Справа № 643/11458/23
Провадження № 2/643/653/24
10.01.2024 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: Новіченко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Бломберус С.А.,
відповідача: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_1
про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про розірвання шлюбу.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 06 серпня 1994 року між ним та відповідачем було зареєстровано шлюб, від якого мають двох повнолітніх дітей. Проте сімейні відносини не склалися за наявності різних характерів та поглядів на життя, втратою почуттів любові, довіри та взаємної поваги. Вважає, що подальше спільне життя суперечить його інтересам. Також зазначив, що відповідач залишив сім'ю і з вересня 2021 року вони припинили сімейні відносини та не ведуть спільного господарства.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 31.10.2023 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 643/11458/23, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 05 грудня 2023 року.
05 грудня 2023 року розгляд справи відкладено на 10 січня 2024 року.
Позивач у судове засідання 10 січня 2024 року не з'явився, проте подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судовому засіданні 10 січня 2024 року проти задоволення позову заперечив, оскільки хоче зберегти сім'ю.
Заслухавши пояснення відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд, -
06 серпня 1994 року позивач, ОСОБА_1 , та відповідач, ОСОБА_1 , уклали шлюб, про що свідчить свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 , повторно видане 19 липня 1996 року Харківським міським відділом реєстрації актів громадянського стану, актовий запис № 1175.
Сімейне життя позивача та відповідача не склалось, фактично шлюбні відносини між сторонами припинені, сім'я розпалася та існує формально, примирення подружжя неможливе, а подальше спільне проживання і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України (далі - СК), якою передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу.
Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Положеннями ч. ч. 3 та 4 ст. 56 СК унормовано, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Отже, одним із принципів побудови сімейних та шлюбних відносин є принцип вільної згоди та добровільності їх існування. Шлюбні відносини тривають доти, доки існує бажання подружжя і надалі виконувати сімейні функції і надалі реалізовувати завдання сім'ї. Кожен з подружжя у будь-який час за наявності підстав, які унеможливлюють подальше шлюбне життя, має право висловити своє бажання розірвати шлюбні відносини. Реалізація цього права, яким наділений кожен з подружжя, повинна відбуватися з чіткім дотриманням матеріальних та процесуальних норм, для запобігання порушення інтересів іншого з подружжя або прав та інтересів дітей.
Згідно з ч. 2 ст. 104 СК шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Частиною 3 ст. 105 СК передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК).
Відповідно до ст. 112 СК суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Положеннями ст. 111 СК передбачено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи.
З аналізу ст. 111 СК вбачається, що заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців, як це визначено ч. 7 ст. 240 ЦПК.
Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов'язком.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14.01.2020 у справі № 200/952/18, від 10.06.2020 у справі № 643/5316/18.
Таким чином, шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Вирішуючи вказаний спір суд виходить з того, що побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки та не може будуватися на примушені сторони до навіть формального знаходження у зареєстрованому шлюбі та у подружніх відносинах.
З моменту звернення позивача до суду з даним позовом у жовтні 2023 року відповідач мав достатньо часу щоб відновити шлюбні відносини та зберегти сім'ю. Разом з цим, на момент вирішення даного спору сторони порозуміння не досягли, не примирилися, позивач повністю підтримує позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні, про що подав відповідну заяву.
Судом встановлено, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, сторони не проживають разом, примирення подружжя, подальше спільне життя та збереження шлюбу між ними неможливе і суперечить інтересам позивача.
Також судом враховано конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, а також право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя, що передбачає право особи вільно обирати собі стан перебування у шлюбі чи його припинення.
Підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача. Подальше перебування позивача у шлюбі з відповідачем порушує його вільне волевиявлення припинити цей шлюб, що узгоджується із вимогами сімейного законодавства.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова у розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що не відповідає нормативному визначенню змісту шлюбних відносин та є неприпустимим у демократичному суспільстві.
З огляду на вищевикладене доводи відповідача не є підставою для відмови позивачу у задоволенні позову.
Приймаючи до уваги причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б його інтересам, розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивача і після розірвання шлюбу не будуть порушені його особисті та майнові права, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 264, 265 ЦПК Суд,-
1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задовольнити.
2. Розірвати шлюб, зареєстрований 06 серпня 1994 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Харківським міським відділом реєстрації актів громадянського стану, актовий запис № 1175.
3. Після розірвання шлюбу позивачу залишити прізвище « ОСОБА_2 ».
4. Згідно зі ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
5. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
6. Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).
8. Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ).
Повне рішення складено 10.01.2024 року.
Суддя Н.В. Новіченко