Справа № 156/50/24
Провадження № 2-н/156/9/24
про відмову у видачі судового наказу
10 січня 2024 року смт. Іваничі
Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Федечко М.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану представником заявника - адвокатом Жуком Юрієм Богдановичем про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
10.01.2024 року до Іваничівського районного суду Волинської області, через систему «Електронний суд», надійшла заява ОСОБА_1 , подана представником ОСОБА_3 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини в розмірі (однієї чверті) заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Як вбачається з матеріалів заяви про видачу судового наказу, заявник звернувся до суду з вимогою про стягнення з боржника аліментів на утримання малолітньої дитини в розмірі (однієї чверті) заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття, мотивуючи це тим, що на даний час малолітня дитина проживає із заявником та перебуває на її утриманні. Боржник працює, є працездатним та має постійний дохід, добровільно матеріальної допомоги на утримання доньки не надає, інших утриманців немає.
Відповідно до ч. 3 ст. 163 ЦПК до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, однак в порушення вимог закону до заяви про видачу судового наказу не долучено доказу проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із заявником.
Крім того, суддя вважає за необхідне роз'яснити представнику заявника, що 18.10.2023 року був введений у дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» № 3200-IX від 29.06.2023 року.
Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 163 ЦПК України, у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Однак у порушення зазначених вимог уповноваженим представником заявника ОСОБА_1 адвокатом Жуком Ю.Б. не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету в боржника.
Позатим слід звернути увагу, що згідно вимог ч. 2 ст. 169 ЦПК України одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами. Натомість, подача до суду заяви про видачу судового наказу через систему «Електронний суд» позбавляє суд можливості надіслати на адресу боржника копію такої заяви з доданими до неї документами одночасно із копією судового наказу, що передбачено вищевказаною ч. 2 ст. 169 ЦПК України, при цьому відомості про наявність у боржників офіційної електронної адреси на виконання вимог ч. 4 ст. 163 ЦПК України матеріали заяви не містять.
У п. 29 Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) передбачено, що у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов'язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Водночас у абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України передбачено, що у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Крім цього, у ч. 7 ст. 43 ЦПК України регламентовано, що у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
При цьому, ні норми ЦПК України, ні норми Інструкції користувача підсистеми «Електронний Суд» не містять розподілу на подання заяв наказного чи позовного провадження.
Отже, за загальним правилом, звертаючись до суду із процесуальними документами в електронній формі, учасники процесу, якими відповідно до ч. 2 ст. 42 ЦПК України при розгляді вимог у наказному провадженні є заявник та боржник, зобов'язанні долучати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 ЦПК.
Крім того, суддя вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст. 162, 163, 165 ЦПК України, суддя
Відмовити ОСОБА_1 , представник заявника - адвокат Жук Юрій Богданович у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 10 січня 2024 року.
Суддя М. О. Федечко