09 січня 2024 року місто Київ
Справа № 369/16034/19
Апеляційне провадження № 22-ц/824/6527/2024
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Желепи О.В., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2023 року (ухвалене у складі судді Пінкевич Н. С., повне рішення складено 29 листопада 2023 року)
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про поділ майна подружжя
У грудні 2019 року позивач ОСОБА_2 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила:
- визнати об'єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0073 га, кадастровий номер 3222480400:05:001:5196, житловий будинок загальною площею 74,6 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , автомобіль марки Mercedes-BenzVito, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ;
- в порядку поділу майна подружжя залишити у власності ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0073га, кадастровий номер 3222480400:05:001:5196, житловий будинок загальною площею 74,6 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- в порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 2/3 частин спільного майна подружжя в розмірі 972 400 грн;
- судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу стягнути з відповідача.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2023 року позов задоволено частково.
Визнанооб'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 автомобіль марки Mercedes-Benz Vito, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Стягнутоз ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за автомобіль в розмірі 121 550 грн (сто двадцять одна тисяча п'ятсот п'ятдесят грн).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 27 грудня 2023 року, згідно поштової відмітки, направив на адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2023 року в частині відмови ОСОБА_2 в задоволені решти її позовних вимог до ОСОБА_3 - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задовольнити повністю.
Відповідно до ч. 6 ст. 359 ЦПК України, питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги.
Апеляційна скарга надійшла на адресу Київського апеляційного суду 03 січня 2024 року та передана судді-доповідачу 04 січня 2024 року.
Дослідивши матеріали скарги, суд приходить до висновку, що апеляційне провадження не може бути відкрито.
В апеляційній скарзі скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Клопотання обґрунтовано тим, що судовий збір який має сплатити позивач більший не тільки від 5 % доходу ОСОБА_2 за 2022 рік, а й взагалі більший за весь нарахований дохід позивача за 2022 рік, який склав 13 000 грн, а тому його сплата буде надмірним фінансовим тягарем для позивача.
На підтвердження вказаних обставин надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 19 грудня 2023 року за період з 1 кварталу 2022 року по 4 квартал 2022 року.
Проте, вказане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
ЄСПЛ вказував, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.
З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може...», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5 вказаного Закону, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду, навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення у справах «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі», від 26 липня 2005 року).
Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням. Підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути достатньо аргументовані.
Отже, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, який є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
В свою чергу, особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати повинна навести доводи того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та підтверджували можливість сплати судового збору до ухвалення рішення у справі.
Скаржником на підтвердження наявного доходу та скрутного матеріального стану надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 19 грудня2023 року за період з 1 по 4 квартал 2022 року.
У вказаних відомостях міститься інформація про наявний у ОСОБА_2 дохід в розмірі 3 250 грн у січні, лютому, червні, липні 2022 року, про відсутність доходу у квітні та травні 2022 року, разом з тим інформації про наявність або відсутність у ОСОБА_2 доходу з серпня 2022 року по грудень 2022 року, вказані відомості взагалі не містять. Такі обставини позбавляють апеляційний суд можливості перевірити наявність або відсутність доходів у позивача з серпня по грудень 2022 року.
Крім того, надані докази, а саме довідка про доходи за період з січня 2022 року по липень 2022 року не є беззаперечним доказом скрутного майнового стану та неможливості сплати судового збору. Її не достатньо щоб дійти висновку та визнати майновий стан скаржника таким, щоб звільнити її від сплати судового збору. З цих документів також не можна визначити, що у скаржника немає інших доходів.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2023 року у справі № 990/13/23 зазначено, що документ з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відображає лише інформацію про доходи скаржника, який, сам по собі, не відображає скрутний майновий стан особи, яка подає скаргу.
Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_2 є дієздатною особою, документів про перебування на обліку, як безробітньої, не надано, позивач має можливість забезпечити свою життєдіяльність, зазначені скаржником обставини не є безумовними підставами для звільнення від сплати судового збору, оскільки скаржником не надано суду апеляційної інстанції інших доказів на підтвердження реального майнового стану, окрім часткових даних за попередній календарний рік (2022), зокрема на підтвердження наявності/відсутності рухомого і нерухомого майна, рахунків у банківських установах, тощо, який перешкоджає ОСОБА_2 виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої апеляційної скарги судовим збором.
Враховуючи викладене, клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги задоволенню не підлягає.
Згідно пп. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, сума судового збору становить - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1 921 грн 00 к.
Враховуючи позовні вимоги, при звернені до суду першої інстанції з позовом ОСОБА_2 мав бути сплачений судовий збір у розмірі 9 605 грн 00 к.
Згідно ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
З апеляційної скарги вбачається, що позивачем рішення оскаржується в частині незадоволених позовних вимог, таким чином при звернені до суду з апеляційною скаргою має бути сплачено судовий збір у розмірі 12 606 грн 55 к. (оскільки позов задоволено на 12,50%, частина позовних вимог, що оскаржується та не задоволена - складає 87,50%, 9605*87,5= 8404,37; 8404,37*150%=12 606,55).
Таким чином, ОСОБА_2 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 12 606 грн 55 к. на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду:
Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Солом.р-н/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783
Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA548999980313101206080026010
Код класифікації доходів бюджету 22030101
та надати до суду оригінал квитанції про сплату вказаних коштів.
Згідно з ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також у разі несплати судового збору, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, недоліки необхідно усунути в строк який не може перевищувати 5 днів з дня отримання даної ухвали.
Оскільки, вказані обставини перешкоджають розгляду справи в апеляційній інстанції, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст.185, 357 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Желепи О.В.
Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2023 року - залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків не більше 5-ти днів з дати отримання ухвали.
Недоліки необхідно усунути шляхом подачі апеляційному суду оригіналу документу про сплату судового збору.
У разі не усунення недоліків до вказаного строку, апеляційна скарга буде вважатися неподаною і повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Желепа О.В