05 січня 2024 року місто Київ.
Справа 761/1632/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/1521/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого судді Желепи О.В.,
суддів: Мазурик О.Ф., Стрижеуса А.М.
розглянув у письмовому провадженні цивільну справу за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" та скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 серпня 2023 року (ухвалене в складі судді Притули Н.Г., повний текст виготовлено 18 серпня 2023 року)
в справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди
17.01.2023 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на користь позивача невиплачене страхове відшкодування в розмірі 100 000,00 грн.,стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача майнову шкоду в розмірі 55 080,00 грн., моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.
Вимоги позову обгрунтовані тим, що 22.04.2019 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen, державний номер НОМЕР_1 в порушення ПДР України здійснив зіткнення з транспортним засобом Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 під керуванням позивача.
Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних ушкоджень та позивач зазнав легких тілесних ушкоджень, а тому позивачу була спричинена матеріальна та моральна шкода.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як власника автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_1 була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Еталон» згідно з полісом №АО/638910 у межах страхової суми 100 000,00 грн.
Як зазначає позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон» на момент звернення до суду з позовом, не сплатило страхове відшкодування на користь позивача у відповідності до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 04.05.2022 року (справа №951/989/21) ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, а кримінальне провадження було закрито.
Кримінальне провадження закрито у зв'язку з нереабілітуючою обставиною, тобто не спростовує наявність вини відповідача в скоєнні ДТП.
Позивач в позовній заяві вказує, що порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Так як транспортний засіб є фізично знищеним, страховою компанією позивачу має бути відшкодована шкода, визначена в порядку, передбаченому ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, що становить 155 080,00 грн. (175 360,00 грн. - 20 280,00 грн.), тому з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» має бути стягнуто 100 000,00 грн., а з ОСОБА_1 55 080,00 грн.
Крім того, позивач просивстягнути з відповідача ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн. так як був пошкоджений автомобіль, який належить на праві власності позивачу, пошкодження автомобіля вплинуло на його моральний стан, позивач зазнав тілесних ушкоджень.
Не погодившись з таким рішенням ПАТ "СК "Еталон " подали апеляційну скаргу, в якій просили про його скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову до страхової компанії, посилались на неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуальних норм . Зазначали про порушення позивачем трирічного строку звернення до суду, з огляду на те, що ДТП сталася 22 квітня 2019 року, а позов подано в січні 2023 року. Зазначає, що позивачем був порушений 30 денний строк на подачу заяви про страхове відшкодування, передбачений ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а також річний строк, передбачений п.37.1.4 ст. 37 цього ж закону. Посилались на Постанову Великої Палати від 05 червня 2018 року, а також Постанову ВС в справі 465/6315/16-ц, відповідно до яких річний строк є присічним і поновленню не підлягає. Надані позивачем висновки на підтвердження розміру завданих збитків не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки в них не зазначено, що висновки зроблені для суду та про попередження експертів про кримінальну відповідальність.
Також апеляційну скаргу подано відповідачем ОСОБА_1 , в якій він просив про скасування рішення та відмову в задоволенні позову, через пропуск позивачем трирічного строку позовної давності. Також відповідач посилався на те, що він жодним судом не визнаний винним у вчиненні ДТП. Відповідно до висновку авто-технічної експертизи проведеної в кримінальній справі саме дії позивача знаходяться в прямому причинному зв'язку з тим, що сталася ДТП. Крім того посилається на неналежність доказів, наданих позивачем на підтвердження розміру завданих збитків.
У відзивах на подані апеляційні скарги, представник позивача адвокат Конюшко Д.Б. просив залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду без змін, вказував на доведеність вини відповідача ОСОБА_1 , правильне застосування судом норм матеріального права, надання належної оцінки доказам, а також відсутність підстав для відмови в позові через пропуск позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевказані норми, ціну позову в даній справі колегія суддів ухвалила розглядати справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам Закону оскаржуване рішення відповідає.
Норми матеріального права, якими регулюються правовідносини сторін:
Статтею 988 ч.1 ЦК України передбачено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ч.2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно п.3 ст. 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у зобов'язанні у межах суми страхового відшкодування - виступає страховик завдавача шкоди.
Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує: страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком замість завдавача шкоди. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону та ст. 1191 ЦК України, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Отже, уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик, на випадок виникнення деліктного зобов'язання, бере на себе виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди, в межах суми страхового відшкодування.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав встановленими такі обставини.
З матеріалів справи вбачається, що автомобіль Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_2 згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 27.02.2019 року.
22.04.2019 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів Volkswagen, державний номер НОМЕР_1 та Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 .
Як вбачається з матеріалів справи, цивільна відповідальність власника автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Еталон» - поліс АО №0638910 за яким страхова сума за шкоду, заподіяну майну становить 100 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.
09.05.2019 року ОСОБА_2 повідомив Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон» про настання випадку.
В цей же день уповноважений представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» склав протокол (Акт) огляду транспортного засобу Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 .
Після складання акту, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон» не визначило розмір страхового відшкодування яке має бути сплачене позивачу. Будь-яких повідомлень щодо страхового випадку страхова компанія не направляла позивачу.
Як встановлено судом, ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 04.05.2022 року №951/989/21) клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Крамара Володимира Петровича про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження задоволено, звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019210110000062 від 23.04.2019 відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрито на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України у зв'язку із звільненням від кримінальної відповідальності. Речові докази: автомобілі «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_1 та «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_2 добровільно надані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які зберігаються на спецмайданчику Козівського відділення поліції Бережанського відділу поліції ГУ НП в Тернопільській області - повернуто власникам.Ухвала набрала законної сили.
Ухвалою суду встановлено, що 22 квітня 2019 року близько 22 години, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи технічно справним автомобілем «VolkswagenPassat», р.н. НОМЕР_1 , рухався автодорогою «Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам'янка» поза межами населеного пункту зі сторони с. ДибщеКозівського району Тернопільської області у напрямку смт. КозоваКозівського району Тернопільської області із одним пасажиром у салоні автомобіля.
Під час руху водій ОСОБА_1 , в порушення пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами та доповненнями (далі - ПДР України), керував вищевказаним транспортним засобом у стані сильного алкогольного сп'яніння (вміст етилового спирту у крові 3.01%о (промілє), а також в порушення пункту 2.3 (б, д) ПДР України, не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб своєчасно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Як наслідок під час руху на ділянці вказаної вище автодороги, що між населеними пунктами с. Дибще та смт. Козова, водій ОСОБА_1 , в порушення вимог п.10.1 ПДР України, не переконавшись, що маневр керованим ним транспортним засобом «VolkswagenPassat» р.н. НОМЕР_1 буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок руху вказаного автомобіля в сторону зустрічної смуги руху. Окрім цього, у порушення п. 11.3 ПДР України, водій ОСОБА_1 , безпідставно, не надавши перевагу у русі зустрічному автомобілю, перетнувши горизонтальну дорожню розмітку «вузька переривчаста лінія», передбачену п. 1.5 ПДР України, виїхав на смугу зустрічного руху, де в подальшому допустив зіткнення керованого ним автомобіля «Volkswagen Passat» р.н. НОМЕР_1 із передньою правою частиною технічно справного автомобіля «VolkswagenPassat», р.н. НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку у бік м. Бережани Тернопільської області в межах своєї смуги під керуванням ОСОБА_2 , з пасажиром ОСОБА_3 на передньому пасажирському сидінні.
За таких обставин, в порушення вимог п.1.5 ч.1 ПДР України водій ОСОБА_1 , створив небезпеку та перешкоду для руху, а також загрозу життю або здоров'ю іншим учасникам дорожнього руху, завдавши матеріальних збитків, створивши таким чином умови, що стали причиною дорожньо-транспортної пригоди.
Тобто, порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 10.1, 11.3 ПДР України, за вищевказаних обставин, перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням потерпілому ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Такі дії ОСОБА_1 органом, який проводив досудове розслідування кваліфіковано як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Крім того, в ухвалі суду вказано, що оскільки звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є нереабілітуючою підставою, закон надає право обвинуваченому ОСОБА_1 заперечувати проти закриття провадження і в такому разі судовий розгляд продовжується у загальному порядку.
Разом з тим у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 не заперечив проти закриття провадження з відповідних підстав, його захисником подано відповідне клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
З'ясувавши позицію обвинуваченого ОСОБА_1 та впевнившись у його добровільності та усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, суд вважавщо клопотання захисника обвинуваченого - адвоката Крамара В.П. про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 10.1, 11.3 ПДР України, за вищевказаних обставин, перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
ОСОБА_1 надав до суду висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №1081/21-22 від 19.10.2021 року, однак суд не може взяти його до уваги як належний та допустимий доказ, вини ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, оскільки відповідачем не спростовані висновки щодо виїзду водія автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 на смугу зустрічного руху по якій рухався автомобіль Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , що і стало причиною ДТП.
Отже, під час слухання справи не надано суду належних та допустимих доказів на спростування вини ОСОБА_1 у порушенні ПДР України внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 .
Згідно з Висновком щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №364/09-22 складеного 21.09.2022 року оцінювачем ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 внаслідок пошкодження в ДТП становить 175 360,00 грн., що дорівнює ринковій вартості автомобіля. В той же час, висновком визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 543 276,71 грн.
Висновком №364/09-22-(01), складеним 07.10.2022 року оцінювачем ОСОБА_5 визначено що вартість автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 після ДТП становить 20 280,00 грн.
Відповідачі не надали належних та допустимих доказів на спростування, вищевказаних висновків.
Таким чином, з висновку щодо вартості матеріального збитку вбачається, що автомобіль Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 є фізично знищеним, судом не встановлено підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, а тому з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» у відповідності до положень закону підлягає стягненню 100 000 грн. (ліміт відповідальності страховика), так як, різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди становить 155080 грн.(175 360,00 грн. - 20 280,00 грн.=155 080,00 грн.)
В той же час з ОСОБА_1 на користь позивача на підставі положень ст.1166, ч.2 ст.1187, 1194 ЦК України, підлягає стягненню 55 080,00 грн.(сума, що перевищує ліміт відповідальності страхової компанії), оскільки його вина у спричиненні збитків позивачу є доведеною .
Крім того судом встановлено, що позивач звертався до страховика (страхової компанії) із заявами, однак страхова компанія на його неодноразові звернення не надала жодної відповіді, рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування не було прийнято, отже суд вважає, що позивач вживав розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, враховуючи що лише ухвалою від 04.05.2022 року, яка набрала законної сили 05.07.2022 року було завершено розгляд кримінального провадження щодо дорожньо-транспортної пригоди,тому позивач має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії)винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.
Дослідивши наявні в справі докази, колегія суддів встановила, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними, висновки суду відповідають таким обставинам та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 , щодо не встановлення його вини є безпідставні, оскільки суд першої інстанції, надав належну оцінку ухвалі, щодо закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, встановленим в ній обставинам, та вірно виходив з того, що саме відповідач ОСОБА_1 мав надати докази, що шкода позивачу була завдана не з його вини. Суд надав вірну оцінку висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №1081/21-22 від 19.10.2021 року, відповідно до якого , позивач також недотримався правил дорожнього руху, та обґрунтовано зазначив, що саме виїзд на зустрічну полосу руху, водієм ОСОБА_1 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння , що не було спростовано жодними доказами в суді і стало причиною ДТП та спричинення позивачу майнової та моральної шкоди.
Доводи відповідачів про неналежність доказів на підтвердження розміру завданої майнової шкоди, також апеляційний суд відхиляє, оскільки подані позивачем висновки повністю відповідають критеріям належності та допустимості письмового доказу.
В Постанові від 25.07.2020 року по справі № 221/6180/16-ц Верховний Суд зазначає: «Сума матеріального збитку, заподіяного потерпілій особі, повинна бути підтверджена таким засобом доказування, як звіт про оцінку майна (акт оцінки майна), який за змістом має відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України «Про затвердження методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395)».
