09 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/1519/23 пров. № А/857/16148/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гінди О.М., Гудима Л.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на окрему ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року (суддя -Каленюк Ж.В., м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 у лютому 2023 року звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області), в якому просила:визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 30 липня 2022 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон №796-ХІІ); зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 30 липня 2022 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік); стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області судові витрати у сумі 1073,60 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року позов задоволено.
ОСОБА_1 у липні 2023 року звернулася до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з заявою про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року у цій справі. В обґрунтування заяви зазначає, що виконуючи рішення суду у справі, ГУ ПФУ у Волинській області при перерахунку пенсії не застосувало розміри мінімальної заробітної плати, установлені на відповідний календарний рік, та не врахувало зміни такого розміру протягом відповідного року. Крім того, з розпорядження про перерахунок пенсії вбачається, що доплата до пенсії становить 4962,00 грн, тобто розмір прожиткового мінімуму взято не за 2023 рік.Заявник просила визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області, вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року у справі №140/1519/23 щодо нарахування та виплати з 30 липня 2022 року доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, виходячи з двох прожиткових мінімумів, а не двох заробітних плат (з урахуванням зміни такого розміру протягом відповідного року) згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, а також неврахування зміни розрахункової величини підвищення до пенсії за 2023 рік, та зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що спряли порушенню закону.
Окремою ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено частково.Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року у справі №140/1519/23, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, без урахування зміни розрахункової величини підвищення до пенсії - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01 січня 2023 року.Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону - невиконанню рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року у справі №140/1519/23 в частині здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням зміни розрахункової величини підвищення до пенсії - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01 січня 2023 року.Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області строк для надання Волинському окружному адміністративному суду відповіді щодо вжитих заходів за цією ухвалою - тридцять днів з дня набрання окремою ухвалою законної сили.В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Не погодившись з постановленою ухвалою суду першої інстанції її оскаржила позивачка, яка із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року, прямо зазначено проводити відповідні виплати в розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Враховуючи те, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи приписи пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача, вчинених на виконання рішення суду у цій справі, щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії, виходячи з розрахункової величини прожитковий мінімум, а не мінімальної заробітної плати.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129 та ст. 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
За приписами ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Приписами ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності,- за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За змістом частини 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Таким чином, вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/235/20 вказала, що стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV Кодексу адміністративного судочинства України «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач звернулась до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України у зв'язку з тим, що на виконання вказаного вище рішення суду відповідачем нараховано та призначено до виплати підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ, проте суму обрахованого підвищення визначено у розмірі двох прожиткових мінімумів, а не мінімальних заробітних плат, що, на думку позивач, не відповідає судовому рішенню.
Відтак, спірним у цій справі є питання виконання ГУПФУ у Волинській області рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб як розрахункової величини для нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії. З цього приводу колегія суддів вказує на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року, яке набрало законної сили 04 квітня 2023 року, позов у цій справі задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 30 липня 2022 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон №796-ХІІ); зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 30 липня 2022 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік); стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області судові витрати у сумі 1073,60 грн.
10 лютого 2023 року на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року, яке набрало законної сили 01 грудня 2022 року, позивачу було видано виконавчий лист №952/2023 в частині зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_2 з 23 лютого 2022 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
19 квітня 2023 року на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року, яке набрало законної сили 04 квітня 2023 року, позивачу було видано виконавчий лист №4551/2023 в частині зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області провести ОСОБА_1 з 30 липня 2022 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 25 травня 2023 року відкрито виконавче провадження №71888471 з примусового виконання рішення суду від 03 березня 2023 року у справі №140/1519/23 (а.с.36).
Як видно з листа ГУ ПФУ у Волинській області від 29 червня 2023 року №25115-25243/Ж-03/8-2800/23 (а.с.37-38), на виконання рішення суду від 03 березня 2023 року у справі №140/1519/23 позивачу з 17 липня 2018 року проведено нарахування підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, із застосуванням пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі - Закон №1774-VIII).
З рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 12 квітня 2023 року №907080135561 вбачається, що позивачу встановлено підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ на виконання рішення суду у цій справі в розмірі 4962,00 грн - у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого законодавством станом на 01 січня 2022 року.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність таких дій відповідача щодо застосування пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні дії положення» Закону № 1774-VIII та відхилив доводи позивача про те, що боржник протиправно здійснив нарахування підвищення до пенсії із розрахунку двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а не мінімальних заробітних плат.
Проте, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року вирішено спір з приводу розміру належних позивачу виплат, вказане рішення набрало законної сили та у відповідності до статті 370 КАС України підлягає обов'язковому виконанню у відповідності до змісту резолютивної частини такого рішення.
Матеріалами справи підтверджується застосування відповідачем для обрахунку підвищення до пенсії позивача розрахункової величини - двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленої законом на 01 січня 2022.
Натомість, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року, зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення позивачу у розмірі визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
На переконання колегії суддів, такі дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень, є протиправними, оскільки не відповідають судовому рішенню, яке набрало законної сили і яким його зобов'язано при перерахунку пенсії позивачу застосувати саме розміри мінімальної заробітної плати, установлені на відповідний календарний рік, а не прожитковий мінімум.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Постановою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі № 804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: «Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи».
Враховуючи те, що у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року у цій справі визначено, що розмір підвищення до пенсії, яку слід нарахувати та виплатити позивачу, визначається статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що проведення відповідачем на виконання такого рішення суду перерахунку пенсії позивача із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є протиправним, оскільки при перерахунку пенсії застосуванню підлягає саме величина мінімальної заробітної плати.
Таким чином, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року підлягає до виконання відповідачем (боржником) у точній відповідності до його резолютивної частини.
Суд першої інстанції прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи, а також помилково застосував норми процесуального права, що призвело до помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви позивача.
За приведених положень законодавства та фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали про часткове задоволення заяви про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду у справі № 140/1519/22 та задоволення заяви позивача шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року у справі № 140/1519/22 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 30 липня 2022 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, виходячи з двох прожиткових мінімумів, а не з двох мінімальних заробітних плат (з урахуванням зміни такого розміру протягом відповідного року) згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
За таких обставин, з врахуванням положень статті 317 КАС України суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушив норми процесуального права, що має наслідком скасування такої та задоволення заяви про визнання протиправними рішень та дій, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду за вищевстановлених обставин.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Окрему ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року у справі № 140/1519/21 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 30 липня 2022 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з двох прожиткових мінімумів, а не з двох мінімальних заробітних плат (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року у справі № 140/1519/21.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області місячний строк з дня отримання (вручення) копії цієї постанови для подання до суду першої інстанції доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року у справі № 140/1519/21.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
Л. Я. Гудим