Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
09.01.2024м. ХарківСправа № 922/4634/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Іванії К.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" вул. Кирилівська, 85,м. Київ,04080 3-я особа Акціонерне товариство "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, 149, м. Харків, 61037)
до Державної митної служби України (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119) в особі Харківської митниці (вул. Короленка, 16-Б, м. Харків, 61003)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Валентинової О.М.( в порядку самопредставництва)
відповідача - Красникової О.В. ( в порядку самопредставництва)
третьої особи (Акціонерного товариства "Харківобленерго" )- не з'явився
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Державної митної служби України (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119) в особі Харківської митниці (вул. Короленка, 16-Б, м. Харків, 61003),в якій просить суд:
Стягнути з Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43115923, вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119) в особі Харківської митниці, як її відокремленого підрозділу (код ЄДРПОУ 44017626, вул. Короленка, 16-Б, м. Харків, 61003) на користь ДПЗД «Укрінтеренерго» (код ЄДРПОУ 19480600, вул. Кирилівська, буд. 85, м. Київ, 04080) 2 424 889,43 грн, з яких:
- 1 602 548,70 грн - заборгованість за спожиту електроенергію за період з грудня 2021 р. по лютий 2022 р. на рахунок IBAN НОМЕР_1 в AT «Ощадбанк»;
- 6 614,20 грн. - пеня,
- 424 835,25 грн. - інфляційні втрати,
-390 891,28 грн. 15% річних на рахунок IBAN UA498201720355399169800710783 в Г У ДКСУ у Київській області.
Стягнути з Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43115923, вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119) в особі Харківської митниці, як її відокремленого підрозділу (код ЄДРПОУ 44017626, вул. Короленка, 16-Б, м. Харків, 61003) на користь ДПЗД «Укрінтеренерго» (код ЄДРПОУ 19480600, вул. Кирилівська, буд. 85, м. Київ, 04080) витрати по сплаті судового збору в сумі 36 373,34 грн на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області.
Позов обгрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору № 51 від 28.12.2021р. укладеного між ДПЗД «Укрінтеренерго» та Харківською митницею про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» з 01.12.2021 р. по 31.12.2021 р.
Також у позові позивач заявляє клопотання про залучення Акціонерного товариства «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні Позивача.
Ухвалою господарського суду від 06.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4634/23. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання 05 грудня 2023 року о 11:00. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерне товариство «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» (вул. Плеханівська, 149, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 00131954).
16.11.2023 від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерного товариства «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», надійшли пояснення (вх.№31493/23), в яких зазначено, що Акціонерне товариство "Харківобленерго" підтримує позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" в повному обсязі, вважає їх законними та обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Від представника відповідача - Державної митної служби України в особі Харківської митниці 22.11.2023 через канцелярію суду надійшов відзив на позов (вх.№ 32122/23), в якому представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відповідач наголошує, що вважає фінансові зобов'язання за Договором № 51 "Про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 28.12.2021 виконаними в повному обсязі, а Договір на постачання електроенергії на 2022 рік - не укладеним у зв'язку з невнесенням змін в п. 2.4 Додаткової угоди до Договору "Про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Щодо нарахування пені, індексу інфляції та 15% річних відповідач зазначає, що вказані нарахування здійснені безпідставно та просить суд врахувати той факт, що у матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків чи настання для нього інших негативних наслідків, врахувати часткове виконання відповідачем зобов'язань зі сплати основного боргу та поведінку кожної із сторін під час виконання умов договору, а також врахувати наявність форс-мажорних обставин, наявність яких звільняє від відповідальності Харківську митницю.
Щодо стягнення відсотків річних та інфляційних нарахувань відповідач посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах у справах № 902/417/18 та № 927/184/13-г (927/1074/20) щодо можливості суду зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання та просить врахувати невідповідність принципу справедливості, розумності та пропорційності під час нарахування позивачем 15% річних. Крім того, відповідач вважає відсутніми підстави для стягнення відсотків річних та інфляційних нарахувань за період з 24.02.2022 по 30.09.2023 у зв'язку з активною фазою військової агресії російської федерації, фактичною паралізованістю роботи всіх підприємств, установ та організації, а також наявністю форс-мажорних обставин.
01.12.2023 від представника позивача через кабінет в системі "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№ 32935/23), в якій представник позивача зазначає, що ДПЗД «Укрінтеренерго» вважає твердження Відповідача необґрунтованими, такими, що не спростовують позовні вимоги та не доведеними жодним допустимим доказом.
Позивач вважає, що твердження Відповідача про те, що фінансові зобов'язання за договором № 51 про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 28.12.2021 р. виконані в повному обсязі, не відповідають дійсності, оскільки Відповідач неповністю розрахувався за спожиту у січні 2021 року електроенергію.
Позивач вказує на те, що нарахування 15% річних та інфляційних втрат Позивачем здійснено за період з 27.01.2022 р. по 30.09.2023 р., а щодо позиції відповідача про відсутність підстав для стягнення відсотків річних та інфляційних нарахувань за період з 24.02.2022 по 30.09.2023 позивач зазначає, що відповідачем не надано доказів дотримання порядку повідомлення Позивача про виникнення форс-мажору. Отже, на думку позивача, твердження Відповідача про те, що нарахування пені, індексу інфляції, 15% річних здійснено безпідставно, не відповідає дійсності та є помилковим.
Крім того, позивач звертає увагу суду на виняткові обставини, які склалися в ДПЗД «Укрінтеренерго» внаслідок несвоєчасної оплати боржниками, в тому числі і Відповідачем, заборгованості за спожиту електричну енергію. Починаючи з 1 січня 2019 року і на цей час ДПЗД «Укрінтеренерго» є єдиним в Україні постачальником електричної енергії, на якого були покладені спеціальні обов'язки, а саме виконання функцій постачальника «останньої надії». Підприємство виконує повноваження покладені на нього Кабінетом Міністрів України, зокрема спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії, в повному обсязі, особливо враховуючи введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє й на цей час. ДПЗД «Укрінтеренерго» включене до переліку підприємств критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Позивач просить суд врахувати цю відповідь на відзив при винесенні рішення у справі № 922/4634/23.
У підготовчому засіданні 05.12.2023 постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.12.2023 на 14:00.
В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 05.12.2023.
В судовому засіданні 18.12.2023 постановлено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні на підставі ч.2 ст.216 ГПК України до 09.01.2024 до 12:00.
В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 18.12.2023.
Позивач в судове засідання 09.01.2024 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач в судове засідання 09.01.2024 з'явився, проти заявлених позовних вимог заперечував, з підстав викладених у відзив на позовну заяву.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача у судове засідання 09.01.2024 не з'явилася, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялася своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документу, а саме: "Ухвала-повідомлення" від 18.12.2023 до електронного кабінету підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Отже, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
Згідно з частиною 1, 3 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
09.01.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом установлено таке.
Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - Постачальник, Позивач, ДПЗД «Укрінтеренерго»), яке виконує функції постачальника «останньої надії», діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344, та розпорядження Кабінету Міністрів України від
12.12.2018 № 1023-р (із змінами), відповідно до положень ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (із змінами) (далі - ПРРЕЕ), та Державною митною службою України в особі Харківської митниці, як її відокремленого підрозділу (далі - Споживач, Відповідач, Харківська митниця), укладено Договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (надалі - Договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу $ України та відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», положень ПРРЕЕ по операторах системи розподілу (далі - ОСР) АТ «Харківобленерго» та АТ «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут».
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 р. №1023-р (із змінами) Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» (далі - ПОН) на період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2023 року.
За даними АТ «Харківобленерго», на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 Постанова НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 ПРРЕЕ, Харківську митницю віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.12.2021 р., що підтверджується листом АТ «Харківобленерго» від 30.11.2021 р. № 56к-01/04-7911 .
28.12.2021 р. між ДПЗД «Укрінтеренерго» та Харківською митницею укладено Договір № 51 про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» з 01.12.2021 р. по 31.12.2021 р.
