09 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/10042/23 пров. № А/857/15297/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гінди О.М., Гудима Л.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року (суддя -Андрусенко О.О., м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 у травні 2023 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просив:визнати дії протиправними щодо зменшення з 01.03.2023 розміру пенсії на суму підвищень пенсії, установлених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII), Законом України «Про поліпшення матеріального становища інвалідів війни» (далі - Закон № 1603-IV); зобов'язати здійснити з 01.03.2023 перерахунок та виплату пенсії до положень Закону №3551-XII, Закону № 1603-IV, без обмеження максимальним розміром. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що протиправними є дії відповідача щодо зменшення з 01.03.2023 розміру пенсії на суму підвищень пенсії, установлених Законом № 3551-XII, Законом №1603-IV, оскільки, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, стаття 43 Закону № 2262-ХІІ фактично не містить норми про обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. В той же час, питання обмеження пенсії максимальним розміром вже було предметом судового розгляду у справі №140/3549/21, на даний час змін у чинному законодавстві України, які створюють підстави для обмеження розміру пенсії, не відбулося, а тому судове рішення від 18.05.2021 у справі №140/3549/21 залишається обов'язковим для виконання відповідачем.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що питання обмеження пенсії позивача максимальним розміром вже було предметом судового розгляду у справі №140/3549/21. Вказує, що змін у чинному законодавстві України, які створюють підстави для обмеження розміру пенсії не відбулося, а тому судове рішення від 18.05.2021 у справі №140/3549/21 залишається обов'язковим для виконання відповідачем і на даний час.
Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 12.07.2011 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ, що підтверджується протоколом про призначення пенсії за пенсійною справою №0303002820 (МВС) від 12.07.2011.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі №140/3549/21, яке набрало законної сили, зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугою років за останньою штатною посадою на підставі довідки про розмір грошового забезпечення виданою Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 02.03.2021 №22/6-1160у станом на 19.11.2019 відповідно до статей 43, 63 Закону № 2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Пpo грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», із обов'язковим урахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії з 01.12.2019, виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми щомісячного грошового забезпечення, без обмеження її граничного розміру, а також виплатити різницю між розміром перерахованої пенсії (з урахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останньою штатною посадою та вже виплачених щомісячних сум на підставі довідки про розмір грошового забезпечення виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 02.03.2021 №22/6-1160у станом на 19.11.2019.
Вказане рішення суду було виконане у спосіб здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.07.2021, основний розмір якої після перерахунку пенсії становив 28314,52 грн (31460,58 грн. х 90%), при цьому, у складі пенсійної виплати були передбачені такі доплати: 7078,63грн - збільшення основного розміру пенсії відповідно до Постанови №138; 741,60 грн - підвищення як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи відповідно до Закону № 3551-XII; 50,00 грн - цільова грошова допомога відповідно до Закону № 1603-IV; підсумок пенсії з надбавками 36184,75 грн. Вказана обставина підтверджується витягом про перерахунок пенсії з 01.07.2021 з пенсійної справи №0303002820 (МВС).
Листом від 01.03.2023 №5101-3357/В-02-08-0300/23 ГУ ПФУ у Волинській області, у відповідь на звернення позивача, повідомило, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі №140/3549/21 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 без обмеження її максимальним розміром; основний розмір обчисленої пенсії від грошового забезпечення (31460,58 грн) з розрахунку 90 % визначено в сумі 28314,52 грн. Судові рішення виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених зобов'язань; у випадку, коли судом не визначено порядок проведення перерахунку пенсії, застосовуються норми законодавства, чинного на час, з якого проводиться перерахунок пенсії. Розмір пенсійної виплати з березня 2023 року складає 36098,35 грн, в тому числі: 28314,52 грн - основний розмір пенсії; 7078,63грн - збільшення основного розміру пенсії відповідно до Постанови №1381; 655,20 грн - підвищення як інваліду війни відповідно до Закону № 3551-XII (1638 грн х 40%); 50,00 грн - цільова грошова допомога відповідно до Закону №1603-IV. Зауважено, що серед складових пенсійної виплати є підвищення як інваліду війни II групи, розмір якого визначено з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, станом на дату проведення перерахунку пенсії на виконання рішення суду, а саме на 01.12.2019 - 1638,00 грн.
09.03.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив забезпечити перерахунок пенсії з підвищенням, установленим Законом № 3551-XII, до встановленого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, станом на 01.03.2023.
На вказану заяву ГУ ПФУ у Волинській області листом від 12.05.2023 №12767-7451/В-02/8-0300/23 повідомило, що розмір підвищення як інваліду війни II групи визначено з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, станом на дату проведення перерахунку пенсії на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі №140/3549/21, а саме на 01.12.2019 і становить 655,20 грн., тому підстав для перегляду встановленого розміру згаданого підвищення на даний час немає.
Разом з тим, вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо зменшення з 01.03.2023 розміру пенсії на суму підвищень, установлених Законом № 3551-XII та Законом № 1603-IV, застосувавши саме обмеження максимальним розміром, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що з витягу про перерахунок пенсії з 01.03.2023 вбачається обмеження максимальним розміром пенсії саме в частині індексацій (нараховано індексацію в сумі 4955,04 грн. та в сумі 1500,00 грн., однак вказані суми не включені у розмір пенсійної виплати - 36098,35 грн.), а не як стверджує позивач в частині підвищень, установлених Законом № 3551-XII та Законом №1603-IV.
