Справа № 752/15091/23 Головуючий у суді І інстанції Кордюкова Ж.І.
Провадження № 22-ц/824/1566/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
08 січня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 01 серпня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірності (неправдивості) інформації та її спростування,
У липні 2023 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Брус О.М.за допомогою підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - «Електронний суд» звернувся до судуіз заявою про встановлення факту недостовірності (неправдивості) інформації та її спростування.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01 серпня 2023 року заяву повернуто заявнику як таку, що підписана особою, яка не має права її підписувати, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, заявник через представника - адвоката Брус О.М. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів порушення районним судом норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що в ордері серії АІ № 1430756 від 20 липня 2023 року, який був поданий разом із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, на підтвердження повноважень адвоката, було вказано, що договором на надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються, що відповідає формі, затвердженій уповноваженим органом та є обов'язковою для використання адвокатами.
Суд першої інстанції не врахував, що зазначений ордер сформовано через особистий кабінет адвоката на офіційному веб-сайті НААУ та він містив всі реквізити і відповідав формі, затвердженій компетентним органом. Вказаний ордер є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах заявника.
Крім того, заяву про встановлення факту недостовірності (неправдивості) інформації та її спростування було подано через підсистему «Електронний суд» і таку заяву, як і всі додані до неї документи, в тому числі ордер на надання правничої (правової) допомоги було підписано кваліфікованим електронним підписом адвоката, який прирівнюється до власноручного.
Висновок суду про те, що електронний документ не підписаний ЕЦП, має ґрунтуватися на результатах відповідної перевірки (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 2-317/11, проте в оскаржуваній ухвалі не було встановлено відсутність ЕЦП на поданих через підсистему «Електронний суд» електронних документах, відповідно всі документи, які були подані із заявою, були підписані уповноваженою особою. В порушення вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України місцевий суд не звернув уваги на висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 755/1549/22.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Повертаючи заяву про встановлення факту недостовірності (неправдивості) інформації та її спростування заявнику, суд першої інстанції виходив з того, що наявний в матеріалах заяви ордер на надання правничої (правової) допомоги не підтверджує наявність повноважень адвоката, оскільки вказаний ордер не містить підпису адвоката. Крім того, на звороті ордеру не вказано про відсутність обмежень правомочності адвоката, встановлених договором про надання правової допомоги, асамого договору до матеріалів заяви не долучено. За наведених обставин суд вважав, що вказаний ордер не є належним підтвердженням наявності повноважень адвоката на підписання та подання до суду заяви від імені та в інтересах заявника.
Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Згідно з частиною другою статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частинами першою, другою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
За правилом частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
У відповідності до частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно із частиною шостою статті 62 ЦПК України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
По своїй суті підписання та/або подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва, яке у даному випадку здійснювалося адвокатом Брус О.М. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1430756 від 20 липня 2023 року, в якому при цьому зазначено, що договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються (а.с. 45).
Так, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з пунктами 2, 4 частини першої статті 20 якого під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.
Підстави для здійснення адвокатської діяльності передбачені статтею 26 зазначеного Закону, відповідно до частин першої-третьої якої адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
12 квітня 2019 року Радою адвокатів України прийнято рішення № 41 «Про затвердження Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції».
Згідно із пунктами 4-7, 9, 11 цього Положення ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням. Ордер, встановленої форми, є обов'язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Бланки ордерів, згідно затвердженої типової форми, генеруються у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua слідуючи командам системи. Облік згенерованих ордерів здійснюється автоматично системою управління електронної бази даних Єдиного реєстру адвокатів України. Історія генерування ордерів відображається у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті НААУ та у адміністративній частині електронної бази даних ЄРАУ. Ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності). Ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
Положення наведених норм дають підстави для висновку, що повноваження адвоката як представника учасника справи (провадження) мають бути підтверджені ордером або довіреністю цієї сторони, що посвідчує такі повноваження.
Виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 КК України).
Ордер, який видано відповідно до статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.
Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви (частини перша, друга, четверта статті 64 ЦПК України).
Тобто, відсутність застереження щодо повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії від імені особи, яку він представляє, має оцінюватися як наявність у представника такого процесуального повноваження.
Звертаючись до із заявою про встановлення факту недостовірності (неправдивості) інформації та її спростування, Брус О.М. діяла як адвокат відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 9457/10 від 18 вересня 2020 року, на підтвердження своїх повноважень надала ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1430756 від 20 липня 2023 року, який є достатньою підставою, що надає право адвокату на підписання документів від імені заявника, в тому числі і на подання даної заяви до Голосіївського районного суду м. Києва.
Отже, визначення судом першої інстанції такої підстави для повернення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення,як відсутність на звороті ордеру вказівки про відсутність обмежень правомочності адвоката, встановлених договором про надання правової допомоги, є необґрунтованим.
Чинне законодавство зобов'язує зазначати про наявність обмежень повноважень, а не про їх відсутність, а тому адвокат не зобов'язаний вказувати на звороті ордера про відсутність обмежень його правомочностей як представника.
Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером ЦПК України також не вимагає.
За наведених обставин висновок суду першої інстанції про те, що на зворотному боці ордеру має бути зазначено про відсутність обмежень представницьких функцій адвоката та/або має бути наданий примірник самого договору є помилковим.
Щодо відсутності підпису адвоката Брус О.М., яка здійснює свою адвокатську діяльність індивідуально, на ордері на надання правничої (правової) допомоги, колегія суддів враховує таке.
З матеріалів справи вбачається, що заява про встановлення факту недостовірності (неправдивості) інформації та її спростування була подана до Голосіївського районного суду м. Києва представником ОСОБА_1 - адвокатом Брус О.М. в електронній формі за допомогою підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - «Електронний суд».
Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС (пункт 3 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, далі - Положення).
Положення визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, зокрема підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв'язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування ЄСІТС у складі всіх підсистем (модулів) (пункт 2 Положення).
Підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи (абзац перший пункту 24 Положення).
Згідно із частиною п'ятою статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина шоста статті 43 ЦПК України).
Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (абзац перший частини восьмої статті 43 ЦПК України).
Електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис (пункт 12 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).
Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису (частина четверта статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).
Відповідно до пункту 31 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» перевірка - процес засвідчення справжності і підтвердження того, що електронний підпис чи печатка є дійсними.
Перевірка кваліфікованого електронного підпису чи печатки проводиться будь-якою особою з метою отримання інформації про дійсність чи недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки (пункт 82 Вимог у сфері електронних довірчих послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2018 року № 992).
У справі, що переглядається, представник заявника стверджує, що заяву про встановлення факту недостовірності (неправдивості) інформації та її спростування було подано в електронній формі і таку заяву з ордером на надання правничої (правової) допомоги було підписано кваліфікованим електронним підписом адвоката, чого суд до уваги не взяв і не встановив відсутність електронного цифрового підпису на поданих через підсистему «Електронний суд» електронних документів.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП).
Законом України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що до складу електронних довірчих послуг належать, зокрема кваліфіковані електронні довірчі послуги створення, перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису, а також формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису (статті 18, 20 цього Закону).
Міністерство цифрової трансформації України (далі - Мінцифри) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері електронних довірчих послуг і виконує функції центрального засвідчувального органу.
Згідно із наказом Мінцифри від 27 серпня 2021 року № 115 «Про затвердження Регламенту роботи центрального засвідчувального органу», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1313/36935, Державне підприємство «ДІЯ» визначено адміністратором інформаційно-телекомунікаційної системи центрального засвідчувального органу, що здійснює технічне та технологічне забезпечення виконання функцій центрального засвідчувального органу.
Згідно із пунктом 5 Регламенту роботи центрального засвідчувального центру, затвердженого наказом Мінцифри від 27 серпня 2021 року № 115 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1313/36935, адресою електронного інформаційного ресурсу центрального засвідчувального органу, доступ до якого забезпечується через телекомунікаційні мережі загального користування цілодобово
(далі - офіційний вебсайт ЦЗО) є: www.czo.gov.ua.
Отже, висновок про те, що електронний документ не підписаний ЕЦП, має ґрунтуватися на результатах відповідної перевірки (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 2-317/11
(провадження № 61-6880св22)).
Проте на момент вирішення районним судом питання про прийняття до розгляду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, поданою адвокатом Брус О.М. через підсистему (модуль) ЄСІТС - «Електронний суд», матеріали справи не містили відомостей про те, що Голосіївський районний суд м. Києва проводив перевірку вказаної заяви в електронній формі на предмет підписання її ЕЦП або, що за результатами такої перевірки було встановлено відсутність ЕЦП на електронному документі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що суд, отримавши процесуальні документи в електронній формі, має здійснити перевірку, чи містить такий документ електронний підпис. Доступ до перевірки електронного підпису є відкритим, а тому суд має можливість та зобов'язаний достовірно встановити, що особа, яка подає процесуальний документ до суду, підписала його електронним підписом, який прирівнюється до власноручного.
Повертаючи заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, подану представником заявника в електронній формі, суд першої інстанції не врахував, що оригіналом документа є саме документ у електронній формі, а його паперова форма є копією документа, відтвореною на папері. Тож передусім суд має досліджувати на предмет підписання електронний документ, а не його паперову копію. Та обставина, що у матеріалах справи не було протоколів створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису, безумовно, не свідчить, що електронний документ не скріплений електронним підписом, оскільки у матеріалах справи немає і відомостей про відсутність ЕЦП на електронному документі.
Аналогічний висновок зроблений в постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 755/1549/22 (провадження № 61-6415св22) за подібних обставин.
Касаційний суд зазначив, що «Повертаючи апеляційну скаргу заявника, подану через суд першої інстанції, апеляційний суд не переконався у тому, що апеляційна скарга, подана у електронній формі, не містить електронного підпису заявника (його повноважного представника), не витребував із суду першої інстанції оригінал електронного документа для здійснення такої перевірки, а тому висновки про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підписана ним/його представником, апеляційний суд зробив без дослідження оригіналу поданої апеляційної скарги, надавши оцінку лише його паперовій копії, до якої суд першої інстанції помилково не долучив протоколи створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису, що свідчить про передчасність цих висновків. Тож оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду і вирішення питання відкриття апеляційного провадження у справі, дослідження оригіналів електронних документів - апеляційної скарги, ордера тощо. Без дослідження оригіналів цих документів висновки про повернення апеляційної скарги у зв'язку її непідписанням є передчасними.».
Верховний Суд наголосив на тому, що «та обставина, що паперова копія ордера не містить всіх необхідних реквізитів, не може безумовно свідчити, що його оригінал - електронний примірник також не містить цих реквізитів. Повертаючи апеляційну скаргу, подану безпосередньо до суду апеляційної інстанції, Київський апеляційний суд виснував, що адвокат Кравченко О. В. не надала належно оформлених доказів на підтвердження повноважень на звернення з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 у Київському апеляційному суді. Водночас такі висновки суд апеляційної інстанції зробив лише на підставі паперової копії оригіналу електронного документа - ордера серії АА № 1158765, оригінал такого електронного документа суд апеляційної інстанції не досліджував, висновків про його оцінку оскаржувана ухвала апеляційного суду не містить. До того ж апеляційний суд не врахував, що паперова копія цього ордера, долучена до апеляційної скарги, поданої через суд першої інстанції, містить усі необхідні реквізити, окрім підпису адвоката, докази про що були долучені до паперової копії ордера, доданого до апеляційної скарги, поданої безпосередньо до апеляційного суду …».
В силу положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Воловік проти України, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Крім того, слід врахувати, що пунктом 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України передбачено, що заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Зазначена норма, в контексті обставин даної справи, підлягала застосуванню у випадку, коли до заяви про встановлення факту, що має юридичне значення,взагалі не додано доказу, який міг би підтвердити повноваження представника діяти від імені та в інтересах заявника.
Згідно із частиною сьомою статті 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (частина перша статті 185 ЦПК України).
Таким чином, якщо у суду першої інстанції виникли сумніви в тому, що надані документи на підтвердження наявності повноважень представника на підписання та звернення до суду із заявою від імені та в інтересах заявника є недостатніми, то йому слід було вирішити питання про залишення заяви без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а не повертати заяву одразу особі, яка її подала.
Враховуючи викладене, районний суд неправильно застосував положення статті 185 ЦПК України та, припустившись надмірного формалізму, дійшов помилкового висновку про повернення заяви ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діяла представник - адвокат Брус О.М.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це становитиме порушення права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
З наведених вище підстав, колегія суддів приймає аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив належним чином матеріалиподаної заяви, формально поставився до вирішення питання про прийняття її до розгляду та помилково повернув заяву заявнику, порушивши його право на судовий захист.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо повернення заяви про встановлення факту недостовірності (неправдивості) інформації та її спростування ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діяла - адвокат Брус О.М., є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У відповідності до положень статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки заява по суті вимог не розглядається.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 01 серпня 2023 рокускасувати, справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірності (неправдивості) інформації та її спростування направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08 січня 2024 року.
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній