про відмову у відкритті касаційного провадження
09 січня 2024 року
м. Київ
справа №580/2927/23
адміністративне провадження № К/990/43353/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стеценка С.Г. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року
у справі №580/2927/23
за позовом ОСОБА_1
до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2
про скасування вимог,
У квітні 2023 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - скаржник, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 , в якому просила:
- визнати протиправними та скасувати вимоги Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про демонтаж вивісок позивачки, а саме: від 10 квітня 2023 року №001977-23, №001978-23, №001979-23, №001980-23;
- зобов'язати відповідача у відведений законом строк, належним чином зареєструвати чотири інформаційні вивіски позивачки з текстом "Готель "Лайм", призначені інформувати споживача про місце знаходження підприємства та розташовані на фасаді і біля входу в готель, що знаходиться у АДРЕСА_1 , і оформити та видати позивачці паспорти на чотири зазначені інформаційні вивіски.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 16 грудня 2023 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження, тому з урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини третьої статті 2 та частині першій статті 13 КАС України, а також частині першій статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п'ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Скаржником наведено наступну підставу для касаційного оскарження рішень судів першої і апеляційної інстанцій та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги у справі незначної складності №580/2927/23, які передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Однак, у касаційній скарзі не зазначено, які саме обставини суди першої та апеляційної інстанцій встановили на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими. При цьому, надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним встановленню судами обставин на підставі недопустимих доказів. Недопустимим доказом в розумінні статті 74 КАС України є доказ, одержаний з порушенням закону, або доказ, яким певна обставина не може бути підтверджена.
Крім того, позивач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій у справі №580/1853/21 встановлено обставини, що є преюдиційними для справи №580/2927/23.
Так, у справі №580/1853/21, на яку посилається скаржник, спірним було виключно питання, чи є відповідні демонтовані об'єкти вивіскою чи рекламою, оскільки підставою демонтажу було саме розміщення без дозволу як для реклами. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що то були вивіски, а тому демонтаж з вказаної підстави був визнаний протиправним. При цьому, залишаючи судові рішення без змін, Верховний Суд вказав, що у разі наявності зауважень до розмірів, місця розташування чи інших вимог до вивіски, Комунальному підприємству "Київреклама" слід керуватися спеціальним порядком, встановленим для демонтажу вивісок.
Водночас у справі №580/2927/23 вимоги про демонтаж висунуті вже на підставі невідповідності відповідних вивісок встановленим вимогам, тобто: за розміром, порядком розміщення (відстані від фасадів тощо). Отже, предметом спору, вирішення якого постало перед судами першої та апеляційної інстанцій, є саме визнання протиправними та скасування вимоги Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про демонтаж вивісок, як таких що не відповідають встановленим форматам.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що встановлені у справі №580/1853/21 обставини не є преюдиційними для справи №580/2927/23.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Тому відсутність у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, та належного правового обґрунтування, вимоги до якого передбачені пункт 4 частини другої статті 330 КАС України, унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
В цілому доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Також, аналізом змісту касаційної скарги щодо зазначених підстав касаційного оскарження Судом з'ясовано, що скаржник взагалі не наводить виключних підстав касаційного оскарження відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України для справ незначної складності та які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Вказане виключає можливість здійснення касаційного перегляду у справі №580/2927/23.
На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення ухвалені у справі незначної складності, а передбачені статтею 328 КАС України підстави касаційного оскарження судових рішень та виняткові обставини для перегляду Верховним Судом цієї справи в касаційному порядку належним чином не обґрунтовані скаржником у касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Аналогічного висновку стосовно віднесення даної категорії справ до справ незначної складності дійшов Верховний Суд в ухвалах від 15 березня 2021 року у справі №640/16260/19, від 12 квітня 2021 року у справі №640/1630/20, від 18 грудня 2023 року у справі №160/23226/21.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі №580/2927/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 про скасування вимог.
2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.Г. Стеценко
В.М. Шарапа