майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"09" січня 2024 р. м. Житомир Справа № 910/4982/23
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.
за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: Сидорчук Я.О., довіреність №78/6-15 від 02.01.2023 (в режимі
відеоконференції);
від відповідача: Дяковський О.С., ордер серія СВ №1003201 від 20.06.2023 (в режимі
відеоконференції);
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 )
до Фізичної особи-підприємця Ісько Аліни Йосипівни (с.Ліски Бердичівського району Житомирської області)
про стягнення 276150,00грн.
30.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з вимогами до Фізичної особи-підприємця Ісько Аліни Йосипівни про стягнення 276150,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між позивачем та відповідачем договору №566/В33 від 28.09.2022 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної поставки товару, у зв'язку з чим позивачем нараховано 155400,00грн пені та 120750,00грн штрафу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з вимогами до Фізичної особи-підприємця Іська Аліни Йосипівни про стягнення штрафних санкцій у сумі 276 150,00грн передано за підсудністю до Господарського суду Житомирської області.
29.05.2023 матеріали справи №910/4982/23 надійшли до Господарського суду Житомирської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2023, матеріали справи №910/4982/23 передано для розгляду судді Соловей Л.А.
Ухвалою від 05.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи по суті.
У відзиві на позов відповідачка не визнає позовні вимоги у повному обсязі з посиланням на те, що за умовами договору, дата та місце поставки товару зазначаються у письмовій заявці замовника, однак такі заявки на адресу відповідачки не надходили (т.1, а.с.88-106).
У відповіді на відзив позивач зазначив, що ФОП Іско А.Й під особистий підпис було надано заявки на поставку товару, у яких було визначено строки та відповідні місця постачання товару (т.1, а.с.174-189).
10.07.2023 від представника відповідачки надійшло заперечення на відповідь на відзив (т.1, а.с.191-202).
11.07.2023 від представника ФОП Іско А.Й. надійшло клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, яке обґрунтовано тим, що підпис, виконаний на заявках №78/8/2-1701 від 30.09.2022 та №78/8/2-1974/3 від 26.10.2022 до договору 28.09.2022 №566/ВЗЗ-2022, належить не Ісько А.Й., оскільки відповідачка та її уповноважений представник дані заявки від військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України не отримували ні особисто, ні на електронну адресу, ні засобами поштового зв'язку (т.1, а.с.225-230).
Ухвалою від 02.08.2023 суд постановив здійснювати розгляд справи №910/4982/23 за правилами загального позовного провадження та замінити судове засідання, призначене на 02.08.2023 для розгляду справи по суті, підготовчим засіданням; призначити у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення судової почеркознавчої експертизи доручив Науково-дослідному центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, зупинити провадження у справі.
Ухвалою суду від 31.10.2023 провадження у справі №910/4982/23 поновлено зі стадії підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 27.11.2023.
27.11.2023 до суду від позивача надійшли письмові пояснення №78/6-4447 від 23.11.2023 щодо висновків почеркознавчої експертизи та клопотання №78/6-4475 від 24.11.2023 про зменшення витрат на проведення почеркознавчої експертизи, які підлягають розподілу між сторонами (а.с.112-116; 121-123).
Ухвалою суду від 27.11.2023 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 09.01.2024.
Представник позивача в судовому засіданні 09.01.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні 09.01.2024 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
28.09.2022 року між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник) та Фізичною особою - підприємцем Ісько Аліною Йосипівною (постачальник) укладено договір №566/В33-2022 (т.1, а.с.12-25), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1), а замовник прийняти і оплатити такі товари (п.1.1. договору).
Найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена у додатку №1 до цього договору. Код ДК 021:2015 15610000-7 - Продукція борошномельно-круп'яної промисловості (п. 1.2 договору).
Згідно з п.4.1. договору ціна договору складає: 15 000 000,00грн, без ПДВ.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника) або у разі не прибуття вищезазначених осіб, надсилається постачальнику рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника, зазначену в розділі 14 договору. У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару. У випадку корегування інформації, яка зазначена в заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами зв'язку, з обов'язковим письмовим підтвердженням у подальшому. У разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається недійсним.
Відповідно до 6.2. договору, передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження за адресою: м.Київ, вул.Нижньоюрківська, 8-А та/або в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), визначених заявкою замовника.
Поставка товару здійснюється постачальником власними силами та засобами (п.6.3. договору).
Відповідно до пункту 6.7. Договору право власності на товар переходить від постачальника до замовника після прийняття товару на склад замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб сторін на відповідній видатковій накладній. Датою прийняття товару замовником (товароодержувачем) вважається дата, вказана уповноваженою особою замовника (товароодержувача) на видатковій накладній.
Підпунктами 7.3.1. та 7.3.2. пункту 7.3. договору визначено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару в строки та на умовах, передбачених цим договором, а також забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, встановленим цим договором.
