10 січня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/812/23
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
за участі секретаря судового засідання Саловська О.А.
розглянув справу
за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.1)
до відповідача: Скориківської сільської ради (47814, Тернопільський район, Тернопільська область, с. Скорики, вул. Хмельницького Б., 1Б)
про стягнення 87 472,12 грн. заборгованості
За участю представників від:
Позивача: Міненко Віктор Миколайович, адвокат
Відповідача: не з'явився
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" вернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Скориківської сільської ради про стягнення коштів в розмірі 87 472,12 грн, з яких: 72 444,11 грн основного боргу, 12 107,10 грн пені, 726,43 грн 3% річних, 2194,48 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно умов типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині своєчасних розрахунків із позивачем за спожитий природний газ, внаслідок чого виникла заборгованість.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2023 справу №921/812/23 передано на розгляд судді Чопку Ю.О.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву, в порядку ст.165 ГПК України, у встановлений строк в ухвалі від 11.12.2023 (про відкриття провадження у справі) не надав.
Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст.178 ГПК України.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою суду від 11.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/812/23 за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання у даній справі призначено на 10.01.2023; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
Представник позивача в судовому засіданні 10.01.2024 підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні 10.01.2024 не забезпечив.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Приписами ст.248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (ч.8 ст.252 ГПК України).
Частиною 1 ст.202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За даних обставин, зважаючи на те, що: відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи; участь останнього не визнавалась судом обов'язковою; наявних у матеріалах справи документів достатньо для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, суд прийшов до висновку, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні 10.01.2024, суд після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив вступну та резолютивну частини рішення
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
У матеріалах справи міститься типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (надалі - Договір). Відповідно до п.1.1. Договору, останній є типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" (надалі - постачальник).
Відповідно до п.2.1. Договору постачальник "останньої надії" зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п.4.3. Договору).
Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником "останньої надії" відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4. Договору).
ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" листом №ТОВВИХ-23-9522 від 14.07.2023 повідомило, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XS00004AY8F004 був закріплений в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" у період з 01.01.2023 по 07.01.2023.
Обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56XS00004AY8F004 у вказаний період внесені в алокацію постачальника "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України", а саме: з 01.01.2023 по 07.01.2023 становить 1,67448 тис.м3.
Згідно інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" (форма №10 згідно з пунктом 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС), споживачем з ЕІС-кодом 56XS00004AY8F004 зазначена Сільська рада с. Скорики.
На підтвердження факту виконання умов вищевказаного договору щодо постачання природного газу Скориківській сільській раді позивачем долучено копію акта приймання - передачі природного газу на суму 72 444,11 грн.
У позовній заяві ТОВ "ГК "Нафтогаз України" зазначено інформацію щодо цін на природний газ, що постачався ним, як постачальником "останньої надії" для споживачів, що є бюджетними установами, закладів охорони здоров'я державної власності та закладів охорони здоров'я комунальної власності. Згідно наведеної інформації, така ціна становила:
у період з 01.10.2021 по 30.11.2021 - 16,8 грн за 1 куб. метр з ПДВ;
з 01.12.2021 і надалі ціна розраховувалась відповідно до формули п.24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії" (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №809 від 30.09.2015, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1102 від 25.10.2021).
На підставі цього позивач визначив вартість поставленого природного газу за період січень 2023 року та направив на адресу відповідача рахунок на оплату поставленого природного газу №4972 на суму 72 444,11 грн.
Як стверджує позивач, відповідачем оплата спожитого природного газу проведена не була.
Неналежне виконання відповідачем умов вказаного договору в частині оплати вартості отриманого природного газу стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу положень п.4 ч.1 ст.13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач має право, зокрема на отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Згідно з п.1 розділу 2 Правил постачання природного газу (затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496) (далі - Правила постачання природного газу) підставою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічне положення містить ст.265 ГК України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Постачальник "останньої надії" визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (абз.3 ч.1 ст.15 Закону України "Про ринок природного газу").
За результатами державного конкурсу та на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №917-р від 22.07.2020 ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
У п.41-8 постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №1236 від 09.12.2020 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1102 від 25.10.2021) зазначено, що з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021/22 року:
1) АТ "Магістральні газопроводи України", ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", операторам газорозподільних систем мають забезпечити:
автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником;
внесення операторами газорозподільних систем до інформаційної платформи оператора газотранспортної системи інформації щодо всіх захищених споживачів, приєднаних до газорозподільної системи, із зазначенням відповідної категорії, до якої належить такий споживач:
- побутові споживачі;
- бюджетні установи (в значенні Бюджетного кодексу України);
- заклади охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та заклади охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо);
- виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива.
2) АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" разом з Міністерством розвитку громад та територій, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, юридичним особам теплоенергетики державної та комунальної форм власності мають забезпечити, зокрема, укладення до 01.12.2021 договорів постачання газу між бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) та постачальником "останньої надії".
В листі №ТОВВИХ-23-9522 від 14.07.2023 ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XS00004AY8F004 був закріплений в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" у період з 01.01.2023 по 07.01.2023.
Обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56XS00004AY8F004 у вказаний період внесені в алокацію постачальника "останньої надії" ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", а саме: з 01.01.2023 по 07.01.2023 - 1,67448 тис.м3.
У п.п.19 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Відповідно до п.1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.12.2019 №3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України".
Згідно з пунктом 1 розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" (затвердженому постановою НКРЕКП №2501 від 30.09.2015), який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог ст.ст. 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним і не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
З урахуванням наведених норм, змісту п. 3.1 договору п.2 гл.5 р.4 Кодексу ГТС, судом встановлено, що за даними Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"/оператора ГТС, позивач являвся постачальником природного газу відповідачу у січні 2023 року на умовах типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" та передав природний газ відповідачу за вказаний період обсягом 1,67448 тис.м3., вартістю 72444,11 грн., які вказані у первинних документах - актах приймання передачі природного газу.
Здійснивши фактичне споживання газу з 01.01.2023 по 07.01.2023 відповідач, з урахуванням даних названої платформи, визнав дію договору з позивачем у цей проміжок часу.
Згідно з пунктом 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника останньої надії (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №809 від 30.09.2015 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №1102 від 25.10.2021), для бюджетних установ (у значенні Бюджетного кодексу України), закладів охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладів охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) постачання природного газу у період з 01.12.2021 по 31.01.2022 і надалі ціна розраховується відповідно до наведеної у Порядку формулі.
На підставі цього позивач визначив вартість поставленого природного газу за період 01.01.2023 - 07.01.2023 та направив на адресу відповідача рахунок на оплату поставленого природного газу №4972 суму 72 444,11 грн.
За п.2 ч.2 ст.13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).
Нормами ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 72 444,11 грн підлягають задоволенню як обґрунтовані.
Щодо пені.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 4.5. Договору передбачено, що У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно розрахунку позивача розмір пені за період з 01.03.2023 по 30.06.2023 становить 12 107,10 грн.
Розглянувши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд приймає його як правомірний та обґрунтований.
Щодо інфляційних втрат та 3 % річних.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на це, суд перевірив здійснений позивачем розрахунок річних та інфляційних втрат, і такі є вірними, тому суд задовольняє вимогу про стягнення 2194,48 грн інфляційних нарахувань та 726,43 грн 3 % відсотків річних за період з 01.03.2023 по 30.06.2023, від прострочених сум в повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
В порядку ст.ст. 123, 129 ГПК України судовий збір в сумі 2 147,20 грн покладається на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12,13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Стягнути з Скориківської сільської ради, Тернопільська область, Тернопільський район, с.Скорити, вул. Богдана Хмельницького, 1Б (код 04394303) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м.Київ, вул. Шолуденка, буд. 1 (код 40121452) - 72 444 (сімдесят дві тисячі чотириста сорок чотири) грн. 11 коп. основного боргу, 12 107 (дванадцять тисяч сто сім) грн. 10 коп. пені, 726 (сімсот двадцять шість) грн. 43 коп. три відсотки річних, 2 194 (дві тисяч сто дев'яносто чотири) грн. 48 коп. інфляційних втрат і 2 147 (дві тисяч сто сорок сім) грн. 20 коп. судового збору
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі оскаржити його до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення виготовлено 10 січня 2024 року.
Суддя Ю.О. Чопко