08 січня 2024 року справа № 580/5782/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Черкаської обласної прокуратури (далі - відповідач),якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні по день фактичного розрахунку на користь позивача у сумі 695 840,95 грн;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні по день фактичного розрахунку (з 31.12.2020 по 25.11.2022) у сумі 695 840,95 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідач у день звільнення позивача зі служби з органів прокуратури своєчасно не виплатив їй вихідну допомогу у зв'язку зі звільненням, яка на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.03.2022 у справі № 580/342/21, залишеного в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2022, виплачена позивачу лише 26.11.2022, тому вважає, що відповідач має виплатити їй середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив в якому зазначив, що несвоєчасна виплачена позивачу вихідна допомога у сумі 21 025,41 грн у 33 рази є меншою, ніж заявлена позивачем у позові сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 695 840,95 грн, тому у спірних правовідносинах необхідно застосовувати принцип співмірності.
Позивач надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, де зазначив, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву є безпідставними. Позивач у відповіді на відзив посилається на практику Верховного суду та просить задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що у період з 21.07.2010 до 30.12.2020 позивач перебувала на публічній службі в органах прокуратури.
Відповідно до наказу Черкаської обласної прокуратури від 23.12.2020 № 712к позивача з 30.12.2020 звільнено з посади прокурора Уманської місцевої прокуратури Черкаської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». В наказі міститься також посилання на ст. 11, а також на пп. 2 п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ від 19.09.2019.
Вважаючи, що на день звільнення відповідачем протиправно не виплачено позивачу вихідну допомогу, передбачену статтею 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17.03.2022 у справі № 580/342/21 зобов'язано Черкаську обласну прокуратуру (18000, м. Черкаси, бульв. Шевченка 286, код ЄДРПОУ 02911119) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що становить без вирахування податків і зборів 21 025 (двадцять одну тисячу двадцять п'ять) гривень 41 копійку.
На виконання вищезазначеного рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.03.2022 у справі № 580/342/21 відповідач 26.11.2022 виплатив позивачу вихідну допомогу у зв'язку зі звільненням у розмірі середнього місячного заробітку, в сумі 16 875,46 грн (21 025,41 грн - відрахування обов'язкових податків і зборів).
На заяву позивача щодо нарахування та виплати їй середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, відповідач листом від 13.04.2023 № 21-139вих-23 повідомив про відсутність правових підстав для виплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Позивач вважаючи, що відповідач зобов'язаний виплатити йому середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд зазначає, що 16 квітня 2020 року у справі № 822/3307/17 Верховний Суд зробив висновок, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, тому належить застосовувати норми КЗпП.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, стаття 116 КЗпП України викладена у новій редакції та передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення, згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, повідомити працівника про нараховані суми та виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, також були внесені зміни до статті 117 КЗпП України.
Так, частина перша статті 117 КЗпП України передбачає, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності, а за змістом частини другої вказаної статті у разі спору про розміри належних звільненому працівнику сум розмір відшкодування за час затримки визначає суд.
Водночас середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню за час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Судом із матеріалів справи встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17.03.2022 у справі № 580/342/21 зобов'язано Черкаську обласну прокуратуру (18000, м. Черкаси, бульв. Шевченка 286, код ЄДРПОУ 02911119) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що становить без вирахування податків і зборів 21 025 (двадцять одну тисячу двадцять п'ять) гривень 41 копійку.
На виконання вищезазначеного рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.03.2022 у справі № 580/342/21 відповідач 26.11.2022 виплатив позивачу вихідну допомогу у зв'язку зі звільненням у розмірі середнього місячного заробітку, в сумі 16 875,46 грн (21 025,41 грн - відрахування обов'язкових податків і зборів).
Отже, остаточний розрахунок при звільненні позивача був здійснений відповідачем лише 26.11.2022.
Так, порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 і застосовується у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Згідно п. 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Положеннями п. 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Заробіток позивача за попередні два місяці перед звільненням складав: за жовтень 2020 року у сумі 13 899,86 грн та за листопад 2020 року у сумі 15 135,26 грн, усього 29 035,12 грн за 29 фактично відпрацьованих днів.
Таким чином, середньоденний заробіток позивача за останні два місяці перед звільненням зі служби складає 1 001,21 грн (29 035,12 грн : 29 днів) = 1 001,21 грн.
Отже, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні, але не більше ніж за 6 місяців, становить 184 222,64 грн (1 001,21 х 184 календарних дні (за 6 місяців) = 184 222,64 грн).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 вказала, що відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
Відповідно до п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц) зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Судом встановлено, що загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складає у загальній сумі 105 778,21 грн (84 752,80 грн (виплачено позивачу при звільненні) + 21 025,41 грн (вихідна допомога у зв'язку зі звільненням позивача, виплачена на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.03.2022 у справі № 580/342/21).
Враховуючи те, що виплачена позивачу вихідна допомога у зв'язку із її звільненням, виплачена на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.03.2022 у справі № 580/342/21 у загальній сумі - 21 025,41 грн складає 19,87% від загального розміру 105 778,21 грн належних позивачеві при звільненні виплат, тому виходячи із критеріїв зменшення розміру відшкодування з огляду на їх співмірність суд дійшов висновку, що належна сума до виплати позивачу в якості компенсації за затримку розрахунку при звільненні становить 36 605,04 грн (184 222,64 грн (сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 6 місяців) х 19,87% (розмір своєчасно невиплаченої позивачу вихідної допомоги від загального розміру належних позивачеві при звільненні виплат).
Таким чином, з огляду на очевидну неспівмірність несвоєчасно виплачених сум при звільнені позивача з розміром середнього заробітку за час затримки їх виплати при звільненні, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що справедливою, пропорційною і такою, що відповідатиме критеріям співмірності, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат є сума 36 605,04 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні лише в сумі 36 605,04 грн.
З огляду на вищезазначене, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Черкаської обласної прокуратури щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні по день фактичного розрахунку.
Зобов'язати Черкаську обласну прокуратуру (бульвар Шевченка 286, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 02911119) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні у сумі 36 605 (тридцять шість тисяч шістсот п'ять) гривень 04 копійки.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