Згідно з п.8.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за договором сторони несуть відповідальність, передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також іншими чинними нормативно-правовими актами України та цим договором.
Пунктом 8.3. договору сторони узгодили між собою, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару.
У матеріали справи позивачем подано заявки №78/8/2-1701 від 30.09.2022 та №78/8/2-1974/3 від 26.10.2022 про необхідність поставки товару в загальній кількості 100 000кг і 100 000кг (відповідно) у певні строки та у визначені місця постачання (т.1, а.с.27, 38).
На виконання договору №566/B33-2022 від 28.09.2022 відповідачем поставлено позивачу наступні партії товару:
- у кількості 5 000кг на загальну суму 375 000,00грн (видаткова накладна №91 від 01.11.2022 (т.1, а.с. 28));
- у кількості 5 000кг на загальну суму 375 000,00грн (видаткова накладна №82 від 01.11.2022 (т.1, а.с. 29));
- у кількості 15 000кг на загальну суму 1 125 000,00грн (видаткова накладна №87 від 03.11.2022 (т.1, а.с. 30));
- у кількості 5 000кг на загальну суму 375 000,00грн (видаткова накладна №78/1 від 08.11.2022 (т.1, а.с.31));
- у кількості 5 000кг на загальну суму 375 000,00грн (видаткова накладна №78/3 від 08.11.2022 (т.1, а.с.32));
- у кількості 5 000кг на загальну суму 375 000,00грн (видаткова накладна №116 від 22.11.2022 (т.1, а.с. 33));
- у кількості 8 000кг на загальну суму 600 000,00грн (видаткова накладна №1113 від 22.11.2022 (т.1, а.с. 34));
- у кількості 5 000кг на загальну суму 375 000,00грн (видаткова накладна №109 від 25.11.2022 (т.1, а.с. 35));
- у кількості 5 000кг на загальну суму 375 000,00грн (видаткова накладна №108 від 25.11.2022 (т.1, а.с. 36));
- у кількості 5 000кг на загальну суму 375 000,00грн (видаткова накладна №90 від 28.12.2022 (т.1, а.с. 37));
- у кількості 5 000кг на загальну суму 375 000,00грн (видаткова накладна №88 від 28.11.2022 (т.1, а.с. 39));
- у кількості 8 000кг на загальну суму 600 000,00грн (видаткова накладна №83 від 28.11.2022 (т.1, а.с.40));
- у кількості 5 000кг на загальну суму 375 000,00грн (видаткова накладна №110 від 28.11.2022 (т.1, а.с. 41));
- у кількості 5 000кг на загальну суму 375 000,00грн (видаткова накладна №114 від 28.11.2022 (т.1, а.с. 42));
- у кількості 5 000кг на загальну суму 375 000,00грн (видаткова накладна №112 від 03.12.2022 (т.1, а.с. 43));
- у кількості 15 000кг на загальну суму 1 125 000,00грн (видаткова накладна №115 від 12.12.2022 (т.1, а.с. 44));
- у кількості 5 000кг на загальну суму 375 000,00грн (видаткова накладна №118 від 12.12.2022 (т.1, а.с. 45));
- у кількості 5 000кг на загальну суму 375 000,00грн (видаткова накладна №79 від 14.12.2022 (т.1, а.с. 35)).
Посилаючись на поставку відповідачем товару з порушенням строків, визначених заявками №78/8/2-1701 від 30.09.2022 та №78/8/2-1974/3 від 26.10.2022 , позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з ФОП Ісько А.Й. 155400грн пені та 120750,00грн штрафу.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі договору №566/B33-2022 від 28.09.2022, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як судом зазначалося вище, п.6.1. договору №566/B33-2022 від 28.09.2022 передбачено, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника) або у разі не прибуття вищезазначених осіб, надсилається постачальнику рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника, зазначену в розділі 14 договору. У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.
Позивачем на підтвердження позовних вимог подано заявки №78/8/2-1701 від 30.09.2022 та №78/8/2-1974/3 від 26.10.2022, в яких, зокрема, зазначено дати відповідних поставок товару. За твердженням останнього вказані заявки підписані особисто відповідачкою.
Водночас, згідно висновку експерта Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України №399/23 від 19.10.2023 підписи від імені Ісько Аліни Йосипівни у заявках №78/8/2-1701 від 30.09.2022 та №78/8/2-1974/3 від 26.10.2022 виконані не нею, а іншою особою (т.2, а.с. 47-53).
Таким чином, відсутні докази отримання відповідачем особисто, або уповноваженою ним особою заявок №78/8/2-1698 від 30.09.2022 та №78/8/2-2078 від 07.11.2022.
Оскільки строк виконання зобов'язання за договором пов'язаний з врученням заявок відповідачу, відсутність доказів вручення таких заявок останньому унеможливлює встановлення строку, з якого зобов'язання було порушено відповідачем, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для притягнення його до відповідальності у вигляді сплати пені та штрафу.
Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15 000,00грн, суд зазначає наступне.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000,00грн представником відповідача подано копії договору про надання правової (правничої) допомоги №20-Д від 20.06.2023, ордеру серії СВ №1003201 від 20.06.2023 на ім'я Дяковського Олександра Сергійовича; заключної банківської виписки за період з 20.06.2023 по 20.06.2023 (т.1, а.с.109, 153-157).
Відповідно до п.1.1 договору про надання правової (правничої) допомоги №20-Д від 20.06.2023, що укладений між відповідачем та адвокатом Дяковським О.С., виконавець приймає на себе доручення клієнта про надання правової допомоги в справі №910/4982/23, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також фактичні витрати, пов'язані з виконанням цього договору.
Згідно з п.4.1 договору оплата послуг виконавця здійснюється у формі гонорару адвоката у розмірі 15 000,00грн щодо представлення інтересів клієнта визначених предметом даного договору в суді першої інстанції.
Відповідно до банківської виписки за 20.06.2023 відповідач сплатив адвокату за правничі послуги 15 000,00 грн.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015), а також висновки Європейського суду з прав людини, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Lavents v. Latvia" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої Європейського суду з прав людини вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та у постановах від 13.02.2020 у справі №910/2170/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом Дяковським А.С. професійної правничої допомоги ФОП Ісько А.Й. у справі №910/4982/23.
Як вбачається із матеріалів справи предметом позову в даній справі є стягнення штрафу та пені нарахованого на підставі договору №566/В33-2022, а підставою цього позову є невчасна поставки товару за вказаним договором. Адвокат в відзиві на позовну заяву посилається на статті 655,662,689,712 Цивільного кодексу України та статті 265, 268 Господарського кодексу України.
Таким чином, суд зазначає, що дана справа не є складною, а відтак, при вивченні правовідносин сторін за договором 566/В33-2022 від 28.09.2022 та первинних документів складених в рамках договору, аналізу ситуації в рамках діючих нормативних актів, а також складенні відзиву на позовну заяву по справі №910/4982/23 сумнівною є вартість послуг з правової допомоги на суму 15 000грн.
Крім того, суд враховує, що в провадженні Господарського суду Житомирської області знаходилось декілька справ між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. При цьому, адвокат у відзиві на позовну заяву, який є типовим, посилається на загальні норми права, що не потребують аналізу.
Підготовка процесуальних заяв по суті справи, з огляду на їх зміст та перелік приєднаних до них документів, не потребувала вивчення адвокатом великого і додаткового обсягу фактичних даних та значного обсягу юридичної і технічної роботи.
Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
За таких обставин, судом при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, понесених позивачем зв'язку з розглядом справи, оцінено витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, яка не є складною, а відтак не потребувала великого обсягу юридичної і технічної роботи, затрати значного часу, який міг би витратити адвокат на підготовку позову, як кваліфікований фахівець.
Враховуючи вищевикладене, керуючись передбаченим ст.2 ГПК України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів, а також встановленими ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, враховуючи ціну позову і складність справи, обставини справи та при цьому виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і критерію розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку задовольнити заяву представника відповідача частково і покласти на позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00грн; у задоволенні вимог відповідача про стягнення 7 000грн витрат на правову допомогу відмовити.
Щодо клопотання відповідача №78/6-4475 від 24.11.2023 про зменшення витрат на проведення почеркознавчої експертизи, які підлягають розподілу між сторонами, суд зазначає наступне.
За змістом ст. 98 ГПК предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв'язку з характером досліджень, або якщо об'єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться за замовленням учасника справи (ч. 1 ст. 103 ГПК України).
За змістом п.2 ч.3 статті 123 ГПК до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до п.2 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Разом з тим, за змістом ч.6, 7 ст.127 ГПК України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
У матеріалах справи міститься висновок експерта Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України №399/23 від 19.10.2023 (т.2, а.с. 61-67). Згідно доданого до висновку акту виконаних послуг від 19.10.2023 вартість здійснених експертом робіт становить 29 824,70грн (т.2, а.с.60).
Як судом зазначалося вище, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" від 28.11.2002 (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З урахуванням викладеного, склад та розмір судових витрат, зокрема, пов'язаних із проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. Розмір витрат на підготовку експертного висновку, проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого судом експерта має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
З огляду на вищевикладене, суд, з врахуванням принципу пропорційності та співмірності щодо предмету спору, рівня складності виконання почеркознавчої експертизи та кількості об'єктів експертного дослідження, вважає обґрунтованим розмір витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, який підлягає стягненню - 5 000,00грн.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Відмовити в задоволенні позову.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи - підприємця Ісько Аліни Йосипівни ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ):
- 8 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу;
- 5 000,00грн витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати:
1 - у справу
2 - позивачу через електронний кабінет
3 - ФОП Ісько А. на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2