12.05.2022 р. на електронну адресу Відповідача Позивачем направлено примірник договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» з 01.01.2022 по 28.02.2022 р. з додатками.
Відповідно до положень пункту 4.12 розділу IV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику «останньої надії» оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 28.12.2019 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118 (далі - Тимчасовий порядок), а саме шляхом надання постачальнику «останньої надії» Звіту за фактичне споживання електричної енергії споживачами постачальника за розрахунковий період.
Положеннями п. 2.1. глави 2 Договору встановлено, що Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).
Крім цього, п. 5.8. глави 5 Договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Відповідно до положень п. 5.10 глави 5 Договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії» оплата виставленого постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Умовами пункту 4.1. розділу 4 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 року, що є невід'ємним додатком до Договору, встановлено обов'язок сплати споживачем 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.
У разі не отримання рахунку Споживач зобов'язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов Договору, порядок якого визначений пунктом 7.1 цієї комерційної пропозиції.
Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).
Разом з тим, відповідно до положень п. 4.2. розділу 4 «Спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»» Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 р., остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі.
Пункт 4.3 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 р. року передбачає, що у разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв'язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).
Положеннями п. 4.4 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору, встановлено, що Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОСР. У разі наявності зауважень до Акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.
На виконання зазначеного Договору, за даними оператора системи розподілу АТ «Харківобленерго» (ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, відповідно до постанови НКРЕК від 16.11.2018 №1446):
-на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за грудень 2021 року (копія додається) Позивачем складено:
-Акт № 016683 від 28 грудня 2021 року купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2021р. та рахунок № 000044017626/19/012/24094 від 28.12.2021 р., відповідно до яких Відповідачем спожито електричної енергії в обсязі 99 487 кВт*год. на суму 659 878,16 грн (з ПДВ), які направлено Відповідачу на його офіційну електронну адресу 28.12.2021 р. та юридичну адресу поштою29.12.2021 ;
-Акт № 016989 від 31 грудня 2021 року купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2021р. та рахунок № 000044017626/19/012/24429 від 12.01.2022 р., відповідно до яких Відповідачем спожито електричної енергії в обсязі 58 284 кВт*год. на суму 386 586,58 грн (з ПДВ), які направлено Відповідачу на його офіційну електронну адресу 19.01.2022 р. (копії додаються);
-Корегувальний акт № 16989 від 31.12.2021 р. до акту № 016683 від 28 грудня 2021 року купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2021р., відповідно до якого обсяг спожитої електричної енергії Відповідачем становить:
-до корегування - 99 487 кВт*год. на суму 659 878,16 грн (з ПДВ);
-корегування - 58 284 кВт.*год. на суму 386 586,58 грн (з ПДВ);
-після коригування - 157 771 кВт.*год. на суму 1 046 464,74 грн (з ПДВ), який направлено Відповідачу на його офіційну електронну адресу 31.10.2022 р. (копії додаються);
-на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за січень 2022 року Позивачем складено Акт № 018199 від 31 січня 2022 року купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2022р. та рахунок № 000044017626/19/001/25669 від 11.02.2022 р., відповідно до яких Відповідачем спожито електричної енергії в обсязі 158 439 кВт*год. на суму 883 161,80 грн. (з ПДВ), які направлено Відповідачу на його офіційну електронну адресу 15.02.2022 р. (копії додаються);
-на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за лютий 2022 року Позивачем складено Акт № 023301 від 28 лютого 2022 року купівлі- продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2022р. та рахунок № 000044017626/19/002/30787 від 28.04.2022 р., відповідно до якого Відповідачем спожито електричної енергії в обсязі 62 059 кВт*год. на суму 332 800,32 грн (з ПДВ), які направлено Відповідачу на його офіційну електронну адресу 28.04.2022 р. (копії додаються).
На виконання зазначеного Договору, за даними оператора системи розподілу АТ «Укрзалізниця» в особі філії Енергозбут» (ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, відповідно до постанови НКРЕКП від 08.11.2018 № 1395):
-на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за січень 2022 року (копія додається) Позивачем складено Акт № 017873 від 31 січня 2022 року купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2022р. та рахунок №000044017626/29/001/25342 від 10.02.2022 р., відповідно до яких Відповідачем спожито електричної енергії в обсязі 10 864 кВт*год. на суму 60 557,50 грн (з ПДВ), які направлено Відповідачу на його офіційну електронну адресу 10.02.2022 р. (копії додаються);
- на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за лютий 2022 року Позивачем складено Акт № 021974 від 28 лютого 2022 року купівлі- продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2022р. та рахунок № 000044017626/29/002/29461 від 18.04.2022 р., відповідно до якого Відповідачем спожито електричної енергії в обсязі 8 061 кВт*год. на суму 43 228,27 грн (з ПДВ), які направлено Відповідачу на його офіційну електронну адресу 18.04.2022 р. (копії додаються).
Отже, Позивач належним чином виконав свої зобов'язання, поставив Відповідачу електричну енергію на загальну суму 2 366 212,63 грн, що підтверджується Актами купівлі-продажу електроенергії за грудень 2021 р., січень 2022 р., лютий 2022 р.
Проте, в порушення умов п. 2.1 глави 2 Договору Відповідач оплатив спожиту ним електричну енергію частково - у розмірі 763 663,93 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 30.12.2021 №2356 на суму 659 878,16 грн; від 05.12.2022 №918 на суму 60557,50 грн; від 05.12.2022 №919 на суму 43 228,27 грн.
Отже, як вказує позивач у позові, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за поставлену електричну енергію, яка складає становить 2 424 889,43 грн., зокрема:
- 1 602 548,70 грн - основний борг за поставлену електричну енергію;
- 390 891,28 грн. -15% річних;
- 6 614,20 грн. - пеня;
- 424 835,25 грн. - інфляційні витрати.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Статтею 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" унормовано, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного електричної енергії споживачем у певний період часу електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільним цінами.
За приписами статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріалами справи підтверджено, що З метою досудового врегулювання спору 01.08.2022 р. на електронну адресу Відповідача направлена вимога від 28.07.2022 р. № 44/11-003278 про сплату штрафних санкцій та боргу за спожиту електроенергію, яка залишилася без відповіді та задоволення.
Стосовно листа Харківської митниці від 22.11.2022 № 7.14-1/21-02/14/3899 про внесення змін до п. 2.4 Додаткової угоди до Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», а саме абзац 1 пункту 2.4 викласти у новій редакції: «2.4. Обсяг постачання електричної енергії на 01.01.2022 - 23.02.2022 за АТ «Харківобленерго» як оператора системи розподілу передачі становить (кВт*год)».
22.11.2022 р. вищезазначений лист надійшов на адресу ДПЗД «Укрінтеренерго».
22.12.2022 р. на цей лист надана відповідь за № 44/09-4052/ПОН, яка була направлена на електронні адреси Відповідача: kharkiv.customs@ukr.net та kh.post@customs.gov.ua
Судом встановлено , що листом ДПЗД «Укрінтеренерго» від 22.12.2022 р. №44/09- 4052/ПОН Відповідача повідомлено, зокрема, про те, що з 15.02.2022 р. йому було припинено постачання електричної енергії. Постачальником «останньої надії» розрахунковим шляхом проведено розрахунок обсягу споживання у лютому 2022 року за період з 01.02.2022 р. по 14.02.2022 р. включно.
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір, відповідно до статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно з статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Зазначені положення законодавства вказують, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним. Тобто однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання.
Пунктом 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Умовами п.п. 2 п. 6.2 договору передбачено, що споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії.
Частиною 1 статті 75 ГПК України унормовано, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного та повного розрахунку за спожиту електричну енергію, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення основної заборгованості у розмірі 1 602 548,70 грн. , є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, визнаною відповідачем, а тому підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 424 835,25 грн. - інфляційні втрати, 390 891,28 грн. -15% річних, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).
