пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
09 січня 2024 року Справа № 903/1206/23
Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/1206/23 за позовом Волинського обласного центру зайнятості до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про стягнення 45898,05 грн.
230.11.2023 представник Волинського обласного центру зайнятості подала до суду позовну заяву до Головного управління Держгеокадастру у волинській області про стягнення 45898,05 грн. в якості відшкодування здійснених у період з 02.08.2022 по 24.01.2023 гр. ОСОБА_1 виплат на допомогу по безробіттю.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 01.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалу суду надіслано відповідачу до електронного кабінету 01.12.2023 та отримано відповідачем 01.12.2023 о 13:14 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.. Строк для подання відзиву та заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - до 18.12.2023.
18.12.2023 представник відповідача сформував в системі «Електронний суд» клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, оскільки вищевказана справа має важливе значення для Головного управління, тому, що стосується виплати коштів з Державного бюджету України. Також, у даній справі для повного та всебічного встановлення її обставин необхідно дослідити значний обсяг доказів. До того ж, з аналізу судової практики вбачається доцільність розгляду саме цієї категорії справ за правилами загального позовного провадження. Також надіслав відзив на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 19.12.2023 відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
22.12.2023 представник позивача надіслала до суду відповідь на відзив, в якій просить суд задовольнити позов повністю.
Відповідач відповідь на відзив отримав 27.12.2023, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту АТ "Укрпошта" № 4302527153949.
Строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 01.01.2024.
Заперечень на відповідь на відзив відповідача на адресу суду не надходили.
28.12.2023 представник відповідача сформував в системі «Електронний суд» клопотання, в якому вказало, що введення в країні воєнного стану суттєво вплинуло на фінансування всіх державних органів, зокрема і Головного управління, що унеможливлює на даний час сплату в повному обсязі зазначених у позові виплат.
На підтвердження добровільної сплати зазначеної ціни позову, Головне управління подало підтвердження часткового повернення коштів Волинському обласному центру зайнятості на підставі повідомлення від 11.08.2023 № 4192/17.8/2023, в сумі 26296,93 грн (виписки з рахунка від 27.12.2023. Повідомив, що решта частина коштів по вищезазначеному повідомленню буде здійснена при наявності фінансування за КПККВК 280310 «Керівництво у сфері геодезії, картографії та кадастру відповідно до помісячного плану асигнувань по КЕКВ 2800 «Інші поточні витрати».
Просить суд, прийняти та приєднати до матеріалів справи копію виписки з рахунка Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 27.12.2023. При прийнятті відповідного рішення по даній справі врахувати добровільне повернення Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області частини заявлених у позові коштів, в сумі 26 296,93 грн. та відмовити в задоволенні позову.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання документів, принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2022 ОСОБА_1 звернулася до Горохівської районної філії Волинського обласної центру зайнятості (надалі - ВОЦЗ) , як особа, що шукає роботу (а.с.7).
Згідно поданих документів, під час реєстрації встановлення, що громадянку ОСОБА_1 було звільнено 01.06.2022 року з посади державного кадастрового реєстратора відділу №4 управління надані адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» 2
№ 889-VIII від 10.12.2015р., у зв'язку зі скороченням чисельності та штач працівників (Наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинськ області № 134-К від 01.06.2022р.).
02.08.2022 року на підставі поданих заяв та відповідно до ст. 43 Закої України «Про зайнятість населення» ОСОБА_1 , було надано стаг безробітної особи та призначено виплату допомоги по безробіттю (Наказ в 02.08.2022, №НТ220802) відповідно ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятіс населення», ч. 1, 3, 4 ст.22 та ч. 1 ст. 23 Закону України «П| загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу, з 02.08.2022р. і 27.07.2023 р.
Наказом Головного управління Держгеокадастру Волинській області від 24.01.2023 № 7-к ОСОБА_1 поновлено на посаді державного кадастрового реєстратора відділу № 4 управління надані адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинської області з 02 червня 2022 року (а.с.14) на підставі Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023 у справі №140/4295/22 (а.с.11-13).
Вказаний період поновлення ОСОБА_1 на роботі співпадає з періодом перебування її на обліку в Горохівському РЦЗ ВОЦЗ, як зареєстрованої безробітної з 02.08.2022 по 24.01.2023 з виплатою допомоги по безробіттю.
Наказом Луцької філії ВОЦЗ від 27.01.2023 року №НТ230К гр. ОСОБА_1 , у зв'язку з поновленням її на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили, припинено виплату допомоги по безробіттю 24.01.2023 відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення», п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державі соціальне страхування на випадок безробіття», пп. 1, 2, 3 п. 30 Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою КМУ від 19 вересня 2018 року №792 (надалі - Порядок № 792). Цим же наказом, відповідно до абз. 10 пп. 1 п. 30 Порядку 1 792, реєстрацію ОСОБА_1 , як безробітної особи припинено.
За період реєстрації, як безробітної особи, з 02.08.2022 по 24.01.2023 ОСОБА_1 отримала 45898,05 грн. допомоги по безробіттю.
Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 34 та ч. 4 ст. 35 Закону «Пре загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 24.01.2023 року №7-к, Луцькою філією Волинського обласного центру зайнятості прийнято рішення (Наказ від 27.01.2023 р. № НТ230127) пре повернення роботодавцем допомоги по безробіттю у сумі 45 898,05 грн., що були виплачені з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття громадянці ОСОБА_1 в період її реєстрації, як безробітної особи.
08.02.2023 для досудового врегулювання спору, щодо повернення роботодавцем допомоги по безробіттю у сумі 45898,05 грн., що були виплачені з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття громадянці ОСОБА_1 , Луцька філії Волинського обласного центру зайнятості надіслала Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області повідомлення за вихідним №814/17.8/23 про повернення коштів.
