10.01.2024 Провадження по справі № 1-кп/940/70/24
Справа № 940/1516/23
10 січня 2024 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
з участю прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченого: ОСОБА_4
захисника: ОСОБА_5
потерпілих: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві кримінальне провадження № 12023116300000177 від 16.11.2023 року за обвинуваченням :
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Тетієва Київської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не одруженого, працюючого в ТОВ «СП »Володар», на спеціальних обліках не перебуває, інваліда 3 групи, невійськовозобов?язаного, раніше судимого вироком Тетіївського районного суду Київської області від 18.03.2013 року за ч. 2 ст. 121 КК України до 7 років позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 03.09.2019 року по відбуттю міри покарання , під вартою перебуває з 17.11.2023 року ,-
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч.2 ст. 125, ч.1 ст. 289 КК України,-
Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч.2 ст. 125, ч.1 ст. 289 КК України.
Так, ОСОБА_4 , маючи не зняту та не погашену судимість за вироком Тетіївського районного суду Київської області від 18.03.2013 року, яким його засуджено за ч.2 ст. 121 КК України до 7 років позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 03.09.2019 року по відбуттю міри покарання, на шлях виправлення та перевиховання не став, а знову вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.
Так, 15.11.2023 року близько 20 години, ОСОБА_4 , порушивши вимоги ст. 30 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується недоторканість житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду, переслідуючи умисел на незаконне проникнення до житла, а саме до житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи їх вчинити, усвідомлюючи факт належності житлового будинку іншій особі, всупереч волі законного володільця ОСОБА_8 незаконно, за відсутності визначених законом підстав, без згоди потерпілого, через незамкнені вхідні двері проник до житлового будинку, чим порушив недоторканість житла.
Окрім того, 15.11.2023 року близько 20 год. 00 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 на грунті раптово виниклих неприязних відносин, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, умисно наніс один удар розбитою скляною пляшкою в область обличчя та два удари руками в область голови потерпілої.
Вказаними протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді: синця лоба зліва, садна потилиці справа, ушитої рани правої білявушної області, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Окрім того, 17.11.2023 року близько 11 год. 00 хвилин в м. Тетієві Білоцерківського району Київської області ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився по вул. Соборна поруч із магазином «Вацак», де побачив автомобіль марки BMW моделі 518 I синього кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1993 року випуску, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить потерпілій ОСОБА_6 , всупереч волі власника автомобіля, користуючись тим, що автомобіль незамкнений та ключ запалення знаходиться в замку, умисно протиправно, незаконно заволодів зазначеним автомобілем реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким, в подальшому, розпочав рух у напрямку с. Черепин Білоцерківського району Київської області, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріального збитку на суму 93 710 грн.
Вказані дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст. 162 КК України як незаконне проникнення до житла, за ч.2 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, за ч.1 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом.
Під час досудового розслідування 12.12.2023 року між начальником Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 досягнуто угоди про визнання винуватості, відповідно до якої сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного за ч. 1 ст. 162, ч.2 ст. 125, ч.1 ст. 289 КК України, підозрюваний під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначених діяннях, а також враховуючи ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч.2 ст. 125 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є кримінальними проступками та кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу підозрюваного ОСОБА_4 , який має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий, обставини, які пом?якшують покарання, передбачені ст. 66 КК України - визнання винуватості, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України - вчинення кримінального правопорушення з використанням умов воєнного стану та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочинів, сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_4 за ч.1 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки; за ч.1 ст. 162 КК України у виді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.; за ч.2 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.; остаточну міру покарання призначити згідно із положеннями ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і визначити у виді 3 (трьох) років позбавленні волі.
В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які, в присутності захисника, роз?яснені підозрюваному.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні просила затвердити зазначену угоду та призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене в ній покарання.
Обвинувачений та його захисник у підготовчому судовому засіданні просили затвердити угоду про визнання винуватості. ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч.2 ст. 125, ч.1 ст. 289 КК України беззастережно визнав, зазначив, що розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, характер пред?явлених обвинувачень та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості.
Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 надали беззаперечну письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості із ОСОБА_4 .
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, його захисника, потерпілих, розглянувши угоду про визнання винуватості, перевіривши її на відповідність вимогам КПК України, суд вважає, що укладення угоди є добровільним, відповідає вимогам ст.ст. 469,472 КПК України, а тому вона може бути затверджена судом, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно із ч.2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
Частиною 5 ст. 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості може ініціюватися у будь-який момент після повідомленні особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Згідно з п.1 ч.4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 162, ч.2 ст. 125 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 є кримінальними проступками та кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 289 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, правова кваліфікація кримінальних правопорушень вірна, існують достатні фактичні підстави для визнання винуватості, укладення угоди сторонами є добровільною, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб, виконання угоди обвинуваченим є можливим.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вказана угода про визнання винуватості, укладена між начальником Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 підлягає затвердженню з призначенням обвинуваченому ОСОБА_4 узгодженого в ній покарання.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Відповідно до ст. 124 КПК України судові витрати слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід у виді тримання під вартою - залишити без змін.
Суд, беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, враховуючи обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, вважає за необхідне строк відбування покарання обраховувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 з 11 години 20 хвилин 17.11.2023 року.
Керуючись ст.ст.314,373,374,395,475 КПК України , суд,-
Затвердити угоду про визнання винуватості від 12.12.2023 року в кримінальному провадженні № 12023116300000177 від 16.11.2023 року, укладену між начальником Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 .
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч.2 ст. 125, ч.1 ст. 289 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання:
- за ч.1 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки;
- за ч.1 ст. 162 КК України у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень;
- за ч.2 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 обраховувати з моменту фактичного затримання з 11 години 20 хвилин 17.11.2023 року.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний ОСОБА_4 залишити без змін - тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Тетієва Київської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не одруженого, працюючого в ТОВ «СП »Володар», на спеціальних обліках не перебуває, невійськовозобов?язаного, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 3585 (три тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) гривень.
Речові докази по кримінальному провадженню: автомобіль марки BMW моделі 518 I синього кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1993 року випуску, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить потерпілій ОСОБА_6 , переданий під розписку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительці АДРЕСА_1 - повернути у її розпорядження; скляну пляшку зі слідами бурого кольору, яка передана на зберігання до кімнати зберігання речових доказів відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області відповідно до квитанції № 272 - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Тетіївський районний суд Київської області з підстав, передбачених ч.4 ст. 394 КПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя : ОСОБА_1 .