Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/160/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
10.01.2024 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
із секретарем ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Кропивницький дистанційно в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2023 року, якою щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125, ч.1 ст. 129, ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 152, ч.3 ст. 153, ч.2 ст. 156 КК України, продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто по 12.00 год. 06.03.2024 включно, без визначення застави у кримінальному провадженні №12018120160000248 від 02.02.2018
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу міськрайонного суду щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо нього скасувати, ухвалити нову, якою застосувати до нього домашній арешт в нічний час доби для того щоб він мав змогу працювати та утримувати свого неповнолітнього сина, мотивуючи тим, що ухвала суду є не мотивованою та не обґрунтованою. Суд першої інстанції упереджено до нього ставиться та незаконно продовжує йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У провадженні Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження №12018120160000248 від 02.02.2018 року, стосовно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125, ч.1 ст. 129, ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 152, ч.3 ст. 153, ч.2 ст. 156 КК України.
26 грудня 2023 року ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області щодо обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень проти життя та здоров'я, статевої свободи та статевої недоторканості особи, пов'язаних з погрозою застосування фізичного насильства, в тому числі вчинених щодо малолітньої особи, за одне з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, в силу ст. 89 КК України не маючий судимості, не працює, має на утриманні одну неповнолітню дитину, не одружений, що вказує на відсутність достатньо міцних соціальних зв'язків, а тому, з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності, існують ризики того, що перебуваючи на волі, обвинувачений може без перешкод залишити своє місце проживання та переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також незаконно впливати на потерпілих та свідків, які наразі не допитані.
Заслухавши доповідь судді, в дебатах обвинуваченого ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора про залишення ухвали суду без зміни, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, захисник ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився. Заяви про відкладення судового засідання не подавав.
Відповідно до положень ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Отже неприбуття в судове засідання захисника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги обвинуваченого, який не заперечував проти розгляду його апеляційної скарги без участі захисника.
Згідно з ч.4 ст.331 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 177, 178, 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд першої інстанції повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані в повному обсязі.
Так, судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження №12018120160000248 щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125, ч.1 ст. 129, ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 152, ч.3 ст. 153, ч.2 ст. 156 КК України, постановлено ухвалу про продовження останньому строку тримання під вартою на 60 днів.
Виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, є правильним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 на більш м'який.
Колегія суддів погоджується з висновками суду, що у даній конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинувачених та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Ймовірність настання негативних наслідків, продовжують існувати, вони не зменшились та більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою є недостатнім для запобігання вказаним ризикам, суд прийшов до обґрунтованого висновку доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою та неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
З матеріалів вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, проти життя та здоров'я, статевої свободи та статевої недоторканості особи, пов'язаних з погрозою застосування фізичного насильства, в тому числі вчинених щодо малолітньої особи, за одне з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, у зв'язку з чим останній з метою уникнення відповідальності може виїхати за межі Кіровоградської області та потрапити на непідконтрольні на даний час Україні території, що вказує на цілком ймовірну можливість переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При цьому, як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинувачених під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Більш того, наведені обставини вказують на те, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом незаконного впливу на потерпілих, одна з яких наразі не допитана судом, з метою зміни та дачі показів останніми на його користь.
Отже, у разі застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою (особисте зобов'язання, домашній арешт), вказане не забезпечить у подальшому належного виконання останнім його процесуальних обов'язків, так як перебуваючи на свободі, та усвідомлюючи кримінальне правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до нього застосована, може переховуватись від суду. Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Враховуючи наведене, є безпідставними доводи апелянта про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наявності достатніх підстав вважати про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
З урахуванням тяжкості інкримінованих обвинуваченим злочинів, з метою запобігання ризикам, передбаченим п. 1,4,5 ч.1статті 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою строком на 60 днів для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що інший, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Отже, беручи до уваги те, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1,4,5 ч.1 статті 177 КПК України, які були враховані судом під час продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дані про особу обвинуваченого,а також серйозність пред'явленого обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, колегія суддів не знаходить підстав для скасування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 тримання під вартою, як про це просить апелянт.
При цьому, колегія суддів ураховує, що у разі наявності ризиків, ЄСПЛ допускає можливість застосування до особи виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Твердження апелянта про те, що місцевий суд при продовженні строку тримання під вартою не взяв до уваги ряд факторів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з рішення вбачається, що суд першої інстанції враховував наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, характеризуючи дані обвинуваченого, і неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Отже, розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі достатніми та належними підставами тримання останнього під вартою є не лише очікування завершення судового розгляду справи, а і дотримання балансу між можливими наслідками їх звільнення та безпекою суспільства, що вимагає ізоляції осіб, які з встановленою високою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання ОСОБА_6 під вартою.
Апеляційним судом також не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , які б були безумовною підставою для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначив розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки вчинено злочин із застосуванням насильства.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, та задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції щодо вживання всіх заходів для недопущення затягування розгляду вказаного кримінального провадження, розглянути справу у розумні строки та постановити відповідне законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 183, 193, 194, 206, 376 ч.2, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2023 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: