Справа № 462/9423/23
09 січня 2024 року суддя Залізничного районного суду м. Львова, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів -
встановила:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить збільшити розмір аліментів на неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються з відповідача ОСОБА_2 на її користь згідно із рішенням Залізничного районного суду м. Львові від 04 липня 2018 року з 2000, 00 грн до 6000, 00 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що у період 07.11.2014 року до 02.09.2016 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем і від спільного подружнього життя вони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу донька проживає з нею та знаходиться на її утриманні, оскілки відповідач ухиляється від виконання вказаного обов'язку. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 04 липня 2018 року з відповідача на її користь вирішено стягувати аліменти на доньку у розмірі по 2000,00 грн щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.05.2018 року та до повноліття дитини. Однак, з часу ухвалення рішення відповідач сплачує аліменти нерегулярно, внаслідок чого станом на 13.09.2023 утворилась заборгованість з аліментів у розмірі 40069,00 грн. Також ОСОБА_3 встановлено діагноз: складний гіперметропічний астигматизм обох очей та амбліопія слабого ступеня обох очей, у зв'язку із чим вона потребує проведення плеоптичного лікування у кількості 3-4 процедур на рік вартістю 1485,00 грн за одну. Окрім того донька потребує періодичної корекції окулярів. У зв'язку з хворобою дитини значно зросли витрати на її утримання, арозмір аліментів, визначений судом, не забезпечує гармонійного розвитку дитини та не задовольняє у повному обсязі її потреби з урахуванням суспільних змін. Через невисокий рівень своєї заробітної плати, який становить 7000 грн, вона не має змоги самостійно забезпечувати і утримувати дитину. З наведеного, оскільки на момент звернення до суду з позовом між сторонами не досягнуто згоди з приводу способу виконання відповідачем обов'язку щодо утримання неповнолітньої дитини, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою від 05.12.2023 року Залізничним районним судом міста Львова справу було прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін з визначенням строку на подання відзиву та інших заяв по суті справи.
Відповідач, отримавши копію ухвали 18.12.2023 року (а.с. 23), відзиву на позовну заяву у визначений судом п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження, не подав, заяви про поновлення строку для подання такого до суду також не надходило.
Клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення /виклику/ сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. ч. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Судом установлено, що сторони перебували у шлюбі з 07.11.2014 року та рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02.09.2016 шлюб розірвано. Від спільного подружнього проживання у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9), яка зареєстрована та проживає із позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 СК України.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Ч. 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно із ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (ч. 3 ст. 182 СК України).
На підставі ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривні.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Окрім того, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Положеннями ч. 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 04.07.2018 року з ОСОБА_2 вирішено стягувати на користь ОСОБА_1 аліменти на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі по 2000,00 грн щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.05.2018 року та до її повноліття /а.с. 11-12/.
З матеріалів справи також вбачається, що станом на 13.09.2023 року у відповідача наявна заборгованість перед позивачем із сплати аліментів у сумі 40069,00 грн (а.с. 13).
Водночас, з виписки з медичної картки амбулаторного хворого від 18.10.2023 року вбачається, що ОСОБА_3 встановлено діагноз: складний гіперметропічний астигматизм обох очей та амбліопія слабого ступеня обох очей, у зв'язку із чим їй призначено проходження курсу плеоптичного лікування у кількості 2-3 процедурі на рік та носіння окулярів (а.с. 15).
З квитанції до платіжної інструкції від 27.09.2023 року вбачається, що за процедури ОСОБА_3. ОСОБА_1 сплатила 1485,00 грн (а.с. 16).
Пред'явлення позивачем позову про зміну способу стягнення аліментів свідчить про те, що батьки не досягли домовленості щодо способів виконання кожним із батьків обов'язку утримувати дитину.
Виходячи з наведеного, керуючись принципом розумності і справедливості, враховуючи рівність обов'язків батьків щодо матеріального утримання дитини, встановлений Законом України „Про державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, те, що відповідач є працездатним, може надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, доказів протилежного суду не надав, те, що стягнені за рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 04.07.2018 року аліменти не забезпечують встановлений законодавством прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, а також те, що після ухвалення судового рішення погіршився стан здоров'я спільної доньки сторін, що об'єктивно впливає на збільшення витрат на її утримання, суд дійшов висновку, що позовна вимога є підставною та підлягає до часткового задоволення, а тому з відповідача на користь позивачки слід стягувати аліменти на доньку ОСОБА_3 у розмірі 3000,00 грн щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При цьому суд зазначає, що такий розмір стягуваних аліментів є розумним, не суперечитиме чинному законодавству, інтересам сторін та є необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно із пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Крім того, суд роз'яснює сторонам, що відповідно до ч. 1 ст. 192 Сімейного Кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути 1073,60 грн судового збору.
На підставі ст.ст.2,12,13,81,82,89,133,141, 258, 259, 264,265,274-275,279 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 3000,00 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Розмір аліментів стягуваний у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до закону.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя І.Д. Іванюк