Справа № 560/312/24
іменем України
09 січня 2024 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Салюк П.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу реєстрації місця проживання Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу реєстрації місця проживання Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, в якому просить:
визнати бездіяльність у вигляді відмови (заяви про зняття задекларованого/зареєстрованого місяця проживання) Відділу реєстрації місця проживання Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради протиправною щодо відмови у знятті задекларованого/зареєстрованого місця проживання;
зобов'язати Відділ реєстрації місця проживання Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради вчинити дії щодо вчинення реєстраційної дії - зняття з реєстрації у зв'язку з виїздом за кордон на постійне місце проживання.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі за даним позовом суд виходив з наступного.
За змістом норм частин першої та другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Дослідивши зміст та матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови позивачу у відкритті провадження у справі з огляду на таке.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У частині першій статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відтак, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Позивач в позовній заяві зазначає, що на його заяву, як власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання/перебування стосовно ОСОБА_1 відповідачем відмовлено.
Проаналізувавши обставини, з приводу яких виник даний спір, суд вважає, що у даній справі спірні правовідносини пов'язані з правом користування та розпорядження майном, адже ініційований позивачем спір щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , має цивільно-правову природу, оскільки позовні вимоги спрямовані на зміну (припинення) цивільних прав останнього.
Отже цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Такий висновок суду ґрунтується насамперед на правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, відображених у її постановах від 16 травня 2018 року у справі №337/2535/2017, від 12 грудня 2018 року у справі №826/8687/16, від 10 квітня 2019 року у справі №826/3620/17.
За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.
Суддя зазначає, що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені діями/рішеннями/бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов'язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання бездіяльності/дій/рішень протиправними та зобов'язання вчинити дії є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.
Отже спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, так як спір виник з житлових правовідносин.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Приймаючи до уваги те, що спір виник з приводу захисту позивачем цивільного права на житло, правовідносини є приватноправовими та не мають публічно-правового характеру, а зазначена справа підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 170, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу реєстрації місця проживання Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України сплачений судовий збір в розмірі 1211 грн (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 копійок, згідно з платіжною інструкцією від 05.01.2024 №3302-2409-4875-7872.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддяП.І. Салюк