вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про залишення позовної заяви без розгляду
09.01.2024м. ДніпроСправа № 904/6016/23
за позовом Департаменту з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Фізичної особи- підприємця Глущука Тараса Олександровича, м. Дніпро
про стягнення заборгованості в розмірі 178 933,00 грн.
Суддя Назаренко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання Брагінець В.П.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Таламанчук О.С., посвідчення адвоката № 2950 від 10.08.2015, адвокат
Департамент з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Глущука Тараса Олександровича про стягнення заборгованості в розмірі 178 933,00 грн.
Ухвалою від 20.11.2023 позовну заяву залишено без руху. Позивачу протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали запропоновано усунути недоліки позовної заяви, а саме надати відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у Позивача та Відповідача.
23.11.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 28.11.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті на 12.12.2023 о 12:30 год.
12.12.2023 Відповідачем було направлено до суду відзив на позовну заяву, у якому Відповідач зазначив наступне:
- позивач у позові зазначає, що товщина готових виробів будь-якого типу з урахуванням металізованого та органічного покриття має відповідати п. 4.2.8. ДСТУ 8802:2018 "Вироби з тонколистової сталі із захисно-декоративним покриттям для будівництва", але в договорі №468 від 21.06.2023 сторони на добровільній основі не прописували та не погоджували, що до поточного ремонту буде застосовуватися ДСТУ 8802:2018 "Вироби з тонколистової сталі із захисно-декоративним покриттям для будівництва";
- відповідачем було в повному обсязі виконано Договір №468 від 21.06.2023, що підтверджується підписаним актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2023 р. по формі № КБ-2в, який був підписаний та скріплений печатками без зауважень. Позивачем було оплачено Відповідачу надані послуги після їх прийняття;
- особисто підрядник складав, видавав офіційні документи, а саме: акт приймання-передачі виконаних робіт по формі № КБ-2в, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3, вказані документи складені відповідно до чинного законодавства і вся інформація, зазначена в них, є достовірною та всі відомості в них правдиві.
Крім того, відповідач надав разом з відзивом копії документів, які витребовував позивач (а.с. 62-68).
12.12.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі сторони.
12.12.2023 в судовому засіданні Відповідач заперечив проти позову в повному обсязі. Позивач в судове засідання не з'явився.
Ухвалою від 12.12.2023 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 09.01.2024. Визнано явку Позивача в судове засідання обов'язковою.
27.12.2023 від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
09.01.2024 позивач в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився.
Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, надав усні пояснення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про залишення позовної заяви без розгляду, виходячи з наступного.
За приписами ч. 1, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає порядок судового розгляду справи у змагальному порядку за участю обох сторін.
Зважаючи на недостатність пояснень позивача в позовній заяві щодо заявлених вимог, суд призначив розгляд справи в спрощеному провадженні з обов'язковою явкою в судове засідання представника позивача, про що зазначив в ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 29.11.2023, зобов'язавши його, крім того, надати письмові пояснення щодо підстав для стягнення спірної суми як безпідставно отриманих коштів (а.с.47-48).
Всупереч вимогам суду позивач в судове засідання свого представника не направив, надав, направив клопотання про розгляд справи без його участі, в якому пояснив, що «через той факт, що відповідач не надав позивачу оригінали документів, які б підтверджували закупівлю матеріалів виробів та комплектів позивач за таких обставин вважає правильним та справедливим та достатнім стягнути з відповідача грошові кошти у сумі, яка зазначена в прохальній частині даного позову -178 933,00 грн. в порядку ст. 1212 ЦК України, щоб на майбутнє (ст.. 235 ГК України) (у разі існування взаємовідносин у майбутньому) всі запитувані документи надавалися без затримок та негайно. Вказані дії відповідача позивач розцінює, як вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218, 235 ГК України)» (а.с.52-53).
Враховуючи неявку в судове засідання представника позивача та неможливість розгляду справи по суті без належних пояснень позивача, суд відклав розгляд справи, повторно визнавши явку представника позивача в судове засідання обов'язковою.
В судове засідання 09.01.2024 позивач свого представника знову не направив, жодних пояснень щодо неможливості явки в судове засідання або клопотання про відкладення розгляду справи суду не надав.
Зважаючи на викладене та відсутність належних пояснень позивача відносно того
- чим підтверджується невідповідність товщини покрівлі,
- чому позивач просить стягнути з відповідача саме 178 933,00 грн. (розрахунок, зазначений в позовній заяві є некоректним та не дає розуміння, звідки позивач взяв суми, вказані в ньому, оскільки роботи за договором виконані на 2 251 360, 51грн.), чому ненадання відповідачем оригіналів документів є підставою для стягнення коштів за виконаним договором
- чому ця сума позову безпідставно отриманою відповідачем,
у суду відсутня можливість розглянути справу по суті спору за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Аналогічну підставу залишення позову без розгляду містить п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з'явився у судове засідання, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
При цьому, зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання або неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов'язковою.
У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, нормами статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.
При цьому, саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і лише в тому разі, якщо його нез'явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України може визнати явку позивача обов'язковою та викликати його у судове засідання
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.03.2023 по справі №910/17906/21.
Крім того, наведені положення статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції не пов'язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судами виключно в разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, однак звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.
Відповідно до ч.ч.2-4 ст.226 Господарського процесуального кодексу України, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала. Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
За приписами ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справ суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків.
Проте, право на суд не є абсолютним, і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
За приписами ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
В рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").
Суд зауважує, що оцінка правомірності дій суду щодо залишення позову без розгляду у разі нез'явлення позивача до суду, без повідомлення про причини неявки та ненадання клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, зокрема, була предметом розгляду Верховним Судом у справах №916/81/17, №916/2982/16.
Вказана позиція цілком підтримана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №901/278/21 (провадження № 11-126заі22).
При цьому, висновки Верховного Суду в силу положень ст. 236 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду першої інстанцій при застосуванні норм права.
Суд зазначає, що подана позивачем заява про розгляд справи без його участі була розглянута судом в засіданні, яке відбулося 12.12.2023, ухвалою від 12.12.2023 суд повторно визнав явку позивача обов'язковою для надання пояснень по суті спору.
Слід також зазначити, що позивач знаходиться в м. Дніпро, тож прибуття до приміщення суду його представника не було складним.
Отже, як встановлено судом, позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідань, однак, без поважних причин не з'явився у призначені засідання, пояснень по суті спору не надав, що перешкоджає вирішенню спору по суті.
Крім того, подавши 27.12.2023 через канцелярію суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи, позивач до 09.01.2024 навіть не ознайомився з матеріалами справи.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням), у зв'язку з чим судовий збір покладається на позивача.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 4 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Керуючись п.4 ч.1 ст. 226, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Департаменту з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради до Фізичної особи-підприємця Глущука Тараса Олександровича про стягнення заборгованості в розмірі 178 933,00 грн. залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено - 11.01.2024.
Суддя Н.Г. Назаренко