Справа №155/2014/23
Провадження №3/155/88/24
09.01.2024 м. Горохів
Суддя Горохівського районного суду Волинської області Сметана В.М., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 , працюючу молодшою медсестрою в стоматології «Династія» за ч.1 ст.173-2 КУпАП
До Горохівського районного суду Волинської області 29 грудня 2023 року з відділення поліції №2 (м. Горохів) Луцького РУП ГУНП у Волинській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №965222 від 27 грудня 2023 року вбачається, що 27 грудня 2023 року о 17 годин 00 хвилин ОСОБА_1 перебуваючи за місцем проживання вчинила відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 домашнє насильство економічного та психологічного характеру, внаслідок чого могло бути заподіяно шкоду психологічному здоров'ю потерпілому.
Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковано за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнала, вказувала, що насильство відносно чоловіка не вчиняла, нецензурними словами не ображала. Оскільки, будинок належить їм обом вона має право ним також розпоряджатись. З даного приводу в них з ОСОБА_2 виник конфлікт.
Потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що поки він був відсутній у дома, ОСОБА_1 перенесла його речі в іншу кімнату, а в його кімнаті встановила замки, що перешкоджало йому туди потрапити. У зв'язку з чим у них виник конфлікт.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП, правопорушенням є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання фізичної або психологічної шкоди.
Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання, не формують собою домашнє насильство та не утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі словесні образи, погрози, приниження тощо спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Так, у справах про психологічне домашнє насильство обов'язково необхідно встановлювати, які саме негативні наслідки для психологічного стану постраждалої особи, перелічені у пункті 14 частини 1 статті 1 Закону, настали внаслідок дій кривдника.
Слід зазначити, що сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації, в тому числі з використанням нецензурної лайки, не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст.256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка фактично є обвинуваченням.
Відповідно до ч.1 ст.173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб.
Вищевказана норма містить відсилку на положення ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон), який, у свою чергу, визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п.п.14,17 ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй адміністративного правопорушення в матеріалах справи відсутні.
До протоколу про адміністративне правопорушення додані документи: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №965222 від 27 грудня 2023 року, заява ОСОБА_2 , пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .
Досліджені документи, долучені до матеріалів адміністративної справи, складені відносно ОСОБА_1 що підставою складення адміністративних матеріалів відносно останнього фактично стала лише відповідні пояснення ОСОБА_2 . При цьому, в протоколі про адміністративне правопорушення не розкрито суть правопорушення, а саме які дії психологічного та економічного вчинила ОСОБА_1 . Натомість доказів вчинення домашнього насильства економічного та психологічного характеру матеріали справи не містять.
З пояснень сторін вбачається, що між наявні розбіжності щодо порядку користування спільним будинком, з приводу чого виникають постійні конфлікти.
Проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що описані у протоколі дії підпадають під поняття конфлікт - ситуацію, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Вищевказані обставини справи свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Наведене свідчить про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КпАП України, а тому справа відносно неї підлягає закриттю.
Керуючись статтями 7, 247, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Горохівський районний суд Волинської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області В.М. Сметана