ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.01.2024Справа № 910/4300/23
За позовом Фізичної особи-підприємця Розборського Романа Вітольдовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НоваПей"
про стягнення 64431,72 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Без виклику представників сторін.
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю "НоваПей" (далі - відповідач) на користь Фізичної особи-підприємця Розборський Роман Вітольдович (далі - позивач) боргу у сумі 38000 грн, 2508 грн пені, 206,14 грн 3% річних, 572,13 грн інфляційних втрат за договором на переказ коштів №448933083723492 від 28.11.2022.
Вимоги позову мотивовані тим, що відповідач відмовив у поверненні позивачу грошових коштів у сумі 38000 грн, які є грошовим переказом. На суму боргу позивачем було нараховано штрафні санкції.
Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти вимог позову повністю, зазначивши, що відповідно до останнього підписаного між сторонами акту прийому-передачі наданих послуг заборгованість відповідача перед позивачем за договором на переказ коштів №448933083723492 від 28.11.2022 складає нуль гривень. Відповідач вважає, що отримувачем грошового переказу на суму 38000 грн виступає Розборський Роман Вітольдович як фізична особа, а не ФОП, а тому в цій частині правовідносини сторін не регулюються договором на переказ коштів для суб'єктів господарювання і позивач у даній справі є неналежним.
Відповідачем у відзиві на позов заявлено попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу.
У відповіді на відзив позивач не погоджується з твердженнями відповідача стосовно того, що під час грошового переказу на спірну суму позивач виступав як фізична особа, а не ФОП та каже, що надані відповідачем акти приймання-передачі наданих послуг, зокрема, за березень 2023 року підтверджує відсутність заборгованості по безготівковому переказу, а спір стосується правовідносин з невидачі готівкового переказу, тому посилання на ці акти не має ніякого значення для справи.
Відповідачем було подано заперечення на відповідь на відзив та клопотання про доручення доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3430-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 14 лютого 2024 року.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Відповідач є небанківською фінансовою установою (свідоцтво про реєстрацію ФК №В0000149, реєстраційний №13102801, дата видачі свідоцтва 05.02.2021), яка здійснює в пунктах надання фінансових послуг фінансові операції з переказу коштів на підставі ліцензії №11/1 від 17.01.2014 на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків, виданої Національним банком України. Фінансова установа є платіжною організацією міжнародної платіжної системи "NovaPay", яка внесена Національним банком України до реєстру платіжних систем, платіжними організаціями яких є небанківські установи.
Клієнтами фінансових послуг фінансової установи можуть бути фізична особа або суб'єкт господарювання, які отримують або мають намір отримати фінансову послугу. Відповідно до п. 3.7 Правил надання послуг з переказу коштів Компанія надає послуги з переказу коштів на підставі наступних договорів:
Клієнтам-фізичним особам - на підставі Оферти на переказ, що розміщена на Офіційному сайті Компанії;
Клієнтам-суб'єктам господарювання - на підставі Договору на переказ коштів для суб'єктів господарювання, що укладається шляхом приєднання та який розміщений на Офіційному сайті Компанії.
Фізична особа-підприємець Розборський Роман Вітольдович (отримувач) шляхом підписання відповідної заяви № 448903083723492 з 28.11.2022 приєднався до умов договору на переказ коштів для суб'єктів господарювання (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого відповідач як фінансова установа бере на себе обов'язки щодо надання отримувачу послуг з переказу коштів, в тому числі приймання платежів на користь отримувача, а отримувач зобов'язується сплатити винагороду за надані фінансовою установою послуги відповідно до умов договору.
Пунктом 1.3 Договору визначено, що мінімальний розмір платежу становить 1,00 грн, а максимальний розмір платежу не може перевищувати 399999 грн, в межах однієї трансакції.
Пунктом 2.1 Договору обов'язки відповідача, як фінансової установи, якими визначено, що ТОВ «НоваПей» забезпечує приймання, оброблення та переказ коштів на поточний рахунок отримувача в строки та в розмірі відповідно до умов Договору (п.п. 2.1.1-2.1.3).
Крім цього, відповідач зобов'язується обробляти платежі та щоденно до 15:00 год. надавати позивачу, в електронній формі, інформаційні звіти про платежі за відповідний період (п.п. 2.1.5 Договору).
Відповідно до умов зазначеного договору відповідач, як фінансова установа, має право, у випадках встановлених ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» відмовитись від встановлення (підтримання) ділових відносин у тому числі шляхом розірвання ділових відносин (розірвання цього Договору в односторонньому порядку) або відмовити у проведенні фінансової операції (п.п. 2.2.5 Договору) в тому числі і вчиняти дії передбаченні п.п.2.2.9 цього Договору.
Відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Укладанням договору на переказ коштів (для суб'єктів господарювання) є акцептування цієї публічної пропозиції, яке здійснюється отримувачем (суб'єктом господарювання), який приєднався до Договору на переказ коштів (для суб'єктів господарювання) шляхом підписання заяви про приєднання до умов договору на переказ коштів (для суб'єктів господарювання).
Договір набирає чинності з дати його розміщення на інтернет-сайті Фінансової установи, а для Отримувача - з дати приєднання до договору, що зазначена у заяві - п. 7.1 Договору.
Відповідно до умов зазначеного договору відповідач, як фінансова установа, має право, у випадках встановлених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» відмовитись від встановлення (підтримання) ділових відносин у тому числі шляхом розірвання ділових відносин (розірвання цього Договору в односторонньому порядку) або відмовити у проведенні фінансової операції (п.п. 2.2.5) в тому числі і вчиняти дії передбаченні п.п.2.2.9 цього Договору.
Як зазначає позивач, під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин позивачу від відповідача 19.12.2022 надійшов лист за вих. №ДФМ-12-19/2022-21, відповідно до якого повідомлено, що ТОВ «НоваПей» на підставі пункту 5 ч.2 ст. 8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» здійснило моніторинг фінансових операцій клієнта. За результатами проведеного фінансового моніторингу, відповідачем на підставі ст. 11 Закону про протидію легалізації запропоновано позивачу надати інформацію та копії документів щодо своєї господарської діяльності. До вказаного листа відповідачем було долучено перелік документів, які необхідно було надати позивачу під час проведення фінансового моніторингу.
Позивач зазначає, що у зв'язку з діями проведення фінансового моніторингу відповідачем припинено видачу коштів позивачу.
У свою чергу позивач листом № 2 від 22.12.2022 повідомив відповідача, що він як ФОП, на дату звернення з цим листом, не має змоги здійснювати фінансові операції, в зв'язку з чим звертається з проханням розблокувати доступ до його фінансових операцій та надати роз'яснення з чим пов'язане блокування його фінансових операцій, так як він не порушував жодних умов Договору. Додатково цим листом, позивач надав пояснення, що відповідно до підрозділу 8 п.9 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України» та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, встановлено, що тимчасово з 01.04.2022 до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розділу XIV Податкового кодексу України застосовуються з урахуванням таких особливостей: платниками єдиного податку третьої групи можуть бути фізичні особи-підприємці та юридичні особи суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищу 10 мільярдів гривень. В зв'язку з чим, ФОП Розборський Р.В. повідомив відповідача, що відповідно до внесених змін до чинного законодавства не порушував вимоги Договору та відсутні підстави блокування його фінансових перекатів на підставі Закону про протидію легалізації.
Додатково, позивачем на адресу відповідача було направлено інформаційний лист за вих. №2 від 22.12.2022, яким повідомлено, що ним здійснюється реалізація товару через декілька власних сайтів (сайти зазначено в інформаційному листі, що додається до позовної заяви). Також, вказаним листом повідомлено, що критерії товарів різні, основний напрямок - це товари пов'язані з технічною безпекою, серед яких є дороговартісні товари (гелеві акумулятори, джерела безперебійного живлення) - вартість яких значно виросла в зв'язку із зростанням попиту та дефіцитом закупок. Також, цим листом позивач повідомив відомості про своїх контрагентів (постачальників) та групи товарів, які ним придбавались.
Вище вказаним листом позивач роз'яснив ТОВ «НоваПей», що для ФОП, згідно умов законодавства, немає обов'язку оформляти правовідносини письмовими правочинами, а тому закупівля здійснюється шляхом виставлення рахунку-фактури та отримання товару за видатковою накладною, в тому числі через мережу «Нової Пошти».
У подальшому, позивачем на адресу відповідача подано заяву від 27.12.2022, якою просить повернути йому кошти згідно переліку грошових переказів, які додано до заяви, в сумі 933955 грн.
Як стверджує позивач, на виконання відповідної заяви ТОВ «НоваПей» 30.12.2022 видала позивачеві кошти грошових переказів на суму 895955 грн (кошти по товарно-транспортним накладним оформленим за номером телефону НОМЕР_1 ). При цьому, було відмовлено у видачі коштів в розмірі 38000 грн, які як грошовий переказ направлялись згідно ТТН 20 4506 3399 6509, оформленої за номером телефону НОМЕР_2 .
Позивач зазначає, що відмова відповідача у видачі коштів була мотивована тим, що на кінець робочого дня в касі була відсутня така сума коштів, але в подальшому відповідач продовжував не погоджувати залишку коштів безпідставно мотивуючи проведенням фінансового моніторингу.
Позивач з претензією про видачу залишків коштів в сумі 38000 грн звертався до відповідача письмово відповідно до листа вих. №1 від 18.01.2023.
