Справа № 128/113/24
11 січня 2024 року м. Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Шевчук Л.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогами про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
09.01.2024 заявник звернулась до суду з вище вказаною заявою та просила видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання їх спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття; стягнути з боржника судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2920,00 грн.
Згідно ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтю 161 цього Кодексу.
Так, статтею 161 ЦПК України передбачено перелік вимог за якими може бути видано судовий наказ, зокрема відповідно до п. 4, п. 5 ч. 1вказаної статті, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Таким чином, вимоги про стягнення аліментів входять до переліку тих за якими може бути видано судовий наказ, натомість у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити, виходячи з наступного.
Так, на підтвердження понесених заявником витрат на професійну правничу допомогу остання додала до матеріалів заяви договір про надання професійної правничої допомоги, акт про надання послуги на професійну правничу допомогу адвоката, квитанцію до прибуткового касового ордера №1/24, ордер на надання правничої (правової) допомоги.
З системного аналізу положень ст. 137, 141 ЦПК України вбачається, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування по справ і має бути підтвердженим належними та допустимими доказами, при цьому законодавець надає іншій стороні право надавати пояснення, заперечення, докази щодо обґрунтованості заявлених до стягнення судових витрат, натомість у рамках наказного провадження боржник позбавлений такої можливості.
З урахуванням того, що ст. 161 ЦК України не передбачено видачу судового наказу про стягнення витрат на правову допомогу та такі витрати не вважаються безспірним, вони не можуть бути стягнуті з боржника при видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» зазначив, що рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента
Таким чином, розмір витрат на правову допомогу та їх обґрунтованість має бути встановлено на засадах рівності та змагальності сторін, а тому заявлені ОСОБА_1 вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути вирішені у наказному провадженні.
Відповідно ч. 3 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Оскільки вимоги про стягнення аліментів можуть бути вирішені в порядку наказного провадження окремо від вимог про стягнення витрат на правову допомогу, відмовити у видачі судового наказу доцільно виключно в частині стягнення витрат на правову допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст.4,19, 27, 160-166, 186, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, суд -
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу за вимогами про стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому розділом ІІ, після усунення її недоліків.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 ЦПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Суддя Л.П. Шевчук