Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
10.01.2024м. ХарківСправа № 922/4768/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Плис Тетяни Опанасівни проїзд Садовий, буд № 22 . кв. № 64. м. Харків,
до Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації (Краснопресненська набережна, м. Москва, Росія, 2103274)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
представника третьої особи (Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДРАВОФАРМ") - Татаренка С.О. (в порядку самопредставництва),
Фізична особа-підприємець Плис Тетяна Опанасівна звернулась до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації, в якій просить суд :
Стягнути з держави - терориста російської федерації (RUSSIANFEDERATION код ISORU/RUS 643) на користь Фізичної особи - підприємця Плис Тетяни Опанасівни, паспорт серія НОМЕР_1 , ідентифікаційний код платника податків № НОМЕР_2 , збитки у вигляді упущеної вигоди на загальну суму 10000000.00 (десять мільйонів) гри, 00 коп, завданих Позивачу внаслідок військової агресії рф, що за офіційним курсом Національного банку України на момент підготовки Позивачем позовної заяви до суду (07.11.2023) становило 277449,46 (двісті сімдесят сім тисяч чотириста сорок дев'ять) доларів США 46 центів :
Залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, представника Кабінету Міністрів України в особі Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України.
Позов обгрунтовано з посиланням на те, що 24.02.2022 відповідач розпочав повноцінну широкомасштабну агресію проти України, а потужності виробництва позивача, розташовані в місцях активних бойових дій, за результатами проведених позивачем досліджень встановлено, що внаслідок бойових дій, обстрілів виробництва та пожеж, що виникли, матеріальні активи знищені.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2023 було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 922/4768/23 постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.12.2023.
Ухвалою господарського суду від 12.12.2023 закрито підготовче провадження у справі № 922/4768/23, а справу призначено до розгляду по суті на 10.01.2024.
Щодо повідомлення відповідача про судовий розгляд даної справи слід зазначити таке.
У зв'язку з військовою агресією держави-відповідача проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.
Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
За зверненням Мін'юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.
Крім того, у зв'язку з агресією з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.
Наведене унеможливлює повідомлення відповідача про розгляд даної справи засобами поштового зв'язку та звернення до суду держави-відповідача з судовим дорученням про вручення документів.
Враховуючи вищевикладене, повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі здійснювалося шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч.ч. 4, 5 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.
В ході розгляду справи судом в повному обсязі досліджено письмові докази у справі відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Будь-які не розглянуті судом клопотання, подані учасниками процесу в межах розгляду справи, в матеріалах справи №922/4768/23 відсутні.
В ході розгляду справи судом в повному обсязі досліджено письмові докази у справі відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги за позовам, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.
Основним видом діяльності Товариства, відповідно до видів економічної діяльності КВЕД, є КВЕД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна».
Іншими видами діяльності підприємства є КВЕДи:
• 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами
• 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах
• 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки
• 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.
• 82.92 Пакування
• 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту.
З моменту реєстрації Позивач здійснює свою діяльність в селі Сороківка, Харківського район, Харківській області по вул. Успенській, 6. За вказаною адресою знаходяться об'єкти нерухомості, які належать на праві власності ОСОБА_1 , як фізичної особи, а саме майновий комплекс, який складається із:
- виробничо-складської будівлі літ: «А-2» та прибудови літ: «Al -1», «А2 - 1», «A3 -1», «A4 -1», власником якої є ОСОБА_1 (додаток № 3 - копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно б/н від 28.11.2012 року, видане Виконавчім комітетом Вільхівської сільської раді);
- виробничо-адміністративної будівлі літ. «Б-3» та прибудова літ. «б», яка належить на праві власності ОСОБА_1 (додаток № 4 - витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності).
Позивачем для здійснення своєї господарської діяльності укладено договір оренди з: ТОВ «ЗДРАВОФАРМ» (додаток № 5 - копія договору оренди від 01.07.2016 № 01 /07-2016 з додатками);
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.22 було введено в Україні воєнний стан, який триває на даний час.
В позовній заяві позивач вказує, що внаслідок активної фази збройної агресії російської федерації, Позивачу завдано шкоди у вигляді упущеної вигоди на загальну суму 10000000.00 (десять мільйонів ) гри, що за офіційним курсом Національного банку України на момент підготовки Позивачем позовної заяви до суду (07.11.2023) становило 277449,46 (двісті сімдесят сім тисяч чотириста сорок дев'ять) доларів США 46 центів.
Як свідчать матеріали справи, реєстрацією Харківським відділом поліції ГУНП в Харківський області 29.07.2022 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінального провадження № 22022220000002555 за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 ст. 438 КК України (додаток № 11 - витяг з ЄРДР).
Це рішення прийнято на підставі матеріалів ЖЄО № 1799 від 22.06.2022, що надійшли з ХРУП № 2 ГУНП в Харківський області, відповідно до яких встановлено порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил чи інших відомств російської федерації, що полягали у здійснені обстрілів із використання артилерійського виду озброєння невстановленими снарядами невстановленого калібру по будівлі, що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 , що призвело до пошкодження будівлі, яка належить ОСОБА_1 , а також було знищено та пошкоджено майно, що належить ТОВ «ЗДРАВОФАРМ».
Правоохоронні органи кваліфікували дії військових рф за цією статтею, в тому числі з огляду на те, що нежитлова будівля та майно Позивача використовувалися виключно для виробничих цілей, тобто, як майно, що не відноситься до військових об'єктів;
Протоколом огляду будівлі та території на якій розташоване нерухоме майно Позивача, складений 02.05.2023 року співробітником Служби Безпеки України;
Постановою слідчих органів від 02.05.2023 ОСОБА_1 признано потерпілою ;
Висновками комісій у складі посадових осіб Вільхівської сільської ради та Харківської районної військової адміністрації, викладених в актах обстеження будівель та споруд, пошкоджених під час проведення бойових дій на території Харківської області, спричиненої збройною агресію Російської Федерації від 17.10.2022 №№ 783 та 783/1 .
Комісіями рекомендовано виконання робі з відновлення, капітального ремонту або реконструкції вказаних об'єктів нерухомого майна. Виявлені візуальні пошкодження, спричинені бойовими діями, потребують додаткового обстеження сертифікованими спеціалістами
Актом про пожежу без номеру, складеного представниками ВЗНС ХРУ ДСНС у Харківський області від 04.08.2022 , відповідно до якого пожежа нежитлових будинків за вказаним адресом виникла 03.04.2022 через бойові (воєнні), а саме внаслідок обстрілів військовослужбовцями рф із використанням артилерійського виду озброєння невстановленими снарядами невстановленого калібру.
Листом TOB «ЗДРАВОФАРМ» від 01.03.2022 про зупинення дії договору №01/07/2016 від 01.07.2016 року .
Рішенням Господарського Суду Харківської області від 04.09.2023 року по справі № 922/2981/23, згідно якого позовні вимоги ТОВ «ЗДРАВОФАРМ» задоволені в повному обсязі
Експертним висновком від 15.12.2022 № 94-ПМ/22, ТОВ «ЗДРАВОФАРМ» за результатами первинного фіксування зовнішнього огляду стану їх нерухомого майна та активів.
Згідно цього експертного висновку вбачається :
- нерухоме майно зазначених суб'єкта господарювання та інші активи, розташовані за адресом: вул. Успенська, 6, с. Сороківка, Харківського району і області, знаходяться на території Харківського району, який відноситься до районів проведення воєнних (бойовий) дій, відповідно до наказу Міністерства з питань тимчасово окупованих територій України від 25.04.22 № 75;
- знищення та пошкодження їх нерухомого майна і активів відбулося через пожежу, що виникла 3 квітня через проведення воєнних (бойовий) дій;
-пошкодження та руйнація нерухомого майно представляє собою отвори у стіні та покрівлі, посічення та відшарування зовнішнього озноблення, пошкодження вікон, руйнація кабелів електропостачання, обрушення плит покрівлі та частин стін, деформація та руйнація внутрішніх перегородок залізних елементів та покриттів, сліди пожежі у вигляді оплавлення, обгорання, сажі та кіптяви, руйнація віконних отворів, пошкодження воріт, знищення витяжної системи, систем електропостачання, протипожежного захисту та відео спостереження тощо.
Доказами, які підтверджують упущену вигоду у сумі 10000000.00 (десять мільйонів) гри, що за офіційним курсом Національного банку України на момент підготовки Позивачем позовної заяви до суду (07.11.2023) становило 193193,0 доларів надано такі документи :
- договір оренди з ТОВ «ЗДРАВОФАРМ» ;
- довідка ТОВ «ЗДРАВОФАРМ» від 01.10.2023 № 31/10-23 , відповідно до якої керівник зазначеного суб'єкту підприємницької діяльності підтверджує, що внаслідок військової агресії вони не нараховували та не сплатили Позивачу - 10000000,00 грн ;
- акт звірки взаєморозрахунків за період 01.03.2022 - 31.10.2023 між Позивачем та ТОВ «ЗДРАВОФАРМ» ;
Як вказує позивач у позові вищенаведеними доказами військової агресії та її наслідків, підтверджується неможливість виконання договорів оренди та у відповідності до форс- мажорних обставин є підставами для звільнення орендаря від сплати орендної плати.
При зверненні до суду з позовом у даній справі позивач просить суд стягнути заподіяні збитки з відповідача, посилаючись на те, що вони були заподіяні 03.04.2022 порушенням законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил чи інших відомств російської федерації, що полягали у здійснені обстрілів із використання артилерійського виду озброєння невстановленими снарядами невстановленого калібру по будівлі, що знаходиться за адресою: Харківський район, с. Сороківка, вул. Успенська, 6, що призвело до пошкодження або знищення майна позивача.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Як вже зазначалося, відповідачем у даній справі є держава Російська Федерація.
З цього приводу суд зазначає наступне.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За змістом ст. ст. 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право", зокрема, пред'явлення позову до іноземної держави, - може бути допущено лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави, за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема, в якості відповідача.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 "Про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
Наведені дії відповідач вчиняє з 2014 року та продовжує станом на момент постановлення цієї ухвали. Отже, після початку війни в Україні з 2014 року суди України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 щодо судового імунітету Російської Федерації у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, Верховний Суд дійшов висновку, що Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі-громадянину України.
У постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно з якими підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, звертаючись із позовом до відповідача - Російської Федерації позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.
При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, відповідно до якого національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб'єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом “генерального делікту).
Так, суд дійшов висновку про застосування у цій справі “деліктного винятку”, відповідно до якого будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема й Російською Федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.
Також суд зазначає, що, оскільки, в Україні введено воєнний стан у зв'язку з триваючою повномасштабною збройною агресією відповідача проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди РФ бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним.
Дана правова позиція суду відображена у постановах Верховного Суду у справі №№ 796/165/18 від 25.01.2019, № 308/9708/19 від 14.04.2022 та № 760/17232/20-ц від 18.05.2022.
Розглянувши спір по суті, суд зазначає.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
В силу ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.1, ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України).
За загальним правилом, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Вони є фактом об'єктивної дійсності, що існує незалежно від правової оцінки і від того, підлягають збитки, що виникли, відшкодуванню згідно закону або не підлягають. Для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків необхідно, щоб порушення зобов'язання дійсно спричинило отримання кредитором збитку та можливе лише у разі наявності складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; наявності збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; вини. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст.1166 ЦК України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Щодо стягнення матеріальної шкоди у вигляді неодержаного прибутку (упущеної вигоди) слід зазначити, що звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на Позивача обов'язок довести реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 30.05.2018 у справі № 750/8676/ 15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/180.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення:
1) протиправної поведінки особи (боржника);
2) збитків, заподіяних такою особою;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи та збитками;
4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного з елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додатковим протоколом 1977 року до них.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки, у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
За таких обставин, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними, у тому числі протиправним є і обстріли майна Позивача, здійснений в рамках реалізації акту агресії відповідачем.
