Справа №757/26426/22-ц
Провадження № 2/345/49/2024
09.01.2024 м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Миговича О.М.
з участю секретаря судового засідання Бабійчук Л.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи в залі суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту, суд -
позивач звернувся до суду із позовною заявою у якій просив стягнути з відповідача заборгованість за договором №224751-КС-001 про надання кредиту від 01.02.2021 року в розмірі 79 382,20 грн., а також судові витрати у розмірі 2481,00 грн. за сплачений судовий збір.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.02.2021 року між ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №224751-КС-001 про надання кредиту. Договір укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізпозика», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця. Відповідно до умов договору кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 30000 грн. строком на 16 тижнів, до 24.05.2021 на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 0,95075000% за кожен день користування кредитом, а позичальник в свою чергу зобов'язався повернути кредит на умовах встановлених договором та графіком платежів. 30.04.2021 між сторонами було укладено Додаткову Угоду №1 до договору про надання кредиту №224751-КС-001 від 01.02.2021. Відповідно до умов укладеної угоди, відповідачка додатково отримала кредит у розмірі 23000,00 грн. При цьому строк кредиту продовжено на 144 дні до 15.10.2021. Комісія пов'язана з наданням додаткового кредиту становила 3450,00 грн., також встановлено новий графік платежів.
Однак, всупереч вимог законодавства та умов кредитного договору, відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому порядку та строки, у зв'язку з чим станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 79 382,20 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 34 048,57грн.; суми прострочених платежів по процентах - 45 320,80 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 12,83 грн. Відтак, просить стягнути з відповідачки вказану суму.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.09.2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту прийнято до свого провадження. Ухвалено проводити розгляд справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Відповідачем з порушенням строків подання відзиву на позов визначених в ухвалі про відкриття провадження від 30.09.2022, було 06.10.2023 подано до суду відзив на позов з додатками (а.с.97-116). Відповідач у встановлений судом строк, на адресу суду відзиву на позовну заяву не надав, хоча повідомлялася про час та місце розгляду справи належним чином і в передбаченому законом порядку.
Суд також звертає увагу, що позивачем заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи поштовий чек про відправку відповідачу примірника позовної заяви та судової повістки. Відтак відповідно до трекінгу про вручення рекомендованого листа ОСОБА_1 отримала кореспонденцію особисто 12.11.2022 (а.с.78).
Відповідно до ч. 7 ст. 178, ч. 1 ст. 278 ЦПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Як вбачається зі ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Відповідач пропустив строк подання відзиву на позовну заяву, встановлений судом, однак просив у відзиві про поновлення такого строку, посилаючись на пропущення строку у зв'язку з вирішення Печерським районним судом м. Києва питання підсудності даної справи.
Строк подання відзиву у справі - це проміжок часу, протягом якого особа має право подати суду відзив задля викладу заперечення проти позову з метою захисту своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановлення строків подання відзиву у справі законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених ЦПК України, певних процесуальних дій. Інститут строків у цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільно-правових відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в цивільному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників цивільного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Правовий інститут строків подання відзиву у справі не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт знав або не міг не знати, ніщо правдиво йому не заважало подати відзив до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість порушив ці строки. Та обставина, що під час розгляду справи Печерським районним судом м. Києва розглядалось питання підсудності не може вважатись поважною причиною для поновлення строку на подання відзиву.
Таким чином відповідачем згідно ч.1 ст. 126 ЦПК України втрачене право на подання відзиву на позовну заяву, а будь яких поважних причин на поновлення такого строку відповідачем не обґрунтовано.
Враховуючи наведене, поданий відповідачем відзив залишається судом без розгляду.
За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.
Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ст.ст.1-4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України, окрім іншого передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
При цьому, статтею 12 ЦПК України установлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.1 ЦК України, цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Як передбачено у п. 3 ч.1 ст.3 ЦК України, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 01.02.2021 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Бізнес Позика» було укладено договір про надання кредиту №224751-КС-001 про надання кредиту. Договір укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізпозика», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця (а. с. 19).
Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта, щодо укладення електронного договору про надання кредиту №224751-КС-001 від 01.02.2021 року (а.с.11).
Відповідно до п.1 договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 30 000 грн., строком на 16 тижнів, до 24.05.2021 на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 0,95075000% за кожен день користування кредитом, а позичальник в свою чергу зобов'язався повернути кредит на умовах встановлених договором та графіком платежів.
Відповідно до п.2. Договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Сторонами в п. 3 Договору кредиту погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.
30.04.2021 між сторонами було укладено Додаткову Угоду №1 до договору про надання кредиту №224751-КС-001 від 01.02.2021. Відповідно до умов укладеної угоди, ОСОБА_1 додатково отримувала кредит у розмірі 23000,00 грн. Строк кредиту продовжено на 144 дні до 15.10.2021. Комісія пов'язана з наданням додаткового кредиту становила 3450,00 грн., також встановлено новий графік платежів (а.с.20).
Укладення Додаткової Угоди №1 до договору про надання кредиту №224751-КС-001 від 01.02.2021 підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта, щодо укладення електронної Додаткової Угоди №1 до договору про надання кредиту №224751-КС-001 від 01.02.2021 року (а.с.12).