Відповідно до статті 43 Закону №2262-XII (в редакції Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 08.07.2011 №3668-VI, який набрав чинності з 01.10.2011) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24.12.2015 №911-VIII частину сьому статті 43 Закону №2262-XII доповнено реченням такого змісту “Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень”.
Згідно зі змінами, внесеними Законом України від 12.04.2016 №1080-VІІІ“Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей” частина п'ята статті 43 Закону №2262-ХІІ стала вважатись частиною сьомою.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 у справі №7-рп/2016, є втрата чинності із 20.12.2016 частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII.
Поряд з тим, Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі - Закон №1774-VIII) у частині сьомій статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” слова і цифри “у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року” замінено словами і цифрами “по 31 грудня 2017 року” (пункт 10 вказаного Закону). Пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві положення” Закону №1774-VIII, встановлено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано неконституційною перше речення та друге речення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто усю частину сьому названої статті. Втрата із 20.12.2016 чинності частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму, яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною в цілому частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII така норма вважається “відсутньою” у тексті Закону. При цьому після прийняття Конституційним Судом України зазначеного вище Рішення зміни до першого речення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII аналогічного змісту новими законами не вносились.
Отже, починаючи із 2017, стаття 43 Закону №2262-ХІІ не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Внесені Законом №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є нереалізованими та самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від 09.11.2020 у справі №813/678/18, від 31.03.2021 у справі №815/3000/17.
Згідно з матеріалами справи, на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі №140/3549/21 ГУ ПФУ у Волинській області з 01.07.2021 проведено перерахунок пенсії позивачу, виходячи з розрахунку 90 % грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром, про що свідчить витяг про перерахунок пенсії з 01.07.2021 з пенсійної справи №0303002820 (МВС).
З доводів ОСОБА_1 , що він звернувся до суду із даним позовом, оскільки вважає, що ГУ ПФУ у Волинській області протиправно зменшено з 01.03.2023 розмір пенсії на суму підвищень, установлених Законом № 3551-XII та Законом № 1603-IV, застосувавши саме обмеження максимальним розміром.
Стосовно цього колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 13 Закону № 3551-XII особам з інвалідністю внаслідок війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: особам з інвалідністю I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2019 рік” визначено, що у 2019 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 1 січня - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.
Згідно із статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 1 січня - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” у 2022 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” у 2023 році прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність - 2093 гривні.
Статтею 1 Закону № 1603-IV Кабінету Міністрів України, починаючи з 1 травня 2004 року, передбачати щомісячну виплату цільової грошової допомоги на прожиття: особам з інвалідністю внаслідок війни I групи у розмірі 70 гривень; особам з інвалідністю внаслідок війни II та III груп у розмірі 50 гривень, учасникам бойових дій у розмірі 40 гривень, незалежно від розміру пенсій та надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги та пенсії за особливі заслуги перед Україною.
З листа ГУ ПФУ у Волинській області від 01.03.2023 №5101-3357/В-02-08-0300/23 слідує, що розмір пенсійної виплати позивача з березня 2023 року складає 36098,35 грн, в тому числі: 28314,52 грн - основний розмір пенсії; 7078,63грн - збільшення основного розміру пенсії відповідно до Постанови №1381; 655,20 грн - підвищення як інваліду війни відповідно до Закону № 3551-XII (1638 грн х 40%); 50,00 грн - цільова грошова допомога відповідно до Закону №1603-IV.
Таким чином, у складі пенсійної виплати позивача з березня 2023 року є підвищення як інваліду війни відповідно до Закону № 3551-XII у сумі 655,20 грн, яке визначено з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, станом на 01.12.2019 - 1638,00 грн., та цільова грошова допомога відповідно до Закону №1603-IV у сумі 50,00 грн.
Вказане також підтверджується витягом про перерахунок пенсії з 01.03.2023 з пенсійної справи №0303002820 (МВС), який долучений до відзиву на позовну заяву та з якого вбачається наявність у складі пенсійної виплати з 01.03.2023 таких складових як підвищення інваліду війни ІІ групи відповідно до Закону № 3551-XII та цільова грошова допомога відповідно до Закону №1603-IV та суми вказаних підвищень включені у розмір пенсійної виплати - 36098,35 грн.
Також, з вказаного витягу про перерахунок пенсії з 01.03.2023 вбачається обмеження максимальним розміром пенсії саме в частині індексацій (нараховано індексацію в сумі 4955,04 грн. та в сумі 1500,00 грн., однак вказані суми не включені у розмір пенсійної виплати - 36098,35 грн.), а не як стверджує апелянт в частині підвищень, установлених Законом № 3551-XII та Законом №1603-IV (як зазначалось вище, вказані підвищення з 01.03.2023 включені у розмір пенсійної виплати - 36098,35 грн).
Про це свідчить також заява позивача від 09.03.2023, адресована відповідачу, в якій зазначено, що питання індексації пенсії є окремим спором, який розглядається у суді, а підвищення пенсії відповідно Закону №3551-XII щорічно залежить від встановленого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто є змінною величиною з наслідком збільшення розміру пенсії, у зв'язку з чим просив відповідача забезпечити перерахунок пенсії з вказаним підвищенням, до встановленого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, станом на 01.03.2023. Однак доводів щодо протиправності дій відповідача щодо зазначених обставин ні позовна заява, ні апеляційна скарга не містить.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в ході розгляду даної справи не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1 про протиправність дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії з 01.03.2023 на суму підвищень, установлених Законом №3551-XII та Законом № 1603-IV.
Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року в справі №140/10042/23- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
Л. Я. Гудим