Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
08 січня 2024 року № 520/9064/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Зінченко А.В. розглянувши в порядку спрощенного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:
-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” у розмірі 100 000 гривень, у зв'язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період з 02.10.2022 року по 07.01.2023 року час в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
-зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену додаткову грошову винагороду, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” у розмірі 100 000 гривень у зв'язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період з 02.10.2022 року по 07.01.2023 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 відкрито спрощене провадження по даній справі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 року зупинено провадження у зазначеній справі.
Ухвалою суду від -1.11.2023 року поновлено провадження у справі.
Дослідивши надані матеріали, суд встановив наступне.
Солдат ОСОБА_1 (далі - Позивач) проходить військову службу в НОМЕР_4 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України (далі - Відповідач).
Відповідно до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 року № 165 гриф., солдата ОСОБА_1 у складі другого відділу прикордонної служби НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 , Відповідач) було направлено в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_5 ), де Позивач перебував з жовтня по січень.
Під час проходження військової служби, перебуваючи у відрядженні в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_5 ), Позивач виконував бойові завдання на кордоні з Білорусією на підставі бойових наказів (розпорядження), які видавались начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - військова частина НОМЕР_5 ).
Таким чином, Позивач набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн. відповідно до постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у зв'язку з безпосередньою участю у бойових діях або забезпечуванні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів , так як фактично виконував бойові завдання на підставі бойових розпоряджень (наказів) перебуваючи у службовому відрядженні.
У зв'язку з чим, в інтересах Позивача до Відповідача було направлено адвокатський запит із проханням надати інформацію щодо підстав і причин не нарахування та невиплати щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченою Постановою КМУ №168 від 28.02.2022р., військовослужбовцю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за його безпосередню участь у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у період з вересня по сьогоднішній день, а також надати відповідні підтверджуючі документи, що стали умовою для ненарахування та невиплати вищевказаної додаткової винагороди.
Відповідачем надано відповідь від 18.03.2023 року за № 14-2103/1-23-вих., в якій зазначено, що збільшена додаткова винагорода Позивачу не нараховувалась у зв'язкуз відсутністю підстав здійснення такої виплати.
Також, надано архівну відомість, із зазначенням заробітної плати Позивача (пункт 2), та відмовлено у наданні довідки про безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони у зв'язку з тим, що105 прикордонним загоном ім. князя Володимира Великого (військова частина НОМЕР_5 ) не було надано документи, які підтверджують безпосередню участь у бойових діях Позивача.
Окрім того, у вище вказаній відповіді не підтверджено інформацію про те, що Позивач притягувався до кримінальної, дисциплінарної або ж адміністративної відповідальності.
Одночасно, з метою належного захисту прав Позивача, адвокатський запит було направлено до військової частини НОМЕР_5 , де Позивач перебуває у службовому відрядженні та продовжує проходити військову службу із проханням надати інформацію щодо підстав і причин не нарахування та невиплати щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченою Постановою КМУ №168 від 28.02.2022р., військовослужбовцю ОСОБА_1 , за його безпосередню участь у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у період з жовтня та по теперішній час, а також надати відповідні підтверджуючі документи, що стали умовою для ненарахування та невиплати вищевказаної додаткової винагороди.
Листом військової частини НОМЕР_5 від 08.02.2023 року за №22/865-23-вих було надано відповідь, в якій підтверджено, що Позивач перебував в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_5 ), проходить службу відповідно до бойових розпоряджень начальника НОМЕР_6 прикордонного загону імені князя Володимира Великого від 19.09.2022 № 276/гриф (скасоване), від 25.09.2022 № 1348/гриф (скасоване) та від 25.10.2022 № 1697/гриф. приступив до виконання завдань в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Проте, Відповідач ігноруючи вимоги Постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» починаючи з 21.10.2022по 07.01.2023 року здійснював виплату Позивач додаткову винагороду розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, що вбачається із архівної відомості, наданої у відповідь на адвокатський запит.
Таким чином, Відповідач не нарахував та не виплачував Позивачу підвищену додаткову грошову винагороду у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях та участь у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 02.10.2022 по 07.01.2023 року, відповідно до Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року.
Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.
Судом досліджено надані матеріали справи та встановлено,що у своїй відповіді, яка зазначена вище, Відповідач вказує наступне:«…військовослужбовець перебував у відрядженні на ділянці НОМЕР_6 прикордонного загону імені князя Володимира Великого та відповідно до пункту 11 наказу 392-АГ інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штатів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу. Тобто, документи, які підтверджують безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії військовослужбовця в НОМЕР_4 прикордонному загоні відсутні, оскільки ці документи не надходили на адресу НОМЕР_4 прикордонного загону».
Таким чином, позиція Відповідача щодо невиплати Позивачу обумовлена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 року № 392-АГ «Про реалізацію вимог постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168», в якому визначаються заходи, які відносяться до безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та визначає перелік необхідних документів.
Також тим, що підставою для невиплати Позивачу збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди було ненадання начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_5 ), де Позивач перебував у службовому відрядженні, інформації про дні безпосередньої участі у бойових діях.
Суд не може погодитись з такою позицією Відповідача з наступних підстав.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права, свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Утвердження і забезпечення прав, свобод людини є головним обов'язком держави.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно зі ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Статтею 1 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до п.3,4 ч.1 ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» одними із обов'язків державної прикордонної служби України є припинення у взаємодії з відповідними правоохоронними органами збройних конфліктів та інших провокацій на державному кордоні України та участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у відбитті вторгнення або нападу на територію України збройних сил іншої держави або групи держав.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ), у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 р. № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 14.03.2022 р. № 2119- ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18.04.2022 р. № 259/2022 (затвердженим Законом України від 21.04.2022 р. № 2212-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, Указом Президента України від 17.05.2022 р. № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 22.05.2022 р. № 2263- ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Наразі, Указом Президента України від 14 лютого 2023 року № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб - до 20 травня 2023 року.
28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову № 168 про «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пунктом 1 Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Також Постановою КМУ № 793 від 07.07.2022 р. «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» п.2-1 Постанови № 168 доповнено та встановлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до вимог пунктів 1, 3 Постанови № 168, підставою для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил є:
- період дії воєнного стану;
- безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з
національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;
- перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення
зазначених заходів;
- наказ командира (начальника).
Бойові дії, відповідно до Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року № 1932-XII, - це форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).
Відповідно п. 1 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою КМУ від 16 жовтня 2014 р. № 533, Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно п. 9 наведеного Положення, Адміністрація Держприкордонслужби в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів МВС видає директиви, накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.
Як передбачено ст. 1 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
Як передбачено ч. 3 ст. 12 наведеного Закону, регуляторні акти, прийняті Національним банком України, Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, іншими державними органами, центральними органами виконавчої влади, державними спеціалізованими установами та організаціями, некомерційними самоврядними організаціями, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також їх посадовими особами, офіційно оприлюднюються в "Офіційному віснику" та у газеті "Урядовий кур'єр" не пізніш як у десятиденний строк після їх державної реєстрації або прийняття та підписання, у випадку, якщо ці регуляторні акти не підлягають державній реєстрації.
Отже, накази Адміністрації Держприкордонслужби, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.
Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет (ч. 2 ст. 13 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”).
Окрім того, відповідно п. 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.
Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, які містять одну або більше норм, що зачіпають права, свободи, законні інтереси і стосуються обов'язків громадян та юридичних осіб, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації, або мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також юридичних осіб, що не належать до сфери управління суб'єкта нормотворення (п. 2 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою КМУ від 28 грудня 1992 р. № 731).
Таким чином, на думку суду, відповідний наказ Адміністрації Держприкордонслужби, на який посилається Відповідач, не є актом Адміністрації Держприкордонслужби у розумінні вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а тому на підставі вказаного наказу Позивач не може бути позбавлений підвищеної додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Окрім того, вказаний наказ, у порушення наведених вище норм, не було зареєстровано та оприлюднено, у встановлений законом спосіб, доступу до вказаного нормативно-правового акту - також немає.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21 листопада 2018 року у справі №824/166/15-а, держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.
Щодо посилання відповідача на те, що підставою для невиплати Позивачу збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди було ненадання начальником 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого (де Позивач перебував у службовому відрядженні) інформації про дні безпосередньої участі у бойових діях.
У відповідь на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_5 ), де Позивач перебував у службовому відрядженні зазначив наступне: «Списки передбачені додатком 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», на адресу НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) не направлялись, так як відповідно до листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.04.2022 року № 21-1215-2022 «Щодо однакового трактування положень» визначено, що збільшення додаткової винагороди визначається лише за дні безпосереднього виконання бойових завдань військовослужбовцями ДПСУ з відбиття атак (вогневого ураження), у т.ч. перебування безпосередньо цих об'єктів під бомбардуванням, артилерійським, ракетним обстрілом.»
Однак, суд зі вказаною позицією не погоджується та зазначає, що відповідно до п. 9 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою КМУ від 16 жовтня 2014 р. № 533, Адміністрація Держприкордонслужби в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів МВС видає директиви, накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.
Права Адміністрації Держприкордонслужби для виконання покладених на неї зазначені у п. 6 наведеного Положення.
Суд вказує, що наведеним положенням не передбачено право Адміністрації Державної прикордонної служби України видавати листи, які встановлюють обмеження для отримання військовослужбовцями додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України.
Окрім того, наведений лист, як документ, не є законодавчим актом у розумінні вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», не є зареєстрованим та оприлюдненим, у встановлений законом спосіб.
Попри ненадання начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (де Позивач фактично проходить службу) інформації про дні безпосередньої участі у бойових діях, наведений прикордонний загін у відповіді на адвокатський запит зазначив: « солдат ОСОБА_1 , у відповідності до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 року № 165/гриф., у складі 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) направлено в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_5 ).
Відповідно до бойових розпоряджень начальника НОМЕР_6 прикордонного загону імені князя Володимира Великого від 19.09.2022 № 276/гриф (скасоване), від 25.09.2022 № 1348/гриф (втратило чинність) та від 25.10.2022 № 1697/гриф солдат ОСОБА_1 у складі 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) приступив до виконання завдань в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_6 прикордонного загону імені князя Володимира Великого.
Бойові розпорядження начальника НОМЕР_6 прикордонного загону імені князя Володимира Великого від 19.09.2022 № 276/гриф (втратило чинність), від 25.09.2022 № 1348/гриф (втратило чинність) та від 25.10.2022 № 1697/дск, надати немає можливості, оскільки мають обмежений гриф доступу.»
Таким чином, так як направлення Позивача в оперативне підпорядкування до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_5 ) відбулось на підставі бойового наказу, так і виконання завдань Позивачем здійснювалось на підставі бойових розпоряджень.
Наведене свідчить про здійснення Позивачем заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що є підставою для виплати збільшеної додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 №168, так як виконувались бойові завдання саме на підставі бойових наказів та розпоряджень, що є підставою для здійснення вищевказаної виплати Позивачу.
Тобто, для додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000 грн. не обов'язковим є саме безпосередня участь у бойових діях та зіткнення із ворогом, так як положення п. 1 наведеної постанови КМУ передбачають, зокрема, і здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Адже, саме таким заходом і є виконання бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) на кордоні із Білорусією перебуваючи у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_6 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_5 ).
Частиною 2 ст. 77 КАС України, встановлено, що адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Таким чином, суд приходить до висновку, що обов'язок доказування лежить саме на Відповідача. Позивачем висловлюється презумпція, що він брав безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони.
Суд також вказує, що Конституційний суд України у п. 3.2. рішення №10-р/2020 від28.08.2020 року визначив, що згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24,25, 27, 28,29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61,62, 63 Конституції України.
Конституційний Суд України наголошує, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України.
Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом,ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.
Також , відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету.
Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно- правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що Відповідач як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав і обов'язків, дотримуватись встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” у розмірі 100 000 гривень, у зв'язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період з 02.10.2022 року по 07.01.2023 року час в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену додаткову грошову винагороду, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” у розмірі 100 000 гривень у зв'язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період з 02.10.2022 року по 07.01.2023 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Зінченко А.В.