Провадження № 11-кп/803/437/24 Справа № 202/7610/23 Провадження № 1-кп/202/731/2023 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
09 січня 2024 року
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2023 року у кримінальному провадженні №220220500000005701 від 10.10.2022 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянки України, яка зареєстрована та проживає
за адресою:
АДРЕСА_1
обвинуваченої у вчиненнікримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 111-1 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
обвинуваченої (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
захисника ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_8
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2023 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченій ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 14 січня 2024 року включно. Визначено заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 107 360 гривень (сто сім тисяч триста шістдесят гривень) 00 копійок.
Мотивуючи прийняте рішення, суд зазначив, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає довготривале позбавлення волі, що може спонукати останню до здійснення спроб переховування. Також судом взято до уваги, що заявлені ризики не зменшились, крім того з метою забезпечення належної процесуальної поведінки застосовано альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. При визначенні розміру застави судом враховано дані про особу обвинуваченої та її майновий стан.
Отже, враховуючи наявність ризиків вчинення обвинуваченою дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, а також оцінюючи у сукупності обставини визначені ст. 178 КПК, суд дійшов висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 з заставою у визначеному розмірі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2023 року скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити, клопотання захисту задовольнити та застосувати до обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби та відповідно до вимог ст. 194 КПК покласти на обвинувачену відповідні обов'язки.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеність заявлених ризиків і необґрунтованість рішення суду в частині незастосування альтернативного запобіжного заходу.
Вказує, що клопотання прокурора не містить посилання на докази та обмежується виключно перерахуванням ризиків. Зазначає про те, що судом не надано належну оцінку тому, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, працевлаштована, під час перебуванням під домашнім арештом дотримувалась належної процесуальної поведінки. Зазначає, що судом не враховано, що в результаті вчинення інкримінованого ОСОБА_7 злочину шкоду державі та суспільству не завдано, крім того з моменту закінчення окупації до затримання ОСОБА_7 перебувала у м. Лиман та постійно спілкувалась зі співробітниками Служби Безпеки України та жодних спроб щодо виїзду на тимчасово окуповану територію не здійснювала.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні обвинувачена та захисник підтримали апеляційну скаргу захисника та просили її задовольнити з викладених в ній підстав.
Прокурор заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог частин 3, 4 ст. 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону, а доводи захисника про відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою, апеляційний суд вважає безпідставними.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Індустірального районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження № 22022050000005701 від 10.10.2022 року стосовно ОСОБА_7 обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК.
В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку статей 199, 331 КПК, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
З огляду на стадію кримінального провадження, яке наразі перебуває на стадії судового розгляду і ОСОБА_7 вже пред'явлено обвинувачення, яке підлягає доведенню прокурором в суді за стандартом «поза розумним сумнівом», апеляційний суд не входить в перевірку питання «обґрунтованості підозри».
Доводи сторони захисту щодо фактичних обставин справи, доведеності чи недоведеності вини обвинуваченої на даній стадії апеляційного розгляду є передчасними.
Необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень.
Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно вважав доведеним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК для запобігання якому продовження строку тримання обвинуваченої під вартою є доцільним з огляду на наступне.
За змістом ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченої винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченої, міцність соціальних зв'язків обвинуваченої, у тому числі наявність у неї родини й утриманців, наявність у обвинуваченої постійного місця роботи або навчання; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, тощо.
Суд першої інстанції правильно врахував, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК, відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої тому, перебуваючи на волі і усвідомлюючи ймовірність призначеного покарання, може переховуватись від суду.
Тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 та суворість можливого покарання, яке може бути їй призначено у випадку визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого злочину безумовно не є вирішальною підставою для подальшого утримання обвинуваченої під вартою, проте як за національним законодавством, так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнається вагомим фактором при оцінці ризику, що обвинувачена особа може переховуватись від суду.
Надаючи оцінку можливості переховування обвинуваченої від суду, колегія суддів бере до уваги, що існує висока ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій, а
Ризик переховування від суду об'єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Апеляційний суд зважає на те, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Крім того суд апеляційної інстанції враховує , що судовий розгляд триває, учасники кримінального провадження усі не допитані, тому апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законним та доцільним у даному кримінальному провадженні для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої та забезпечення належного судового розгляду в розумний строк.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що строк судового розгляду та строк тримання обвинуваченої під вартою не є надмірним, обумовлений об'єктивними причинами. Невиправданого затягування розгляду справи судом першої інстанції або неналежної організації судового розгляду апеляційним судом не встановлено.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченій строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, дані про особу обвинуваченої, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження в межах, необхідних для вирішення питання в порядку ст. 331 КПК та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Доводи захисника щодо позитивних характеризуючих даних обвинуваченої, зокрема міцності соціальних зв'язків, наявності постійного місця проживання, були предметом оцінки судом першої інстанції і з такою оцінкою погоджується апеляційний суд, та зазначає, що ці обставини не є достатньо вагомими і не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки існували на час вчинення інкримінованого злочину та не слугували стримуючим фактором у вчиненні нею протиправної діяльності.
Твердження захисту щодо застосування судом автоматичного продовження запобіжного заходу та ідентичних мотивів викладених у клопотанні прокурора, що є істотним порушенням ст. 5 ЄКПЛ, є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з оскарженої ухвали, судом першої інстанції були проаналізовані обставини, що мають місце щодо цієї обвинуваченої на даний час, та прийняте рішення на їх підставі.
Аналізуючи доводи захисту щодо необхідності зміни запобіжного на домашній арешт, суд апеляційної інстанції зважає на те, що ОСОБА_7 офіційно зареєстрована та проживає у Донецькій області, Краматорському районі м. Лиман, тобто на території найближеної до проведення активних бойових дій, враховуючи, що обвинувачена в період тимчасової окупації м. Лиман не виїхала на підконтрольну Україні територію, через що ризик переховування у зв'язку з веденням воєнного стану на території України та активними боєвими діями на Сході країни, в тому числі у місцевості, наближеній до місця офіційної реєстрації обвинуваченої, ризик переховування останньої та неявки до суду у разі перебування на волі є обґрунтованим. Твердження захисту щодо дотримання ОСОБА_7 належної процесуальної поведінки, не слугують безумовною підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки така поведінка зумовлена своєчасним застосуванням запобіжного заходу.
Доводи захисту щодо незастосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки ОСОБА_7 визначено заставу з урахуванням положень ст. 182 КПК України, тяжкості скоєного злочину і майнового стану обвинуваченої.
Суд апеляційної інстанції вважає, що саме визначений розмір застави, з урахуванням характеру та обставин інкримінованого кримінального правопорушення, у даному випадку буде цілком достатнім для виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків, а перспектива втрати такого грошового забезпечення у випадку порушення ним встановлених обов'язків послужить достатнім стримуючим фактором, що виключає з її сторони будь-яке бажання переховуватися від суду або вчиняти інші дії, спрямовані на перешкоджання здійсненню судового розгляду, а підстав для визначення меншого розміру застави не вбачається, оскільки втсановлений розмір застави у 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є середнім та не виходить за межі передбачені ст. 182 КПК.
Інші доводи апеляційної скарги захисника зводяться до дослівного викладення положень кримінального процесуального закону та низки рішень Європейського суду з прав людини без належного співставлення висновків ЄСПЛ у справах у яких вони були сформульовані з фактичними обставинами цієї справи, що не може бути розцінено як належне обґрунтування своїх доводів та підстава для скасування оскарженого рішення.
Колегія приймає до уваги, що справа перебуває на стадії судового розгляду, водночас, враховуючи те, що на цей час судом першої інстанції ще не прийнято остаточного рішення й судовий розгляд ще триває, а також зважаючи на положення ст. 28, ч. 1 ст. 318 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу суду першої інстанції на необхідності дотримання розумних строків розгляду цього кримінального провадження та якнайшвидшого вирішення обвинувачення по суті, а також звертає увагу суду на тривалість строку попереднього ув'язнення обвинуваченої.
Будь-яких порушень КПК при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись статтями 199, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2023 року у кримінальному провадженні №220220500000005701 від 10.10.2022 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 111-1 Кримінального кодексу України залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4