Справа № 756/11329/23
Провадження №2/930/156/24
08.01.2024 року м. Немирів
Немирівський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді: Царапори О.П.
при секретарі: Поліщук Р.В.
за участю позивача (в режимі відеоконференції): ОСОБА_1
відповідача (в режимі відеоконференції): ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Немирів цивільну справу, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, -
Виклад позиції позивача.
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, мотивуючи її тим, що з 17 липня 2010 року, вона та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , видане відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, про що в Книзі реєстрації шлюбів 17 липня 2010 року зроблено відповідний запис за №919.
25 квітня 2023 року між Позивачем та Відповідачем було розірвано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу виданим Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що 25 квітня 2023 року складено відповідний актовий запис №99 серія НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 у Позивача народилась донька, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданим Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що 15 серпня 2023 року складено відповідний актовий запис №982.
Відповідно до відомостей, що зазначені в свідоцтві про народження серія НОМЕР_3 , батьком ОСОБА_4 зазначено Відповідача.
Зважаючи на те, що Позивач та Відповідач під час розірвання шлюбу не ставили питання щодо визначення місця проживання дитини, проте станом на зараз виникла необхідність щодо визначення в судовому порядку місця проживання неповнолітньої доньки, так як фактично спору щодо визначення місця проживання дитини не існувало.
Станом на дату подачі позову виник спір щодо визначення місця проживання дитини.
Відповідач після розірвання шлюбу не приймає участі в житті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким чином, після розлучення донькою повністю опікується Позивач.
Позивач у повній мірі опікується дитиною матеріально забезпечує її всім необхідним для повноцінного проживання та гармонійного розвитку. З дочкою Позивач має стійкий психологічний контакт та прив'язаність.
Відповідач колишній чоловік вихованням та утриманням дочки не займався.
Позивач має постійне місце проживання матеріальної підтримки не потребує, стан здоров'я задовільний, алкогольні та наркотичні засоби не вживає.
Отже, Позивач завжди виконувала та виконує свої батьківські обов'язки з виховання та утримання своєї дитини - дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, звертає увагу суду на те, що безперервне проживання на даний час дочки з Позивачем забезпечує її розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що є благополучним та не потребує зміни місця проживання дитини.
На підставі вищевикладеного між Позивачем та Відповідачем виник спір щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини, яка не досягла 14- річного віку.
Виклад позиції відповідача.
Відповідач ОСОБА_2 відзив на позов із викладенням своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог до суду не подав, не дивлячись на пропозицію суду, викладену в ухвалі від 30.11.2023 року.
Заяви, клопотання позивача, відповідача
13.12.2023 року від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
13.12.2023 року від позивача ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Немиріського районного суду Вінницької області від 30.11.2023 року прийнято вище зазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою судді від 13.12.2023 року задоволенозаяву відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою судді від 13.12.2023 року задоволенозаяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У підготовчому судовому засіданні позивач позовну заяву підтримала та просили задовольнити у повному обсязі із підстав, зазначених у ній.
Відповідач ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні пояснив, що дійсно із позивачем перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилася дочка ОСОБА_3 , яка на даний час проживає разом із матір'ю, яка самостійно її виховує. Внаслідок цього, відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі та не заперечує щодо визначення місця проживання малолітньої дитини разом із матір'ю.
Представник Служби у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністраціїу підготовче судове засідання не з'явився, хоча про дату та час проведення підготовчого судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази
Судом встановлено, що 17 липня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, про що 17 липня 2010 року в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 919, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.25)
25 квітня 2023 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с.26)
ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Київ, про що 15 серпня 2023 року складено відповідний актовий запис № 982. ЇЇ батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с.27)
Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).
Отже, при розгляді справ, в тому числі і щодо місця проживання дитини, суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до частини другої та третьої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
За змістом статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.
Висновки суду
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини підлягають до задоволення, оскільки, суд дійшов до переконання, що проживання малолітньої ОСОБА_4 разом із своєю матір'ю буде відповідати найкращим інтересам дитини. Батько ОСОБА_2 позовні вимоги визнав та не суперечить тому, щоб дитина проживала разом із матір'ю.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення у повному обсязі, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 200, 206, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини- задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір'ю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; паспорт громадянина України серія номер НОМЕР_4 , виданий Оболонським РУ ГУ МВС України, 10 жовтня 2002 року; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят копійок).
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/ на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет.
Повний текст рішення виготовлено 09.01.2024 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України серія номер НОМЕР_6 , виданий Оболонським РУ ГУ МВС України, 10 жовтня 2002 року, РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання/фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт громадянина України серія номер НОМЕР_7 , виданий Немирівським РВ УМВС України в Вінницькій області, 15 вересня 2003 року, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37445484, місце знаходження юридичної особи: 04212, м. Київ, вул. М. Левка Лук'яненка, 2-Д.
Суддя О.П. Царапора