ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.01.2024Справа № 910/15436/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31: адреса для листування 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 17; код 31650052)
до Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, код 20782312)
про стягнення 10 869,08 грн
До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПЗУ Україна" про стягнення 10 869,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу в повному обсязі шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України відомості щодо полісу ЕР № 205508245 та встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 09.10.2023 була отримана позивачем (30.10.2023) та відповідачем (25.10.2023).
16.10.2023 від позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.
02.11.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування позивачу в розмірі 10 240,79 грн на підставі страхового акту № 20780/1, платіжна інструкція № 00081213 від 18.08.2022. Також позивач зазначає, що рахунок-фактура постачальника ДП "АВТО ІНТЕРНЕШНЛ" від 06.07.2022 не може бути прийнятий судом як доказ, що підтверджує розмір збитків.
14.11.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вказано, що відповідачем відшкодовано збитки частково по страховій події від 02.07.2022.
14.11.2023 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою 09.11.2023 страхового відшкодування в сумі 2746,23 грн. Отже, позивач просив зменшити суму страхового відшкодування та стягнути з відповідача до 8122,85 грн.
Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на те, що провадження у справі відкрито 09.10.2023, останнім днем для подачі заяви про зменшення розміру позовних вимог є 08.11.2023. Позивач не заявив клопотання про поновлення строку на подачу відповідної заяви, суд дійшов висновку, що така заява прийняттю до розгляду не підлягає.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
12.05.2022 ПрАТ «СК «ВУСО» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) уклали Договір добровільного страхування наземного транспорту № 19043867-02-21-01, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом «MAZDA CX-5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску - 2021.
Строк дії Договору з 26.05.2022 по 26.05.2027.
02.07.2022 у м. Києві, приблизно о 18:00 год., сталася ДТП за участю автомобіля «Peugeot 301», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходився під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «MAZDA CX-5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого вказані автомобілі отримали механічні пошкодження та завдано матеріальну шкоду.
Відповідно до постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 05.08.2022 у справі № 755/6009/22 визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Peugeot 301», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , застрахована за полісом загальнообов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПЗУ Україна", поліс ЕР 205508245, відповідно до даних від МТСБУ.
Відповідно до Акту (протоколу) огляду від 05.07.2022 визначено характер пошкоджень транспортного засобу засобом «Mazda cx-5», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Згідно з рахунком-фактурою № 1282452_РФ_188656 від 06.07.2022 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mazda CX-5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 28 451, 84 грн з ПДВ.
На підставі рахунку-фактури № 1282452_РФ_188656 від 06.07.2022, страхового акту № 2244361-1 від 08.07.2022, заяви на виплату страхового відшкодування на суму 23 709, 87 грн, звіту про визначення коефіцієнта фізичного зносу вих. № 32269 від 29.09.2022, довідки - підтвердження заліку страхового відшкодування від 08.07.2022 позивач здійснив виплату страхувальнику в сумі 23 709,87 грн шляхом проведення заліку в рахунок несплаченої частини страхового платежу за договором № 19043867-02-21-01 від 12.05.2022.
З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача заяву на виплату страхового відшкодування за вих. № 2112 на суму 21 109,87 грн (з урахуванням, що франшиза за полісом становить 2 600, 00 грн), за результатами розгляду якої відповідач частково відшкодував завдану шкоду у розмірі 10 240,79 грн (що підтверджується довідкою про надходження коштів на рахунок ПрАТ "СК "ВУСО").
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з виплатою ним страхового відшкодування страхувальнику, як потерпілій у ДТП особі на підставі Договору, до нього в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до відповідача як страховика особи, винної у вчиненні ДТП. У зв'язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування з урахуванням часткової оплати в розмірі недоплаченої суми 10 869,08 грн.
Відповідач після звернення позивача до суду з даним позовом, сплатив суму основного боргу частково, в розмірі 2 746, 23 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Вказана норма кореспондується зі статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 05.08.2022 у справі № 755/6009/22 визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Позивачем, на виконання зобов'язань за Договором страхування, було здійснено виплату страхувальнику в сумі 23 709,87 грн шляхом проведення заліку в рахунок несплаченої частини страхового платежу за договором № 19043867-02-21-01 від 12.05.2022.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Peugeot 301», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував на законних підставах ОСОБА_2 , застрахована за полісом загальнообов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПЗУ Україна", поліс ЕР 205508245, відповідно до данних від МТСБУ.
