09 січня 2024 року Справа № 280/6519/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши в письмовому проваджені за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання дій протиправною та скасування вимоги, -
16 серпня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною, та скасувати Вимогу Відповідача - Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області - про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 28 730,54 гривні від 20 липня 2023 року № Ф - 34098 - 49 на ім'я ОСОБА_1 ;
- документально підтверджені судові витрати Позивача пов'язані з розглядом справи - покласти на Відповідача - Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що, 05.08.2023 засобами зв'язку "Укрпошта" позивач отримав оскаржувану вимогу від 20 липня 2023 року № Ф - 34098-49). Згідно відомостей зазначених у вимозі, заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску склала 28 730,54 гривні, проте, позивач вказує на те, що у оскарженій вимозі контролюючого органу сума є такою що значно перевищує відповідну заборгованість яка наявна станом на 20.07.2023. Станом на 31.12.2020 заборгованість позивача зі спалти ЄСВ складала 6 620,54 гривні, про що свідчить зміст мотиваційної частини Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.09.2021 по справі № 280/492/21, яке набрало законної сили.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.09.2021 по справі № 280/492/21 - Вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 26 листопада 2020 року № Ф-34098-49 на ім'я ОСОБА_1 визнано протиправною та скасовано. Зобов'язано Головне управління ДПС у Запорізькій області прийняти нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) щодо ОСОБА_1 з урахування висновків суду, викладених у мотивувальній частині. Таким чином, позивач вважає, що оскаржувана вимога, винесена відповідачем з порушенням норм чинного законодавства та в супереч вимогам рішення суду, що набрало законної сили. Тому, провівши арифметичні обчислення, позивачем визнана сума заборгованості 24 000,54 гривні, яка в подальшому, уточнена, та визначена в розмірі 25 430,54 грн. Отже, у зв'язку з наявності незаконної вимоги, яка містить в собі неточності розрахунків, в наслідок чого позивачу пред'явлено до виплати завищену суму боргу за сплату ЄСВ, змушений звернутись до суду за захистом своїх прав. Відтак оскаржувану Вимогу № Ф - 34098-49 від 20 липня 2023 року, позивач вважає протиправною та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Справі за цією позовною заявою присвоєно № 280/6519/23 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Сацькому Р.В
18 серпня 2023 року ухвалою суду позовну заяву було залишено без руху для усунення недоліків.
29 серпня 2023 року за вх. № 37271 через систему "Електроний суд" від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків шляхом надання квитанції про сплату судового збору.
Ухвалою суду від 30 серпня 2023 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відповідачем 18.09.2023 за вх. № 41394 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне. Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на законність формування та надіслання оскаржуваної вимоги. Станом на 30.06.2023 за даними інтегрованих карток ІТС «Податковий блок» за ФОП ОСОБА_1 обліковується борг по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 28730,54 грн. Позивач не відноситься до осіб, які на підставі Закону № 2464 звільняються від сплати єдиного внеску. Отже, відсутні жодні правові підстави для звільнення Позивача від сплати єдиного внеску, а отже відсутні й підстави для визнання її протиправною та скасування оскаржуваної вимоги про сплати боргу (недоїмки). Просить суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Представник позивача адвокат Качуренко Ю.Ю. скориставшись своїм правом в порядку ст. 163 КАС України надано суду 25.09.2023 за вх. № 42291 відповідь на відзив, в якому зазначено, що доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву є незаконними, так як, при винесенні Вимоги відповідачем не враховано вимоги рішення суду, яке набрало законної сили та підлягає виконанню. Вимога містить в собі арифметичні помилки, що призвели до завищення суми боргу. А отже, твердження представника відповідача підлягають великому сумніву, і не підтверджуються жодним допустимим доказом. Тому, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а твердження відповідача при винесенні рішення не брати до уваги.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_1 виданий органом 2310 від 13.08.2021, одержав картку платника податку НОМЕР_2 від 22.06.2000, та відповідно до Довідки про реєстрацію місця проживання особи від 24.09.2021 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Копії документів додані до матеріалів справи.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДР), ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) зареєстрований як фізична особа - підприємць з 10.02.2011, про що в ЄДР внесено запис Номер запису: 21030000000063114. Дата обрання або переходу на спрощену систему оподаткування 01.01.2012. Копія витягу міститься в матеріалах справи.