За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 23.10.2018 у справі №913/70/18.
Пунктом 7.4. розділу 7 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» встановлено, що Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
З огляду на вказане, у пункті 7.4. Комерційної пропозиції сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 15% річних від простроченої суми невиконання або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Перевіривши правомірність, правильність, а також обґрунтованість розрахунку інфляційних втрат у розмірі 424 835,25 грн., 390 891,28 грн. -15% річних, суд зазначає, що здійснені нарахування у повній мірі відповідають обставинам справи, вимогам законодавства, погодженим між сторонами умовам договору та комерційної пропозиції, розрахунки виконано арифметично вірно, а тому позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 424 835,25 грн., 390 891,28 грн. -15% річних визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 6 614,20 грн. , суд враховує наступне.
За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 ЦК України).
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).
За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною 6 статті 232 ГК України.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 5.11. договору у разі порушення споживачем строків оплати за договором, постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за договором. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка визначається в комерційній пропозиції.
Пунктом 6.1. Комерційної пропозиції погоджено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов'язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника.
Згідно з умовами пункту 13.1. Комерційної пропозиції сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання або неналежне виконання зобов'язання припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши правомірність, правильність та обґрунтованість нарахування пені у розмірі 6 614,20грн, суд зазначає, що дане нарахування також не суперечить вимогам чинного законодавства, погодженим між сторонами умовам договору та комерційної пропозиції, розрахунок виконано арифметично вірно, у зв'язку з чим заявлена позовна вимога про стягнення пені у розмірі 6 614,20грн. визнається судом обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Щодо підтвердження форс-мажорних обставин.
Умовами Публічного договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» передбачено, що сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства (п. 12.4).
Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україна» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/ імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований всім кого це стосується, згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торговопромислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Відповідачем не надано відповідний сертифікат Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який б підтверджував неможливість виконання Відповідачем зобов'язань щодо оплати за спожиту електричну енергію
Крім того, як вбачається із матеріалів справи та зазначається позивачем в судовому засіданні Відповідач не попереджав Позивача про те, що знаходиться у простої з 24.02.2022 р. по 30.09.2022 р.
Отже, Відповідачем до матеріалів справи не надано також ,доказів дотримання порядку повідомлення Позивача про виникнення форс-мажору.
Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Натомість відповідачем всупереч наведених вище норм процесуального закону не надано суду жодних доказів, які б спростовували правомірність та обґрунтованість позовних вимог.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43115923, вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119) в особі Харківської митниці, як її відокремленого підрозділу (код ЄДРПОУ 44017626, вул. Короленка, 16-Б, м. Харків, 61003) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (код ЄДРПОУ 19480600, вул. Кирилівська, буд. 85, м. Київ, 04080) 2 424 889,43 грн, з яких:
- 1 602 548,70 грн. - заборгованість за спожиту електроенергію за період з грудня 2021 р. по лютий 2022 р. на рахунок IBAN НОМЕР_1 в AT «Ощадбанк»;
- 6 614,20 грн. - пеня,
-424 835,25 грн. - інфляційні втрати,
-390891, 28грн.-15% річних на рахунок IBAN UA498201720355399169800710783 в ГУ ДКСУ у Київській області.
Стягнути з Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43115923, вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119) в особі Харківської митниці, як її відокремленого підрозділу (код ЄДРПОУ 44017626, вул. Короленка, 16-Б, м. Харків, 61003) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (код ЄДРПОУ 19480600, вул. Кирилівська, буд. 85, м. Київ, 04080) - витрати по сплаті судового збору в сумі 36 373,34 грн. на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач: Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (код ЄДРПОУ 19480600, вул. Кирилівська, буд. 85, м. Київ, 04080).
Відповідач: Державна митна служба України (код ЄДРПОУ 43115923, вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119) в особі Харківської митниці, як її відокремленого підрозділу (код ЄДРПОУ 44017626, вул. Короленка, 16-Б, м. Харків, 61003).
Повне рішення складено "10" січня 2024 р.
Суддя О.О. Присяжнюк