ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.01.2024Справа № 910/15373/23
Суддя Н.Плотницька, розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (69063, місто Запоріжжя, вулиця Олександрівська, будинок 35)
до Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30)
про стягнення 77 346 грн 97 коп.
Представники: не викликались
29.09.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" з вимогами до Акціонерного товариства "Таскомбанк" про стягнення 77 346 грн 97 коп. заборгованості за договором постачання електричної енергії споживачу від 01.05.2021 № 3619.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору постачання електричної енергії споживачу від 01.05.2021 № 3619 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати спожитої електроенергії, у зв'язку із чим в останнього виникала заборгованість у розмірі 73 862 грн 30 коп. Крім того, за неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховано 2 215 грн 86 коп. інфляційних нарахувань та 1 268 грн 81 коп. 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 відкрито провадження у справі № 910/15373/23, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
24.10.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про заміну відповідача.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи суду не надано.
Суд, розглянувши клопотання про заміну відповідача прийшов до висновку про відмову в його задоволенні, оскільки відповідно до статті 48 Господарського процесуального кодексу України правом на залучення до участі у справі іншого відповідача наділений лише позивач.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва.
01.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (позивач у справі, постачальник за договором) та Акціонерним товариством "Таскомбанк" (відповідач у справ, споживач за договором) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) шляхом подання відповідачем заяви-приєднання № 3619.
Відповідно до пункту 1.1 договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг (постачальник) та укладений сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання, яка є до цього договору.
Згідно з умовами договору постачальник продає електричну енергії споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 2.1 договору).
Згідно з пунктами 5.1., 5.2. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору. Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію.
Відповідно до пункту 5.3 договору інформація про діючу ціну/орієнтовну ціну на електричну енергію постачальника має бути розміщена на офіційному веб-сайті Постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування, але не раніше дати затвердження Регулятором такої ціни/складових такої ціни.
Пунктом 5.4. договору визначено, що ціна електричної енергії має зазначатись постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.
У пункті 5.5. договору визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до пункту 5.6. договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві на здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систем, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сум коштів. спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
У відповідності до пункту 5.7 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної в комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем
Відповідно до пункту 7 комерційної пропозиції до договору рахунок на проведення остаточного розрахунку самостійно отримується споживачем до 10 числа місяця (включно), наступного за розрахунковим.
Рахунки, виставлені постачальником відповідно до умов договору (попередня оплата, остаточний розрахунок, тощо) надаються уповноваженому представнику споживача під його підпис на екземплярі рахунка, що залишається у постачальника.
У разі не отримання представником споживача рахунків для здійснення, передбачених умовами договору платежів, відповідні рахунки направляються споживачу поштовим зв'язком, кур'єром, або направляються постачальником за допомогою засобів електронного зв'язку на адресу електронної пошти споживача, вказаної останнім у заяві-приєднання.
У разі неотримання споживачем рахунку у визначені цією комерційною пропозицією строки не з вини постачальника, рахунок за фактично спожиту електричну енергію вважається отриманим споживачем 10 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно з пунктом 13.2 договору постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови. в разі не направлення споживачем угоди про розірвання договору, вважається, що споживач погодився з договором на нових умовах.
Усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур'єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень та платіжних доручень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача. Споживач зобов'язаний у місячний строк повідомити постачальника про зміну будь - якої інформації та даних, зазначених в заяві - приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору (пункт 13.7 договору).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
За умовами пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Обсяги споживання електричної енергії підтверджуються відповідно до даних комерційного обліку, які надавалися оператором системи розподілу - Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго", у відповідності до вимог пункту 4.3, 4.12, підпункту 31 пункту 5.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, у затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та пункту 9.14 Розділу IX, пункту 12.4 Розділу XII Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії позивачем сформовано рахунок на оплату № 55903619230119 від 12.02.2023 за розрахунковий період з 01.01.2023 по 31.01.2023 на суму 73 862 грн 30 коп.
Проте, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті спожитої електричної енергії за спірний період, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту електричну енергію у розмірі 73 862 грн 30 коп., що також не було спростовано відповідачем.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Умовами пункту 13. Комерційної пропозиції визначається, що договір набирає чинності з дати, яка вказана в заяві-приєднання споживача (почато постачання) до умов договору про постачання електричної енергії споживачу і діє д 31.12.2023. договір укладається на строк до кінця календарного року та вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 20 календарних днів д закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить про припинення його дії.
Пунктом 4.27. ПРРЕЕ встановлено, що у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.
Дія договору про постачання електричної енергії достроково припиняється у разі отримання електропостачальником від оператора системи або нового чи попереднього власника (користувача) об'єкта споживача документального підтвердження факту укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії між оператором системи і новим власником (користувачем) цього об'єкта.
У такому разі дія відповідних договорів припиняється в частині постачання та розподілу електричної енергії на об'єкт, а в частині виконання фінансових зобов'язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) їх дія продовжується до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.
У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.
Таким чином, обов'язковими умовами для розірвання договору споживачем у зв'язку зі звільненням приміщення/остаточного припинення користування електроенергією, згідно вимог договору та Правил, є повідомлення електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів та сплата всіх платежів за період до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.
Однак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідачем виконано пункт 4.27 ПРРЕЕ, тобто останній не здійснив своєчасне (завчасне, не пізніше ніж за 20 робочих днів) повідомлення оператора системи розподілу - ПАТ "Запоріжжяобленерго" та електропостачальника - ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" про намір припинити дію відповідного договору у зв'язку з остаточним припиненням користування електричної енергії.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач не припинив належним чином, відповідно до чинного законодавства та умов договору, відносини з позивачем, а тому зобов'язаний оплатити обсяг споживання за спірний період, і проведені йому нарахування є обґрунтованими.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку щодо повної та своєчасної оплати спожитої в період з 01.01.2023 по 31.01.2023 електричної енергії за договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.05.2021 № 3619 та факту наявності заборгованості у розмірі 73 862 грн 30 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 215 грн 86 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення з 01.03.2023 по 30.06.2023, та 1 268 грн 81 коп. 3% річних, нарахованих за період прострочення 21.02.2023 по 17.09.2023.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині процентів річних та інфляційних втрат суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Судом перевірено розрахунки позивача, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.
З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасного виконання грошового зобов'язання 2 215 грн 86 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення з 01.03.2023 по 30.06.2023, та 1 268 грн 81 коп. 3% річних, нарахованих за період прострочення 21.02.2023 по 17.09.2023, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 215 грн 86 коп. інфляційних нарахувань та 1 268 грн 81 коп. 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.
Крім того, позивач просить суд зазначити в рішенні про нарахування процентів на суму боргу з до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу.
Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.
За змістом частина 1 статті 2 Господарського кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 5 Господарського кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що застосування частини 10 статті 238 Господарського кодексу України сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавиться необхідності повторно звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів та пені, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30, ідентифікаційний код 09806443) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (69063, місто Запоріжжя, вулиця Олександрівська, будинок 35, ідентифікаційний код 42093239) 73 862 (сімдесят три тисячі вісімсот шістдесят дві) грн 30 коп. заборгованості, 2 215 (дві тисячі двісті п'ятнадцять) грн 86 коп. інфляційних втрат, 1 268 (одна тисяча двісті шістдесят вісім) грн 81 коп. 3% річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.
Органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2023 в справі № 910/15373/23, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати проценти за такою формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де СОБ - сума основного боргу; 3 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу за період: з 18.09.2023 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30, ідентифікаційний код 09806443) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (69063, місто Запоріжжя, вулиця Олександрівська, будинок 35, ідентифікаційний код 42093239).
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Плотницька