Відповідно до ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі (Додаток до Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі) забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.
Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
В даному випадку матеріали справи не містять будь-яких доказів використання зруйнованого майна Позивача у воєнних цілях, відтак, дії відповідача, внаслідок яких знищено майно позивача, були вчинені всупереч законам і звичаям війни, а отже, відповідач несе повну відповідальність як за відповідний ракетний удар, так і за спричинені ним наслідки, у тому числі і за шкоду, заподіяну майну Позивача.
До того ж, відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
В даному випадку протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України, в розумінні ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом який закріплено державою на законодавчому рівні.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Як було встановлено судом, саме внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, позивачу було завдано збитків.
Стосовно доказів вжиття заходів Позивачем для одержання доходів від своєї господарської діяльності, тобто, одного із елементів складу цивільного правопорушення при якому настає відповідальність з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач зазначає, що він не проводить діяльність на запланованому рівні за незалежними від нього обставинами, оскільки:
- нерухоме майно, як орендоване так і його власне, зруйноване або пошкоджене;
- продовжуються постійні обстріли території Харківської області, в числі села Сороківка;
- відсутні обігові кошти, тобто кошти, авансовані для створення і використання оборотних виробничих фондів та фондів обігу підприємства;
- знищення та/або пошкодження майна підприємства унеможливлюють отримання фінансової допомоги від інших підприємств або фізичних осіб.
Суд констатує, що доводи Позивача про розмір упущеної вигоди підтверджується, як зазначалось розрахунками її вартості у відповідності до договорів оренди.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем у справі на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову, та стягнення відповідача на користь позивача збитків у вигляді упущеної вигоди на загальну суму 10000000.00 (десять мільйонів) гри, 00 коп, завданих Позивачу внаслідок військової агресії рф, що за офіційним курсом Національного банку України на момент підготовки Позивачем позовної заяви до суду (07.11.2023) становило 277449,46 (двісті сімдесят сім тисяч чотириста сорок дев'ять) доларів США 46 центів
Згідно з вимогами ст. 129 ГПК України,
Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Позивач при зверненні до суду з позовом був звільнений від оплати судового збору. За таких обставин, з відповідача до Державного бюджету України підлягають стягненню 150000.0 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-235, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з держави - терориста російської федерації (RUSSIANFEDERATION код ISORU/RUS 643 в особі Уряду РосійськоїФедерації (Краснопресненська набережна, м. Москва, Росія, 2103274) на користь Фізичної особи - підприємця Плис Тетяни Опанасівни, паспорт серія НОМЕР_1 , ідентифікаційний код платника податків № НОМЕР_2 - збитки у вигляді упущеної вигоди на загальну суму 10000000.00 (десять мільйонів) гри, 00 коп, завданих Позивачу внаслідок військової агресії рф, що за офіційним курсом Національного банку України на момент підготовки Позивачем позовної заяви до суду (07.11.2023) становило 277449,46 (двісті сімдесят сім тисяч чотириста сорок дев'ять) доларів США 46 центів .
Стягнути з держави - терориста російської федерації (RUSSIANFEDERATION код ISORU/RUS 643 в особі Уряду Російської Федерації (Краснопресненська набережна, м. Москва, Росія, 2103274)на користь Державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління казначейства у м. Києві, код ЄДРПОУ: 37993783, рахунок: UА908999980313111256000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) 150000.0 грн. судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: Фізична особа - підприємець Плис Тетяна Опанасівна, паспорт серія НОМЕР_1 , ідентифікаційний код платника податків № НОМЕР_2 .
Відповідач :держава - терорист російська федерація (RUSSIANFEDERATION код ISORU/RUS 643 в особі Уряду Російської Федерації (Краснопресненська набережна, м. Москва, Росія, 2103274) .
Повне рішення складено "10" січня 2024 р.
Суддя О.О. Присяжнюк