09 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/4731/23 пров. № А/857/22586/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючої судді - Судової-Хомюк Н.М.,
суддів - Онишкевича Т.В. Шинкар Т.І.
за участі секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.
представника позивача: не з'явився
представника відповідача: Білова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року у справі №260/4731/23 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби з безпеки на транспорті про скасування постанови,-
суддя в 1-й інстанції Скраль Т.В.
час ухвалення рішення 15 год. 05 хв.
місце ухвалення рішення м.Ужгород
дата складання повного тексту рішення 01.11.2023,-
У червні 2023 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також відповідач 1), Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби з безпеки на транспорті (далі також відповідач 2) та просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служба України з безпеки на транспорті, відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області № ПШ 008040 від 27 квітня 2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у сумі 17 000 грн..
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 008040 від 27.04.2023 року, він отримав 07.06.2023 року, що підтверджується відміткою про отримання на листі Служби. Щодо твердження відповідача про те, що листи (акти та постанови) йому було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцем знаходження : АДРЕСА_1 про що свідчать копії списку поштових відправлень № 1633 та 1781 від 20.04.2023 та від 01.05.2023 року та вручено особисто повідомляє, що згідно роздруківки з електронного кабінету перевізника ним вказано місцезнаходження юридичної адреси: АДРЕСА_2 де він фактично і перебуває здійснюючи підприємницьку діяльність, отже на момент надсилання листів відповідачу було відомо про місце знаходження юридичної адреси, куди і слід було надіслати постанову. Додатково повідомляє, що за адресою: АДРЕСА_1 , фактично не проживає та 20.04.2023 року та 27.04.2023 року теж не перебував, постанову № ПШ №008040 від 27 квітня 2023 року не отримував. У ці дні знаходився у АДРЕСА_2 за місцем знаходження ФОП ОСОБА_1 , де здійснює підприємницьку діяльність.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила Державна служба України з безпеки на транспорті, яка вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при прийняті рішення по справі, вийшов за межі позовних вимог а саме скасував постанову відповідача за підстав, які не були зазначені у позовній заяві.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції перекваліфікував вчинене позивачем правопорушення, однак скаржник повністю заперечує проти кваліфікації оскільки застосування абз.8 ч.1 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не відповідає виявленому правопорушенню.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16 березня 2023 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку №015718 від 10 березня 2023 року було проведено перевірку транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 та водієм якого був ОСОБА_2 ..
За результатами такої перевірки складено акт №336670 від 16 березня 2023 року. Відповідно до якого, під час перевірки виявлено порушення ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 6.1 наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010, п. 3.3 наказу МТЗУ № 385, оскільки перевезення вантажів згідно ТТН № 6 від 15.03.2023 року виконувались транспортним засобом, який обладнаний діючим цифровим тахографом, водій якого ОСОБА_2 , не використовує особисту картку водія (в тахографі встановлена картка іншого водія), у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів визначених статтею 48 цього Закону, а саме: особиста картка водія ОСОБА_2
19 квітня 2023 року Відділом державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті надіслано позивачу ОСОБА_1 (лист № 26627/25/24-23) копію акту №336670 від 16 березня 2023 року та повідомлено про необхідність прибуття 27 квітня 2023 року об 09:30 год. для участі у розгляді справи про допущення порушення законодавства про автомобільний транспорт водієм ОСОБА_2 на а.т.з. DAF, д.н.з. НОМЕР_1 за актом №336670, складеним державними інспекторами Укртрансбезпеки.
27 квітня 2023 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 008040, якою до ФОП ОСОБА_1 застосовано відповідальність, передбачену абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн..
Не погоджуючись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернулася із позовом до суду.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи було встановлено, що застосування відповідачем санкції до перевізника за порушення правил автомобільних перевезень яких позивач не допускав, а вірною кваліфікацією вчиненого правопорушення в даному випадку є саме застосування абз.8 ч.1 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку постанова № ПШ 008040 від 27 квітня 2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу є необґрунтованою, прийнятою без урахування всіх обставин, які мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.
Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів частково погоджується з такими та зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 23.02.2006 №2344 (далі Закон України №2344), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України №2344, реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно п.п.15, 27 п.5 Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Водночас, процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком №1567.
Відповідно до п.25, 26, 27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в територіальному органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
Системний аналіз приведених вище норм дає підстави для висновку, що на орган державного контролю покладено обов'язок повідомити уповноважену особу суб'єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення одним із способів, зокрема, під розписку або рекомендованим листом із повідомленням. Справа розглядається за участю уповноваженої особи суб'єкта господарювання за виключенням випадку, коли уповноважена особа, яка належним чином повідомлена про дату і час розгляду справи, не з'явилася.
При цьому, колегія суддів зазначає, що Порядком №1567 не передбачена можливість розгляду справи про порушення без участі суб'єкта господарювання у разі відсутності інформації щодо вручення суб'єкту господарювання повідомлення про розгляд справи.
З матеріалів справи видно, що відповідачем створено лист №26644/25/24-23 від 19.04.2023, у якому повідомлено позивача про необхідність прибути на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який відбудеться 27.04.2023 з 09 год 30 хв за адресою : м. Ужгород, вул. Гагаріна, 38.
У матеріалах справи наявне відстеження трекінг номера 8800874390157 про вручення поштового відправлення, яке було направлено відповідачем та отримано особисто 27.04.2023, інших доказів повідомлення позивача про час і місце розгляду справи відсутні.
Водночас, оспорювану постанову було винесено уповноваженою особою Укртрансбезпеки 27.04.2023.
Колегії суддів зазначає, що визначальним є те, що відповідач не пересвідчившись чи було повідомлено ФОП ОСОБА_1 належним чином та чи отримано останнім повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, розглянув справу без його участі особи, чим порушив вимоги Порядку №1567 щодо повідомлення позивача про розгляд справи про порушення.
Слід вказати, що у контексті спірних правовідносин саме належне дотримання процедури оформлення та розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт є фундаментальним показником правомірності оспорюваної постанови, а за умови протилежного нівелюється сенс законодавчого врегулювання такої процедури.
Тобто, позивач не мав об'єктивної можливості надати додаткові документи та пояснення щодо порушень, за вчинення яких на нього накладено адміністративно-господарський штраф, а також спростувати висновки акту перевірки №336670 від 16 березня 2023 року.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не забезпечено належного інформування позивача про дату та час розгляду справи, а саме на 27.04.2023, що свідчить про неналежну організацію процедури розгляду такої справи.
Повідомлення про час, дату і місце розгляду справи про порушення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про правопорушення.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.03.2018 по справі №742/3757/16-а, від 31.01.2019 по справі №760/10803/15-а, від 24.12.2019 по №360/403/19.
Колегія суддів звертає увагу, що право особи на участь у процесі прийняття рішення (у тому числі і у формі участі у засіданні органу публічної адміністрації з приводу застосування міри юридичної відповідальності за звинуваченням у вчиненні протиправного діяння) передбачено п.9 ч.2 ст.2 КАС України і за своєю суттю є гарантією легітимних сподівань та розумних очікувань на те, щоби бути почутим органом влади чи управління, мати змогу подати документи у спростування події вчинку чи вини, а тому реалізація цього права особи не залежить від розсуду владного суб'єкта.
При розв'язанні названої суперечності вирішальне значення має характер та зміст процедурної поведінки як органу публічної адміністрації, так і особи, котрій висунуто звинувачення у вчиненні правопорушення за критерієм доброчесності та фактор нездоланної дії чинників вимушеності органу публічної адміністрації на вчинення управлінського волевиявлення в умовах необізнаності приватної особи.
Таким чином, у спірних відносинах відповідачем не доведено дотримання законодавчих вимог щодо повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що за встановлених у справі обставин має суттєве значення для можливості прийняття відповідачем законного та обґрунтованого рішення.
Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).
З наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни рішення суду в мотивувальній частині, з урахуванням висновків встановлених вище
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року у справі № 260/4731/23 - змінити в частині мотивації задоволення позову.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 09 січня 2024 року