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Отже, оскільки на час настання страхового випадку (ДТП) цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Peugeot 301», реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована за полісом загальнообов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПЗУ Україна", то особою, відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Тобто позивач отримав право вимагати від відповідача виплати страхового відшкодування за полісом ЕР 205508245 на умовах, в порядку та у спосіб, що передбачені положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
При цьому, відповідно до п. 12.1 ст. 12 зазначеного вище Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню саме спеціальні норми пункту 22.1 статті 22 та статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, вказує на те, що в даному випадку необхідно здійснювати розрахунок, наведений у Звіті № 375.23Е SOS_-231024-269619 від 31.10.2023, зробленому на його замовлення, у зв'язку з чим обґрунтованою до стягнення сумою страхового відшкодування є 18 288, 43 грн, яка і була сплачена позивачу. Таким чином, у позивача відсутні правові підстави для стягнення 23 709,87 грн страхового відшкодування з відповідача.
Стосовного даних заперечень відповідача суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Норма частини 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 01.02.2018 року в справі № 910/22886/16.
Суд вважає, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092).
Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика), встановлений механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
Згідно з п. 5.1 Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.
Розділом VIII Методики передбачено, що для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту.
До вартості матеріального збитку, який визначається під час оцінки, не включаються витрати власника КТЗ, пов'язані з транспортуванням, зберіганням КТЗ, оплатою за експертні дослідження, поштовими витратами, з викликом сторін для технічного огляду КТЗ та іншими витратами. У разі визначення вартості матеріального збитку враховується фактичний технічний стан складових частин КТЗ до події (ДТП, страховий випадок, стихійне лихо, протиправні дії, розукомплектування тощо). Принцип економічної доцільності операції ремонту (заміни) окремого складника КТЗ (включаючи кузовні складники) полягає в тому, що економічно доцільною є та операція заміни чи ремонту, яка є економічно привабливіша у разі одночасного дотримання принципів технічної можливості ремонту та відновлення права особи користуватися КТЗ в тому технічному стані та з такими самими споживчими властивостями, які мали місце до пошкодження (п. 8.4 Методики).
Статтею 6 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Разом з цим, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Вказані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18.
Згідно з п.п. 7.38, 7.39 Методики коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
Відповідно до пункту 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля «MAZDA CX-5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазначено рік випуску - 2021.
У свою чергу, згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16, від 12.03.2018 у справі № 910/5001/17, у разі, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики).
Відповідно до вимог п. 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де: С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Е З - коефіцієнт фізичного зносу.
При цьому, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.
Зі Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 32269 від 29.09.2022, вбачається, що коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля «MAZDA CX-5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , дорівняє - 0,00.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17, від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17.
Відповідно до п. 4.1.1 Договору страхування, розмір страхового відшкодування визначається страховиком, виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми. Підставою для визначення розміру збитку є рахунок станції технічного обслуговування офіційного дилера, що виконує гарантійне обслуговування та обрана страховиком. (п. 5.2 договору страхування).
Відповідно до положень ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з полісом ЕР № 205508245 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000, 00 грн, франшиза - 2 600, 00 грн.
Відповідно до п. 16.10 договору страхування укладеного між позивачем і страхувальником, якщо на момент виплати страхового відшкодування страховий платіж за договором сплачений страховиком не повністю, страховик має право зменшити суму страхового відшкодування на несплачену частину платежу в рахунок погашення страхового платежу за договором.
Отже, враховуючи те, що позивач здійснив страхове відшкодування на підставі ст. 25 ЗУ "Про страхування", п. 16.10 умов договору страхування, довідки-підтвердження заліку страхового відшкодування по договору № 19043867-02-21-01 від 12.05.2022 в сумі 23 709,87 грн, яка погоджена згідно зі страховим актом № 2244361-1 від 08.07.2022, враховуючи часткові оплати відповідача, вимога позивача про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 8 122, 85 грн є документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також судом враховано, що після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 2 746, 23 грн.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального кодексу можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Як встановлено судом, станом на момент ухвалення рішення в справі відповідачем сплачено на рахунок позивача кошти в розмірі 2 746,23 грн.
Таким чином, оскільки після звернення позивача до суду з даним позовом відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 2 746,23 грн, провадження в справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Беручи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин. Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 13, 74-77, 86, п. 2 ч. 1 ст. 231, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Провадження у справі № 910/15436/23 щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПЗУ Україна" суми страхового відшкодування в розмірі 2746,23 грн закрити.
2. В іншій частині позов задовольнити повністю.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, код 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31; адреса для листування: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 17; код 31650052) суму страхового відшкодування у розмірі 8 122 (двадцять дві тисяч двадцять п'ять) грн 85 коп. та судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 11.01.2024.
Суддя О.Г. Удалова