У зв'язку з тим, що грошові кошти у сумі 38000 грн відповідач не повернув позивачу, останній звернувся до суду із відповідним позовом, а також нарахував на основну суму боргу пеню, інфляційні втрати та 3% річних.
Заперечуючи проти вимог позову відповідач зазначає, що за даними ПЗ «NоvаРау», які відображені в реєстрі переказів та ТТН/експрес накладної № 20450633996509 відправником посилки та, відповідно, отримувачем цього грошового переказу є фізична особа - Розборський Роман Вітольдович (не суб'єкт господарювання). Таким чином, в грудні 2022 року позивач, маючи договірні відносини з відповідачем в якості суб'єкта господарювання, при створені ЕН №20 4506 3399 6509 вказав отримувачем грошових переказів себе як фізичну особу, а отже в цій частині правовідносини сторін не регулюються договором на переказ коштів для суб'єктів господарювання.
На думку відповідача, позивач помилково ототожнює грошові перекази на користь фізичної особи із грошовими переказами, які він отримує в рамках укладеного Договору з відповідачем на користь суб'єкта господарювання.
Відповідач також надав з відзивом акти прийому-передачі наданих послуг за грудень
2022 року, січень - березень 2023 року, підписані позивачем в рамках Договору. Та звертає увагу суду, що відповідно до пункту 5 акту прийому-передачі наданих послуг за березень 2023 року відповідно до Договору заборгованість перед отримувачем на кінець місяця складає 0,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Після укладання договору на переказ коштів з суб'єктом господарювання платежі за переказом приймаються в рамках даної послуги від платників - фізичних осіб з метою подальшого їх перерахування виключно на поточні рахунки контрагентів (в безготівковій формі) - п 4.11.5 Умов надання послуг з переказу коштів у ТОВ "НоваПей".
Отримувачем коштів за умовами Договору є суб'єкт, який підписав заяву про приєднання до умов договору на переказ коштів.
Відповідно до п. 68 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» платник - особа, з рахунку якої ініціюється платіжна операція на підставі платіжної інструкції або яка ініціює платіжну операцію шляхом подання/формування платіжної інструкції разом з відповідною сумою готівкових коштів.
Відповідно до п. 52 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума платіжної операції або яка отримує суму платіжної операції в готівковій формі.
З матеріалів справи вбачається, що за ЕН №20450633996509 від 16.12.2022 позивач як відправник здійснив відправлення посилки, одержувачем якої є ОСОБА_2 , та відповідно він є платником який здійснив переказ коштів у сумі 38000 грн отримувачем яких мав бути позивач.
Судом враховано, що у розділі інформація про відправника ЕН №20450633996509 від 16.12.2022 вказано: «приватна особа» «телефон НОМЕР_2» « Розборський Роман Вітольдович ».
Відсутність відмітки в ЕН №20450633996509 від 16.12.2022 щодо наявності статусу ФОП у Розборського Р.В. ніяким чином не спростовує той факт, що продаж товару здійснювався саме позивачем як ФОП, а отже, отримувачем коштів за товар був саме позивач, як ФОП, а не як фізична особа.
Що ж стосується тверджень відповідача стосовно того, що оскільки між сторонами укладено Договір який стосується суб'єктів господарювання, тоді як, на думку відповідача, переказ коштів було здійснено не ФОП, а фізичній особі Розборському Р.В. то підстав для повернення коштів позивачу немає, бо Договір було укладено саме з ФОП, то суд відхиляє такі твердження.
Так, з наданих позивачем доказів вбачається, що він зареєстрований як фізична особа-підприємець, є платником податків. Відповідно до наданої позивачем видаткової накладної №18 від 14.12.2022 продаж товару на суму 38000 грн ОСОБА_2 здійснено саме ФОП Розборським Р.В .
Крім того, у Заяві про приєднання до умов Договору ФОП Розборським Р.В. було вказано номер телефону ( НОМЕР_2 ), який також було вказано у ЕН №20450633996509 від 16.12.2022, а також зазначено його банківські реквізити (номер рахунку).
Доказів того, що грошовий переказ на суму 38000 грн було здійснено на інший рахунок ніж вказано у Заяві про приєднання до Договору матеріали справи не містять.
Що ж стосується посилань відповідача, що підписаним між сторонами актом прийому-передачі послуг за березень 2023 року відповідно до Договору підтверджується факт відсутності заборгованості у відповідача перед позивачем, то суд зауважує, що відповідач суперечить сам своїм же твердженням.
Так, у відзиві на позов відповідач визнає, що переказ на суму 38000 грн був здійснений через його систему, однак ФОП Розборський Р.В. є неналежним позивачем, оскільки переказ здійснений саме фізичній особі, а не ФОП.
