Справа № 369/52/24
Провадження №2/369/6/24
10.01.2024 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А. В., вивчивши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний виконавець Літвиненко Олексій Вікторович, Державне підприємство «СЕТАМ», про визнання права власності, -
До Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі - позивач) до ОСОБА_3 (далі - відповідач), треті особи: приватний виконавець Літвиненко Олексій Вікторович, Державне підприємство «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ») про визнання права власності. Разом з позовною заявою представником позивача було подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення реалізації арештованого майна, що належить боржнику ОСОБА_3 , а саме: неруховий об'єкт «квартири та нежитлові приміщення в недобудованій або частково зруйнованій семиповерховій будівлі та земельна ділянка к/н 3222486200:03:006:0030, площею 0,1038, адреса: АДРЕСА_1 . Номер лоту 542451. Дата проведення аукціону - 15 січня 2024 року».
Свої вимоги мотивував тим, що 18 грудня 2018 року між ОСОБА_3 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, укладено попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири, за умовами якого продавець зобов'язується збудувати багатоквартирний житловий будинок на земельній ділянці площею 0,1038 га, кадастровий номер 3222486200:03:006:0030, що знаходиться в АДРЕСА_1 та передати у власність покупцю квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 24,5 кв. м. Ціна продажу складає 323 400,00 (триста двадцять три тисячі чотириста) 00 грн, що на день укладення цього договору еквівалентно 11 592,00 (одинадцять тисяч п'ятсот дев'яносто два) доларів США.
На виконання умов зазначеного договору під час його укладення позивач передала, а продавець прийняв грошову суму в розмірі 180 000,00 грн, а в подальшому у строк, визначений попереднім договором, ОСОБА_2 сплатила залишок коштів. Тобто, позивач виконала умови договору щодо сплати усієї вартості спірної квартири.
Однак, станом на теперішній час свої зобов'язання продавець не виконав (не повернув кошти, сплачені на виконання умов попереднього договору, та не передав позивачці у власність спірну квартиру).
При цьому, представник позивача стверджує, що 13 грудня 2023 року у рамках виконавчого провадження 73418000 приватний виконавець Літвиненко О. В. виставив на торги ДП «Сетам» неруховий об'єкт - квартири та нежитлові приміщення в недобудованій або частково зруйнованій семиповерховій будівлі та земельна ділянка к/н 3222486200:03:006:0030, площею 0,1038, адреса: АДРЕСА_1 . Номер лоту 542451. Дата проведення аукціону - 15 січня 2024 року. Стартова ціна цього лоту складає 4 995 716,04 грн.
При цьому, такий нерухомий об'єкт включає в себе й квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 24,5 кв. м, яка є предметом позову у цій справі і стосовно якої існує спір про право.
Отже, у разі здійснення електронних торгів, які призначені на 15 січня 2024 року за лотом 542451 та визначення переможця цих торгів, фактично ОСОБА_2 втратить своє право на визнання за нею спірної квартири, за яку вона сплатила повну вартість.
З огляду на той факт, що відповідач не виконав перед позивачем своїх зобов'язань щодо повернення коштів або передачі квартири у власність позивачці, та на теперішній час існує реальна можливість втратити це законне майно у разі його відчуження на електронних торгах, позивач уважає, що наявний зв'язок між одним із заходів до забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист її порушеного права та поновлення.
Ураховуючи викладені обставини просив суд задовольнити заяву.
Частиною першою статті 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, а тому вирішення питання забезпечення позову здійснюється без присутності осіб, які беруть участь у справі.
У відповідності до частини п'ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши заяву, всебічно та повно дослідивши доводи представника позивача, матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
З огляду на частину третю статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь нього, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі -Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Зазначена правова позиція була багаторазово підтверджена Верховним Судом у справах, де суди дійшли висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову (постанови від 15 липня 2021 року, провадження № 61 8468ав21 та від 30 червня 2021 року у справі № 523/11320/19).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Крім того, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїх постановах від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 та від 30 червня 2021 року у справі № 204/8994/19 вказав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, суд звертає увагу, що цивільний процесуальний закон не зобов'язує під час розгляду питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, за якої може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 724/561/20 та від 07 липня 2021 року у справі № 308/7086/20.
В останній постанові Верховний Суд також наголосив на тому, що при вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Крім того, суд зауважує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.
Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Тобто з викладеного слідує, що суд може зупинити реалізацію арештованого майна у випадку якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, такий спосіб забезпечення позову неодноразово підтримував Верховний Суд, зокрема у постановах від 24 січня 2019 року у справі № 759/11040/17-ц, від 17 березня 2021 року у справі № 645/1836/18, від 05 грудня 2022 року у справі № 757/22558/20.
Враховуючи викладене, наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, предмет цього позову, наявність зв'язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, суд дійшов до висновку про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі у спосіб, про який просить позивач, так як застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача, та вважає за можливе заяву позивача про забезпечення позову задовольнити. При цьому таке забезпечення позову буде співмірним із заявленими позовними вимогами.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний виконавець Літвиненко Олексій Вікторович, Державне підприємство «СЕТАМ», про визнання права власності - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення реалізації арештованого майна, що належить боржнику ОСОБА_3 , а саме: неруховий об'єкт «квартири та нежитлові приміщення в недобудованій або частково зруйнованій семиповерховій будівлі та земельна ділянка к/н 3222486200:03:006:0030, площею 0,1038, адреса: АДРЕСА_1 . Номер лоту 542451. Дата проведення аукціону - 15 січня 2024 року».
Копію даної ухвали надіслати сторонам.
Ця ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, проте її оскарження не зупиняє її виконання.
Стягувач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Боржник: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повна ухвала складена та підписана 10.01.2024 року
Суддя А.В. Янченко