Справа № 368/1711/23
Рішення
Іменем України
(Заочне)
"09" січня 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого судді Шевченко І.І.
за участю секретаря Варлам Є.Р.
представника позивача адвоката Клапчука Ф.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик цивільну справу загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Кагарлицької міської територіальної громади в особі Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області про тлумачення заповіту, -
представник позивача просить суд розтлумачити заповіт ОСОБА_2 від 01.12.2003 року, посвідчений секретарем Виконавчого комітету Горохуватської сільської ради Кагарлицького району Київської області та зареєстрований в реєстрі за №4, а саме що ОСОБА_2 згідно з заповітом від 01.12.2003 року заповіла ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,68 га з кадастровим номером 3222282000:05:002:0023, яка розташована на території Горохуватської сільської ради Кагарлицького (на даний час - Обухівського) району Київської області, обґрунтовуючи позов наступним.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно.
За життя ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КВ №009202, виданого Кагарлицькою РДА 21.07.1997 року належало право на земельну частку (пай) розміром 3,76 умовних кадастрових га у землі, що перебувала у колективній власності КСП «Мир».
У подальшому ОСОБА_2 було реалізовано її право на виділ земельної ділянки в натурі та замість вищевказаного сертифікату їй було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №523899 від 09.03.2006 року, що підтверджується довідкою, виданою Управлінням Держкомзему у Кагарлицькому районі Київської області № 04-10-45 від 09.03.2010 року, а також копією зазначеного державного акту.
Таким чином, за життя померлій ОСОБА_2 належала на праві власності земельна ділянка площею 3,68 га з кадастровим номером 3222282000:05:002:0023, розташована на території Горохуватської сільської ради Кагарлицького (на даний час - Обухівського) району Київської області на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №523899 від 09.03.2006 року.
Крім земельної ділянки, померлій ОСОБА_2 належали також житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,398 га.
Отже, після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на вищевказане нерухоме майно.
Згідно ч. 1 ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ч. 1 ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
ОСОБА_1 проживав з померлою ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 з травня 2001 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та доглядав за нею, що підтверджується довідкою, виданою Виконавчим комітетом Кагарлицької міської ради Київської області № 219 від 27.08.2021 року.
01.12.2003 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем Виконавчого комітету Горохуватської сільської ради Кагарлицького району Київської області та зареєстрований в реєстрі за № 4, згідно з яким померла ОСОБА_2 заповіла свій сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КВ №009202, виданий Кагарлицькою РДА 21.07.1997 року позивачу. Інше майно заповітом ОСОБА_2 не охоплювалося.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 26.06.2009 року у справі №2-369/2009 за Позивачем було визнано право власності на нерухоме майно в порядку спадкування після померлої ОСОБА_2 , а саме на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,398 та.
Разом з тим, позивач не може успадкувати після ОСОБА_2 земельну ділянку площею 3,68 га з кадастровим номером 3222282000:05:002:0023, що розташована на території Горохуватської сільської ради Кагарлицького району Київської області через те, що заповіт, на користь Позивача був складений некоректно та не є однозначним для тлумачення.
Крім того, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.08.2021 року № 385/02-31 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину померлої ОСОБА_2 за законом. Отже, позивач може захистити своє право виключно в судовому порядку.
Однак, необхідно зазначити, що заповіт ОСОБА_2 від 01.12.2003 року, посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 4 секретарем виконкому Горохуватської сільської ради Кагарлицького району Київської області був складений некоректно, у зв'язку з ним спадкування за ним майна без звернення до суду неможливе.
По-перше, спадкодавець заповіла не об'єкт речового права, а документ, тобто сертифікат, що саме по собі свідчить про неможливість оформити спадщину за заповітом у нотаріальному порядку, оскільки спадкуванню підлягають саме речі або речові права, а не правовстановлюючі документи на них.
