10.01.2024 Провадження по справі № 3/940/7/24
Справа № 940/1200/23
Іменем України
10 січня 2024 року суддя Тетіївського районного суду Київської області Косович Т.П., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, до адміністративної відповідальності притягувався 08.04.2023 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП, 04.06.2023 року за ч. 5 ст. 126 КУпАП, 11.09.2023 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
за ст. 130 ч. 2 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
встановив:
07.10.2023 року о 23 годині 54 хвилини в м. Тетієві, по вул. Київській Білоцерківського району Київської області ОСОБА_1 керував автомобілем Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння, результат тесту на алкоголь склав 0,81 проміле, чим порушив п. 2.9а ПДР України.
В судове засідання ОСОБА_1 не прибув, судова повістка, надіслана йому рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання, повернулася до суду не врученою за відсутністю адресата.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 27.07.2022 року у справі № 908/3468/13, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, суду.
Судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження (постанова Верховного Суду від 12.10.2022 року у справі № 727/5718/21), в даному випадку судова повістка ОСОБА_1 вважається врученою 27.12.2023 року.
Розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 130 КУпАП, що є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки його вина підтверджується матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 017221 від 08.10.2023 року, копією постанови Тетіївського районного суду Київської області від 11.09.2023 року, актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 08.10.2023 року, результатом тесту на алкоголь з приладу Драгер, відеозаписом вчиненого правопорушення, а також письмовим поясненням ОСОБА_1 , в якому останній свою вину у вчиненому правопорушенні визнав.
Відповідно до ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Таким чином, з-поміж завдань кодексу, законодавець визначає зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України.
Принцип невідворотності відповідальності полягає в тому, що будь-яка особа незалежно від її матеріального становища, соціального статусу повинна нести відповідальність за скоєне правопорушення. Даний принцип передбачає неминучість настання адміністративної відповідальності для особи, яка вчинила адміністративний проступок. Безкарність правопорушника заохочує його на вчинення нових проступків і подає негативний приклад іншим нестійким особам.
Невідворотності покарання римськими юристами було сформульоване таким чином: ефективність покарання полягає не в його жорстокості, а в його невідворотності. Це означає, що рано чи пізно винну у правопорушенні особу буде виявлено, її вина доведена, а вона сама понесе заслужене покарання.
Таким чином, враховуючи все вищенаведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 в порушенні вимог пункту 2.9а ПДР України, визнає його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та притягує до адміністративної відповідальності згідно санкції статті.
Обираючи міру покарання ОСОБА_1 , суд враховуючи всі обставини справи, накладає на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 34000 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 3 роки без оплатного вилучення транспортного засобу, так як згідно протоколу про адміністративне правопорушення автомобіль Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить ОСОБА_2 .
Крім того, відповідно до ст.40-1 КУпАП, Закону України «Про судовий збір» суд стягує з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 гривень.
Керуючись ст.ст. 40-1, 130 ч. 2, 283, 284 КУпАП, ЗУ «Про судовий збір»,
постановив :
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 2 КУпАП, притягнути до адміністративної відповідальності і піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу .
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору на користь держави на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення.
Суддя : Т.П.Косович