09 січня 2024 року
м. Київ
справа № 420/4846/21
адміністративне провадження № К/990/43904/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2023 року у справі № 420/4846/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області , третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, -
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 30.04.2021) просив:
- визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 30 грудня 2020 року №1699 о/с в частині призначення майора поліції ОСОБА_1 заступником начальника Савранського відділення поліції Балтського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області та звільнення з посади начальника сектору організації відбору та проведення атестування поліцейських управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області.
- визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 1 березня 2021 року №434 о/с в частині призначення майора поліції ОСОБА_1 дільничним офіцером поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області та звільнення з посади начальника Савранського відділення поліції Балтського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектору організації відбору та проведення атестування поліцейських управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника сектору організації відбору та проведення атестування поліцейських управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі: 10 000,00 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2023 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправними та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 30 грудня 2020 року №1699 о/с в частині призначення майора поліції ОСОБА_1 заступником начальника Савранського відділення поліції Балтського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області та звільнення з посади начальника сектору організації відбору та проведення атестування поліцейських управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області;
- визнано протиправним та скасував наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 1 березня 2021 року №434 о/с в частині призначення майора поліції ОСОБА_1 дільничним офіцером поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області та звільнення з посади начальника Савранського відділення поліції Балтського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області;
- поновлено ОСОБА_1 з 30 грудня 2020 року на посаді начальника сектору організації відбору та проведення атестування поліцейських управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника сектору організації відбору та проведення атестування поліцейських управління кадрового забезпечення Головного управління національної поліції в Одеській області.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Головне управління Національної поліції в Одеській області звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), надіславши її 22 грудня 2023 року засобами поштового зв'язку.
Скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги й додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку, що її належить повернути скаржнику з таких підстав.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що в оскаржуваних судових рішеннях суди застосували норму права, а саме статтю 32 КЗпП України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі №620/3663/19.
Так, пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
У цьому контексті Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов між собою.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Водночас, у даному випадку не можна визнати подібними правовідносини у цій справі та у справі №620/3663/19, оскільки у цій справі в порівнянні від вказаної відповідачем справи, переведення працівника поліції відбулось на роботу в іншу місцевість.
Суд звертає увагу на те, що різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об'єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому сам факт наявності судового рішення, яким у задоволенні позовних вимог у цій категорії спорів було відмовлено, не свідчить про неправильне застосування судами норм права у цій справі.
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відтак, зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення апеляційної інстанції з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судом попередньої інстанції судове рішення ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Отже, касаційну скаргу належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2023 року у справі № 420/4846/21.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2023 року у справі № 420/4846/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду