справа № 361/9347/21
провадження № 2/361/683/23
24.01.2023
Іменем України
24 січня 2023 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретаря Панек А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , зареєстрований 12 березня 2020 року Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 301.
В обґрунтування позову зазначала, що 12 березня 2020 року вона та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 уклали шлюб. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_5 . Шлюб сторонами укладався у місті Києві, коли відповідач приїжджав на кілька днів в Україну, вона на той час була вагітною. Після реєстрації шлюбу відповідач повернувся до Німеччини. Пізніше вона приїхала до Німеччини, де оселилася окремо від відповідача в орендованому приміщенні в населеному пункті під Франкфуртом, там у неї народилася спільна дочка сторін ОСОБА_6 . З моменту народження дочки, відповідач разом із нею та дитиною не проживав, матеріальної допомоги їй та новонародженій дочці не надавав, орендоване нею приміщення він не оплачував, вказуючи на те, що вона в майбутньому сама повинна турбуватися про те, як утримувати себе та свою дитину. Вона (позивач) залишилася без засобів для існування, тому вимушена була повернутися з дочкою в Україну, щоб разом зі своїми батьками забезпечити дитині надійне та безпечне середовище.
З огляду на викладене, спільне сімейне життя сторін не склалося, між ними відсутнє взаєморозуміння, втрачені почуття любові та поваги один до одного. Сімейне життя фактично між ними припинене, спільного господарства вони не ведуть, їхній шлюб носить формальний характер. Подальше спільне життя подружжя, примирення сторін, збереження їхнього шлюбу є неможливим та суперечить її інтересам. Надання судом строку для примирення подружжя є недоцільним. Після розірвання шлюбу дочка залишиться проживати разом із матір'ю.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Крушинський В.В у судове засідання не з'явилися, останній подав до суду заяву, у якій просив суд розглянути справу за відсутності сторони позивача, позов підтримує повністю, просив суд його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та його представник адвокат Кононенкова Т.В. у судове засідання не з'явилися, остання подала до суду заяву, у якій просила суд розглянути справу за її відсутності, із позовом погоджуються та визнає позовні вимоги. Оскільки сторони разом не проживають, розірвання шлюбу є можливим.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
З'ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, враховуючи, що визнання відповідачем позову закону не суперечить, прав, свобод чи інтересів інших осіб не порушує, суд вважає можливим ухвалити рішення про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12 березня 2020 року громадянин Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклали шлюб, який зареєстрований Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 301.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін у місті Франкфурт-на-Майні Федеративної Республіки Німеччина народилася дочка ОСОБА_5 , яка на даний час проживає разом із матір'ю.
За змістом ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні діти.
Відповідно до ч. 1 ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 22 листопада 1984 року кожен із подружжя має рівні цивільні права та обов'язки у відносинах між собою і зі своїми дітьми, а також щодо одруження, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
У ч. 2 ст. 1 СК України визначено, що регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки.
Згідно із ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ч. ч. 6, 9, 10 ст. 7 СК України жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
За змістом положень ч. 1 ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 21, ч. 1 ст. 24 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз чоловіка та жінки, при цьому слово “сімейний” засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово “союз” підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки подружжя, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
За змістом ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
У ч. 2 ст. 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови № 11 від 21 грудня 2007 року “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” роз'яснив, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу.
Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2018 року у справі № 569/458/18 зазначив, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Згідно із ч. 1 ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Суд встановив, що сторони шлюбних відносин не підтримують, спільного господарства не ведуть, проживають окремо, примиритися вони не бажають. Позивач наполягає на розірванні шлюбу та задоволенні позову. Відповідач проти розірвання шлюбу не заперечує. Подальше збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.
З'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховуючи, що сторони шлюбних відносин не підтримують, спільного господарства не ведуть, проживають окремо, суд дійшов висновку, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підлягає розірванню, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 206, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , зареєстрований 12 березня 2020 року Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 301.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Дутчак І. М.