вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.01.2024м. ДніпроСправа № 904/5811/23
за позовом Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Мірошниченка Олександра Анатолійовича, м. Дніпро
про стягнення 33 932,71 грн, -
Суддя Бажанова Ю.А.
Без виклику (повідомлення) учасників
Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Мірошниченка Олександра Анатолійовича на свою користь суму заборгованості за договором № 357 ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 01.10.2017 за період з 01.10.2018 по 31.10.2023 у розмірі 33 932,71 грн., з яких: сума основного боргу 30 500,00 грн., 3% річних у сумі 77,71 грн., пеня відповідно до п. 7.1 договору у розмірі 305,00 грн., штраф у розмірі 3 050,00 грн. відповідно до п. 7. 2 договору. Судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 357 ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 01.10.2017 в частині оплати за користування майданчиком для паркування за період з 01.10.2018 по 31.10.2023. У зв'язку із порушенням зобов'язання зі своєчасної сплати за договором, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню відповідно до п. 7.1 договору у розмірі 305,00 грн. та штраф у розмірі 3 050,00 грн. відповідно до п. 7. 2 договору.
Також на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 77,71грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними у справі матеріалами.
Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 у справі №904/5811/23 яка була направлена на адресу Фізичної особи-підприємця Мірошниченка Олександра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ) повернулася до Господарського суду Дніпропетровської області 10.12.2023 з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Згідно з Витягом з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Мірошниченка Олександра Анатолійовича є: АДРЕСА_1 .
Тобто, поштову кореспонденцію було направлено судом за вірною адресою.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Так, ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси відповідача, враховуючи вищевикладені обставини, а також термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв'язку і її повернення до суду "адресат відсутній за вказаною адресою", суд дійшов висновку, що останнім днем строку для подання відзиву на позов необхідно вважати 09.01.2024, оскільки 18.12.2023 - день проставлення поштової відмітки про причину повернення конверту, яким направлялась відповідачу ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за якою було зобов'язано надати відповідача відзив на позов.
Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску наведеного строку суду також не повідомлено.
Станом на 09.01.2024 відповідач відзив на позов не надав.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
03 жовтня 2017 року між Комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради (балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Мірошниченко Олександром Анатолійовичем (оператор) укладено договір №357ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування".
За умовами п. 1.1 договору балансоутримувач надає оператору у користування за плату майданчик для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Любарського (вул. Білостоцького), 93 (далі - майданчик для паркування), площа майданчика: 460 кв. м., кількість машино-місць: 40, кількість пільгових місць: 4, дні роботи: щоденно, час роботи: з 20:00 до 08:00.
Розрахункова площа земельної ділянки для сплати збору за паркування - 414,0 кв.м.
Майданчик для паркування транспортних засобів вважається переданим в експлуатацію оператору з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п. 1.2 договору).
Оператор зобов'язується, зокрема використовувати майданчик для паркування транспортних засобів за призначенням та ефективно; забезпечувати паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування транспортних засобів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою користувачами майданчика для паркування вартості послуг за паркування транспортних засобів; своєчасно та у повному обсязі перераховувати балансоутримувачу плату за користування майданчиком для паркування (пункт 2.2 договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору оператор, щомісячно сплачує балансоутримувачу за користування майданчиком для паркування плату у розмірі 800,00грн, в тому числі 133,33грн за один календарний місяць.
Визначена у пункті 4.1 договору плата за користування сплачується грошовими коштами на поточний рахунок балансоутримувача, визначений у реквізитах цього договору. Визначена у п. 4.1 договору сплачується оператором щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа кожного місяця, що передує оплачуваному місяцю (пункти 4.2, 4.3 договору).
Нарахування плати починається з дня підписання цього договору і закінчується в день припинення дії цього договору (пункт 4.4 договору).
Згідно з пунктами 10.1, 10.2 договору договір набирає чинності з дати підписання сторонами договору, а в частині початку ведення діяльності - з моменту підписання акту введення в експлуатацію майданчику для паркування. Договір діє до проведення конкурсу з визначення оператора на право обслуговування майданчика для паркування. Датою втрати чинності даного договору вважати дату укладення договору про організацію та експлуатацію майданчика для паркування між балансоутримувачем та переможцем конкурсу з визначення оператора.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
01 жовтня 2017 року сторонами підписано Акт приймання-передачі майданчика для паркування транспортних засобів комунальної форми власності загальною площею 460,0 кв.м., що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Любарського (вул. Білостоцького).
01 серпня 2018 року між Комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради (балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Мірошниченко Олександром Анатолійовичем (оператор) укладено додаткову угоду №1 до договору "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" №357ОП від 01.10.2017.
Сторони внесли зміни до пункту 1.1 договору, а саме: "пункт 1.1. м. Дніпро, вул. Любарського (вул. Білостоцького), 93 (далі - майданчик для паркування), площа майданчика: 287,5 кв. м., кількість машино-місць: 25, кількість пільгових місць: 3, дні роботи: щоденно, час роботи: з 20:00 до 08:00.
Розрахункова площа земельної ділянки для сплати збору за паркування - 253,0 кв.м. (виключені квадратні метри, які обладнані згідно пункту 2.2.17. цього договору)."
Також вищезазначеною додатковою угодою було внесено зміни до Розділу 2. договору і викладено п.2.2.13. договору у наступній редакції:
"пункт 2.2.13. договору забезпечити своєчасне та у повному обсязі справляння та перерахування до бюджету міста збору за місця для паркування транспортних засобів у порядку, визначеному відповідним рішенням Дніпровської міської ради з моменту введення майданчику для паркування в експлуатацію та підписання акту введення в експлуатацію майданчика для паркування.
Ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності у розмірах 0,015 відсотка мінімальної заробітної плати установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року."
Інші умови вищевказаного договору, не змінені додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами раніше, і сторони підтверджують їх обов'язковість для себе.
12.09.2018 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору про внесення змін до пункт 4.1. договору та викладено його у наступній редакції: "пункт 4.1. Оператор, щомісячно сплачує балансоутримувачу за користування майданчиком для паркування плату у розмірі 500,00 грн. (п'ятсот грн. 00 копійок) у тому числі ПДВ 83 грн. 33 коп. за один календарний місяць."
Інші умови вищевказаного договору, не змінені даною додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами раніше, і сторони підтверджують їх обов'язковість для себе.
Згідно з пунктом 9.24 рішення Дніпровської міської ради №6/3 "Про затвердження структури виконавчих органів Дніпровської міської ради та її виконавчих органів" від 10 лютого 2021 року найменування Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради змінено на Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради.
Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради посилається на те, що Фізичною особою-підприємцем Мірошниченко Олександром Анатолійовичем не здійснювалась своєчасна оплата за користування майданчиком для паркування у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 30 500,00 грн. за період з 01.10.2018 по 31.10.2023.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 30 500,00грн заборгованості, 305,00 грн пені, 3 050,00 грн штрафу, 77,71 грн. 3% річних.
Предметом доказування у даній справі є наявність обставин укладання договору №357ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування"від 01.10.2017, факт надання в платне користування майданчика для паркування, строк оплати, наявність прострочення оплати.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Позивачем заявлено про стягнення з відповідача плату за використання майданчика для паркування 30 500,00 грн. за період з 01.10.2018 по 31.10.2023.
З урахуванням приписів пунктів 4.1, 4.4 договору, строк оплати є таким, що настав.
Позивач надав належні докази на підтвердження надання послуг за договором у сумі 30 500,00 грн., відповідач доказів оплати за користування майданчиком для паркування у розмірі 30 500,00 грн. до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував.
За викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 30 500,00 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Як зазначено в частини 1 статті 230 та частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 7.1 договору, у разі прострочення оператором виконання зобов'язань по сплаті за користування майданчиком для паркування, сплаті інших платежів, передбачених цим договором, оператор зобов'язаний в кожному випадку сплатити балансоутримувачу за кожен день прострочення пеню у розмірі 1% від суми заборгованості.
У разі прострочення оператором виконання зобов'язань по сплаті плати за користування майданчиком для паркування, сплаті інших платежів, передбачених цим договором, більш ніж на десять днів, оператор зобов'язаний у кожному такому випадку сплатити балансоутримувачу штраф у розмірі 10 % місячного розміру плати за користування майданчиком для паркування (п. 7.2 договору).
Плата, зазначена у пунктах 7.1, 7.2 договору не звільняє від обов'язку щодо виконання щодо зобов'язань за цим договором (пункт 7.4 договору).
Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3 % річних у розмірі 77,71 грн. за період з 26.09.2023 до 26.10.2023, 305,00 грн. пені (1% від суми заборгованості), 3 050,00 грн. штрафу (10 % місячного розміру плати за користування майданчиком для паркування за кожен випадок).
Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 33 932,71 грн (сума основного боргу 30 500,00 грн., 3% річних у сумі 77,71 грн, пеня відповідно до п. 7.1 договору у розмірі 305,00 грн, штраф у розмірі 3 050,00 грн відповідно до п. 7. 2 договору).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 2 684,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Ціна позову становить 33 932,71 грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2 147,20 грн (2 684,00 грн х* 0,8).
Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №22 від 24.10.2023.
Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 536,80 грн (2 684,00 грн - 2 147,20 грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.
Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір не подано. господарський суд при ухваленні рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради до Фізичної особи-підприємця Мірошниченка Олександра Анатолійовича про стягнення 33 932,71 грн задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мірошниченка Олександра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (49038, м. Дніпро, вул. Курчатова, 8, ідентифікаційний код 23357437) 30 500,00 грн заборгованості, 77,71 грн. 3% річних, 305,00 грн пені, 3 050,00 грн штрафу, т2 147,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10.01.2024
Суддя Ю.А. Бажанова