10.01.2024 року м. Дніпро Справа № 904/3901/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2023р.
(суддя Татарчук В.О., м. Дніпро, повний текст рішення складено 18.09.2023р.) у справі
за позовом Національної академії Служби безпеки України (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" (м. Дніпро)
про стягнення штрафних санкцій за договором
1. Короткий зміст позовних вимог
Національна академія Служби безпеки України звернулась з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс", про стягнення штрафних санкцій, в загальному розмірі 125 764,25 грн..
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору, про закупівлю товарів за державні кошти №44 від 08.03.2023р., в частині своєчасної поставки товару.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2023р. позов задоволено у повному обсязі - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" на користь Національної академії Служби безпеки України штрафні санкції в загальному розмірі 125 764,25 грн., з яких: 47 857,19 грн. пеня, 77 907,06 грн. штраф, 2684,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Крім того, до апеляційної скарги додано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/13141/23, про визнання недійсним повідомлення про розірвання договору та зобов'язання вчинити певні дії.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції поставновлене при неповному з'ясуванні місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зокрема, Скаржник вказує на те, що після отриманого замовлення відповідач намагався виконати свої взяті зобов'язання з приводу поставки товару, однак через брак необхідної продукції заявлених виробників, які подавались під час подання тендерної пропозиції не мав змоги виконати поставку.
Скаржник зауважує на тому, що він надсилав на адресу позивача листи, якими пропонував поставити товар, але інших виробників, де, показники такого товару були значно вище ніж показники в товарі, що пропонувався під час укладення договору між Сторонами, але позивач безпідставно не прийняв запропоновані зміни відповідача та розірвав достроково в односторонньому порядку укладений між Сторонами Договір.
Скаржник вважає, що повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку є незаконне та повинно бути скасовано, задля можливості поставити товар на адресу позивача, оскільки одностороння відмова позивача від Договору не відповідає вимогам чинного законодавства та умовам Договору і є протиравною та безпідставною.
Скаржник також зазначає на тому, що судом першої інстанції в порушення норм матеріального права, не було зазначено, що в діях позивача вбачається порушення вимог п.8.2,8.3,10.1,11.1,11.4 Договору, а саме не надання відповідачу можливості виконати свої зобов'язання.
Аналогічні доводи також містить і відповідь на відзив на апеляційну скаргу.
Скаржником також заявлено клопотання про зупинення провадження у справі № 904/3901/23 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/13141/23, в обгрунтування якого Скаржник посилається на те, що у Господарському суді м. Києва знаходиться справа № 910/13141/23, про визнання недійсним повідомлення про розірвання договору та зобов'язання вчинити певні дії за позовом ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» до Національної академії Служби безпеки України (далі-НА СБУ, позивач), у зв'язку з чим, на думку відповідача, є підстави для зупинення апеляційного провадження, оскільки після встановлення обставин по справі № 910/13141/23, в подальшому відпадуть обставини, на які посилається позивач у своєму позові у справі № 904/3901/23. Скаржник вважає, що у справі № 910/13141/23, зокрема, будуть встановлені обставини чи є правові підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 125 764, 25 грн., та чи були правомірні дії позивача щодо не надання можливості відповідачу укласти Додаткову угоду через визначення поставки ідентичного товару, але іншого виробника, та як наслідок чи були правомірні дії позивача з приводу одностороннього розірвання Договору та заявления до Відповідача штрафних санкцій.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до суду, Позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2023р. у справі № 904/3901/23 залишити без змін.
В обгрунтування своїх заперечень, Позивач зазначає на тому, що посилання відповідача на збройну агресію Російської Федерації, як форс-мажорні обставини, є безпідставними, оскільки на момент підписання договору 08.03.2023р. зазначені обставини вже існували і були відомі позивачеві. В той же час, сезонність товару, дефіцит склотари, нестача сировини у виробника, на що посилається Відповідач, на думку Позивача, не є обставинами непереборної сили, а відноситься до звичайних комерційних ризиків діяльності суб'єкта господарювання як ознаки підприємництва.
