції, ГУ ПФУ в Закарпатській області на постійній основі проводить моніторинг своєчасності пенсійних виплат, а також перевірку підстав для здійснення таких виплат. У ході моніторингу 08.05.2020 р. було з'ясовано про виникнення переплати відповідачу за період з 17.10.2018 р. по 30.04.2020 р. в сумі 29 643,58 грн., оскільки ним не було повідомлено про його працевлаштування з жовтня 2018 р. (а.с.100).
08.05.2020 ГУ ПФУ в Закарпатській області повідомило ОСОБА_1 про те, що у зв'язку із працевлаштуванням із 17.10.2018 р. виплату йому соціальної пенсії по інвалідності як інваліду третьої групи загального захворювання припинено на період роботи (а.с.5).
Згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відповідно до статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Відповідно до пункту 2.5. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання).
Згідно з абзацом 2 пункту 2.21. Порядку у разі працевлаштування (початку діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи - підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання заяви.
У пункті 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року №6-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за №374/7695, передбачено, що повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім'ї тощо.
Згідно з частиною першою статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Тлумачення наведених норм закону дає підстави для висновку, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути стягнуті за умови зловживань з боку пенсіонера або подання ним недостовірних даних. Законодавцем передбачені лише два виключення із цього правила: якщо виплата відповідних грошових сум сталася внаслідок рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; у разі недобросовісності зі сторони набувача.
Правильність розрахунків, за якими проведено виплати, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових сум.
До подібних висновків щодо застосування статті 1215 ЦК України дійшов Верховний Суд України у постановах: від 22 січня 2014 року №6-151цс13, від 02 липня 2014 року №6-91цс14. Ці висновки підтвердила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц (провадження №14-445цс18).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п?ята статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 та 255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Довід апеляційної скарги про те, що позивачем не пропущено строки звернення до суду з цим позовом не заслуговує на увагу із таких мотивів.
Відповідно до ч.1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Тобто, саме на Пенсійний фонд покладено обов'язок щодо здійснення виплат пенсій з урахуванням вимог пенсійного законодавства, а також щодо контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, що виключає можливість виплати пенсій, виплата яких не передбачена чинним законодавством, навіть за умови послідуючого відшкодування відповідних витрат Пенсійного фонду сторонніми особами.
І сам позивач в обґрунтування своїх позовних вимог указує на те, що із метою недопущення безпідставних витрат державних коштів, у межах компетенції, ГУ ПФУ в Закарпатській області на постійній основі проводить моніторинг своєчасності пенсійних виплат, а також перевірку підстав для здійснення таких виплат.
Закономірно, що ГУ ПФУ в Закарпатській області було зобов'язано моніторити, як мінімум щороку наявність підстав для виплати, зокрема, відповідачеві пенсії, відтак могло довідатися вчасно про працевлаштування відповідача, однак цього не зробило, відтак суд першої інстанції цілком вірно стягнув надміру виплачену суму пенсії у межах трьохрічного строку позовної давності, що передували зверненню до суду, а доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Довід апеляційної скарги про те, що надміру виплачені пенсіонеру суми пенсій не є майновою шкодою у розумінні ЦК України, а тому положення ЦК України щодо строку позовної давності до спірних правовідносин застосуванню не підлягають, не заслуговують на увагу із таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно та зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
На правовідносини, які виникли між сторонами, поширюються положення ст. 1215 ЦК України, зі змісту якої вбачається, що надмірно виплачені суми, у тому числі пенсії, повинні бути повернені, якщо їх виплата стала результатом рахункової помилки (наявність якої має бути доведена позивачем) або несумлінності одержувача.
Судом першої інстанції встановлено винні дії відповідача щодо неповідомлення позивача про своє працевлаштування, отже на спірні правовідносини поширюють положення ст. 1215 ЦК України, а відтак і положення ЦК України щодо наслідків пропуску строку позовної давності.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи це, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Отже, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, -
1.Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення.
2.Рішення Міжгірського районного суду від 27 квітня 2023 року залишити без змін.
3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.
4.Повне судове рішення складено 08 січня 2024 р.
Судді: