Справа № 127/30349/22
Провадження № 22-ц/801/188/2024
№ 22-ц/801/189/2024
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.
Доповідач:Медвецький С. К.
11 січня 2024 рокуСправа № 127/30349/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Медвецького С. К.,
суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу № 127/30349/22 за апеляційною скаргою адвоката Білова І. В. в інтересах ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2023 року, ухвалене у складі судді Антонюка В. В. у залі суду, повний текст якого складено 15 листопада 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 27 листопада 2023 року,
встановив:
Короткий зміст вимог
У грудні 2022 року адвокат Мишковська Т. М. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину.
Позов мотивовано тим, що з 21 лютого 2009 року до 24 жовтня 2014 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу у них є неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2016 року стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 2 100 грн з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 20 вересня 2016 року до повноліття дитини.
Визначений судом розмір аліментів є недостатнім для утримання сина, оскільки змінились потреби на його утримання.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України позивачка була вимушена виїхати з сином з м. Миколаєва. Вони є переселенцями, проживають у м. Вінниці та винаймають житло, що негативно позначилось на матеріальному стані останньої.
09 червня 2022 року рішенням ЛКК (ЦПМСД № 4) № 411 ОСОБА_3 встановлено групу інвалідності з діагнозом: цукровий діабет І типу.
Для підтримання життєдіяльності ОСОБА_3 потребує лікування, яке включає в себе витрати на цілодобовий моніторинг цукру в крові та помпи для подачі інсуліну, спеціальне харчування та оздоровчі поїздки до санаторію.
Унаслідок зростання цін на продукти харчування, одяг, житлово-комунальні послуги, а також через погіршенням стану здоров?я сина, який потребує лікування, постійного догляду, ліків та раціонального харчування, її матеріальне становище змінилося.
Посилаючись на те, що визначений судом розмір аліментів не дозволяє забезпечити матеріально дитину, адвокат Мишковська Т. М. в інтересах ОСОБА_1 просила суд:
збільшити розмір стягуваних з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми у розмірі 2 100 грн з подальшою індексацією відповідно до закону на тверду грошову суму у розмірі 6 000 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з обліком індексації відповідно до закону, починаючи з 27 грудня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття;
в межах суми платежу за один місяць допустити рішення суду до негайного виконання;
стягнути з ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2023 року позов задоволено.
Збільшено розмір аліментів, встановлений рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва у справі № 487/4671 від 30 листопада 2016 року, та вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 6 000 грн, з обліком індексації відповідно до закону, щомісячно, починаючи стягнення з 27 грудня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Припинено стягнення аліментів за виконавчим документом, виданим на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва у справі № 487/4671/16-ц від 30 листопада 2016 року, станом на день набрання рішення суду законної сили і після повної сплати заборгованості по аліментах.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним та може бути збільшеним за позовом одержувача аліментів у разі зміни матеріального та сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я та в інших випадках, передбачених СК України;
розмір аліментів має бути необхіднім та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини;
визначений рішенням суду щомісячний розмір аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , який стягується з відповідача, з урахуванням погіршення матеріального стану позивачки та стану здоров'я дитини є недостатнім для забезпечення всебічного фізичного та розумового розвитку дитини.
Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.
Стягуючи витрати на правничу допомогу, суд першої інстанції керувався положеннями статей 133, 137, 141 ЦПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У грудні 2023 року адвокат Білов І. В. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись, на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги, збільшити розмір аліментів, визначивши їх розмір у твердій грошовій сумі у розмірі 6 000 грн, з обліком індексації відповідно до закону, а також скасувати додаткове рішення суду першої інстанції.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 06 грудня 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано позивачці строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 грудня 2023 року справу призначено до апеляційного розгляду на 28 грудня 2023 року в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
28 грудня 2023 року розгляд справи відкладено на 11 січня 2023 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
судом першої інстанції не було досліджено усі обставини справи;
обґрунтування позивачкою підстав збільшення розміру аліментів, за своєю юридичною природою не є аліментними зобов'язаннями щодо належного утримання дитини, а охоплюються додатковими витратами на утримання дитини;
доказів понесення позивачкою додаткових витрат на утримання дитини матеріали справи не містять;
в судовому засіданні відповідач визнав позовні вимоги частково та просив збільшити розмір аліментів до 4 000 грн;
збільшуючи розмір аліментів судом не ураховано матеріальне становище платника аліментів;
відповідач проживає у м. Миколаєві, де тривають бойові дії, немає можливості офіційно працевлаштуватися, на його утриманні перебуває непрацездатна мати - пенсіонер та ще одна дитина;
заявлений позивачкою розмір витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим, не підтверджений реальним обсягом наданої їй правової допомоги та є неспіввісним із складністю справи і часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Відзив на апеляційну скаргу впродовж встановленого судом строку не надходив.
Щодо уточнення вимог апеляційної скарги
20 грудня 2023 року адвокат Білов І. В. в інтересах ОСОБА_2 подав до апеляційного суду заяву про уточнення апеляційної скарги.
27 грудня 2023 року адвокат Мишковська Т. М. в інтересах ОСОБА_1 подала заперечення на уточнення вимог апеляційної скарги.
Апеляційний суд не приймає до уваги подану адвокатом Біловим І. В. заяву про уточнення апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
Частиною першою статті 354 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст оскаржуваного рішення складено 15 листопада 2023 року, а доповнення до апеляційної скарги надіслано до суду апеляційної інстанції 20 грудня 2023 року, тобто з пропуском строку, установленого законом на подання доповнень до апеляційної скарги.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Клопотання про поновлення строку для подання доповнень до апеляційної скарги заявником не порушувалось.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
З 21 лютого 2009 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2014 року шлюб між ними розірвано.
У шлюбі народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2016 року стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2 100 грн, з подальшою індексацією відповідно до закону, щомісячно, починаючи з 20 вересня 2016 року до повноліття дитини.
На виконання указаного рішення 05 грудня 2016 року Заводським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист.
01 квітня 2022 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».
З довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19 жовтня 2022 року № 509-5002253229 слідує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно рішення ЛКК ЦПМСД № 4 від 09 червня 2022 року № 411 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлена ІІ група інвалідності, пункт 3, підпункт 3.3, діагноз: цукровий діабет І тип субоптимальний глікемічний контроль, ліподістрофія (+ тканина) діабетична дистальна полінейропатія. Висновок дійсний до 09 травня 2027 року.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого УВСК Центрального району ОСОБА_3 є дитиною з інвалідністю та йому призначено державну соціальну допомогу у розмірі 1 934 грн з 12 травня 2020 року до 30 вересня 2022 року.
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованими.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною третьою статті 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Відтак, у зв'язку із зміною (погіршенням) матеріального стану матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.
Відповідно до статей 183, 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 України).
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 51 Конституції України, стаття 180 СК України).
Відповідно до статті 8 Закону України від «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Вирішуючи питання про зміну розміру аліментів, суд повинен враховувати загальні обставини, передбачені законом при визначенні розміру аліментів.
При визначенні розміру аліментів суд враховує, серед іншого, стан здоров'я, матеріальне становище дитини, стан здоров'я, матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).
Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, частин сьомої, восьмої статті 7 СК України під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку дитини є загальновідомими та не потребують доказування.
Із урахуванням цього, доведеним є факт, що матеріальне становище одержувача аліментів, як одна з умов, з якою пов'язується можливість збільшення розміру аліментів, змінилося, потреба в коштах для утримання і розвитку дитини істотно зросла, тому виникли підстави для вимоги до платника аліментів про збільшення їх розміру.
Обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків, яке виникає з моменту народження дітей і зберігається до досягнення ними повноліття.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
Закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів, розміри прожиткового мінімуму не є абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв'язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо.
Відповідно до статті 129 Конституції України, статті 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Матеріалами справи встановлено, що позивачка з сином є внутрішньо переміщеними особами та проживають на орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною з інвалідністю та йому призначено державну соціальну допомогу у розмірі 1 934 грн з 12 травня 2020 року до 30 вересня 2022 року.
Згідно рішення ЛКК ЦПМСД № 4 від 09 червня 2022 року № 411 ОСОБА_3 , встановлена ІІ група інвалідності, діагноз: цукровий діабет І тип субоптимальний глікемічний контроль, ліподістрофія (+ тканина) діабетична дистальна полінейропатія.
Дитина проживає разом з матір'ю, відтак саме на неї лягає основний тягар по утриманню та вихованню дитини.
Ураховуючи викладене, доведеним є факт, що матеріальне становище матері дитини - ОСОБА_1 змінилося, що в силу вимог статті 192 СК України є однією з умов з якою пов'язується можливість збільшення розміру аліментів, потреба в коштах для утримання і розвитку дитини істотно зросла, тому в останньої виникли дійсні підстави для вимоги до платника аліментів про збільшення їх розміру.
В суді першої інстанції відповідач визнав позов частково та не заперечив щодо збільшення розміру аліментів у розмірі 4 000 грн.
Ба більше, відповідач в апеляційній скарзі погодився, що розмір стягуваних аліментів за попереднім судовим рішенням є недостатнім для належного утримання та розвитку дитини, тому визнав необхідним збільшити їх розмір.
Колегія суддів звертає увагу на те, що здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини (стаття 155 СК України).
Відповідач є працездатною особою та зобов'язаний виконувати обов'язок по утриманню дитини нарівні з позивачкою.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо неспроможності відповідача сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) (Заява № 31111/04) указав на те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54).
Збільшуючи розмір стягнутих з відповідача аліментів, суд першої інстанції ураховувавши вимоги статей 182, 192 СК України, матеріальний стан позивачки та відповідача, зважаючи на реальні та розумні потреби в матеріальному утриманні дитини, а також взаємний обов'язок батьків по його утриманню, та засади якнайкращого забезпечення інтересів дітей, дійшов обґрунтованого висновку про зміну розміру стягуваних аліментів на утримання дитини, встановивши їх у розмірі 6 000 грн, з обліком індексації відповідно до закону, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Визначений судом першої інстанції розмір аліментів відповідає загальним засадам сімейних відносин - справедливості, розумності, моральності та спрямований на захист інтересів дитини.
Разом з тим, пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що:
«сплата аліментів при визначеному новому розмірі проводиться з дня набрання рішення законної сили».
На указане суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку, що збільшений розмір аліментів присуджується за рішенням суду від дня пред'явлення позову (27 грудня 2022 року).
Тому другий абзац оскаржуваного рішення в частині початку стягнення аліментів слід змінити виклавши в такій редакції:
«Збільшити розмір аліментів, який було встановлено рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва по справі № 487/4671/16-ц від 30 листопада 2016 року та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 , на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 2 100 грн з подальшою індексацією відповідно до закону, щомісяця, визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 6 000 грн, з обліком індексації відповідно до закону, починаючи стягнення з дня набрання законної сили цим рішенням і до досягнення дитиною повноліття».
В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2023 року слід залишити без змін.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно визначив характер спірних правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, проте помилився щодо початку стягнення аліментів. Тому другий абзац резолютивної частини оскаржуваного рішення слід змінити.
Доводи апеляційної скарги про те, що обґрунтування позивачкою підстав збільшення розміру аліментів, за своєю юридичною природою не є аліментними зобов'язаннями щодо належного утримання дитини, а охоплюються додатковими витратами на утримання дитини, що є іншим предмет спору, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, оскільки позивачкою заявлений позов у порядку статті 192 СК України з посиланням на зміну її матеріального становища, що є однією з умов з якою пов'язується можливість збільшення розміру аліментів.
Безпідставними є доводи відповідача щодо неспроможності сплачувати аліменти у визначеному судом розмір, оскільки на його утриманні перебуває непрацездатна мати - пенсіонер та ще одна дитина з огляду на таке.
Главою 17 СК України встановлено обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та його виконання.
Матеріальна підтримка відповідачем матері пенсійного віку відповідає моральним засадам суспільства та є визначеним законом обов'язком у разі, якщо непрацездатні батьки потребують матеріальної допомоги.
Разом з тим, матеріали справи не мають належних та допустимих доказів про те, що мати відповідача перебуває на його повному утриманні та потребує саме його догляду.
Апеляційний суд не приймає до уваги додане до апеляційної скарги свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 14 травня 2020 року з огляду на таке.
Згідно з частиною третьою статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частини друга, третя статті 83 ЦПК України).