Відповідно до даних що містяться в картці особового рахунку платника ОСОБА_2 станом на 09.02. 2018 обліковувалась переплата у сумі 45,20 грн.
За 2017 рік 09.02.2018 автоматично нараховано єдиного внеску в інтегрованій картці платника податків к сумі 8 448,00 грн та 8 448,00 грн донараховано платником самостійно відповідно до Звіту суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік реєстраційний № 9298439175 від 08.02.2018
За 4 квартал 2017 року нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці по строку 09.02.2018 - 16 896,00 грн.
Сплачено єдиного внеску у 2017 році на загальну суму 7 340,00 грн.
За 1 квартал 2018 року автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці по строку 19.04.2018 - 2 457,18 грн.
За 2 квартал 2018 року автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці по строку 19.07.2018 - 2 457,18 грн.
За 3 квартал 2018 року автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці по строку 19.10.2018 - 2 457,18 грн.
За 4 квартал 2018 року автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці по строку 21.01.2019 - 2 457,18 грн.
Сплачено єдиного внеску у 2018 році на загальну суму 9 450,00 грн.
За І квартал 2019 року автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці по строку 19.04.2019 - 2 754,18 грн.
За 2 квартал 2019 року автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці по строку 19.07.2019 - 2 754,18 грн.
За 3 квартал 2019 року автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці по строку 19.10.2019 - 2 754,18 грн.
За 4 квартал 2019 року автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці по строку 20.01.2020 - 2 754,18 грн.
Сплачено єдиного внеску у 2019 році на загальну суму 7 220,00 грн.
За 1 квартал 2020 року автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці по строку 21.04. 2020 року - 2 078,12 грн.
За 2 квартал 2019 року автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці по строку 20.07.2020 - 1 039,06 грн.
За 3 квартал 2019 року автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці по строку 19.10. 2020 - 3 178,12 грн.
За 4 квартал 2021 року автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці по строку 19.01.2021 - 2 200,00 грн та 1 100 грн донараховано платником самостійно відповідно до Звіту суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік реєстраційний № 6902 від 09.02.2021
Сплачено єдиного внеску у 2020 році на загальну суму 5 925,00 грн.
Згідно даних ІТС «Податковий борг» в інтегрованій картці платника єдиного внеску по ОСОБА_1 в ІКП від кореговано подвійні нарахування шляхом зменшення єдиного внеску у розмірі 8 448, 00 грн по строку 09.02.2018 за 2017 рік за кодом бюджетної кваліфікації 71040000 згідно доповідної № 223 від 02.08.2021.
Нарахування в ІКП єдиного внеску фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 проведені згідно поданих звітів за 2021 рік Додатку № 1 Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску до податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця № 5628 від 09.02.2022 на загальну суму 15 950 грн, та за 2022 рік Додаток 1 Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску до податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця № 44482 09.02.2023 на загальну суму 2 860 грн.
Станом на 30.06.2023 за даними інтегрованих карток ІТС «Податковий блок» у ФОП ОСОБА_1 (РНОКППО НОМЕР_2 ) обліковується борг по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 28 730,54 грн.
Позивач, не погоджуючись з вимогою та не погоджуючись з боргом, звернувся до суду з вказаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).
Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Згідно п. п. 3. 1. ст. 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулює Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно до приписів ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У силу приписів норм ч. 4 ст. 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.
Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (надалі по тексту - Інструкція № 449).
Згідно вимог Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Законом України від 06.12.2016 № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов'язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI).
У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахункова, як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.
Частиною 5 ст. 8 Закону № 2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов'язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22 % бази нарахування.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-III розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року встановлено на рівні 3200,00 грн. Оскільки для фізичних осіб - підприємців сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, то щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для таких осіб у 2017 році складала 704 грн (3 200 х 22 %).
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2018 року встановлено на рівні 3723,00 грн. Отже, щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для фізичних осіб -підприємців у 2018 році становила 819,06 грн (3723 х 22 %).
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2019 року встановлено на рівні 4 173,00 грн. Отже, щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для фізичних осіб -підприємців у 2019 році становила 918,06 грн (4173 х 22 %).
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2020 року встановлено на рівні 4723,00 грн. Отже, щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців у 2020 році становила 1 039,06 грн (4723 х 22 %).
Зокрема, розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 доповнено пунктом 910, згідно з нормами якого тимчасово звільнялися від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (дачі - єдиний внесок) особи, зазначені у пунктах 4. 5 та 5-1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, в частині сум, що підлягали нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року за себе. При цьому положення абзацу другого п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 щодо таких періодів для таких осіб не застосовувалися.
Такі особи могли прийняти рішення про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску за періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року є розмірах та порядку, визначених Законом № 2464. У такому разі інформація про сплачені суми зазначаюся V звітності про нарахування єдиного внеску за звітний період, визначений для таких осіб Законом № 2464.
Водночас Законом України від 13.05.2020 № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (СОVID-19)» (далі - Закон №591) внесено зміни до пункту 9-10 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, згідно з якими подовжено період звільнення від нарахування, обчислення та стати єдиного внеску осіб, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464, у частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами з 1 по 30 травня 2020 року за себе.
Як встановлено матеріалами адміністративної справи, позивач в 2021 році звертався за захистом порушених прав з позовною заявою, в якій просив суд визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 26 листопада 2020 року № Ф-34098-49. Дана вимога охоплювала собою борг по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 18 368,54 грн за період з 2013 по 2021 роки. 23.09.2021 по справі № 280/492/21, «станом на 31.12.2020 сума боргу з недоїмки зі сплати соціального внеску по даній вимозі повинна становити - 6620,54 грн (15 068,54 грн - 8 448,00 грн)».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року по справі № 280/492/21 - визнано протиправною та скасовано Вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдниного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 26 листопада 2020 року № Ф-34098-49 на ім'я ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління ДПС у Запорізькій області (69005, просп. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) прийняти нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з урахування висновків суду, викладених у мотивувальній частині.
Таким чином, судом прийняте рішення по періоду який охоплений оспорюванню Вимогою Ф - 34098-49, а тому борг по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який обліковується за ФОП ОСОБА_1 (РНОКППО НОМЕР_2 ) у сумі 28 730,54 грн обрахована відповідачем без врахування рішення суду у справі № 280/492/21, є не обґрунтованою.
Отже, оспорювана Вимога Ф - 34098-49 від 20 липня 2023 року є протиправною, а тому підлягає скасуванню.
Однак, нарахування та прийняття вимоги про сплату боргу є дискреційними повноваженнями органу ДПС, то ж за таких обставин, саме орган ДПС повинен прийняти вимогу про сплату боргу з урахуванням висновків суду, які викладені у мотивувальній частині рішення у справі № 280/492/21
Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної діяльності відповідача на відповідність наведеним вище критеріям, суд, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з мотивів та обґрунтування наведених судом вище.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За таких обставин, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 858,88 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного Управління Державної Податкової Служби у Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання дій протиправною та скасування вимоги -задовольнити.
Визнати протиправною, та скасувати Вимогу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області - про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 28 730,54 гривні від 20 липня 2023 року № Ф - 34098 - 49 на ім'я ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області прийняти нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) щодо ОСОБА_1 з урахування висновків суду, викладених у мотивувальній частині.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 858,88 (вісімсот п'ятдесят вісім) гривен 88 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 09 січня 2024 року.
Суддя Р.В. Сацький