ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.01.2024Справа № 910/16732/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг», м.Київ
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Парк», м. Київ
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксі Рент», м.Київ
до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксі Таксі», м.Київ
до відповідача 4: Фізичної особи - підприємця Вовка Олександра Михайловича, Полтавська область, м.Зіньків
про стягнення 664370,21 грн, -
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Парк», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксі Рент», 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксі Таксі» та 4. Фізичної особи - підприємця Вовка Олександра Михайловича про стягнення солідарно заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 55 970,94 грн, проценти річних в сумі 20677,01 грн, пені в сумі 27013,26 грн, неустойки в розмірі 545 756,76 грн та штрафу в сумі 14952,24 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем 1 своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу №2112013-4/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021 в частині сплати лізингових платежів починаючи з 04.02.2022. Позовні вимоги до відповідачів 2, 3, 4 обгрунтовано тим, що останні на підставі договорів поруки №211213-12П від 13.12.2021, №211213-13/П від 13.12.2021, №211213-14/П від 13.12.2021 зобов'язались солідарно відповідати перед позивачем за виконання відповідачем 1 своїх обов'язків за договором фінансового лізингу №2112013-4/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021.
Ухвалою від 30.10.2023 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
Відповідач 1 у відзиві проти задоволення позовних вимог в повному обсязі надав заперечення, з огляду на те, що позивачем не вірно визначено дату повернення (вилучення) предмету лізингу, а наданий до матеріалів справи акт прийому-передачі об'єкта лізингу містить неправдиву інформацію щодо дати його складення. До того ж, вказаним учасником судового процесу заявлено про зменшення розмірі процентів річних та пені на 50% відсотків.
Відповідачі 2, 3 та 4 у відзивах проти задоволення позовних вимог також заперечували, оскільки за умовами договорів поруки передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання, виконання якого забезпечується цим договором, поручитель окремо, повинен виконати таке зобов'язання перед кредитором за боржника протягом 3 робочих днів з дня отримання відповідної вимоги/вимог від кредитора. Проте, означених вимог поручителями отримано не було, докази їх направлення позивачем суду не представлено.
З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
13.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оазіс Парк» (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №211213-4/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу.
Об'єкт лізингу автомобіль Peugeot 301. Загальна вартість предмету лізингу з ПДВ становить 373 806 грн (п. 4 договору лізингу).
Строк лізингу - 36 місяців. Максимальний термін передачі, з врахуванням положень додатку "Загальні умови" - 30.12.2021. Місце передачі: 04655, м.Київ, вул..Богатирська, буд.1-А. Мінімальний строк для дострокового придбання (з дати передачі) - 13 місяців. Гранична дата сплати авансованого лізингового платежу - 25.12.2021 (п. 5 договору лізингу).
Додатком до договору фінансового лізингу №211213-4/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021 є загальні умови договору.
Відповідно до п. 1.1 загальних умов договору лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку "специфікація", а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов та на підставі цього Договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством). Найменування фінансової операції: фінансовий лізинг.
Пунктом 1.2 загальних умов договору передбачено, що строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в додатку "Графік сплати лізингових платежів" до договору та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.
Остаточна загальна вартість предмета лізингу - вартість предмета лізингу вказана в акті, або в останньому по даті акті коригування вартості предмета лізингу, направленому лізингодавцем лізингоодержувачу (п. 2.1.5 загальних умов договору).
Згідно з п. 2.1.7 загальних умов договору, число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно п. 2.1.7.1 загальних умов договору.
Відповідно до п. 2.1.7.1 загальних умов договору, числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акту. (Наприклад: дата підписання сторонами акту - 04 лютого 2021. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 24 лютого 2021 Наступні чергові лізингової платежів - кожного 24 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується у останній робочий день відповідного календарного місяця.
Як встановлено у п. 2.4 загальних умов договору, якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.
Згідно з п. 2.7 загальних умов договору, у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингодавець зобов'язується сплатити 24 проценти річних від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. Сторони домовились, що такі проценти в бухгалтерському обліку відносяться на винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу, у зв'язку із чим розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу збільшується на суму таких сплачених процентів.
Відповідно до п. 5.2.1 загальних умов договору, лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком "Довідка" до договору. В разі настання з предметом лізингу подій, які мають ознаки страхового випадку лізингоодержувач зобов'язаний негайно, але в будь-якому випадку не пізніше 24 годин з моменту настання таких подій письмово та засобами електронного зв'язку інформувати про це лізингодавця шляхом направлення йому звіту у формі, встановленій додатком "Довідка" до договору. У разі недотримання умов цього пункту договору лізингооджержувач сплачує договірну санкцію (штраф) у розмірі 10 відсотків остаточної загальної вартості об'єкта лізингу за кожен випадок. Сторони визначили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості об'єкта лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 10 відсотків від розміру остаточної загальної вартості об'єкта лізингу.