До вказаного договору додані Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізпозика» (а.с.13-18).
При цьому, приймаючи умови договору, відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з договором та правилами текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно їх дотримуватися (п.6 договору).
Відповідно до довідок ТОВ ФК «Елаєнс» №36084997 від 01.02.2021, №369084758 від 01.02.2021 на картку ОСОБА_1 здійснено електронні платежі в розмірі 30 000,00 грн. відповідно до кредитного договору №224751-КС-001 від 01.02.2021року (а.с.28,29,30).
Згідно квитанції АТ «Таском банк» №404101843 від 30.04.2021 на картку ОСОБА_1 здійснено електронний платіж в розмірі 23 000,00 грн (а.с.30).
На підставі Інформаційних довідок ТОВ «Платежі онлайн» ТМ Platon 169/07 від 19.07.2022, 170/07 від 19.07.2022, 171/07 від 19.07.2022, 172/07 від 19.07.2022, 173/07 від 19.07.2022, 174/07 від 19.07.2022, 175/07 від 19.07.2022, встановлено що відповідачка погашала кредит за існуючим боргом відповідно до кредитного договору №224751-КС-001 від 01.02.2021року (а.с.31,32,33,34,35,36,37,38).
З розрахунку заборгованості за кредитом №224751-КС-001 від 01.02.2021року вбачається, що в ОСОБА_1 станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 79 382,20 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 34 048,57грн.; суми прострочених платежів по процентах - 45 320,80 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 12,83 грн. (а.с.21-27).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до вимог ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
При цьому, в ч.1 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно ч.12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Як регламентовано ч.6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
На підтвердження укладення договору №224751-КС-001 від 01.02.2021 року позивачем надано послідовність укладення цього договору, в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця з якої вбачається, що 01.02.2021 року о 18:23:09 клієнт, використовуючи номер телефону НОМЕР_1 , зайшов у особистий кабінет на сайті https://bizpozyka.com, підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився про доступні продукти товариства, отримав інформацію про обрані умови кредиту, ознайомився з паспортом споживчого кредиту та підписав його одноразовим ідентифікатором G4243. Одноразовий ідентифікатор G6932 направлявся відповідачці шляхом надсилання повідомлення на її мобільний номер НОМЕР_1 , який вказувався нею при реєстрації на сайті, відповідачка підписала акцепт одноразовим ідентифікатором 01.02.2021 року о 18:40:41, опісля відбулося формування підписаного договору. В особистому кабінеті відповідачки виведено договір для перегляду та скачування (а.с.11).
Таким чином встановлено, що між позивачем та відповідачкою укладено кредитний договір №224751-КС-001 від 01.02.2021.
30.04.2021 між сторонами було укладено Додаткову Угоду №1 до договору про надання кредиту №224751-КС-001 від 01.02.2021. Відповідно до візуальної форми послідовності дій клієнта, щодо укладення електронної Додаткової Угоди №1 до договору про надання кредиту №224751-КС-001 від 01.02.2021 року в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, 30.04.2021 року о 10:38:35 клієнт, використовуючи номер телефону НОМЕР_1 , зайшов у особистий кабінет на сайті https://bizpozyka.com, підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився про доступні продукти товариства, отримав інформацію про обрані умови кредиту, ознайомився з паспортом споживчого кредиту та підписав його одноразовим ідентифікатором G4107. Одноразовий ідентифікатор G9643 направлявся відповідачці шляхом надсилання повідомлення на її мобільний номер НОМЕР_1 , який вказувався нею при реєстрації на сайті, відповідачка підписала акцепт одноразовим ідентифікатором 30.04.2021 року о 12:30:38, опісля відбулося формування підписаної додаткової угоди. В особистому кабінеті відповідачки виведено Додаткову угоду для перегляду та скачування (а.с.12).
Таким чином встановлено, що між позивачем та відповідачкою укладено Додаткову Угоду №1 до договору про надання кредиту №224751-КС-001 від 01.02.2021.
Як вбачається із матеріалів справи, 22.04.2021 року ТОВ «Бізнес позика» видав ОСОБА_1 кредит шляхом перерахування коштів на картковий рахунок відповідачки у розмірі 53 000 грн.
Однак станом на день подачі позову до суду відповідачкою борг за кредитним договором не повернуто.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість позичальника перед кредитором ТзОВ «Бізнес позика» станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 79 382,20 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 34 048,57грн.; суми прострочених платежів по процентах - 45 320,80 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 12,83 грн. тому вказана сума підлягає стягненню з відповідачки, оскільки розмір заборгованості підтверджується долученими до справи доказами.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов є обгрунтованим, та таким що підлягає задоволенню.
Питання судових витрат суд вирішує за правилами ст.141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи, останній відносить сплату судового збору в розмірі 2481 грн., що підтверджується платіжним дорученням (а.с.43).
На підставі викладеного, ст.ст.525,526,527,530,1054 ЦК України, керуючись ст.ст.247, 259, 263 - 265, 268, 273, 280 - 282, 284 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», заборгованість за кредитним договором №224751-КС-001 в розмірі 79 382,20 грн (сімдесят дев'ять тисяч триста вісімдесят дві гривні 20 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», суму сплаченого судового збору в розмірі 2481,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Івано-Франківської області, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Головуючий: