Справа № 362/213/23
Провадження № 2/362/265/24
(з а о ч н е)
10 січня 2024 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Марчука О.Л.,
при секретарі - Неділько А.С.,
за участю представника позивачки - адвоката Шумило Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення грошових коштів,
Позивачка звернулася до суду з позовом, в обґрунтування вимог якого зазначила, що за час перебування у шлюбі з відповідачем вони набули спільне майно у вигляді двох земельних ділянок і незавершеного будівництвом об'єкта - будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилаючись на вказані обставини та керуючись нормами сімейного законодавства щодо правового режиму спільного сумісного майна подружжя, позивачка просить визнати спільним сумісним майном подружжя зазначене нерухоме майно та стягнути з відповідача на її користь компенсацію вартості 1/2 частини кожного із вказаних об'єктів нерухомого майна (а.с. 1 - 5).
Під час розгляду справи, ухвалою суду від 10 січня 2024 року за клопотанням представника позивачки залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації у розмірі вартості 1/2 частини незавершеного будівництвом об'єкта - будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 112 - 113, 116).
Представник позивачки в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з викладених у заяві підстав; пояснила суду, що рішенням суду між сторонами розірвано шлюб в грудні 2023 року та за час шлюбу сторони придбали житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який було розібрано і побудовано новий житловий будинок, однак відповідач не ввів його в експлуатацію.
Враховуючи, що судову повістку про виклик надіслану відповідачу за адресою реєстрації місця його проживання повернуто до суду без вручення з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою», керуючись ч. 4 ст. 130 ЦПК України, суд вважає, що судовий виклик вручено відповідачу належним чином.
Враховуючи, що відповідач, який був належним чином повідомлений про місце, день і час розгляду справи в порядку вручення судових повісток, передбаченому статтею 130 ЦПК України, не прибув в судове засідання і не повідомив суд про причини свого неприбуття, суд вважає причини неприбуття відповідача в судове засідання неповажними.
Оскільки, відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин, не подав відзив та представник позивачки не заперечила проти вирішення справи в заочному порядку, на підставі статті 280 ЦПК України, суд ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у відсутності відповідача.
Вислухавши вступне слово представника позивачки та дослідивши письмові докази по справі в повному обсязі, суд приходить до наступних висновків.
01 березня 1997 року між сторонами зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 06 січня 2023 року (а.с. 8).
Як вбачається із наданих позивачкою на підтвердження своїх вимог правовстановлюючих документів, за час шлюбу сторони набули нерухоме майно у вигляді двох земельних ділянок і житлового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Зокрема, за договором купівлі-продажу жилого будинку від 04.07.2007 року, відповідачем придбано житловий будинок АДРЕСА_1 , що також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.02.2008 року (а.с. 10, 11, 12).
Також, за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 04.07.2007 року, відповідачем придбано земельну ділянку площею 0,100 гектарів, кадастровий номер 3210700000:13:017:0007 для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13, 14).
Також, за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 04.07.2007 року, відповідачем придбано земельну ділянку площею 0,042 гектари, кадастровий номер 3210700000:13:017:0008 для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15, 16).
При цьому, суд враховує обставини зміни адміністративно-територіального поділу районів у Київській області за Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів», внаслідок чого, станом на дату постановлення цього рішення суду, місто Васильків територіально розташоване в Обухівському районі Київської області.
Одночасно, суд враховує, що зазначений житловий будинок не є предметом даного позову і позивачка не заявляє відносно нього жодних позовних вимог.
З урахуванням часу перебування сторін в зареєстрованому шлюбі, до даних правовідносин слід застосовувати положення чинних на цей час Кодексу про шлюб та сім'ю України, а також Сімейного кодексу України.
Так, відповідно до частини першої статті 22 Кодекс про шлюб та сім'ю України, положення якого діяли до набуття чинності Сімейним кодексом України, передбачав, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю; кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Відповідно до норми статті 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Норми частин 1 і 2 статті 70 СК України передбачають, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором; при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Шлюбного договору між сторонами немає.
Під час розгляду справи судом не встановлено обставин, що мають істотне значення, зокрема про те, що один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно або витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Тобто, слід зробити висновок, що дві земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 - є майном, набутим подружжям за час шлюбу, а тому, в силу норм сімейного законодавства, що діяло на той час коли його було набуто, належить сторонам на праві спільної сумісної власності.
Таким чином, наявні підстави для поділу між сторонами вказаного нерухомого майна, що слід здійснити згідно із нормами діючого на той час шлюбно-сімейного законодавства та згідно із нормами частин 1 і 2 статті 70 СК України на засадах рівності часток майна дружини та чоловіка.
Вирішуючи питання щодо підстав стягнення з відповідача на користь позивачки грошової компенсації половини вартості кожної із двох вказаних земельних ділянок, суд враховує та керується наступними нормами цивільного законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 372 ЦК України визначено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (ч. 2 ст. 372 ЦК України).
Частиною третьою статті 372 ЦК України визначено, що у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Частина друга статті 71 СК України, зокрема, визначає, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними; присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
В Постанові Верховного Суду від 9 червня 2021 року у справі № 760/789/19 суд дійшов висновку, що принцип обов'язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації насамперед застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду. Правовідносини, в яких позивачка у цій справі просила припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються ст. 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.
За змістом позову та представником позивачки в судовому засіданні підтверджено, що позивачка погоджується на отримання грошової компенсації.
Такий підхід відповідає закріпленим у статті 7 СК України засадам розумності й добросовісності, оскільки позивач надає свою згоду на позбавлення його частки у праві власності, отримуючи гарантоване грошове відшкодування.
Згідно з частинами першою та другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Абзацом 1 п. 24 Постанови встановлено, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Також, суд враховує, що позивач не бажає визнавати за собою право власності на половину спірних земельних ділянок, оскільки на них розташований об'єкт незавершеного будівництва та вуличні будівлі і споруди, права на які позивач не бажає набувати.
Отже, суд вважає за можливе захистити майнові права позивачки шляхом присудження їй грошової компенсації за належні їй по 1/2 частині вказаних земельних ділянок.
Із доданих до позову висновків про експертну грошову оцінку земельних ділянок від 10 січня 2023 року судом встановлено, що:
- експертна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,042 га становить 34 891 гривня 00 копійок;
- експертна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,100 га становить 197 380 гривень 00 копійок (а.с. 27, 28).
Тобто, з відповідача на користь позивачки слід стягнути грошову компенсацію в загальній сумі 116 135 гривень 50 копійок (98 690 гривень 00 копійок + 17 445 гривень 50 копійок).
Вирішуючи позовні вимоги про визнання спільною сумісною власністю подружжя незавершеного будівництвом об'єкта - будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , суд звертає увагу на те, що в супереч вимогам статей 76 - 84 ЦПК України, позивачка не підтвердила відповідними доказами факт існування зазначеного нерухомого майна.
Зокрема, до позову не додано та під час розгляду справи стороною позивача не надано суду жодних фактичних даних про те, що відповідний об'єкт нерухомого майна дійсно було споруджено.
Отже, під час розгляду справи позивачем, не виконано, передбаченого статтею 81 ЦПК України обов'язку довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що згідно із статтями 12, 13 і 76 - 84 ЦПК України, відповідно до яких на засадах змагальності сторін кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі та суд не наділений функцією доказування, - позивачка не довела ту обставину, на яку вона посилається як на підставу своїх вимог, а саме: обставину набуття у шлюбі із відповідачем незавершеного будівництвом об'єкта - будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Як наслідок, у суду відсутні правові підстави для визнання вказаного нерухомого майна спільною сумісною власністю сторін як подружжя та його включення в поділ майна.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню лише щодо поділу майна яке є спільною сумісною власністю подружжя.
При цьому, у зв'язку звільненням позивача від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та у зв'язку із частковим задоволенням позову згідно із вимогами частини шостої статті 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в загальній сумі 6 633 гривні 60 копійок за дві вимоги немайнового характеру та вимогами майнового характеру (а.с. 39 - 40, 41 - 42).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 22, 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України, статтями 21, 24, 56, 105, 110 - 112 СК України, статтями 1 - 13, 19, 23, 27, 34, 76 - 83, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 273, 280 - 282 ЦПК України,
Частково задовольнити позов.
Визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,100 гектарів, кадастровий номер 3210700000:13:017:0007 для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,042 гектари, кадастровий номер 3210700000:13:017:0008 для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 (однієї другої) частини земельної ділянки площею 0,100 гектарів, кадастровий номер 3210700000:13:017:0007 для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 98 690 (дев'яносто вісім тисяч шістсот дев'яносто) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 (однієї другої) частини земельної ділянки площею 0,042 гектари, кадастровий номер 3210700000:13:017:0008 для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 17 445 (сімнадцять тисяч чотириста сорок п'ять) гривень 50 копійок.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави Україна грошові кошти в сумі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок у відшкодування судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивачі мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Дата складення повного судового рішення - 10 січня 2024 року.