Справа № 367/10768/23
Провадження №2-н/367/124/2024
Іменем України
10 січня 2024 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Чернова О.В., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ,-
25.12 2023 року до Ірпінського міського суду Київської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дану заяву передано в провадження судді Карабази Н.Ф..
Ухвалою суду від 26 грудня 2023 року заяву судді Ірпінського міського суду Київської області Карабази Н.Ф. про самовідвід у цивільній справі №367/10768/23 задоволено.
В результаті повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023 року, цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ передано в провадження судді Чернової О.В..
Розглянувши надані матеріали, суд вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу з наступних підстав.
Відповідно до вимог частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до вимог статті 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що житлово-комунальні послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а тому позови про стягнення заборгованості з їх оплати повинні пред'являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі №910/10647/18 вказала на те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.
Відповідно до ст.30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Як вбачається із заяви про видачу судового наказу та доданих доказів, заборгованість за спожитий природний газ, яку просить стягнути заявник, утворилась за адресою: АДРЕСА_1 , що не належить до територіальної підсудності Ірпінського міського суду Київської області.
Відповідно до п.3-1 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року №807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX..
Відповідно до п.9 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу.
Відповідно до частини 1 статті 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Згідно частини 2 статті 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись статтями 165, 166, 167 ЦПК України, суд,-
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ.
Відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: О.В. Чернова