А по-друге, станом на день смерті ОСОБА_2 уже реалізувала своє право на виділ в натурі земельної ділянки відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КВ №009202, виданого Кагарлицькою РДА 21.07.1997 року та отримала у власність земельну ділянку площею 3,68 га з кадастровим номером 3222282000:05:002:0023, що розташована на території Горохуватської сільської ради Кагарлицького району Київської області, про що їй було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №523899 від 09.03.2006 року. На користь цього свідчить те, що заповіт було складено ОСОБА_2 01.12.2003 року, а державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №523899 видано 09.03.2006 року, тобто уже після складання заповіту.
Речове право ОСОБА_2 , яке спершу існувало у вигляді права на виділ земельної ділянки, потім було оформлене у право власності на земельну ділянку, що підтверджується довідкою, виданою Управлінням Держкомзему у Кагарлицькому районі Київської області №04-10-45 від 09.03.2010 року. Тобто право ОСОБА_2 на земельну частку (пай) було реалізоване нею за життя та трансформувалося у право власності на земельну ділянку, яка увійшла до складу спадщини. Проте, нового заповіту ОСОБА_2 складено не було, а тому у її заповіті йдеться про навіть не про право на земельну частку (пай), а взагалі про правовстановлюючий документ на неї, що не є правильним з юридичної точки зору.
Разом з тим, враховуючи, що іншого нерухомого майна у померлої ОСОБА_2 не було, а усе наявне в неї нерухоме майно було успадковане позивачем та інших спадкоємців до майна ОСОБА_2 немає, то відсутні підстави вважати, що воля ОСОБА_2 на спадкування позивачем належної їй земельної ділянки, викладена в її заповіті, є неоднозначною чи її неможливо встановити зі змісту заповіту.
Оскільки доданими до цієї заяви документами підтверджується те, що право на земельну частку (пай), що належало ОСОБА_2 на підставі сертифікату та право на земельну ділянку відповідно до державного акту є за своєю суттю одним і тим же правом, що перебувало на різних етапах його реалізації, то позивач вважає, що воля заповідача щодо передачі земельної ділянки позивачу після її смерті є однозначною та може бути витлумачена такою судом.
Згідно ч. 1 ст. 1256 Цивільного кодексу України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.
Згідно ч. 2 ст. 1256 Цивільного кодексу України у разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 213 Цивільного кодексу України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
Згідно ч. 3 ст. 213 Цивільного кодексу України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
Тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін).
Оскільки виник спір щодо змісту заповіту, позивач змушений звернутись до суду щодо тлумачення змісту заповіту, а саме, що ОСОБА_2 згідно зі своїм заповітом від 01.12.2003 року заповіла йому земельну ділянку площею 3,68 га з кадастровим номером 3222282000:05:002:0023, що розташована на території Горохуватської сільської ради Кагарлицького району Київської області, та яка належала померлій відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №523899 від 09.03.2006 року.
Згідно з постановою КЦС ВС від 30.09.2022 у справі № 165/3014/20, тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з'ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.
Необхідно зазначити, що тлумачення заповіту, про яке просить позивач, не змінює волі заповідача, яка, попри недоліки формулювання, є зрозумілою та однозначною. За таких умов, перешкод для задоволення даної заяви та прийняття судом рішення про тлумачення заповіту ОСОБА_2 немає.
Отже, беручи до уваги, що через недоліки заповіту від 01.12.2003 року позивач не може оформити у спадщину майно ОСОБА_2 , наявні усі підстави для захисту його законного права в судовому порядку шляхом тлумачення заповіту судом.
Представник відповідача в особі Кагарлицької міської територіальної громади в особі Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах є повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою адресат не проживає, причини неявки в суд не повідомив, а тому суд вважає, що відповідач в засідання суду не з'явилася без поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, вислухавши представника позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Так, судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно.
За життя ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КВ № 009202, виданого Кагарлицькою РДА 21.07.1997 року належало право на земельну частку (пай) розміром 3,76 умовних кадастрових га у землі, що перебувала у колективній власності КСП «Мир».
У подальшому ОСОБА_2 було реалізовано її право на виділ земельної ділянки в натурі та замість вищевказаного сертифікату їй було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №523899 від 09.03.2006 року, що підтверджується довідкою, виданою Управлінням Держкомзему у Кагарлицькому районі Київської області № 04-10-45 від 09.03.2010 року, а також копією зазначеного державного акту.
Таким чином, за життя померлій ОСОБА_2 належала на праві власності земельна ділянка площею 3,68 га з кадастровим номером 3222282000:05:002:0023, розташована на території Горохуватської сільської ради Кагарлицького (на даний час - Обухівського) району Київської області на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №523899 від 09.03.2006 року.
Крім земельної ділянки, померлій ОСОБА_2 належали також житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,398 га.
Отже, після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на вищевказане нерухоме майно.
Згідно ч. 1 ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ч. 1 ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
ОСОБА_1 проживав з померлою ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 з травня 2001 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та доглядав за нею, що підтверджується довідкою, виданою Виконавчим комітетом Кагарлицької міської ради Київської області № 219 від 27.08.2021 року.
01.12.2003 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем Виконавчого комітету Горохуватської сільської ради Кагарлицького району Київської області та зареєстрований в реєстрі за № 4, згідно з яким померла ОСОБА_2 заповіла свій сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КВ №009202, виданий Кагарлицькою РДА 21.07.1997 року позивачу. Інше майно заповітом ОСОБА_2 не охоплювалося.
Заповіт змінений чи скасований не був.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 26.06.2009 року у справі №2-369/2009 за Позивачем було визнано право власності на нерухоме майно в порядку спадкування після померлої ОСОБА_2 , а саме на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,398 та.
Разом з тим, позивач не може успадкувати після ОСОБА_2 земельну ділянку площею 3,68 га з кадастровим номером 3222282000:05:002:0023, що розташована на території Горохуватської сільської ради Кагарлицького району Київської області через те, що заповіт, на користь позивача був складений некоректно та не є однозначним для тлумачення.
Крім того, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.08.2021 року №385/02-31 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину померлої ОСОБА_2 за законом. Отже, позивач може захистити своє право виключно в судовому порядку.
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. За змістом статті 317 ЦК України право розпоряджання майном є однією зі складових права власності, поряд із правом володіння і користування майном. У статті 1256 ЦК України, зазначено, що тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину, при цьому, частина 2 статті 213 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину.
При тлумаченні заповіту не допускається і внесення змін у зміст заповіту, ураховуючи також, що заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо заповіт містить суперечливі положення, за вимогою заінтересованих осіб застосовується тлумачення заповіту (ст.1256 ЦК) за умови, якщо відсутні підстави визнання заповіту недійсним, тобто тлумаченню підлягає лише дійсний заповіт. Для тлумачення змісту заповіту застосовуються також загальні правила тлумачення змісту правочинів встановлені ст.213 ЦК.
За таких обставин, суд вважає за необхідне розтлумачити заповіт без внесення змін у його зміст, виходячи з волі ОСОБА_2 , яка фактично заповіла ОСОБА_1 у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,68 га, яка розташована на території Горохуватської сільської ради Кагарлицького району Київської області, що належала їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №523899 від 09.03.2006 року, виданого на підставі сертифіката на право на земельну ділянку (пай) серії КВ №009002, кадастровий номер земельної ділянки 3222282000:05:002:0023.
Відповідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Положеннями статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до положень статей 1268 - 1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
У відповідності до частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Враховуючи вищевикладені докази, позовні вимоги позивача не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись главою шостою Спадкове право ЦК України (2004 р.), постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», ст. ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд ,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кагарлицької міської територіальної громади в особі Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області про тлумачення заповіту - задовольнити.
Розтлумачити заповіт ОСОБА_2 від 01.12.2003 року, посвідчений секретарем Виконавчого комітету Горохуватської сільської ради Кагарлицького району Київської області та зареєстрований в реєстрі за № 4, а саме, що ОСОБА_2 згідно з заповітом від 01.12.2003 року заповіла ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,68 га з кадастровим номером 3222282000:05:002:0023, яка розташована на території Горохуватської сільської ради Кагарлицького (на даний час - Обухівського) району Київської області.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення та подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст судового рішення складено 10.01.2024 р.
Суддя І.І. Шевченко