Справа №369/11800/23Головуючий у І інстанції: Омельченко М.М.
Провадження №33/824/5647/2023
11 грудня 2023 року суддя Київського апеляційного суду Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу захисника Тихонової А.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 вересня 2023 року,
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, захисник Тихонова А.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, вважаючи її незаконною та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що діями ОСОБА_1 не завдано і не могло бути завдано шкоди фізичному чи психологічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 , а тому його незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
За доводами апелянта, суд формально оцінив докази у справі, не дав їм належну правову оцінку у сукупності з іншими доказами, в тому числі поясненням ОСОБА_1 , в яких він повністю заперечує викладені у протоколі обставини.
Одночасно із апеляційною скаргою захисник Тихонова А.М. подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до неї за наданням правової допомоги в останній день строку апеляційного оскарження, а відтак строк було пропущено на один день.
Суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованими доводи апелянта про поважність пропуску строків на апеляційне оскарження, оскільки наведені у клопотанні обставини підтверджуються матеріалами справи.
З цих підстав суд задовольняє клопотання захисника Тихонової А.М. та поновлює їй строк на апеляційне оскарження.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримку поданої апеляційної скарги, потерпілої ОСОБА_2 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суддя не забезпечив всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставини справи про адміністративне правопорушення, а його висновки не відповідають фактичним обставинам провадження.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , він 21 липня 2023 року приблизно о 20 годині, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї баби ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме виніс її особисті речі на подвір'я, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Таким чином, розглядаючи протокол про адміністративне правопорушення по суті, суду належало з'ясувати, чи підтверджується зібраними по справі доказами винуватість ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства психологічного характеру відносно потерпілої ОСОБА_2 .
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд вийшов за межі судового розгляду, визначених протоколом про адміністративне правопорушення, оскільки за оскаржуваною постановою визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він у зазначеному місці та час вчинив домашнє насильство економічного характеру відносно своєї баби ОСОБА_2 , а саме вигнав її з будинку, виніс її особисті речі, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Оскільки суддя не забезпечив всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, не відповідає фактичним обставинам справи, рішення суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є незаконним та необґрунтованим.
Разом з цим, оцінивши всі зібрані у справі докази на предмет їх належності та достатності, суд апеляційної інстанції вважає, що даними доказами не доводиться поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Зокрема, допитаний в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 в своїх поясненнях заперечив викладені в протоколі обставини та повідомив, що дійсно в нього з ОСОБА_2 виникла суперечка з приводу речей, які знаходились в підвалі, оскільки вони заважали проведенню необхідних ремонтних робіт. Разом з цим заперечив вчинення ним насильницьких дій психологічного характеру по відношенню до ОСОБА_2 .
Потерпіла ОСОБА_2 в своїх поясненнях повідомила, що її онук виніс речі, які знаходились у будинку, мотивуючи це тим, що вони заважають проведенню ремонту. Через це у них виник конфлікт, у зв'язку з чим вона викликала наряд поліції.
При цьому із пояснень потерпілої не слідує, що ОСОБА_1 по відношенню до неї вчинялося домашнє насильство у формі психологічного насильства.
Інші докази на підтвердження викладених у протоколі обставин в матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене, постанова суду підлягає скасуванню, а провадження щодо ОСОБА_1 - закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
З цих підстав апеляційна скарга захисника Тихонової А.М. в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Тихонової Альони Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 вересня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень, - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Мосьондз