Разом з тим, доказів того, що вказана сума коштів була повернута її отримувачу матеріали справи не містять.
Відповідач не обґрунтовує жодним чином на якій правовій підставі ним було проведено переказ коштів у сумі 38000 грн який, за його твердженнями, було перераховано фізичній особі без наявності у неї з відповідачем відповідного Договору. В такому б випадку, відповідач мав відмовити у здійсненні переказу коштів та повернути кошти їх відправнику.
Проте, у даному випадку, відповідач посилаючись на відсутність договірних відносин з Розборським Р.В. як фізичною особою, утримує ці кошти у себе.
Відповідно до частини 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Крім того, суд вважає, що такі дії відповідача свідчать про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги в сукупності надані докази та письмові пояснення, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно утримує у себе грошові кошти у сумі 38000 грн, які були перераховані позивачу за ЕН №20450633996509 від 16.12.2022, а тому вимога позову про стягнення 38000 грн підлягає задоволенню.
При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.
Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Згідно з частиною 1 статті 230 та частиною 6 статті 232 ГК України пеня за цим Кодексом визнається штрафною санкцією, нарахування якої, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 5.2 Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань фінансова установа сплачує на письмову вимогу отримувача пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діє за період прострочення, яка обчислюється від простроченої суми боргу за кожен день прострочення.
За порушення строків розрахунку (виконання інших грошових зобов'язань), які встановлені Договором та/або Заявою отримувач, на вимогу фінансової установи сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочки. Сплата пені не звільняє отримувача від виконання ним своїх обов'язків за цим Договором. Неустойка, що визначена цим Договором, нараховуються та застосовуються до отримувача за рішенням фінансової установи, що реалізовується виключно як її право, та у разі пред'явлення фінансовою установою відповідної вимоги до отримувача.
За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою від 27.12.2022 про повернення 38000 грн, однак відповідачем не було повернуто позивачу спірну суму заборгованості.
З розрахунку позивача викладеного у позовній заяві вбачається, що ним на суму боргу 38000 грн нараховано: 2508 грн пені, 206,14 грн 3% річних, 572,13 грн інфляційних втрат (у період з 04.01.2023 по 10.03.2023).
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок вищевказаних сум санкцій, і визнано його обґрунтованим та арифметично правильним, а відтак, заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Також, позивачем заявлено до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн.
На підтвердження факту понесення цих витрат позивачем до матеріалів справи додані (у копіях) наступні докази:
- договір №41/2 про надання правової допомоги від 16.02.2023, які укладені між позивачем та адвокатом Попович П.О.;
- рахунок-специфікація №41/2 від 16.02.2023 на суму 5000 грн;
- квитанція № 66 від 21.02.2023 на суму 5000 грн;
- ордер ВА №1048498 від 16.02.2023;
- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я Попович П.О.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом встановлено, що за умовами п. 4 Договору №41/2 про надання правової допомоги від 16.02.2023 оплата договору здійснюється відповідно до наданого адвокатом рахунку-специфікації із зазначенням суми гонорару, грошових витрат та узгодженням сторонами специфікації надання послуг.
З наданої копії рахунку-специфікації №41/2 від 16.02.2023, вбачається, що адвокат встановив суму гонорару у розмірі 5000 грн за надані ним послуги, а саме: підготовка та подання позовної заяви, підготовка та подання відповіді на відзив, підготовка клопотань та письмових пояснень, заява про забезпечення доказів, поштові та канцелярські витрати.
Відповідний рахунок-специфікацію позивачем було оплачено, що підтверджується відповідною квитанцією від 21.02.2023.
Разом з тим, судом встановлено, що в межах цієї справи позивачем не заявлялась заява про забезпечення доказів, а отже, адвокат не надавав своєму клієнту такої послуги.
З огляду на наведені положення процесуального законодавства, суд вважає розмір заявлених позивачем витрат, таким, що відповідає критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмета спору у даній справі, однак враховуючи, що не всі послуги були надані, які включені адвокатом у перелік в рахунку-специфікації від 16.02.2023, то заявлена позивачем до стягнення сума витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 4500 грн, які покладаються на відповідача, а 500 грн витрат на правничу допомогу позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НоваПей" (03026, м. Київ, Столичне шосе, 103, корпус 1, поверх 13, офіс 1304; ідентифікаційний код 38324133) на користь Фізичної особи-підприємця Розборського Романа Вітольдовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) 38000 (тридцять вісім тисяч) грн боргу, 2508 (дві тисячі п'ятсот вісім) грн пені, 206 (двісті шість тисяч) грн 14 коп 3% річних, 572 (п'ятсот сімдесят дві) грн 13 коп. інфляційних втрат, а також 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн судового збору, 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Сташків Р.Б.