До таких же висновків також прийшли судді Верховного Суду у Постановах: № 520/8867/15-ц від 13.11.2019 року; N? 522/1597/15-ц від 31.10.2019 року, N? 221/6180/16-ц від 25.07.2019 року, N? 461/2217/19 від 03.06.2021 року.
Відповідно до ст. ст. 76-77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Позивач реалізував своє право на встановлення дійсної суми збитків, завданих йому, і звернувся до суб?єкта оціночної діяльності, який здійснив таку оцінку. Вказані Звіти були виконані уповноваженою на це законом особою (суб?єктом оціночної діяльності) та містять інформацію щодо предмету доказування.
Отже, посилання на порушення ст. 106 ЦПК України є безпідставними, бо вказані Звіти є письмовими доказами, які були складенні суб?єктами оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства.
Вони є звітами суб?єкта оціночної діяльності, а не висновками судового експерта, відтак з огляду на вищенаведені положення законодавства і правозастосовчу практику Верховного Суду є належними, допустимим і достовірним доказами у даній категорії справ як фахові економічні дослідження, виконані оцінювачем-автотоварознавцем, тому на них не мають поширюватися вимоги до судових експертиз, позаяк вони є дослідженням суб?єкта оціночної діяльності, а не висновками експерта.
Відповідачі в будь який спосіб не спростували надані Звіти - не надали рецензії на них чи альтернативний розрахунок, не заявили клопотань про призначення судової авто-товарознавчої експертизи і не надали жодних інших доказів на спростування наданих позивачем висновків на підтвердження розміру завданих збитків.
Доводи апеляційних скарг відповідачів, щодо пропуску позивачем строку позовної давності, колегія суддів не приймає з огляду на таке.
Відповідно до п.12 Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширення короновірусної хвороби строки. визначені ст.ст. 257, 258 ЦК продовжуються на строк такого карантину.
КМ України встановлювався карантин з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.
ДТП сталася 22 квітня 2019 року, трирічний строк звернення до суду закінчувався б в квітні 2022 року, але оскільки в цей час діяв карантин, то такий строк продовжився до червня 2023 року, а позивач з позовом звернувся в січні 2023 року, не пропустивши строк звернення до суду.
Доводи СК "Еталон" про те, що позивачем був порушений 30 денний строк на подачу заяви про страхове відшкодування, передбачений ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" спростовуються матеріалами справи, якими підтверджено звернення позивача, на яке відповіді страхова компанія не надала та не відмовила у виплаті. Щодо пропуску річногостроку, передбаченого п.37.1.4 ст. 37 цього ж закону тапосилань на Постанову Великої Палати від 05 червня 2018 року, а також Постанову ВС в справі 465/6315/16-ц, відповідно до яких річний строк є присічним і поновленню не підлягає, колегія суддів зазначає, що у постанові від 14 грудня 2021 року Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи свій висновок у попередній справі, а саме № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), висловила правову позицію про те, що в разі якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії), винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі в судовому порядку. За обставинами даної справи позивач звертався до СК іще в 2019 році, проте жодної відмови та виплат не отримав. Крім того кримінальне провадження тривало до липня 2022 року, коли набрала законної сили ухвала про закриття кримінального провадження, у зв'язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, до вказаної дати позивач не міг надати страховику докази винуватості водія, цивільна відповідальність, якого була застрахована. З огляду на те, що позивач звернувся до суду не пропустивши трирічний строк звернення до суду, суд першої інстанції правомірно стягнув з страхової компанії, цивільна відповідальність в якій була застрахована збитки в межах ліміту їх відповідальності.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апеляційні скарги відповідачів не містять, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ст. 375 ЦПК України відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду.
Відповідно до ч.3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення з ціною позову, що не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, окрім випадків передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України
Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 375, 381-383, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" та апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 05 січня 2024 року.
Суддя - доповідач: О.В. Желепа
Судді: О.Ф. Мазурик
А.М. Стрижеус