Пунктом 6.6.1 загальних умов договору передбачено, що лізингодавець надсилає лізингоодержувачу повідомлення про відмову від договору (його розірвання) та вилучення предмета лізингу із зазначенням строку та місця його передачі лізингодавцю в межах України. Якщо інше не встановлено у такому повідомленні, місцем виконання договору (зобов'язань по договору) щодо повернення лізингоодержувачем предмета лізингу є місцезнаходження лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок, протягом строку встановленому в повідомленні про вилучення предмета лізингу, повернути предмет лізингу лізингодавцю. Незалежно від цього лізингодавець має право самостійно вилучити предмет лізингу з місця зберігання (знаходження, експлуатації, ремонту тощо) предмета лізингу без будь-яких погоджень або дозволів лізингоодержувача або будь-яких інших осіб, з покладенням на лізингоодержувача понесених при цьому витрат.
Відповідно до п. 7.1 загальних умов договору, лізингоодержувач несе наступну відповідальність за порушення своїх обов'язків:
- п.п. 7.1.1 - за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України - сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування такої пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, припиняється через двадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися;
- п.п. 7.1.2 - якщо лізингоодержувач та/або інші особи, яким предмет лізингу, може бути надано лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули предмет лізингу або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення предмета лізингу у відповідності до даного договору або чинного законодавства України, лізингоодержувач сплачує на вибір лізингодавця, зокрема, договірну санкцію (неустойку) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен день прострочення повернення предмета лізингу.
Пунктом 7.2 загальних умов договору передбачено, що у випадках, передбачених п. 6.1.7 загальних умов, або у разі прострочення виконання зобов'язання за п. 2.3 загальних умов договору понад 30 (тридцяти) календарних днів, лізингодавець має право відмовитися від договору (розірвати договір) та нарахувати неустойку (договірну санкцію) у розмірі нарахованого за договором авансованого лізингового платежу. Сума коштів від фактично сплаченого авансованого лізингового платежу підлягає зарахуванню в рахунок погашення неустойки (договірної санкції), нарахованої згідно умов цього пункту загальних умов.
Згідно з п. 8.1 загальних умов договору, сторони звільняються від відповідальності у разі затримки виконання зобов'язання або невиконання своїх обов'язків за договором, якщо вказані затримки чи невиконання виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). До обставин непереборної сили належать: війна, страйки, пожежі, вибухи, повені та інші стихійні лиха, які безпосередньо впливають на виконання сторонами їх обов'язків за договором.
Сторони зобов'язані письмово, не пізніше 10 (десяти) діб з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України (п. 8.2 загальних умов договору).
Даний договір набирає чинності (вважається укладеним) після його підписання сторонами (в т.ч. обов'язкового підписання сторонами додатків "Загальні умови договору", "Специфікація", "Довідка", "Страхування", "Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на Предмет лізингу", "Графік сплати лізингових платежів", "Технічний асістанс", "Поняття нормального зносу", "Акт огляду" до договору).
Пунктом 10.9 загальних умов договору передбачено, що усі повідомлення, вимоги та інша кореспонденція направляються поштою рекомендованим або цінним повідомленням, чи кур'єрською доставкою з повідомленням про вручення. В разі, якщо лізингоодержувач змінить місцезнаходження (для фізичних осіб - адресу реєстрації) та/або фактичну адреси (які вказані у договорі) та не повідомить про такі зміни у порядку, визначеному цим договором, усі повідомлення та інша кореспонденція, направлена лізингодавцем на адреси лізингоодержувача, зазначені у цьому договорі вважаються належним чином направлена лізингодавцем та отриманими лізингоодержувачем. При цьому достатнім доказом направлення сторонами одна одній повідомлень, вимог та іншої кореспонденції є розрахунковий документ (касовий чек) про направлення рекомендованого повідомлення.
Додатком до договору фінансового лізингу №211213-4/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021 сторонами узгоджено "Графік сплати лізингових платежів", у якому визначено періоди лізингу, лізингові платежі, розмір відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу, в т.ч. ПДВ 20% у кожен період лізингу, винагороду (комісію) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу, без ПДВ, та загальний лізинговий платіж, в т. ч. ПДВ 20%.
Специфікацією до договору лізингу, яка є додатком до договору фінансового лізингу №211213-4/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, передбачено, що предметом лізингу є автомобіль Peugeot 301, 2021 року випуску, ціна без урахування податку на додану вартість 311 505 грн.
В забезпечення виконання зобов'язань за договором №211213-4/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021 було укладено наступні договори поруки:
- №211213-12П від 13.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Оазіс Парк» (боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оксі Рент» (поручитель);
- №211213-13/П від 13.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Оазіс Парк» (боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оксі Таксі» (поручитель);
- №211213-14/П від 13.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Оазіс Парк» (боржник) та Фізичною особою - підприємцем Вовком Олександром Михайловичем.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно платіжного доручення №27 від 13.12.2021 лізингоодержувачем було сплачено на рахунок лізингодавця авансовий лізинговий платіж в сумі 65 173,79 грн.
16.12.2021 сторонами складено та підписано акт прийому-передачі предмета лізингу в користування за договором №211213-4/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021 фінансового лізингу, відповідно до якого, лізингодавець передав предмет лізингу, а саме автомобіль Peugeot 301, 2021 року випуску, вартістю 373806 грн. номерний знак НОМЕР_1 .
Згідно платіжних доручень №54 від 05.01.2022 на суму 17803,67 грн та №133 від 04.02.2022 на суму 18425,30 грн лізингоодержувачем було сплачено на рахунок лізингодавця перший та другий лізингові платежі.
Як вказує позивач та не заперечується відповідачем 1, у наступному лізингові платежі лізингоодержувачем не сплачувались.
02.05.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» засобами поштового зв'язку було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Парк» повідомлення №1327 від 02.05.2022 про відмову від (розірвання) 70 договорів фінансового лізингу, в тому числі договору фінансового лізингу №211213-4/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021. У повідомленні було також висловлено вимогу у період часу з 13.00 до 14.00 год. 11.05.2022 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» предмети лізингу, в тому числі, автомобіль Peugeot 301, 2021 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 . На підтвердження направлення вказаного повідомлення на адресу відповідача 1 позивачем представлено суду опис вкладення у цінний лист від 02.05.2022, поштову накладну №030380840484 та фіскальний чек від 02.05.2022.
Проте, як вказано в позовній заяві та не спростовано відповідачем 1, 11.05.2022 предмет лізингу Товариству з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» повернуто не було. Позивачем вказано, що автомобіль Peugeot 301, 2021 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 лізингодавець прийняв лише за актом від 05.10.2022 у непрацездатному стані, про що складено акт прийому-передачі предмета лізингу за договором №211213-4/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, в останньому абзаці якого вказано, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Парк» від підписання такого акту відмовився.
Наразі, за твердженнями позивача, станом на момент відмови (розірвання) лізингодавця від договору лізингу №211213-4/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021 у лізингоодержувача існувала заборгованість зі сплати лізингових платежів за 3, 4 та 5 період лізингу на загальну суму 55970,94 грн. Неналежне виконання обов'язку зі сплати яких стало підставою для нарахування пені (п.7.1.1 договору), процентів річних (п.2.7 договору). До того ж, несвоєчасне повернення предмету лізингу стало підставою для нарахування згідно п.7.1.3 договору неустойки. Крім того, позивачем наголошено, що протягом дії договору лізингоодержувачем було допущено порушення свого обов'язку з інформування лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу у порядку п.5.2.1. Означені обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом. Одночасно, позовні вимоги до відповідачів 2, 3, 4 обґрунтовано тим, що останні на підстав договорів поруки №211213-12П від 13.12.2021, №211213-13/П від 13.12.2021, №211213-14/П від 13.12.2021 зобов'язались солідарно відповідати перед позивачем за виконання відповідачем 1 своїх обов'язків за договором фінансового лізингу №2112013-4/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021.
Оцінюючи доводи всіх учасників судового процесу, суд дійшов висновку обґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг». При цьому, суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Як було встановлено вище, згідно з п. 2.1.7 загальних умов договору, число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно п. 2.1.7.1 загальних умов договору.
Відповідно до п. 2.1.7.1 загальних умов договору, числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акту. (Наприклад: дата підписання сторонами акту - 04 лютого 2021. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 24 лютого 2021 Наступні чергові лізингової платежів - кожного 24 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується у останній робочий день відповідного календарного місяця.
Як встановлено у п. 2.4 загальних умов договору, якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.
Додатком до договору фінансового лізингу №211213-4/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021 сторонами узгоджено "Графік сплати лізингових платежів", у якому визначено періоди лізингу, лізингові платежі, розмір відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу, в т.ч. ПДВ 20% у кожен період лізингу, винагороду (комісію) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу, без ПДВ, та загальний лізинговий платіж, в т. ч. ПДВ 20%.
Судом також було встановлено, згідно платіжного доручення №27 від 13.12.2021 лізингоодержувачем було сплачено на рахунок лізингодавця авансовий лізинговий платіж в сумі 65 173,79 грн.
16.12.2021 сторонами складено та підписано акт прийому-передачі предмета лізингу в користування за договором №211213-4/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021 фінансового лізингу, відповідно до якого, лізингодавець передав предмет лізингу, а саме автомобіль Peugeot 301, 2021 року випуску, вартістю 373806 грн. номерний знак НОМЕР_1 .
Згідно платіжних доручень №54 від 05.01.2022 на суму 17803,67 грн та №133 від 04.02.2022 на суму 18425,30 грн лізингоодержувачем було сплачено на рахунок лізингодавця перший та другий лізингові платежі.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що строк сплати відповідачем 1 на користь позивача 3, 4, 5 чергових лізингових платежів настав.
Щодо вимог про стягнення процентів річних, штрафу та пені, суд зазначає таке.
Проте, судом встановлено, що відповідні платежі лізингоодержувачем внесено так і не було, що вказує на достатню доказову обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу на суму 55970,94 грн.
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Згідно рішення Конституційного Суду України від 11.07.2023 у справі №1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" в аспекті конституційного звернення положення другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями статей 1, 3 цього закону потрібно розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов'язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці).
Згідно з п. 2.7 загальних умов договору, у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингодавець зобов'язується сплатити 24 проценти річних від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. Сторони домовились, що такі проценти в бухгалтерському обліку відносяться на винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу, у зв'язку із чим розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу збільшується на суму таких сплачених процентів.
Відповідно до п. 7.1 загальних умов договору, лізингоодержувач несе наступну відповідальність за порушення своїх обов'язків:
- п.п. 7.1.1 - за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України - сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування такої пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, припиняється через двадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися;
- п.п. 7.1.2 - якщо лізингоодержувач та/або інші особи, яким предмет лізингу, може бути надано лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули предмет лізингу або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення предмета лізингу у відповідності до даного договору або чинного законодавства України, лізингоодержувач сплачує на вибір лізингодавця, зокрема, договірну санкцію (неустойку) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен день прострочення повернення предмета лізингу.
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та відсотків річних суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими.
Одночасно, що вимог про стягнення штрафу за порушення строку повернення предмета лізингу, судом враховано таке.
Як було встановлено судом вище, 02.05.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» засобами поштового зв'язку було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Парк» повідомлення №1327 від 02.05.2022 про відмову від (розірвання) 70 договорів фінансового лізингу, в тому числі договору фінансового лізингу №211213-4/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021. У повідомленні було також висловлено вимогу у період часу з 13.00 до 14.00 год. 11.05.2022 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» предмети лізингу, в тому числі, автомобіль Peugeot 301, 2021 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 . На підтвердження направлення вказаного повідомлення на адресу відповідача 1 позивачем представлено суду опис вкладення у цінний лист від 02.05.2022, поштову накладну №030380840484 та фіскальний чек від 02.05.2022.
Проте, як вказано в позовній заяві та не спростовано відповідачем 1, 11.05.2022 предмет лізингу Товариству з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» повернуто не було. Позивачем вказано, що автомобіль Peugeot 301, 2021 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 лізингодавець прийняв лише за актом від 05.10.2022 у непрацездатному стані, про що складено акт прийому-передачі предмета лізингу за договором №211213-4/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, в останньому абзаці якого вказано, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Парк» від підписання такого акту відмовився.
Судом вище вказувалось, що відповідач 1 у відзиві проти задоволення позовних вимог в повному обсязі надав заперечення, з огляду на те, що позивачем не вірно визначено дату повернення (вилучення) предмету лізингу, а наданий до матеріалів справи акт прийому-передачі об'єкта лізингу містить неправдиву інформацію щодо дати його складення.
Оцінюючи вказані доводи відповідача 1 суд зазначає, що суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Проте, всупереч наведеного вище, відповідачем 1 обставин, які повідомлені позивачем, доказово спростовано не було.
Суд звертає увагу вказаного учасника судового процесу на те, що самі по собі заперечення, які не мають мають доказового обгрунтування, ніяким чином не нівелюють доказів, які долучено позивачем до матеріалів справи.
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку неустойки за період з 12.05.2022 по 04.10.2022, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним.
Одночасно, суд погоджується із доводами позивача про наявність підстав для застосування до лізингоодержувача заходу відповідальності за разі недотримання обов'язку щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу.
Означені висновки грунтуються на тому, що відповідно до п. 5.2.1 загальних умов договору, лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком "Довідка" до договору. В разі настання з предметом лізингу подій, які мають ознаки страхового випадку лізингоодержувач зобов'язаний негайно, але в будь-якому випадку не пізніше 24 годин з моменту настання таких подій письмово та засобами електронного зв'язку інформувати про це лізингодавця шляхом направлення йому звіту у формі, встановленій додатком "Довідка" до договору. У разі недотримання умов цього пункту договору лізингооджержувач сплачує договірну санкцію (штраф) у розмірі 10 відсотків остаточної загальної вартості об'єкта лізингу за кожен випадок. Сторони визначили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості об'єкта лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 10 відсотків від розміру остаточної загальної вартості об'єкта лізингу.
Пунктом 7.1 договору визначено, що за порушення п.5.2 договору лизінгоодержувач сплачу договірну санкцію (штраф) у розмірі 1 відсоток остаточної загальної вартості об'єкта лізингу за кожен випадок порушення.
Наразі, доказів виконання відповідачем 1 вказаного обов'язку матеріали справи не містять. У відзиві означеним учасником судового процесу не спростовувались обставини порушення своїх обов'язків, що визначені п. 5.2.1 загальних умов договору.
За таких обставин, наведеним вище у сукупності підтверджується обгрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» про стягнення заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 55 970,94 грн, проценти річних в сумі 20677,01 грн, пені в сумі 27013,26 грн, неустойки в розмірі 545 756,76 грн та штрафу в сумі 14952,24 грн.
Як вказувалось судом вище, у відзиві відповідачем 1 заявлено про зменшення розміру процентів річних до 3% та пені на 50% відсотків.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала таке: справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України , які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора; відповідно до положень статті 611, частини третьої статті 692, статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати відсотків річних, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №918/289/19.
Слід зауважити, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Наразі, суд погоджується із доводами відповідача 1 стосовно того, що фактично заявлені позивачем до стягнення відсотки річних та пеня за порушення строків оплати лізингових платежів фактично становлять 47 690,27 грн, тоді як сума боргу складає 55970,94 грн, що за висновками суду, вказує на надмірний розмір штрафних санкції та наявності можливості ї зменшення з метою дотримання збалансованості інтересів обох контрагентів на 50 %, тобто, з урахуванням наведеного обгурнтованими є стягнення процентів річних в сумі 10338,50 грн (20677,01 х 50%) та пені в сумі 13506,63 грн (27013,26 х 50%).
Щодо позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості та штрафних санкцій з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Парк», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксі Рент», 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксі Таксі» та 4. Фізичної особи - підприємця Вовка Олександра Михайловича суд зазначає таке.
Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Таким чином, при солідарному обов'язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред'явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника.
Як було встановлено судом, в забезпечення виконання зобов'язань за договором №211213-4/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021 було укладено наступні договори поруки:
- №211213-12П від 13.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Оазіс Парк» (боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оксі Рент» (поручитель);
- №211213-13/П від 13.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Оазіс Парк» (боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оксі Таксі» (поручитель);
- №211213-14/П від 13.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Оазіс Парк» (боржник) та Фізичною особою - підприємцем Вовком Олександром Михайловичем.
За умовами названих договорів поручителі зобов'язалися солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником усіх грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу №211213-4/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021 в повному обсязі, а саме: - сплату кредитору лізингових платежів у встановлені договором строки. Розмір лізингових платежів відповідно до умов договору може бути змінений (збільшений); - сплату кредитору санкцій (неустойки, штрафів, пені, інших санкцій), процентів річних, збитків та усіх інших витрат та виплат, сплата яких покладається на боржника у відповідності до положень договору та/або чинного законодавства (п. 2 договорів поруки).
При невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов'язань за контрактом, виконання яких забезпечується цим договором, поручитель і боржник будуть відповідати перед кредитором солідарно, тобто кредитор має право на власний розсуд зажадати виконання зобов'язань за договором як від боржника, так і від поручителя окремо, так і від боржника та поручителя одночасно, як в повному обсязі, так і в частині боргу (п. 3 договорів поруки).
У п. 4 договорів поруки сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання, виконання якого забезпечується цим договором, поручитель окремо повинен виконати таке зобов'язання перед кредитором за боржника протягом 3 робочих днів з дня отримання відповідної вимоги/вимог від кредитора. Сторони досягли згоди про те, що в разі неотримання поручителем вимоги кредитора (в т.ч., але не обмежуючись, якщо: поручитель змінив адресу, зазначену в договорі, та письмово не повідомив про це кредитора, або вимога кредитора повернута кредитору (в. т.ч., але цим не обмежуючись, у зв'язку з зазначенням неповної адреси (якщо адреса у такому вигляді була зазначена поручителем у цьому договорі або у подальшому письмовому повідомленні поручителя про зміну адреси), або відсутністю поручителя за адресою направлення вимоги, або відмовою від отримання вимоги, або закінчення терміну зберігання поштовим відділенням поштового відправлення тощо), вважається, що строк виконання поручителем свого обов'язку за цим договором настав протягом 10 календарних днів з моменту направлення кредитором відповідної вимоги на адресу поручителя, зазначену в цьому договорі (якщо про іншу адресу в подальшому поручитель письмово цінним листом або нарочно не повідомив кредитора).
Наразі, оцінюючи доводи відповідачів 2, 3, 4 щодо неотримання вимоги від позивача в досудовому порядку, суд звертає учасників судового процесу на те, що відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Статтею 559 Цивільного кодексу України унормовано, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов'язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Тобто, відсутність вимоги кредитора, направленої у досудовому порядку не припиняє поруки та ніяким чином не нівелює права кредитора вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі від усіх боржників разом, а отже, і обов'язку поручителя нести відповідальність за невиконання забезпечених порукою зобов'язань.
За таких обставин, з огляду на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Парк», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксі Рент», 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксі Таксі» та 4. Фізичної особи - підприємця Вовка Олександра Михайловича, а саме стягнення солідарно заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 55 970,94 грн, процентів річних в сумі 10338,50 грн, пені в сумі 13506,63 грн, неустойки в розмірі 545 756,76 грн та штрафу в сумі 14952,24 грн.
З огляду на приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Суд дійшов висновку щодо покладення судового збору в повному обсязі (в тому числі, і в частині вимог про стягнення пені та процентів річних, суми яких зменшено судом) на відповідачів в рівних частинах.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Парк», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксі Рент», 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксі Таксі» та 4. Фізичної особи - підприємця Вовка Олександра Михайловича про стягнення солідарно заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 55 970,94 грн, проценти річних в сумі 20677,01 грн, пені в сумі 27013,26 грн, неустойки в розмірі 545 756,76 грн та штрафу в сумі 14952,24 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Парк» (03039, місто Київ, вулиця Ізюмська, будинок 5б, ЄДРПОУ 44369067), Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксі Рент» (03110, м.Київ, вулиця Пироговського, будинок 19, корпус 4, ЄДРПОУ 43400158), Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксі Таксі» (03110, місто Київ, вулиця Пироговського, будинок 19, корпус 4, ЄДРПОУ 40300986) та Фізичної особи - підприємця Вовка Олександра Михайловича ( АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (01054, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2, ЛІТЕРА Б, ЄДРПОУ 33880354) заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 55 970,94 грн, проценти річних в сумі 10338,50 грн, пеню в сумі 13506,63 грн, неустойку в розмірі 545 756,76 грн та штраф в сумі 14952,24 грн.
3. Решту позовних вимог залишити без задоволення
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Парк» (03039, місто Київ, вулиця Ізюмська, будинок 5б, ЄДРПОУ 44369067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (01054, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2, ЛІТЕРА Б, ЄДРПОУ 33880354) судовий збір в сумі 2491,38 грн.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксі Рент» (03110, м.Київ, вулиця Пироговського, будинок 19, корпус 4, ЄДРПОУ 43400158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (01054, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2, ЛІТЕРА Б, ЄДРПОУ 33880354) судовий збір в сумі 2491,38 грн.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксі Таксі» (03110, місто Київ, вулиця Пироговського, будинок 19, корпус 4, ЄДРПОУ 40300986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (01054, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2, ЛІТЕРА Б, ЄДРПОУ 33880354) судовий збір в сумі 2491,38 грн.
7. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Вовка Олександра Михайловича ( АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (01054, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2, ЛІТЕРА Б, ЄДРПОУ 33880354) судовий збір в сумі 2491,38 грн.
8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.
Повний текст складено 08.01.2024.
Суддя В.В. Князьков