Частиною четвертою статті 83 ЦПК України визначено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Ураховуючи, що відповідачем не надано доказів неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, не заявлено клопотань про поновлення строку для подання доказів та про приєднання нових доказів, розгляд справи на підставі доказів, які не надавалися до суду першої інстанції, суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства, тому апеляційний суд не має процесуальних повноважень приймати указані докази та вирішувати справу з посиланням на ці докази.
У постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20), від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19) указано, що:
«за змістом статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції».
Ураховуючи, що відповідачем не надано доказів неможливості подання нового доказу до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, а також те, що указаний доказ не досліджувався ним, апеляційний суд не може його урахувати як доказ, яким відповідач обґрунтовує свої вимоги.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судоми норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а спрямовані виключно на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин.
Щодо оскарження додаткового рішення
Колегія суддів здійснює перегляд додаткового рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2023 року в частині та межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
03 жовтня 2023 року між ОСОБА_9 та адвокатом Мишковською Т. М. укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги б/н від 02 грудня 2022 року.
У додатковій угоді № 1 сторони узгодили розмір гонорару адвоката за надання правничої допомоги у сумі 4 000 грн.
На виконання умов додаткової угоди адвокатом Мишковською Т. М. надано квитанцію від 03 жовтня 2023 року про сплату ОСОБА_1 4 000 грн.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
ОСОБА_2 не надав суду аргументованого клопотання про зменшення судових витрат на оплату правничої допомоги.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилом частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмої статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як слідує з матеріалів справи, заява адвоката Мишковської Т. М. в інтересах ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення подана у визначений законом строк з дня ухвалення рішення судом першої інстанції 20 листопада 2023 року
Крім того, сторона позивачки до закінчення судових дебатів у справі зробила усну заяву про те, що протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду будуть подані докази про понесені витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статей 137, 141 ЦПК України на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зробила висновок про те, що:
«витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України) При прийнятті рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу слід керуватися такими критеріями: дійсність витрат, необхідність витрат, розумність розміру витрат, співмірність витрат».
Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява N 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява N 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Як зазначалося вище, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачкою послуг адвоката та понесення нею витрат в суді першої інстанції.
Квитанція від 03 жовтня 2023 року підтверджує сплату ОСОБА_1 обумовленої договором про надання правничої допомоги суми - 4 000 грн.
Колегія суддів вважає, що надані представником позивачки докази підтверджують витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката та є обґрунтованими.
Зважаючи на умови договору про надання правничої допомоги, виконані адвокатом роботи та надані послуги, а також те, що справа не є складною, містить невелику кількість письмових доказів, суд першої інстанції з урахуванням відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, дійшов обґрунтованого висновку, що заявлений розмір витрат сторони позивачки зі складністю справи та виконаній адвокатом роботі є співмірними та документально підтвердженим, а тому ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги адвоката Білова І. В. в інтересах ОСОБА_2 не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , проте помилився щодо початку стягнення аліментів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, другий абзац резолютивної частини змінити виклавши його у такій редакції:
«Збільшити розмір аліментів, який було встановлено рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва по справі № 487/4671/16-ц від 30 листопада 2016 року та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 , на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 2 100 грн з подальшою індексацією відповідно до закону, щомісяця, визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 6 000 грн, з обліком індексації відповідно до закону, починаючи стягнення з дня набрання законної сили цим рішенням і до досягнення дитиною повноліття».
В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2023 року слід залишити без змін.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу в частині оскарження додаткового рішення залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З огляду на те, що апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції лише в резолютивній частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2023 року, а додаткове рішення цього ж суду від 27 листопада 2023 року залишає без змін, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Білова І. В. в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2023 року змінити, виклавши абзац другий його резолютивної частини у такій редакції:
«Збільшити розмір аліментів, який було встановлено рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва по справі № 487/4671/16-ц від 30 листопада 2016 року та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 , на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 2 100 грн з подальшою індексацією відповідно до закону, щомісяця, визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 6 000 грн, з обліком індексації відповідно до закону, починаючи стягнення з дня набрання законної сили цим рішенням і до досягнення дитиною повноліття».
В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2023 року залишити без змін.
Додаткове рішення Вінницької міського суду Вінницької області від 27 листопада 2023 року залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за відповідачем.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ
судді: Світлана КОПАНИЧУК
Віталій ОНІЩУК