14.03.2023 на адресу позивача надійшла відповідь, в якій зазначено, що Головне управління Держгеокадастру у Волинській області здійснить розрахунки в межах кошторисних призначень і за наявності асигнувань, згідно плану асигнувань орієнтовно в травні - червні 2023.
Однак, станом на 10.08.2023 кошти в сумі 45898,05грн. на рахунок Волинського обласного центру зайнятості не надійшли.
11.08.2023 Луцька філія Волинського обласного центру зайнятості повторно направила Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області повідомлення за вих. № 4192/17.8/2023 про повернення коштів.
14.09.2023 Луцька філія Волинського обласного центру зайнятості отримала відповідь від Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області, в якій відповідач повідомив про відсутність кошторисних призначень, що унеможливлює провести повернення коштів.
Згідно наказу Міністерства економіки України «Про реорганізацію державних установ Державної служби зайнятості» від 18.10.2022 року № 3907 (додається) Луцький міський центр зайнятості перебуває в стані припинення у зв'язку з реорганізацією. Згідно передавального акту від 12.01.2023 року всі права та обов'язки були передані Волинському обласному центру зайнятості, відповідно до п. 6 Наказу Волинського обласного центру зайнятості.
На дату подачі позову до суду заборгованість становила 45898,05 грн.
Однак, як слідує з матеріалів справи відповідач 27.12.2023 здійснив оплату на суму 26296,93 грн., на підставі повідомлення про повернення коштів ВОЦЗ від 11.08.2023 №4192/17.8/2023 (частково),(арк. 6 № 26 виписки з рахунка від 27.12.2023).
На день розгляду справи відповідачем сплачено борг в сумі 26296,93 грн.
Згідно з п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Провадження у справі щодо стягнення основного боргу в сумі 26296,93 грн. підлягає закриттю.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон).
Пунктами 2, 6, 8 частини 1 статті 1 Закону встановлено, що суб'єктами страхування на випадок безробіття є застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Об'єктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону. Страховий випадок - це, зокрема, подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.
Частиною 1 статті 6 Закону передбачено, що застраховані особи мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону видом забезпечення за цим Законом, серед іншого, є допомога по безробіттю.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про зайнятість населення", безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Згідно ч.1 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення", статусу безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; особа з інвалідністю, яка не досягла встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю"; особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч.2 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення").
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 45 Закону України "Про зайнятість населення", реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
У пункті 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Частиною 1 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Таким чином, положеннями статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.06.2018 по справі №914/2087/17, від 06.07.2018 по справі № 921/220/17- г/16, від 09.07.2018 по справі №914/1875/17.
З наданих доказів вбачається, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023 по справі №140/4295/22 набрала законної сили.
Обов'язок працедавця відшкодувати фонду соціального страхування суму виплат по безробіттю та наданих соціальних послуг виникає за наслідком прийняття судового рішення про поновлення працівника на роботі (постанова Верховного Суду у складі колегії КГС від 06.07.2018 року по справі № 921/220/17- г/16).
Таким чином, обов'язок роботодавця відшкодувати позивачу вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у тому випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" закріплено, що роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Суд встановив, що ОСОБА_1 втратила роботу з незалежних від його обставин (а саме у зв'язку з скороченням чисельності працівників) та в установленому законодавством порядку була зареєстрований як безробітна. Позивач виплатив ОСОБА_1 допомогу по безробіттю у сумі 45898,05 грн. за період з 02.08.2022 по 24.01.2023.
Волинський обласний центр зайнятості є органом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що діє від імені Фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Таким чином, законодавством передбачено право позивача стягувати з відповідача суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок відповідача як роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Аналогічна правова позиція викладена у численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 12.07.2018р. у справі № 914/586/17, від 09.07.2018р. у справі № 914/1875/17, від 12.06.2018р. у справі № 914/2087/17.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язок роботодавця відшкодувати центру зайнятості вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у тому випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і вимушена стати на облік, як безробітна та отримувати страхові виплати.
Щодо заперечень відповідача в частині відсутності коштів через недостатнє їхнє фінансування, суд зазначає таке.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Отже, відсутність кошторисних видатків Головного управління Держгеокадастру у Волинській області не є підставою для звільнення від сплати заборгованості.
За таких обставин, сума матеріального забезпечення, виплачена позивачем - ОСОБА_1 в розмірі 19601,12 грн в період її перебування на обліку в Горохівській районній філії Волинського обласного центру зайнятості з 02.08.2022 по 24.01.2023 як безробітної, підлягає поверненню роботодавцем, оскільки судом встановлено неправомірність дій роботодавця відносно застрахованої особи та поновлено її на роботі. Провадження у справі на суму 26296,93 грн. підлягає закриттю.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, частиною 9 вказаної статті визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
В даному випадку, оскільки спір до суду було доведено з вини відповідача, однак після звернення позивача до суду з відповідним позовом та після відкриття судом провадження у справі, відповідач здійснив оплату основного боргу, суд вважає, що витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до положень ст. 129 ГПК України в повному об'ємі за рахунок відповідача.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн. відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді (“Руїс Торіха проти Іспанії”).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (“Ван де Гурк проти Нідерландів)”.
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (“Гірвісаарі проти Фінляндії”).
Згідно ж із статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору з наведених вище підстав, впливу не мають.
Керуючись ст. 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (вул. Винниченка, 67, м. Луцьк, 43021, код ЄДРПОУ 39767861) на користь Волинського обласного центру зайнятості (вул. Богдана Хмельницького, 3а, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 05427482) 19601,12 грн. (дев'ятнадцять тисяч шістсот одна гривня 12 копійок) виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , а також 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) витрат по сплаті судового збору.
3. Провадження у справі на суму 26296,93 грн. закрити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя І. О. Гарбар