Позивач зауважує на тому, що сама по собі зміна виробника товару, який підлягає поставці, не є покращенням якості продукції та не може вважатися підставою для внесення змін до договору, в частині покращення якості предмету закупівлі.
Позивач вважає, що зміни до договору, на яких наполягає відповідач - є зміною предмета договору, що суперечитиме положенням ч.4 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».
В запереченнях на клопотання про зупинення провадження у даній справі, Позивач вказує на те, що у справі № 904/3901/23 про стягнення штрафних санкцій за договором від 08.03.2023р. № 44 наявні усі докази, що дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Позивач зауважує на тому, що відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2023 про повернення зустрічної позовної заяви відповідачу у справі № 904/3901/23 суд встановив, що зустрічний позов відповідача про визнання недійсним повідомлення про розірвання договору та зобов'язання вчинити певні дії, не відповідає вимогам ст. 180 ГПК України, оскільки зустрічний позов не взаємопов'язаний із первісним і спільний їх розгляд є недоцільним, зокрема, вони не виникають з одних правовідносин та задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2023р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/3901/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2023р. у справі №904/3901/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
03.11.2023р. матеріали справи №904/3901/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2023р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2023р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
08.03.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" (продавець) та Національною академією Служби безпеки України (покупець) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №44 (договір).
Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується у 2023 році поставити покупцю ДК 021:2015 код 15331460-9 Овочеві консерви та код 15331000-7 Оброблені овочі (товар) в асортименті та по ціні, відповідно до специфікації (додаток 1), яка є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором.
Партією товару вважається кількість товару, яка вказана в товарно-транспортній накладній, наданих продавцем на підставі письмового або усного замовлення покупця (п. 1.2 договору).
Ціна цього договору становить 111 2958,00 грн., в т.ч. ПДВ 185493,00грн. Ціна на товар не повинна перевищувати ціни тендерної пропозиції відкритих торгів, запропонованої продавцем покупцю. Вартість продукції не повинна враховувати вартість тари. Тара повертається покупцем продавцю. (п. 3.1 договору).
Пунктом 3.3 договору сторони визначили, що ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
Згідно з п. 5.1 договору термін передачі товару: протягом 3-х робочих днів, з дня замовлення (письмового, яке надсилається покупцем за допомогою пошти/факсу, Інтернету/або усного за телефоном).
За змістом підпункту 6.2.1 пункту 6.2 договору покупець має право одностороннього розірвання (повідомивши продавця за 3 дні) договору у разі невиконання (неналежного виконання) зобов'язань за договором продавцем та/або відсутності потреби покупця у закупівлі товару. Покупець не відшкодовує витрати та/або збитки продавцю у разі одностороннього розірвання договору.
У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства (п. 7.1 договору).
У разі порушення строку передачі товару за договором продавець сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п. 7.2 договору).
Відповідно до п. 10.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє по 31.12.2023, але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань).
У випадках не передбачених даним договором сторони керуються чинним законодавством України (п. 11.2 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.
Сторонами підписано специфікацію додаток 1 до договору, відповідно до змісту якої сторони визначили найменування товару, його технічні та якісні характеристики, кількість та вартість товару.
29.03.2023р. позивач направив відповідачу лист-заявку №29/16-1850/ві від 27.03.2023р. на виконання п. 5.1 договору, в якому просив здійснити поставку товару в термін 3-х робочих днів з моменту отримання відповідного листа на виконання умов укладеного договору №44 від 08.03.2023 p., а саме: ікра з кабачків, виробник ТОВ “Агро ЛТД” в кількості 2500кг; салат “Овочева мозаїка” ТМ “Дем'янович” в кількості 2450кг; квасоля з овочами ТМ “Верес” в кількості 2500кг; перець солодкий ТМ “Дем'янович” в кількості 2500кг (а.с. 18 том 1).
З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що 05.04.2023р. відповідач отримав від позивача наведений лист (а.с. 19, 45 том 1).
У зв'язку з нездійсненням відповідачем поставки товару позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями (№26/16-2373/ві від 21.04.2023, №26/16-2484/ві від 01.05.2023 та №26/16-3317/ві від 14.06.2023), про сплату штрафних санкцій, нарахованих позивачем відповідно до п. 7.2 договору (а.с. 20-30 том 1).
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, позивач 15.05.2023р. направив на адресу відповідача повідомлення №26/16-2698/ві від 12.05.2023р. про розірвання договору протягом 3-х днів з моменту отримання (а.с. 31 том 1).
Відповідно до інформації з сайту АТ “Укрпошта” відповідач отримав дане повідомлення 20.05.2023р. (а.с. 32-33 том 1).
Договір розірваний в односторонньому порядку 23.05.2023р..
Як зазначає Позивач, Відповідач повинен був здійснити поставку товару у строк до 10.04.2023р., однак, відповідач поставку товару не здійснив, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу штрафні санкції, у загальній сумі 125 764,25грн., з яких: 47 857,19 грн. - пеня, 77 907,06 грн. - штраф.
Вказані обставини стали підставою звернення Позивача до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій, в загальному розмірі 125 764,25 грн.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу) за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару.
Задовольняючи позовні вимоги повністю, господарський суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем умов договору, в частині поставки по договору та у зв'язку з цим, є правомірним нарахування позивачем пені та штрафу, у визначених позивачем розмірах.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст.627 ЦК України).
За змістом ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦК України).
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 08.03.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" (продавець) та Національною академією Служби безпеки України (покупець) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №44 (договір), за умовами п. 1.1 якого, продавець зобов'язується у 2023 році поставити покупцю ДК 021:2015 код 15331460-9 Овочеві консерви та код 15331000-7 Оброблені овочі (товар) в асортименті та по ціні, відповідно до специфікації (додаток 1), яка є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором.
Партією товару вважається кількість товару, яка вказана в товарно-транспортній накладній, наданих продавцем на підставі письмового або усного замовлення покупця (п. 1.2 договору).
Ціна цього договору становить 1 112 958,00 грн., в т.ч. ПДВ 185 493,00 грн.. Ціна на товар не повинна перевищувати ціни тендерної пропозиції відкритих торгів, запропонованої продавцем покупцю. Вартість продукції не повинна враховувати вартість тари. Тара повертається покупцем продавцю. (п. 3.1 договору).
Пунктом 3.3 договору сторони визначили, що ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
Згідно з п. 5.1 договору термін передачі товару: протягом 3-х робочих днів, з дня замовлення (письмового, яке надсилається покупцем за допомогою пошти/факсу, Інтернету/або усного за телефоном).
За змістом підпункту 6.2.1 п. 6.2 договору, покупець має право одностороннього розірвання (повідомивши продавця за 3 дні) договору у разі невиконання (неналежного виконання) зобов'язань за договором продавцем та/або відсутності потреби покупця у закупівлі товару. Покупець не відшкодовує витрати та/або збитки продавцю у разі одностороннього розірвання договору.
У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства (п. 7.1 договору).
У разі порушення строку передачі товару за договором продавець сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п. 7.2 договору).
Відповідно до п. 10.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє по 31.12.2023р., але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань).
У випадках не передбачених даним договором сторони керуються чинним законодавством України (п. 11.2 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Доказів того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку матеріали справи не містять.
Сторонами підписано специфікацію додаток 1 до договору, відповідно до змісту якої сторони визначили найменування товару, його технічні та якісні характеристики, кількість та вартість товару.
Беручи до уваги правову природу укладеного Договору про закупівлю товарів за державні кошти №44 (договір) від 08.03.2023р., кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.
Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.
Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 664 ЦК України унормовано, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
За приписами ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Наразі, отримання коштів (штрафних санкцій) за прострочення виконання такого зобов'язання з поставки товару є належним об'єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов'язання з боку останнього.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цій строк (термін).
Як вже зазначалось раніше, в п. 5.1 договору, сторонами погоджено, що поставка товару здійснюється протягом 3-х робочих днів, з дня замовлення (письмового, яке надсилається покупцем за допомогою пошти/факсу, Інтернету/або усного за телефоном).
29.03.2023р. позивач направив відповідачу лист-заявку №29/16-1850/ві від 27.03.2023р. на виконання п. 5.1 договору, в якому просив здійснити поставку товару в термін 3-х робочих днів з моменту отримання відповідного листа на виконання умов укладеного договору №44 від 08.03.2023p., а саме: ікра з кабачків, виробник ТОВ “Агро ЛТД” в кількості 2500кг; салат “Овочева мозаїка” ТМ “Дем'янович” в кількості 2450кг; квасоля з овочами ТМ “Верес” в кількості 2500кг; перець солодкий ТМ “Дем'янович” в кількості 2500кг.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що 05.04.2023р. відповідач отримав від позивача наведений лист.
Отже, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що строк поставки товару за договором є таким, що настав 10.04.2023р..
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
За змістом підпункту 6.2.1 п. 6.2 договору, покупець має право одностороннього розірвання (повідомивши продавця за 3 дні) договору у разі невиконання (неналежного виконання) зобов'язань за договором продавцем та/або відсутності потреби покупця у закупівлі товару. Покупець не відшкодовує витрати та/або збитки продавцю у разі одностороннього розірвання договору.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, позивач 15.05.2023р. направив на адресу відповідача повідомлення №26/16-2698/ві від 12.05.2023р. про розірвання договору протягом 3-х днів з моменту отримання.
Відповідно до інформації з сайту АТ “Укрпошта” відповідач отримав дане повідомлення 20.05.2023р..
Відповідно до ст.526 ЦК України, яка кореспондується з ч. 1 ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 610 ЦК України виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст.193, ч. 1 ст.216 ГК України, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина 4 ст. 231 ГК України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст.232 ГК України).
Відповідно до п. 7.2 договору, у разі порушення строку передачі товару за договором продавець сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Позивачем нараховані та заявлені до стягнення пеня, у розмірі 47857,19 грн., за загальний період з 11.04.2023р. по 23.05.2023р. (дата розірвання договору) та штраф, у сумі 77 907,06грн.
Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з нездійсненням відповідачем поставки товару позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями (№26/16-2373/ві від 21.04.2023р., №26/16-2484/ві від 01.05.2023р. та №26/16-3317/ві від 14.06.2023р.), про сплату штрафних санкцій, нарахованих позивачем відповідно до п. 7.2 договору.
Встановивши факт порушення відповідачем зобов'язання за спірним договором, перевіривши розрахунок пені та штрафу, приймаючи до уваги положення п. 7.2 договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню та штраф у вказаному вище розмірі.
Посилання Скаржника на обставини щодо наявності пропозицій відповідача, викладених у його листах, адресованих позивачу відносно поставки іншого товару, поставки замовленого товару до моменту закінчення дії договору, враховуючи його сезонність, та ін., а також не прийняття вказаних пропозицій позивачем, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не свідчать про належне виконання відповідачем сіоїх зобов'язань за договором, а також не свідчать про наявність вини позивача у виникненні даного спору, оскільки позивач мав правомірне очікування щодо виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у повному обсязі та на умовах, визначених договором.
Щодо клопотання Скаржника, про зупинення провадження у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку господарського судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Розглянувши клопотання скаржника про зупинення провадження у справі № 904/3901/23, колегія суддів не знайшла підстав для його задоволення, оскільки, як слушно зауважив суд першої інстанції, спір по справі №904/3901/23 може бути вирішений з урахуванням всіх обставин. Наявність в провадженні Господарського суду м. Києва справи, про визнання недійсним повідомлення про розірвання договору та зобов'язання вчинити певні дії не свідчить про об'єктивну неможливість розгляду спору про стягнення штрафних санкцій за договором.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
10. Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2023р. у справі №904/3901/23 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус